Робота іноземних громадян в Україні:
нюанси оформлення дозволів на працевлаштування від Мінпраці
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12.03.2007 р. № ДЦ-12-1251/0/6-07
«Щодо питань працевлаштування іноземних громадян»
У
листі, що коментується, надано відповіді на запитання стосовно роботи іноземних громадян в Україні.1
. Дозвіл на працевлаштування іноземців видається, якщо у країні (регіоні) немає працівників, які можуть виконувати цей вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців. Так зазначено в п. 1 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування, затвердженого постановою КМУ від 01.11.99 р. № 2028 (далі — Порядок № 2028), і на цьому наголошує Мінпраці.2
. Якщо іноземець оформив посвідку на проживання в Україні, то йому не потрібно одержувати дозвіл на працевлаштування в Україні.3
. Згідно з п. 6 Порядку № 2028 дозвіл на працевлаштування не потрібно одержувати іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами. Як уже зазначалося, постійне проживання в Україні підтверджується посвідкою на проживання. Що стосується інших випадків, то до них, зокрема, можна віднести іноземців, які набули статусу біженців, а також осіб, найнятих інвестором у межах та за посадою (спеціальністю), визначених угодою про розподіл продукції (п. 2 ст. 35 Закону України «Про угоду про розподіл продукції» від 14.09.99 р. № 1039-IV).4
. Дозвіл на працевлаштування іноземців видається строком на 1 рік. Виняток становлять дозволи, видані працівникам, які належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» (керівний персонал, менеджери та спеціалісти) і до категорії «особи, які надають послуги без комерційної присутності на території України». Такі дозволи видаються на строк найму. При цьому обмеження щодо кількості років, на яку може бути видано дозвіл таким працівникам, у чинному законодавстві немає.5.
Для відповіді на запитання, кого можна віднести до внутрішньокорпоративних цесіонаріїв, Мінпраці звернувся до ст. 35 Багатосторонньої угоди про партнерство та співпрацю між європейськими співтовариствами та Україною від 14.06.94 р. (ратифіковано Законом України від 10.11.94 р. № 237/94-ВР). Там внутрішньокорпоративний цесіонарій визначається як фізична особа, яка працює в організації на території Сторони та є тимчасово переведеною в контексті здійснення економічної діяльності на території іншої Сторони; організація, про яку йдеться, повинна мати своє основне місце ділової активності на території Сторони, і переведення має здійснюватися до установи (філії, дочірньої компанії) цієї організації для фактичного ведення подібної економічної діяльності на території іншої Сторони.6.
На запитання, в яких випадках трудовий договір з іноземцем може регулюватися законодавством іншої країни (не України), Мінпраці прямої відповіді не дав. З наведеної відповіді непрямо випливає, що це можливо, якщо іноземець працює в Україні за направленням іноземного роботодавця на підставі контракту, укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарської діяльності. При цьому на таких іноземців усе одно поширюється дія норм Порядку № 2028.7.
На іноземців не потрібно оформляти і вести трудову книжку.8.
За працевлаштування іноземних громадян без отримання на це дозволу на роботодавця накладається штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.) за кожного такого працевлаштованого працівника.Ось такі запитання потрапили в поле зору Мінпраці. На завершення нагадаємо, що про нюанси роботи іноземних громадян в Україні ми писали у
статтях «Оплата праці іноземців: податок з доходів та соцвнески» // «БТ», 2006, № 12; «Прийняття іноземця на роботу: документальне оформлення» // «БТ», 2006, № 11.
