Консультують фахівці редакції
У госптовариствах обов’язково створюється резервний фонд у розмірі не менше 25 % статутного фонду
У підприємства (ТОВ) виникли такі запитання, пов’язані з розподілом чистого прибутку:
— чи може підприємство весь чистий прибуток спрямувати на виплату дивідендів?
— чи обов’язково здійснювати відрахування до резервного фонду і на преміювання найманих працівників при розподілі чистого прибутку?
— який установлено мінімальний розмір відрахувань до резервного фонду і на преміювання працівників із суми чистого прибутку?
(м. Бровари Київської обл.)
Усі ці запитання пов’язані одне з одним, тому відповідатимемо на них комплексно.
Вимога про обов’язкове створення товариством резервного фонду міститься в
ч. 4 ст. 87 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ) і ст. 14 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII (далі — Закон про госптовариства). Згідно з цими нормами в господарському товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, установленому засновницькими документами, але не менше ніж 25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України чи засновницькими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути менше 5 % суми прибутку товариства.Як бачимо, у законодавстві існує пряма норма про обов’язкове спрямування частини чистого прибутку товариства на створення резервного фонду. Отже, у статуті товариства має бути прописано норму про розмір резервного фонду і порядок відрахувань до нього (
ст. 51 Закону про госптовариства), і учасники зобов’язані виконувати вимоги головного документа товариства. Водночас покарати товариство за те, що відрахування до резервного фонду ним не провадилися, достатньо важко. Порядок розподілу прибутку застерігається у статуті та належить, як відомо, до компетенції загальних зборів учасників, тому, якщо справа й дійде до покарання, то каратимуть власників підприємства. Теоретично тут можна побачити підстави для припинення діяльності товариства. Згідно зі ст. 19 Закону про госптовариства однією з підстав для ліквідації товариства може бути рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного чи грубого порушення ним законодавства.Відзначимо ще один момент. Рішення про розподіл прибутку ТОВ приймається загальними зборами учасників простою більшістю голосів (
ст. 59 Закону про госптовариства). Отже, якщо буде прийнято рішення весь чистий прибуток спрямувати на виплату дивідендів, то учасники, які не брали участі у прийнятті цього рішення, можуть оскаржити його в суді, посилаючись на те, що частину прибутку має бути спрямовано до резервного фонду згідно з вимогами чинного законодавства і статуту. Крім того, з позовом до суду про визнання рішення загальних зборів учасників недійсним і про повернення товариству надміру виплачених дивідендів (якщо виплата вже відбулася) може звернутися і само товариство.Інші фонди на підприємстві (наприклад, фонд преміювання працівників) створюються виключно за рішенням учасників товариства в добровільному порядку. Причому таке рішення має бути закріплено у статуті. Якщо статутом передбачено створення фонду на преміювання працівників (із установленням його розміру та нормативу відрахувань), а товариство не хоче (принаймні із запитання напрошується саме такий висновок) здійснювати відрахування до цього фонду, то слід унести відповідні зміни до статуту. Обов’язкової вимоги про наявність у господарських товариств інших фондів (крім статутного та резервного) чинне законодавство не містить.
З урахуванням викладеного вище доходимо висновку, що при розподілі чистого прибутку учасники спочатку повинні здійснити відрахування до фондів у порядку, передбаченому статутом, а всю решту мають право спрямувати на виплату дивідендів. У зв’язку з цим нагадаємо, що питання нарахування і виплати дивідендів розглядалось у
статтях: «Дивіденди в обліку та звітності емітента» // «БТ», 2008, № 4, с. 28; «Дивіденди-2007: запитання і відповіді» // «БТ», 2007, № 6, с. 39; «Перехідні» дивіденди 2003 — 2005» // «БТ», 2005, № 12, с. 18.
Жанна СЕМЕНЧЕНКО
