ДЕШЕВІ КОМП’ЮТЕРНІ ПРОГРАМИ;
податкова накладна і подарунковий сертифікат — ці та інші питання роз’яснює ДПАУ
Лист Державної податкової адміністрації України від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214
«Щодо забезпечення прозорості у застосуванні чинного податкового законодавства»
У
листі, що коментується, наводяться відповіді на декілька питань щодо застосування чинного податкового законодавства. Розглянемо найактуальніші, на наш погляд, питання, викладені в листі.1. Заповнення податкової накладної при отриманні грошових засобів за подарунковий сертифікат.
Подарунковий сертифікат — це документ, що засвідчує право пред’явника обміняти його на товар у межах номіналу такого сертифікату. При отриманні грошей за сертифікат невідомо заздалегідь на які товари він буде обмінений. Тому і виникає запитання: що необхідно писати в рядку опис (номенклатура) товарів в податковій накладній?ДПАУ розцінює отримання грошових коштів за видачу подарункового сертифікату як попередню оплату за товари. При цьому вважає, що подарунковий сертифікат відповідає поняттю «товар»* згідно з
п. 1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток).* Товар — це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
А тому при отриманні коштів за подарунковий сертифікат у рядку опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) податкової накладної потрібно зазначати «подарунковий сертифікат» (чи інший аналогічний за змістом документ)
.2. Відображення в податковому обліку витрат на придбання програмного забезпечення (ПЗ) вартістю меншою 1000 грн.
ДПАУ вважає, що ПЗ, вартість якого менше 1000 грн., не відповідає визначенню основних фондів відповідно до Закону про податок на прибуток, але визнається нематеріальним активом. Витрати на придбання такого нематеріального активу не включаються до складу валових витрат (п.п. 5.3.2. Закону про податок на прибуток), а підлягають амортизації із застосуванням лінійного методу відповідно до п.п. 8.3.9. цього Закону. Амортизація нараховується до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.Варто зазначити, що раніше ДПАУ висловлювала іншу думку з цього приводу (
лист від 23.03.2005 р. № 2418/6/11-1116): дозволяла відносити витрати на придбання ПЗ, яке коштує менше 1000 грн., до складу валових витрат платника податку. Крім цього, із згадуваного листа можна було дійти висновку, що таке ПЗ надалі необхідно було враховувати як податкову малоцінку, перераховуючи її вартість за п. 5.9 Закону про податок на прибуток. Ураховуючи, що зазвичай податківці такий перерахунок тісно пов’язують з методом нарахування амортизації в бухгалтерському обліку підприємства, а тому суму, що відносять до перерахунку, визначають на підставі амортизації нарахованої в бухгалтерському обліку**.** Із цього приводу див. також статтю «Комп’ютерні програми в податковому та бухгалтерському обліку» на с. 30 цього номера.
Мабуть, не варто поспішати виправляти «помилки», адже
лист ДПАУ від 23.03.2005 р. № 2418/6/11-1116 не відкликаний. А це, як мінімум, означає, що є чим аргументувати свою пропозицію, якщо дійде справа до «конфлікту інтересів» (п.п. 4.4.1 Закону України « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III).3. Відображення в валютній декларації попередньої оплати за проживання відрядженого працівника в іноземному готелі
. ДПАУ вважає, що таке декларування є не обов’язковим, бо відповідно до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281, оплата витрат, пов’язаних з відрядженням за кордон, є поточною неторговельною операцією в іноземній валюті і не підлягає декларуванню. Тобто всі витрати на відрядження, не тільки попередня оплата послуг, не підлягають декларуванню. Редакція з такою думкою згодна.4. Сплата збору за забруднення навколишнього природного середовища при використанні в господарській діяльності бензопил.
Об’єктом обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, у результаті спалення яких утворюється забруднюючі речовини (п. 3.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджено наказом Мінприроди від 19.07.99 р. № 162/379).На думку
Мінприроди (лист, що коментується, містить посилання на листи від 19.12.2003 р. № 12127/18-10 та від 24.07.2008 р. № 9673/11/10-08), в українському законодавстві не визначено таке поняття як «пересувні джерела забруднення», і тому бензопили можна умовно віднести до пересувних джерел забруднення, зокрема до типу «недорожні транспортні засоби і машини». А отже, вони обкладаються збором за забруднення навколишнього середовища.Редакція не згодна з таким твердженням. Підтвердження нашої позиції знаходимо у
п.п. 1.15.6. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 10.02.95 р. № 7, де вказано, що пересувне джерело забруднення атмосфери — це транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин. Це вказує на те, що визначення пересувного джерела в законодавстві України існує, і до них відносяться лише транспортні засоби, а бензопили в будь-якому випадку не можна зарахувати до транспортних засобів. Тому, на нашу думку, нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища з бензопил є неправомірним.
