Консультують фахівці редакції
Податкові наслідки навчання працівників
Підприємство, що займається зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД), забезпечує навчання працівників на курсах іноземної мови. Послуги надає приватний підприємець, а не навчальний заклад. Чи обкладається сума, сплачена за навчання працівників, податком на прибуток і податком з доходів фізично осіб?
(м. Харків)
Податок на прибуток
. Згідно з абз. третім п.п. 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 03.04.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток) витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою, навчанням або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, включаються до валових витрат у розмірі до 3 % фонду оплати праці звітного періоду.Навчання працівників, зайнятих у сфері ЗЕД, на курсах іноземної мови є не чим іншим, як підвищенням їх кваліфікації, що спричинено виробничою необхідністю. Вимоги про те, що підвищення кваліфікації обов’язково має здійснюватися закладом освіти, у
Законі про податок на прибуток немає, тобто те, що курси організовано приватним підприємцем, не перешкоджає включенню цих витрат до складу валових. Обов’язковою умовою віднесення витрат на навчання працівників до складу валових є зв’язок такого навчання з основною діяльністю підприємства. Як випливає з абз. четвертого п.п. 5.4.2 Закону про податок на прибуток, обов’язок стосовно доведення зв’язку таких витрат з основною діяльністю платника податків покладається на самого платника податків.У нашому випадку підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, тому зв’язок витрат на навчання іноземної мови працівників цього підприємства з його основною діяльністю очевидний. Незайвим буде видати наказ керівника підприємства про направлення зазначених працівників на курси іноземної мови, що має бути аргументовано виробничою необхідністю. Підбиваючи підсумок, доходимо висновку, що такі
витрати може бути включено до валових у розмірі 3 % фонду оплати праці звітного періоду.При цьому в описаній ситуації (операція з приватним підприємцем — неплатником податку на прибуток) момент виникнення валових витрат визначається згідно з нормою
п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток. Отже, валові витрати збільшаться на дату фактичного отримання послуги з навчання незалежно від наявності оплати (у тому числі часткової чи авансової). У зв’язку з цим важливо потурбуватися про своєчасне підписання актів наданих послуг.ПДФО.
Як випливає з п.п. 4.3.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі — Закон про податок з доходів), витрати на навчання працівників підприємства не включаються до складу оподатковуваного доходу, якщо:— суму за навчання сплачено роботодавцем на користь закладів освіти;
— навчання провадиться за профілем діяльності або для загальних виробничих потреб;
— витрати за навчання не повинні перевищувати розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що діє на 1 січня звітного року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 знаків (у 2008 році — 890 грн.).
У зазначеній ситуації навчання працівників іноземній мові здійснюється не в навчальному закладі, тому застосувати
п.п. 4.3.20 Закону про податок з доходів не можна. Чи означає це, що вартість такого навчання включатиметься до оподатковуваного доходу працівників? На наш погляд, об’єкт для обкладення податком з доходів тут відсутній, оскільки плата за курси, у принципі, не є доходом працівника, а є чистими витратами підприємства. Тут ситуація аналогічна ситуації з оплатою семінарів, «круглих столів», конференцій тощо, куди працівник направляється за розпорядженням підприємства. Так, керівництво прийняло рішення (для підвищення ефективності роботи, для спрощення спілкування з іноземними партнерами, для економії коштів на послугах перекладача тощо) направити своїх працівників на курси навчання іноземній мові, що підтверджується наказом по підприємству, договором з організатором курсів, платіжними дорученнями, актом наданих послуг (можливо, сертифікатом чи іншим документом, що підтверджує факт наданих послуг з навчання). Аналогічну позицію висловлювала і ДПАУ*: якщо підприємство з метою виробничої необхідності або за профілем діяльності уклало договір на навчання із суб’єктом господарювання — не навчальним закладом, то вартість такого навчання не є доходом (додатковим благом) працівника та не включається до складу оподатковуваного доходу. При цьому головне податкове відомство справедливо відзначає, що суб’єкт господарювання під час ведення своєї діяльності має право укладати будь-які договори з іншими суб’єктами господарювання, у тому числі й договори, предметом яких є підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації його працівників. Оплата за такими договорами є господарськими витратами такого суб’єкта.* Листи ДПАУ від 12.02.2004 р. № 982/6/17-3216, від 21.04.2004 р. № 7040/7/17-3117 і від 30.04.2004 р. № 7944/7/17-311.
Однак
мусимо попередити, що були й інші, фіскальніші роз’яснення від ДПАУ (лист від 31.01.2006 р. № 733/6/17-0716): вартість навчання працівників підприємства не в навчальному закладі є додатковим благом працівника та включається до його загального місячного оподатковуваного доходу і при цьому не включається до валових витрат. Варте уваги, що цей лист якраз і стосувався оплати банківською установою навчання на курсах іноземної мови своїх працівників. Щоб уникнути непорозумінь з податковими працівниками на місцях, радимо вам заручитися персональним роз’ясненням із цього питання. Про те, як писати запит до податкової, див. статтю «Пишемо запит до податкової та інших контролюючих органів» // «БТ», 2007, № 7, с. 33.
Олександра ЯРОСЛАВСЬКА
