Теми статей
Обрати теми

Приватний пансіонат: організація діяльності та податковий облік

Редакція БТ
Стаття

ПРИВАТНИЙ ПАНСІОНАТ:

організація діяльності та податковий облік

 

Незважаючи на те що літо в самому розпалі, до редакції продовжують надходити запитання, що стосуються організації літніх баз відпочинку, турбаз, приватних пансіонатів тощо. Це й зрозуміло, адже такий вид діяльності є одним із найприбутковіших у цю пору року (а в окремих регіонах — і не тільки в цю). Відпочиваючі в пору відпусток не скупляться.

Суб’єкту господарювання, що вирішив зайнятися таким видом діяльності, необхідно ознайомитися з вимогами, які висуваються законодавством. Також слід знати, які податкові наслідки на нього чекають.

Наталія ГОЛОСКУБОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Декрет —

Декрет КМУ «Про місцеві податки та збори» від 20.05.93 р. № 56-93.

Закон про туризм

— Закон України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР.

Закон про РРО

— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про податок на прибуток —

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

КВЕД —

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, затверджена наказом Держкомстату від 26.12.2005 р. № 375.

Порядок № 297

— Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджений постановою КМУ від 15.03.2006 р. № 297.

Порядок № 210 —

Порядок розроблення та затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні кондитерські вироби в закладах ресторанного господарства, затверджений наказом Мінекономіки від 25.09.2000 р. № 210.

Правила користування готелями —

Правила користування готелями та аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Держтурадміністрації від 16.03.2004 р. № 19.

Правила роботи закладів ресторанного господарства

— Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 219.

Правила сертифікації послуг з проживання —

Правила обов’язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджені наказом Держстандарту від 27.01.99 р. № 37 у редакції наказу від 03.09.2007 р. № 207.

Правила сертифікації послуг харчування —

Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування, затверджені наказом Держстандарту від 27.01.99 р. № 37.

Інструкція № 2

— Інструкція про порядок визначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затверджена наказом МЗЕЗторгу від 04.01.97 р. № 2.

Перелік № 1336

— Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено здійснювати розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.

 

Загальні моменти

Організація діяльності приватного пансіонату підпадає під туристичну діяльність.

Судіть самі. Відповідно до ст. 5 Закону про туризм учасниками відносин, які виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасове розміщення, харчування, екскурсійне, курортне, спортивне, розважальне та інше обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних і супровідних послуг. Діяльність приватних пансіонатів, як мінімум, припускає надання послуг із тимчасового розміщення, а часто й харчування.

У

КВЕД діяльність із тимчасового розміщення (проживання) та харчування (коди КВЕД 55.21.0, 55.22.0, 55.23.0, 55.30.1 і 55.30.2) названо в розділі 55 «Діяльність готелів і ресторанів».

Суб’єктами туристичної діяльності (

крім туроператорів, турагентів, гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників та інших фахівців туристичного супроводу) є:

інші суб’єкти підприємницької діяльності (СПД), які саме і надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, а також екскурсійні, розважальні та інші туристичні послуги;

фізичні особи, які не є СПД, але надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Підсумуємо.

Діяльність приватних пансіонатів — це туристична діяльність. У межах своєї туристичної діяльності пансіонат надає послуги з тимчасового розміщення (проживання) та харчування. Суб’єктами діяльності приватного пансіонату можуть бути як СПД, так і звичайні фізичні особи, не зареєстровані як СПД.

 

Вимоги до тимчасового розміщення

Послуги з тимчасового розміщення (проживання) — це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі в засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом (

п. 3. Порядку № 297). Об’єкти, призначені для проживання, розподіляються на колективні та індивідуальні.

Колективні об’єкти

— засоби розміщення із загальною кількістю місць 10 чи більше, у яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні, і за які стягується плата за встановленими цінами.

Індивідуальні об’єкти

— житло, у якому за плату чи безоплатно надається обмежена кількість місць (менше 10). У такому об’єкті одиниці розміщення (кімнати, житло) мають бути відокремлені одна від одної.

Порядок № 297

до організації послуг з тимчасового розміщення (проживання) висуває низку вимог. Причому ці вимоги для колективних та індивідуальних об’єктів різні.

Так, юридичні та фізичні особи — СПД, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання)

у колективних засобах розміщення , зобов’язані:

— вести книгу відгуків і пропозицій, яка зберігається в доступному для споживачів місці;

— своєчасно надавати повну та достовірну інформацію про документи, якими вони керуються при наданні послуг, перелік послуг, їх вартість та умови отримання, правила ефективного та безпечного користування засобом розміщення, найменування та адресу виконавця послуг, адреси та номери телефонів органів, які забезпечують державний захист прав споживачів;

— подавати звіти до органів державної статистики.

При цьому фізичні особи — власники чи орендарі

колективних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) тільки за умови державної реєстрації їх як СПД. Ця вимога не стосується фізичних осіб — власників чи орендарів індивідуальних засобів розміщення. Вони можуть надавати послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як СПД. При цьому фізичні особи — власники індивідуальних засобів розміщення зобов’язані:

— подавати у визначений законодавством строк до органу податкової служби декларацію про дохід, отриманий від надання таких послуг;

— вести книгу реєстрації, в якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові проживаючого, рік народження, місце проживання (перебування) та документ, який засвідчує особу, дату прибуття і вибуття, вартість наданих послуг;

— подавати статистичні відомості до місцевих органів виконавчої влади за встановленою ними формою.

Також зазначимо, що

при організації послуг з тимчасового розміщення (проживання) не зашкодить ознайомитися з Правилами користування готелями. Ці Правила регламентують:

— основні вимоги користування готелями та аналогічними засобами розміщення всіх форм власності, які здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам;

— відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та виконавцями цих послуг (у нашому випадку, приватними пансіонатами).

 

Вимоги до організації харчування

Загальні вимоги

. Якщо у приватному пансіонаті передбачено харчування, то без Правил роботи закладів ресторанного господарства не обійтися. Правила містять основні вимоги до роботи суб’єктів господарювання у сфері ресторанного господарства. І тут не повинна бентежити назва «ресторанне господарство». Річ у тім, що під закладом ресторанного господарства слід розуміти бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети тощо.

Заклади ресторанного господарства розподіляють на типи та класи. Типи закладів ресторанного господарства

такі: ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, фабрики-кухні, магазини кулінарних виробів, кафетерії. А клас (перший, вищий і люкс) мають тільки ресторани і бари. Вибір типу закладу ресторанного господарства та класу ресторану чи бару здійснюється суб’єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Надалі тип і клас закладу визначатиме, які виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції повинні мати суб’єкти господарської діяльності.

На фасаді приміщення закладу ресторанного господарства має розміщуватися вивіска із зазначенням його типу (класу), назви, найменування суб’єкта господарської діяльності та режиму роботи. При цьому проживаючих має бути ознайомлено з режимом роботи точки харчування.

Вимоги до працівників

. Працівники, які займаються виробництвом, зберіганням, а також продажем харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати професійну спеціальну освіту (підготовку). При цьому всі працівники, зайняті в ресторанному господарстві, проходять медичне обстеження, результати якого відображаються в їх особистих медичних книжках. Особиста медична книжка пред’являється для контролю на вимогу представників установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

Узагалі медична книжка має зберігатися у роботодавця та видаватися на руки працівникові тільки для проходження чергового медогляду. Водночас згідно з

п. 10 Порядку № 559 дозволяється зберігання медичних книжок у працівників, якщо їх зберігання в роботодавця є недоцільним чи неможливим.

Вимоги до документації.

Тут потрібно дотримуватися вимог цілої низки документів, але перш за все — Правил № 219. Суб’єкт господарювання здійснює діяльність у сфері громадського харчування згідно із самостійно затвердженим ним асортиментним переліком страв, виробів, напоїв. На кожну страву або виріб, що виготовляється, складається технологічна карта, яка має знаходитися на робочих місцях кухарів і кондитерів. Технологічні карти містять склад і вагу компонентів, які входять до тієї чи іншої страви чи виробу.

При формуванні продажної ціни на готові вироби (якщо у приватному пансіонаті плата за харчування стягується окремо) суб’єкту господарювання слід застосовувати калькуляційні картки, в яких розраховується ціна одиниці виробу (порції) виходячи з норм сировинної закладки та цін на сировину. У калькуляційній картці зазначається норма закладки сировини на 100 порцій (10 кг) у кілограмах згідно з рецептурою зі збірника, а також ціна на сировину (за продажними цінами з урахуванням закладеної націнки). Вимога про складання калькуляційних карт, які обґрунтовують встановлену роздрібну ціну на страву, міститься в

п. 5 Інструкції № 2.

При розробленні технологічної документації на фірмові страви*, кулінарні та борошняні кондитерські вироби слід керуватися

Порядком № 210. Згідно з ним суб’єкт господарювання при розробленні документації на такі страви та вироби має провести лабораторні дослідження продукції в установах державної епідеміологічно-санітарної служби чи інших лабораторіях, атестованих МОЗ на право проведення таких досліджень. Результати перевірки фірмової страви чи виробу оформляються актом.

* До фірмової страви належить страва (кулінарний, борошняний кондитерський виріб), що її готують у конкретного закладі (підприємстві) ресторанного господарства за оригінальною авторською рецептурою із присвоєнням їй фірмової назви, на яку розповсюджується право захисту інтелектуальної власності.

Вище ми наводили визначення послуг із тимчасового розміщення, куди входить і інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням) громадян, передбачена законом. Однак послуги з харчування, на наш погляд, не можуть розглядатися як послуги, пов’язані з тимчасовим проживанням громадян.

У зв’язку з цим для організації приватного пансіонату, в якому передбачається годувати проживаючих (незалежно від кількості місць — до 10 чи 10 та більше) необхідно реєструватися суб’єктом підприємницької діяльності. При цьому наведені документи, які регулюють діяльність закладів ресторанного господарства (Правила № 219, Інструкція № 2, Порядок № 210), поширюються на суб’єктів підприємницької діяльності, тобто дотримання їх вимог при організації приватного пансіонату є обов’язковим.

 

Ліцензування та сертифікація

Ліцензування.

Ліцензуванню підлягає туроператорська та турагентська діяльність (п. 50 ст. 9 Закону про ліцензування). У нашому випадку суб’єкт господарювання надає послуги тільки з розміщення та харчування. Він не створює туристичного продукту, а також не здійснює посередницької діяльності з реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності. І це цілком логічно: суб’єкт господарювання, що займається діяльністю приватного пансіонату, не є ні туроператором, ні турагентом. Отже, ліцензію на здійснення туроператорської та турагентскої діяльності йому одержувати не потрібно. Аналогічної думки дотримується Держслужба туризму та курортів (див. «Діяльність приватного пансіонату не ліцензується»).

 

Діяльність приватного пансіонату не ліцензується

Витяг із листа Держслужби туризму та курортів від 10.10.2007 р. № 3-Д

 

«2. Відповідно до

статті 5 Закону України «Про туризм» готелі, пансіонати, бази відпочинку, оздоровчі табори віднесені до інших суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (або проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг. Оскільки такі заклади не забезпечують попередню розробку і комплексне надання туристичних послуг (туроператорська діяльність) та не здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та інших суб’єктів туристичної діяльності (турагентська діяльність) — їх діяльність ліцензуванню не підлягає» .

 

Сертифікація.

Повторимося: діяльність приватного пансіонату підпадає під туристичну діяльність, послуги в межах якої підлягають обов’язковій сертифікації. Перелік туристичних послуг, що підлягають обов’язковій сертифікації, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності має визначатися Кабміном (ст. 18 Закону про туризм). На сьогодні Кабмін перелік не затвердив, порядок не визначив. Тому доводиться керуватися чинними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проведення обов’язкової сертифікації готельних послуг і послуг харчування.

Так, відповідно до

Переліку продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держкомтехрегулювання від 01.02.2005 р. № 28, обов’язковій сертифікації підлягають готельні послуги (послуги готелів без ресторанів і з ресторанами), послуги кемпінгів і місць для короткострокового проживання та послуги харчування (ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні), які надаються суб’єктами туристичної діяльності.

Про обов’язкову сертифікацію послуг з тимчасового проживання (якщо строк проживання не перевищує одного місяця) ідеться і в

п. 8 Порядку № 297. Об’єктами обов’язкової сертифікації послуг із тимчасового проживання (розміщення) є послуги з розміщення, які надають суб’єкти туристичної діяльності в колективних та індивідуальних засобах розміщення (в готелях, молодіжних туристичних базах і гірських пристановищах, кемпінгах і майданчиках для автофургонів, дитячих і студентських літніх таборах, центрах і будинках відпочинку, санаторних і курортних закладах оздоровчо-профілактичного характеру, умебльованих приміщеннях, морських і річкових суднах). При цьому приміщення (колективний та індивідуальний засоби розміщення) має обов’язково належати суб’єкту туристичної діяльності (п. 4.2 Правил сертифікації послуг з проживання). Це означає, що з орендованим приміщенням при сертифікації виникнуть проблеми.

Усе це свідчить про те, що

суб’єкту господарювання при організації діяльності приватного пансіонату без сертифікації, найімовіршіше, не обійтися. Аналогічної думки дотримуються Держкомтехрегулювання (лист від 25.09.2006 р. № 8501-4-7/18), Держспоживстандарт (лист від 24.03.2006 р. № 2703-5-11/19) та Держслужба туризму та курортів (лист від 10.10.2007 р. № 3-Д).

Сертифікат на тимчасове проживання (розміщення) та на послуги харчування оформляють окремо

. Процедура проведення обов’язкової сертифікації послуг із тимчасового проживання (розміщення) регламентується спеціальними Правилами сертифікації послуг з проживання. Процедура послуг харчування — Правилами сертифікації послуг харчування (див. «Процедура проведення обов’язкової сертифікації послуг із тимчасового проживання та харчування»).

 

Процедура проведення обов’язкової сертифікації послуг із тимчасового проживання та харчування

Витяг із Правил сертифікації послуг з проживання

«

7. Процедура проведення обов’язкової сертифікації послуг з розміщення передбачає:

— подання та розгляд заявки на сертифікацію послуг з розміщення;

— прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми сертифікації;

— проведення комплексу робіт, визначених обраною схемою сертифікації;

— аналіз одержаних результатів і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

— прийняття рішення про можливість присвоєння певної категорії (за потреби);

— видачу сертифіката відповідності, присвоєння певної категорії, занесення сертифікованої послуги з розміщення до Реєстру державної системи сертифікації (далі — Реєстр Системи);

— технічний нагляд за наданням сертифікованих послуг, відповідністю готелю або аналогічного йому засобу розміщення присвоєній категорії, сертифікованою системою управління якістю щодо надання послуг з розміщення;

— інформування центрального органу виконавчої влади в галузі туризму про результати робіт із сертифікації послуг з розміщення».

Витяг із Правил послуг харчування

« 5.1. Порядок проведення сертифікації послуг харчування передбачає:

— подання заявки на сертифікацію послуг харчування;

— розгляд та прийняття рішення за заявкою з зазначенням схеми сертифікації;

— відбір, ідентифікацію та випробування зразків кулінарної продукції (вибіркова перевірка послуги);

— обстеження процесу надання послуги згідно з зазначеною схемою сертифікації;

— атестацію виробництва згідно з зазначеною схемою сертифікації;

— сертифікацію системи якості згідно з зазначеною схемою сертифікації;

— аналіз одержаних результатів з метою прийняття рішення щодо можливості видачі сертифіката відповідності;

— оформлення сертифіката відповідності та реєстрація сертифіката відповідності в Реєстрі Системи та видачу його заявнику за позитивними результатами обов’язкової сертифікації послуг харчування;

— технічний нагляд за стабільністю надання сертифікованої послуги харчування;

— інформування щодо результатів обов’язкової сертифікації послуг харчування».

 

Як оформити договірні відносини

Згідно зі

ст. 22 Закону про туризм положення договору готельного обслуговування в загальному вигляді застосовуються і до договору на проживання в мотелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та інших призначених для цього місцях. Тому відносини між виконавцями та споживачами послуг приватного пансіонату можна оформити, використовуючи цю форму договору.

За договором на готельне обслуговування одна сторона (готель чи інший суб’єкт, що надає послуги з розміщення) зобов’язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги з тимчасового проживання (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати чи організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов’язаних із тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов’язується сплатити за ці послуги встановлену плату

.

Договір може бути укладено:

—— у письмовій формі чи шляхом прийому заявки на бронювання номера за допомогою поштового, телефонного та іншого зв’язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надійшла заявка

(ст. 22 Закону про туризм).

— на визначений чи невизначений строк. При укладенні договору на невизначений строк узгодженим вважається найкоротший строк (як правило, це одна доба). Дія договору в такому разі завершується о 12 годині дня, наступного за днем прибуття споживача (

п. 3.7 Правил користування готелями).

Суттєвими умовами договору є відповідальність пансіонату за майно та здоров’я проживаючого. Відповідно пансіонат зобов’язаний відшкодувати в установленому порядку збиток, заподіяний життю, здоров’ю чи майну проживаючого. Порядок відшкодування збитку та розміри суми відшкодування визначаються відповідно до чинного законодавства за умови, що самим договором на готельне обслуговування не передбачено великої суми відшкодування.

Підтвердженням того, що договір укладено, є розрахункова квитанція чи інший розрахунковий документ, що підтверджує укладення договору

(п. 3.6 Правил користування готелями). Докладніше про це — трохи нижче.

 

Первинні документи

Згідно з

п. 12 Порядку № 297, який регламентує процедуру тимчасового розміщення (проживання), зразки форм документів первинного обліку розробляє та затверджує Міністерство культури та туризму. На сьогодні такі форми документів не розроблено. Тому приватні пансіонати можуть самостійно визначити перелік і форми первинних документів для обліку громадян, які проживають у приватному пансіонаті та користуються його послугами. Водночас можна скористатися типовими формами документів первинного обліку, затвердженими наказом Держбуду від 13.10.2000 р. № 230. Цим наказом затверджено 10 форм (форми № 1-г — 10-г) документів первинного обліку операцій з надання готельних послуг, які рекомендовано до використання готельними підприємствами України незалежно від підпорядкування та форми власності. Схему документообігу із застосуванням цих типових форм наведено на рис. 1. На нашу думку, цю схему можуть використовувати у своїй діяльності і приватні пансіонати, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання).

 

img 1 

 

Порядок розрахунків

Порядок проведення розрахунків за надані послуги з тимчасового розміщення (проживання) та харчування аналогічний до порядку оплати послуг, які надаються готелями. Оплата послуг може здійснюватися як у день заселення громадянина, так і в останній день його перебування в пансіонаті. Причому плата за надані послуги з тимчасового розміщення (проживання) має стягуватися на 12 годин поточної доби за місцевим часом

(п. 9 Порядку № 297).

На підставі рахунків за формою № 4-г «Счет/Invoice» постоялець оплачує послуги пансіонату. Рахунок виписується у двох примірниках. Перший примірник видається проживаючому (постояльцеві), другий — передається до бухгалтерії. Далі, як запропоновано в

п. 2.8 Порядку № 230, на підставі виписаних і сплачених рахунків касир (портьє, який виконує розрахунки) складає касовий звіт за формою № 8-г. Касовий звіт, другі примірники рахунків, контрольна стрічка РРО і в разі механізованого розрахунку контрольна стрічка терміналу кредитних карток щодня передаються до бухгалтерії пансіонату*. Зверніть увагу: серед інших документів наявна контрольна стрічка РРО. У зв’язку із цим виникає слушне запитання: чи обов’язково приватному пансіонату при стягуванні плати за свої послуги застосовувати РРО?

* Ще раз нагадуємо, що ці форми рекомендовані для застосування, а не обов’язкові, тому приватні пансіонати мають право власноруч розробити свій документообіг.

Нагадаємо, що

згідно з п. 1 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій (РРО) та розрахункові квитанції (РК) не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності (крім підприємств торгівлі, громадського харчування). При цьому такі операції має бути обов’язково оформлено прибутковими та видатковими касовими ордерами чи квитанціями, підписаними та завіреними в установленому порядку. Виходить, що в нашому випадку послуги з тимчасового проживання та харчування є послугами власного виробництва, тому застосовувати РРО та РК приватними пансіонатами, які є юридичними особами, не треба. На приватних підприємців ця норма не поширюється. Приватні підприємці — єдиноподатники звільнені від застосування РРО (п. 5 і п. 6 Закону про РРО). А от приватні підприємці на загальній системі при здійсненні готівкових розрахунків зобов’язані використовувати РРО. Водночас у деяких випадках підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, можуть скористатися п. 24 Переліку № 1336 та проводити розрахунки з проживаючими в них громадянами не через РРО, а за допомогою зареєстрованої відповідним чином розрахункової книжки (РК) (шляхом видачі розрахункових квитанцій за формою № РК-1). Згідно з цією нормою за допомогою РК здійснюються розрахунки з організації приймання та обслуговування туристів в Україні, розрахунки за які здійснюються в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків), а також за поданням туристичних та екскурсійних послуг за умови проведення розрахунків за межами стаціонарних приміщень суб’єктів туристичної та екскурсійної діяльності. Докладніше про застосування РРО при наданні послуг читайте у статті «РРО та послуги: застосовувати чи не застосовувати» // «БТ», 2008, № 13, с.10.

 

Оподаткування

ПДВ.

Послуги приватного пансіонату (послуги з тимчасового проживання (розміщення) та харчування) є об’єктом обкладення ПДВ. Ставка податку становить 20 % від бази оподаткування, визначеної ст. 4 Закону про ПДВ. Згідно з п.4.1 Закону про ПДВ база оподаткування операції визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче звичайних цін. Визначити звичайну ціну буде не складно, оскільки звичайною ціною в цьому випадку вважатиметься вартість послуг зазначена у прейскуранті та/або в договорі готельного обслуговування.

Також зазначимо: якщо споживачем послуг є кінцевий споживач (неплатник ПДВ), то податкова накладна виписується за підсумками проведених операцій за день

(п.8.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 165). Причому така податкова накладна складається у двох примірниках і обидва вони залишаються в особи, яка їх виписала. На оригіналі податкової накладної необхідно зробити відповідну позначку «Поставка неплатникові податку». У рядках «Індивідуальний номер покупця» та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (покупця)» робиться позначка «Х». А от у рядку «Покупець» рекомендуємо написати «Кінцевий покупець» чи «Кінцевий споживач», на ваш розсуд (який конкретно запис має там стояти, у порядку № 165 не зазначено).

Нагадаємо також, що реєструватися платником ПДВ в обов’язковому порядку потрібно тільки якщо загальна сума операцій із постачання товарів (робіт, послуг) за останні 12 календарних місяців перевищила 300 тис. грн. До досягнення зазначеного обсягу операцій суб’єкт господарювання може реєструватися платником ПДВ у добровільному порядку. Що стосується приватних пансіонатів, зареєстрованих на підприємців — платників єдиного податку, то незалежно від обсягу операцій (у межах 500 тисяч, звичайно) вони не зобов’язані реєструватися платниками ПДВ.

Податок на прибуток.

Валові доходи приватного пансіонату формуються за правилом першої події: або на дату отримання оплати, або на дату надання послуг. Як правило, у пансіонаті при розміщенні постояльця (відпочиваючого) беруть з нього передоплату за весь період його перебування. Це означає, що валові доходи у такого пансіонату виникатимуть відповідно до отримання грошових коштів.

Витрати, пов’язані з отриманням сертифіката, у повній сумі включаються до валових витрат, згідно з

п.п. 5.2.15 Закону про податок на прибуток. Інші витрати відображаються приватним пансіонатом у складі валових витрат у загальновстановленому порядку.

Курортний збір.

Якщо приватний пансіонат розташовано в курортній місцевості, то без стягування курортного збору не обійтися. Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, затверджений постановою КМУ від 28.12.96 р. № 1576. Курортний збір стягується адміністрацією пансіонату з постояльців (відпочиваючих) і перераховується до місцевого бюджету в порядку, установленому органами місцевого самоврядування. Розмір курортного збору невеликий. Згідно зі ст. 7 Декрету його розмір не може перевищувати 1,7 грн. (10 нмдг).

Від сплати курортного збору звільняються:

— діти у віці до 16 років;

— інваліди та особи, які їх супроводжують;

— учасники ВВВ;

— воїни—інтернаціоналісти;

— учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

— особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, включаючи містечка та бази відпочинку;

— особи, які прибули до курортної місцевості в службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків і близьких родичів;

— особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

— чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір стягується із платників за місцем їх тимчасового проживання. При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не стягується.

З осіб, які прибули до курортної місцевості, збір стягується не пізніше триденного строку від дня прибуття.

Курортний збір стягується:

— адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих;

— квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ та організацій) на поселення до будинків (квартир), які належать громадянам на праві власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, які здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір стягується в порядку, визначеному місцевими радами. Отже, тонкощі стягування збору в таких випадках необхідно шукати в місцевих положеннях щодо курортного збору.

За підсумками звітного періоду суб’єкт господарювання подає до податкового органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування Податковий розрахунок курортного збору, форму якого затверджено

наказом ДПАУ від 24.12.2003 р. № 628. Періодичність подання цього звіту (місяць, квартал, рік) встановлюється в положенні місцевого органу виконавчої влади.

У податковому обліку сума курортного збору (принаймні, таку вимогу висувають представники податкових органів за схожою ситуацією з ринковим збором) включається до валових доходів у складі виручки від реалізації послуг приватного пансіонату, а також до складу валових витрат на підставі

п.п. 5.2.5 Закону про податок на прибуток як сума податків зборів (обов’язкових платежів). На наш погляд, курортний збір логічніше було б не відображати ні у складі валових доходів, ні у складі валових витрат підприємства. Курортний збір до бази обкладення ПДВ не включається, оскільки є місцевим збором.

Що стосується бази обкладення єдиним податком (єдиноподатники, як фізичні, так і юридичні особи, не звільнені від сплати цього збору). Тому сума курортного збору не включається до бази обкладення єдиним податком, оскільки вона проходить транзитом у приватного пансіонату і не залишається у його розпорядженні. Аналогічну позицію викладено і представниками ДПАУ (див.

консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 40, с. 48).

На цьому закінчуємо статтю. Сподіваємося, що діяльність вашого приватного пансіонату принесе вам гарні доходи, а вашим постояльцям буде в ньому затишно та комфортно.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі