МАРКЕТИНГ —
обмеження від ДПАУ
Про те, з якими проблемами можуть зіткнутися підприємства, що використовують у своїй діяльності маркетинг, розповідалося у статті «Маркетинг як передпродажні та рекламні заходи» // «БТ», 2008, № 48, с. 15. Сьогодні розберемося, як формуються валові витрати щодо маркетингових послуг.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень», канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
Донедавна порядок відображення маркетингових витрат в обліку з податку на прибуток не викликав особливих труднощів. Із норм
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-В (далі — Закон про податок на прибуток) можна було дійти висновку, що при дотриманні інших «валововитратних» умов (документальне підтвердження, зв’язок із госпдіяльністю) маркетингові витрати включаються до валових витрат згідно з його загальним п.п. 5.2.1. Але в листах ДПАУ від 29.07.2008 р. № 15176/7/15-0217 і від 08.04.2008 р. № 3146/6/15-016 зазначалося, що маркетингові витрати є витратами на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які продаються платником податку і включаються до складу валових витрат на підставі норм першого абзацу п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток.А далі з цього було зроблено кілька висновків, не зовсім приємних для платника:
1) відповідно до
п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток не включається до складу валових витрат готівка, витрачена на цілі, визначені п.п. 5.4.4, тобто до валових витрат не потрапляє маркетинг, оплачений готівкою;2) витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише в тому випадку, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи;
3) для включення до складу валових витрат передпродажні та рекламні (маркетингові) заходи повинні стосуватися товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Отже, виникає сумнів у витратах, пов’язаних із майбутніми продажами товарів, робіт, послуг;
4) для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, установлених
ст. 9 Закону про бухоблік, які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи та зв’язок понесених витрат із госпдіяльністю платника податків.Разом з тим маркетингові дослідження, по-перше, не завжди пов’язані з передпродажними та рекламними заходами, по-друге, можуть відноситися до дослідження ринку товарів, які підприємство планує продавати в майбутньому, адже за визначенням маркетинг — це управління
виробничо-збутовою діяльністю організації.Підтверджують це й нормативні акти. Наприклад, із
Класифікатора можна дійти висновку, що маркетингові послуги значаться за кодом 74.13.0 — дослідження кон’юнктури ринку та вивчення громадської думки, який включає, зокрема, такі складові, як: вивчення потенційних можливостей ринку, попиту і потреб споживачів з метою поліпшення збуту і розроблення нових видів продукції, статистичний аналіз результатів.Виходить таке: обмежуючи право на включення до валових витрат лише збутовою діяльністю, податківці фактично позбавляють підприємства валововитратності щодо не менш важливої виробничої складової.
Вважаємо, що такий підхід не відповідає
Закону про податок на прибуток, оскільки згідно з його п.п. 5.2.1 до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) <...>, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті».Водночас ні
п.п. 5.4.4, ні будь-який інший пункт Закону про податок на прибуток не містить обмежень щодо включення будь-яких маркетингових витрат до складу валових витрат. А згідно з п.п. 5.11 Закону про податок на прибуток установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім зазначених у цьому Законі, не дозволяється. На це звертають увагу й суди. Так, у постанові ВГС від 12.05.2005 р. у справі № 3/346 суд указав на те, що пп. 5.3 — 5.8 Закону про податок на прибуток не містять чіткого посилання на неправомірність віднесення витрат, понесених на отримані маркетингові послуги, до складу витрат. А в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2003 р. у справі № 12/195 суд зауважив, що маркетингові послуги відносяться на валові витрати на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток і встановлення додаткових обмежень п.п. 5.11 Закону про податок на прибуток не дозволяється.Між тим, ураховуючи спрямованість листів ДПАУ, відстоювати таку позицію доведеться, мабуть, через суд, до якого готові дійти зовсім не всі платники. Гадаємо, обережний платник вважатиме за краще мінімізувати конфлікти з контролюючими органами в частині валововитратності маркетингових витрат. Про те, як це зробити, ми розповідали в уже згадуваній статті «Маркетинг як передпродажні та рекламні заходи» // «БТ», 2008, № 48, с. 15.
