Теми статей
Обрати теми

Авторська винагорода фізичним особам

Редакція БТ
Стаття

АВТОРСЬКА ВИНАГОРОДА

фізичним особам

 

Суб’єкти господарювання, зайняті у сфері мистецтва, ЗМІ або видавничої діяльності, постійно стикаються з виплатою авторської винагороди фізичним особам. І хоча законодавство про авторське право для них має бути справою знайомою, багатогранність цієї сфери та неоднозначність тлумачення багатьох норм і термінів часто заганяють у глухий кут навіть досвідчених фахівців із питань інтелектуальної власності. Ураховуючи, що останнім часом коло суб’єктів, які виплачують авторські винагороди фізичним особам, розширилося (переважно завдяки виплатам за створення та використання комп’ютерних програм і веб-сайтів), ми вирішили докладно (наскільки це можливо в межах статті) зупинитися на юридичних та податкових питаннях таких операцій.

Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про авторське право

— Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.93 р. № 3792-XII.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Інструкція № 5

— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

 

Юридичні засади — найголовніше

Почнемо з правових засад, оскільки без цього важко буде орієнтуватися в податкових та бухгалтерських питаннях. Безумовно, законодавство у сфері інтелектуальної власності (а об’єкти авторського права є однією з її складових), досить значне за обсягом та містить безліч нюансів і досі не врегульованих моментів. Сьогодні спробуємо визначити найістотніші аспекти, які мусить знати бухгалтер для розуміння суті тієї чи іншої виплати.

Об’єкти авторського права

. Згідно із Законом про авторське право об’єктами авторського права є твори в галузі науки, літератури та мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо), сценічні обробки таких творів та фольклору, придатні для сценічного показу;

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп’ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13) похідні твори;

14) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

15) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

16) інші твори.

Інакше кажучи, до об’єктів авторського права належить результат творчої діяльності людини (автора твору).

Автору належать особисті немайнові та майнові права на твір (див. рисунок на с. 28).

 

img 1

 

Використання об’єктів авторського права.

Дещо докладніше зупинимося на питанні використання об’єкта авторського права. По-перше, дії, що є використанням твору, чітко визначено ЦКУ (ст. 441) та Законом про авторське право (ст. 15), тому насамперед слід орієнтуватися на наведений перелік (на рисунку наведено варіанти використання твору, зазначені у ст. 441 ЦКУ), хоча він і не є вичерпним. По-друге, має бути використання саме об’єкта авторського права, а не матеріального носія цього об’єкта. Наприклад, при купівлі книги до покупця не переходить майнове право використовувати викладений у ній твір (публікувати, включати його зміст до різних збірників тощо). До покупця переходить лише право власності на примірник об’єкта авторського права, а не на сам об’єкт. Якщо ж особа хоче отримати правомочність щодо використання саме об’єкта авторського права, їй потрібно укласти договір з автором чи іншою особою, якій належать такі права. Крім того, з аналізу норм чинного законодавства випливає, що використання передбачає створення певного похідного твору на основі вже існуючого об’єкта авторського права чи отримання матеріальної вигоди від твору. Важливим аспектом тут можна вважати те, що об’єкт авторського права використовується не кінцевим користувачем, а особою, яка і здійснює дії з донесення твору до кінцевого користувача одним із перелічених способів. І метою такого донесення (розповсюдження), як правило, є отримання комерційної вигоди.

У

ч. 2 ст. 32 Закону про авторське право зазначено, що передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на підставі:

1)

авторського договору про передачу виключного права на використання твору. За цим договором автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом та в установлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти чи забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються;

2)

авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За цим договором автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом та в установлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Крім того,

Закон про авторське право виділяє до окремої категорії авторський договір замовлення, відмітні ознаки якого ви можете побачити в таблиці на с. 29.

ЦКУ

пропонує таку класифікацію договорів, що дозволяють розпоряджатися майновими правами інтелектуальної власності, а авторські права є їх складовою частиною (ч. 1 ст. 1107 ЦКУ). Види і характеристика таких договорів показано в таблиці:

 

Види договорів

Зміст

1

2

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності

На підставі ліцензії та/або ліцензійного договору одна сторона надає іншій стороні право на використання об’єкта права інтелектуальної власності в застережених межах та застереженим способом. При цьому за ліцензійним договором (ліцензією) на передачу виключних прав на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом та в установлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти чи забороняти подібне використання твору третім особам.

За загальним правилом за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія (аналог авторського договору про передачу невиключного права на використання твору). Крім того, можуть передаватися виключна ліцензія (аналог авторського договору про передачу виключного права на використання твору) та одинична (разова) ліцензія (за нею право використовувати в такий самий спосіб зберігається за ліцензіаром, але надати іншим особам таке саме право він не може). Що стосується можливості ліцензіата дозволяти іншим особам використовувати майнові права на твір, то таке право в нього буде лише тоді, якщо це прямо застережено в ліцензійному договорі. За авторським договором на передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використання твору певним способом та в установлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору та на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

2) ліцензійний договір

3) договір про створення на замовлення та використання об’єкта права інтелектуальної власності

Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону про авторське право за авторським договором замовлення автор зобов’язується створити в майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовнику. Договором може передбачатися виплата замовником автору авансу як частини авторської винагороди. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений на замовлення, належать створювачу цього об’єкта і замовнику спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 3 ст. 430 ЦКУ). Знову ж таки звертаємо увагу на необхідність чіткого зазначення в договорі, як розподіляються майнові права на твір між автором та замовником. За своєю сутністю авторський договір замовлення має ознаки договору підряду. Згідно зі ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передачею її результату замовнику. Договір замовлення відрізняється від інших авторських договорів тим, що його предметом є не готовий (уже створений) об’єкт авторського права, а об’єкт, який буде створено в майбутньому з урахуванням вимог та побажань замовника

4) договір про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності

За таким договором автор (особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права повністю або частково іншим особам згідно із законом і на визначених договором умовах. Якщо автор передає іншій особі всі свої майнові права на твір, то в такому разі за автором залишаться тільки особисті немайнові права, а отже, він уже не зможе ні самостійно використовувати твір, ні дозволяти (забороняти, обмежувати) права на його використання третім особам. У такому разі йдеться про продаж автором виключних майнових прав на твір. Майнові права, що передаються за авторським договором, має бути в ньому визначено. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються непереданими. У зв’язку з цим у договорі потрібно чітко прописувати, які саме майнові права (див. рис. на с.28) передаються за цим договором

5) інший договір про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

 

Авторський договір укладається в письмовій формі, інакше він є нікчемним, що автоматично спричинює його недійсність (

ч. 2 ст. 1107 ЦКУ). Виняток становить договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) (ч. 1 ст. 33 Закону про авторське право): такі договори можна укладати в усній формі.

Реєстрація авторських прав і договорів на розпорядження майновими правами

. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення та здійснення авторського права не потрібні реєстрація твору чи якесь спеціальне оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб’єкти авторських прав мають право за своїм бажанням зареєструвати свої авторські права (як майнові, так і немайнові), однак і без такої реєстрації їх права захищатимуться законом. Крім того, і цивільно-правові договори на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (а авторські права, як уже зазначалося вище, є одними з видів інтелектуальної власності) не підлягають обов’язковій державній реєстрації (ст. 1114 ЦКУ). Однак це не позбавляє сторони авторського договору можливості зареєструвати відповідний договір.

Авторська винагорода

. За будь-яке використання об’єкта авторського права його автор (інша особа, яка має авторські права) має право вимагати виплати винагороди. Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону про авторське право винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Відразу зауважимо, що це розмежування (паушальний платіж та роялті) для цілей оподаткування не діє: і одноразовий, і періодичні платежі за користування об’єктом авторського права може бути класифіковано для цілей оподаткування як роялті.

Розмір та порядок виплати авторської винагороди встановлюються в авторському договорі чи в договорах, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди і порядок їх застосування*.

* Ідеться, зокрема, про постанови КМУ від 18.01.2003 р. № 71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм і порядку його виплати» і від 18.01.2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав».

 

Створення твору в межах виконання трудових обов’язків

Окремо скажемо кілька слів про виплати працівникам за створені ними об’єкти авторського права (твори) під час виконання ними трудових функцій. Це стосується представників творчих професій (журналістів, літераторів, сценаристів, режисерів, програмістів, зайнятих розробленням нового програмного забезпечення, та ін.). З одного боку, такі працівники виконують свою роботу, яка й полягає в написанні статей, книг, сценаріїв, створенні програм, веб-сайтів тощо, але, з іншого боку, створені ними твори є об’єктами авторського права. Тому юридичні аспекти виплат таким працівникам заслуговують на особливу увагу. На жаль, це питання законодавчо не врегульовано.

Причиною такої неврегульованості є суперечність норм чинного законодавства. Щодо особистих немайнових прав усе зрозуміло — такі права належать автору твору (тобто працівнику). А от щодо майнових прав, то згідно з

ч. 2 ст. 429 ЦКУ майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівнику, який створив цей об’єкт, і юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. А от у ч. 2 ст. 16 Закону про авторське право йдеться, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором та роботодавцем.

Яка з наведених норм законодавства має більший пріоритет, питання дискусійне, тому для уникнення будь-яких розбіжностей та спорів у майбутньому в трудовому чи цивільно-правовому договорі з працівником необхідно чітко застерегти, кому та в якому обсязі належать майнові права на твір.

Однак неоднозначність правового регулювання того, в яких випадках питання, пов’язані з використанням створених працівником об’єктів авторського права, мають вирішуватися в межах трудових відносин, а в яких — виходити за межі трудових і відповідно ставати предметом цивільно-правового регулювання, спричинює низку проблем на практиці.

Одна з них — питання оплати створеного твору працівнику. Згідно з

ч. 3 ст. 16 Закону про авторське право за створення та використання службового твору автор має право на авторську винагороду, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Досі у фахівців у сфері інтелектуального права немає однозначної думки, чи можна вважати виплату винагороди за службовий твір зарплатою, у зв’язку з чим наведемо нашу думку з цього питання.

Якщо трудовим договором передбачено, що створення твору входить до складу функціональних обов’язків працівника і при цьому всі майнові права належать роботодавцю, то виплачувану винагороду (якщо не встановлено інше) з позиції оподаткування можна розглядати як виплату заробітної плати. Непрямо підтверджує цю позицію й

Інструкція № 5, згідно з п.п. 2.1.3 якої гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановної) винагороди, нарахованої на цьому підприємстві, включаються до фонду основної заробітної плати.

Якщо у трудовому договорі наявне застереження, що всі майнові права на службові твори належать роботодавцю, але працівнику видається завдання, пов’язане зі створенням об’єкта авторського права, що не входить до його функціональних обов’язків, то такий твір вже навряд чи можна розглядати як службовий. Тому для створення такого твору доцільно укласти окремий авторський договір, в якому буде описано порядок розподілу майнових прав між працівником і роботодавцем на цей твір. У противному разі у працівника, як нам здається, будуть підстави відстоювати свої майнові права на створений ним твір. І тут уже за використання твору або за передачу виключних прав на використання працівнику виплачуватиметься авторська винагорода, що не є зарплатою (згідно з

п. 3.14 Інструкції № 5 винагорода, що виплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури і мистецтва, не включається до фонду оплати праці).

Можлива й інша ситуація: створення об’єкта авторського права охоплюється трудовими обов’язками працівника, однак у трудовому договорі питання про належність майнових прав на створений об’єкт в межах трудових відносин не вирішено. На наш погляд, у цьому випадку пріоритет потрібно віддати

ЦКУ і виходити з того, що майнові права на твір належать роботодавцю і працівнику спільно, а отже, знову-таки потрібен цивільно-правовий договір — або про порядок спільного використання твору, або про передачу майнових прав роботодавцю. Винагорода, що виплачується в межах такого договору, також зарплатою не буде.

 

Оподаткування авторської винагороди фізичним особам

Податок з доходів.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються:

— доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної (промислової) власності (

п.п. 4.2.2 Закону про податок з доходів);

доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури чи іншими нематеріальними активами, далі — роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу (п.п. 4.2.2 Закону про податок з доходів);

— дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та

роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п. 4.3 Закону про податок з доходів (п.п. 4.2.12 Закону про податок з доходів).

Оподаткуванню роялті в

Законі про податок з доходів присвячено окремий пункт (9.4), у п.п. 9.4.1 якого зазначено, що роялті оподатковуються за тими ж правилами, що й дивіденди. У принципі, звідси випливають лише загальні висновки: що особа, яка нараховує (виплачує) роялті, є податковим агентом стосовно таких доходів, а також те, що дохід оподатковується за ставкою 15 % та підлягає кінцевому оподаткуванню у джерела виплати.

Набагато цікавіший

п.п. 9.4.2 Закону про податок з доходів, згідно з яким резиденти можуть нараховувати роялті лише у зв’язку з використанням платником податків права на інтелектуальну (промислову) власність, зареєстрованого відповідно до закону.

Отже, по-перше, для цілей

п. 9.4 Закону про податок з доходів під визначення роялті підпадає лише плата за використання права на об’єкт інтелектуальної власності, тобто доходи від продажу об’єктів авторських прав (наприклад, створеної фізичною особою комп’ютерної програми з передачею всіх майнових прав на її використання іншій особі) не підпадатимуть під визначення роялті.

По-друге,

п.п. 9.4.2 Закону про податок з доходів вимагає, щоб право на інтелектуальну власність (об’єкт авторського права) було зареєстровано згідно із законом. На наш погляд, цю норму слід розуміти так: якщо право на інтелектуальну власність підлягає реєстрації, то для застосування п. 9.4 Закону про податок з доходів його обов’язково має бути зареєстровано. Якщо право на об’єкт інтелектуальної власності не підлягає обов’язковій реєстрації (а для авторських прав реєстрація не обов’язкова), то формально можна говорити, що «його зареєстровано згідно із законом», а отже, винагорода за користування такими правами в будь-якому випадку повинна потрапляти до роялті для цілей обкладення податком з доходів.

Однак із роз’яснень офіційних органів дійти однозначного висновку, чи поділяють вони таку позицію, нелегко — часто вони просто цитують норми закону або розписуються у своїй некомпетентності щодо таких питань (

листи ДПАУ від 13.02.2004 р. № 1368/5/17-3116, від 16.08.2004 р. № 7007/6/17-3116, лист Держпідприємництва від 20.04.2004 р. № 2561).

Коли ж застосування чи незастосування

п. 9.4 Закону про податок з доходів при оподаткуванні роялті відіграє вирішальну роль? Принципове значення цей момент має тільки при виплаті доходів фізичним особам — нерезидентам України. Так, якщо дохід визнається роялті за п. 9.4 Закону про податок з доходів, то він підлягає оподаткуванню за ставкою 15 %, якщо ні — 30 %. Що стосується резидентів України, які одержують доходи за операціями з авторськими правами, то такі доходи завжди оподатковуються за ставкою 15 %.

Тому, якщо ви зіткнулися з виплатою роялті за авторським договором нерезиденту, то незайвим буде заручитися індивідуальним податковим роз’ясненням з цього питання. Надалі ми виходитимемо з фіскального трактування — з того, що застосування

п. 9.4 Закону про податок з доходів можливе тільки в разі реєстрації авторського права.

Що стосується заповнення форми № 1ДФ, то в ній для відображення роялті призначено дві ознаки доходу —

«12» (роялті, оподатковувані згідно з п. 9.4 Закону про податок з доходів) і «02» (роялті, що підпадають під дію п.п. 4.2.2 Закону про податок з доходів).

Внески до фондів соціального страхування.

Якщо плата за створення об’єкта авторських прав здійснюється в межах трудових відносин у вигляді встановленої на підприємстві ставки (окладу чи гонорару), то така виплата обкладається всіма внесками до фондів соціального страхування і «зверху», і «знизу» як дохід у вигляді заробітної плати.

Що стосується винагород, виплачуваних фізичним особам за цивільно-правовими договорами (а авторський договір є цивільно-правовим договором), то, як зазначалося вище, згідно з

п. 3.14 Інструкції № 5 винагороди, що виплачуються за авторськими договорами на створення та використання творів науки, літератури й мистецтва (крім гонорарів, що виплачуються в межах трудових відносин штатним працівникам), не включаються до фонду оплати праці. Отже, винагороди за авторськими договорами (незалежно від того, виплачуються вони працівникам або стороннім громадянам) не обкладаються внесками «зверху» і «знизу» до Фонду з тимчасової втрати працездатності, до Фонду безробіття і до Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві.

Що стосується внеску до Пенсійного фонду, то об’єктом обкладення внесками до цього фонду, як відомо, є витрати на виплату винагород фізичним особам за

виконання робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами. З усіх різновидів авторських договорів тільки виплату винагороди за договором замовлення можна розцінювати як винагороду за виконання роботи (оскільки об’єкт інтелектуальної власності на момент укладення договору ще не створено і автор своєю творчою працею створюватиме його згідно з вимогами, викладеними замовником).

Виплата авторської винагороди за іншими авторськими договорами, де об’єктом є майнові права на вже створені об’єкти інтелектуальної власності, не підпадають під обкладення внесками до Пенсійного фонду ні «зверху», ні «знизу». Це підтверджує й Пенсійний фонд України (

листи від 20.10.2006 р. № 13571/03-20, від 06.12.2004 р. № 12353/04). Слід зауважити, що з пізнішого роз’яснення Пенсійного фонду (лист від 30.08.2007 р. № 13861/03-30) випливає, що виплати за будь-якими авторськими договорами, включаючи й договори на розроблення об’єктів інтелектуальної власності (зокрема, комп’ютерної програми), за своїми ознаками належать до договорів у сфері інтелектуальної власності (глава 75 ЦКУ), за якими відбувається створення об’єкта права інтелектуальної власності згідно з вимогами іншої сторони та в застережений строк, а це не є характерною ознакою договорів на виконання робіт. На цій підставі Пенсійний фонд доходить висновку, що винагорода, яка виплачується згідно з договорами про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності з розроблення програмного забезпечення, не є об’єктом для нарахування внесків до Пенсійного фонду. На наш погляд, до цього роз’яснення потрібно ставитися обережно, оскільки всі договори у сфері авторського права так чи інакше пов’язані з використанням або розпорядженням авторськими правами, але, крім цього, такі договори можуть мати й ознаки інших цивільно-правових договорів (наприклад, купівлі-продажу, дарування, оренди, підряду). У зв’язку з цим не нараховувати внески до Пенсійного фонду на виплати в межах договору замовлення, на наш погляд, небезпечно.

Наведемо зведену таблицю щодо оподаткування виплат фізичним особам за договорами, що підпадають під законодавство про авторське право.

Пункт Інструкції № 5

Види виплат

Розрахунок серед. з/п згідно з Порядком:

Нарахування

Утримання

Ознака доходу у ф. № 1ДФ

№ 1266

№ 100

ПФ

ФТВП, ФБ, ФНВ

ПДФО

ПФ

ФТВП, ФБ

1

2

3

4

5

6

8

9

10

11

2.1.3

Гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановної) винагороди, нарахованої на цьому підприємстві

+

+

+

+

+

+

+

«01»

3.14

Виплати фізичним особам винагород за авторськими договорами (у тому числі штатним працівникам за створення об’єктів авторського права поза їх функціональними обов’язками чи в межах функціональних обов’язків, але коли майнові права на об’єкт належать працівнику і роботодавцю спільно), у тому числі:

— за договором замовлення

+

+

+

«02»

— за авторським (ліцензійним) договором на передачу права на використання об’єкта авторського права, якщо авторське право зареєстровано

+*

«12»

* При виплаті такого доходу нерезиденту ставка оподаткування становить 15 % згідно з п.п. 9.11.3 Закону про податок з доходів фізичних осіб.

 

— за авторським (ліцензійним) договором на передачу права на використання об’єкта авторського права, якщо авторське право не зареєстровано

+*

«02»

* При виплаті такого доходу нерезиденту ставка оподаткування становитиме 30 %, оскільки виплата не підпадає під визначення роялті згідно з п. 9.4 Закону про податок з доходів.

— за авторським договором на передачу виключних майнових прав на об’єкт (якщо за автором зберігаються тільки особисті немайнові права на об’єкт)

+*

«02»

* При виплаті такого доходу нерезиденту податок з доходів необхідно утримати за ставкою 30 %, оскільки йдеться про плату не за користування правами на об’єкт, а за викуп таких прав (придбання права власності на них).

 

ПДВ

. При виплаті авторської винагороди фізичній особі — нерезиденту слід пам’ятати, що тут може виникнути об’єкт для обкладення ПДВ, передбачений Законом про ПДВ для операцій з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Нагадаємо, що поставка послуг (п. 1.4 Закону про ПДВ), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами в межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування чи інших способів передачі права на патент, авторське право, торговельний знак, інші об’єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності. Згідно з п.п. «д» п. 6.5 Закону про ПДВ місцем надання послуг з передачі або надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торговельних марок, є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такої реєстрації — місце постійної адреси чи постійного проживання, у разі якщо покупці, яким надаються такі послуги, проживають за межами митного кордону України.

У цьому випадку покупця зареєстровано на території України, а тому такі операції є об’єктом обкладення ПДВ. Отже, під час придбання зазначених послуг у нерезидента він є податковим агентом за такою операцією та має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ*. Зверніть увагу, що необхідність нарахування ПДВ виникає в тих випадках, коли виплата не підпадає під визначення роялті, наведене в

п. 1.30 Закону про податок на прибуток.

* Докладніше про виконання функцій податкового агента за такими операціями див. у статтях «Рекламні послуги: експорт, імпорт і ПДВ» // «БТ», 2007, № 50, с. 31; «Імпорт послуг та ПДВ» // «БТ», 2005, № 35, с. 13.

Так,

роялті — платежі будь-якого виду, отримані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва чи науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- чи аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари й послуги або торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного чи наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, перелічених вище, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продавати або відчужувати іншим способом такий об’єкт власності чи оприлюднювати (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України (п. 1.30 Закону про податок на прибуток).

Якщо виплата з позиції податкового обліку визнається роялті та здійснюється грошовими коштами, то ПДВ з поставки таких послуг

не нараховується на підставі п.п. 3.2.7 Закону про ПДВ. Те, що виплата роялті нерезидентам не обкладається ПДВ, підтверджує і ДПАУ в листі від 05.09.2005 р. № 17622/7/15-1117.

А от у разі якщо роялті виплачується нерезиденту

не у грошовій формі, наприклад, шляхом проведення бартерних операцій або заліку зустрічних однорідних вимог, то ПДВ доведеться нарахувати на загальних підставах за ставкою 20 % ( лист ДПАУ від 10.09.2004 р. № 7919/6/15-2215).

 

Приклади обліку

Наведемо кілька прикладів відображення в податковому та бухгалтерському обліку виплат за авторськими договорами.

Приклад 1

. Згідно з договором замовлення фізичною особою — непрацівником підприємства було створено веб-сайт. Усі майнові права на сайт належать підприємству-замовнику. За створення сайта фізичній особі виплачено винагороду в сумі 5000 грн.

 

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Сума, грн.

дебет

кредит

1. Підписано акт виконаних робіт зі створення веб-сайта

154

685

5000

У податковому обліку вартість веб-сайта сформує об’єкт нематеріального активу та амортизуватиметься прямолінійним методом. Про те, що веб-сайт є об’єктом авторського права, зазначається, зокрема, у листі Міносвіти від 22.01.2007 р. № 16-14/231, а те, що його вартість формує в податковому обліку нематеріальний актив, ДПАУ роз’яснювала в листі від 12.12.2006 р. № 385/2/15-0310. Докладніше про порядок обліку витрат на створення, обслуговування та розміщення в Інтернеті веб-сайта читайте у статті «Інтернет-витрати підприємства» // «БТ», 2007, № 27, с. 38.

2. Утримано суму податку з доходів (5000 х 15 %)

685

641/ПДФО

750

3. Утримано внесок «знизу» до Пенсійного фонду (5000 х 2 %)

685

651

100

4. Нараховано внесок «зверху» до Пенсійного фонду (5000 х 33,2 %)

154

651

1660

5. Виплачено суму винагороди за авторським договором замовлення (5000 - 750 - 100)

685

301, 311

4150

6. Сайт уведено в експлуатацію (після його розміщення в мережі Інтернет)

125

154

За сформованою первісною вартістю

 

Приклад 2.

Підприємство придбаває літературний твір (статтю) у стороннього автора з метою її опублікування в періодичному виданні. Згідно з авторським договором на передачу всіх майнових прав на статтю видавництву автору виплачується винагорода в сумі 1500 грн.

 

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Сума, грн.

дебет

кредит

1. Підписано акт приймання-передачі виключних майнових прав на статтю

23*

685

1500

* Оскільки об’єкт авторського права планується використовувати в господарській діяльності підприємства протягом строку, що не перевищує один рік, його вартість не формує нематеріальний актив. У податковому обліку витрати на придбання статті включаються до валових на підставі п.п. 5.4.2 Закону про податок на прибуток. Згідно з цією нормою до валових витрат включаються витрати на виплату роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації).

2. Утримано суму податку з доходів (1500 х 15 %)

685

641/ПДФО

225

3. Виплачено суму авторської винагороди

685

301, 311

1275

 

Приклад 3.

Підприємством укладено авторський (ліцензійний) договір з фізичною особою (резидентом України) на право використання створеної нею комп’ютерної програми у своїй підприємницькій діяльності. Підприємству надається право продажу примірників комп’ютерної програми (установлення з наданням послуг з технічного обслуговування програми) кінцевим споживачам. Ліцензійний договір не надає підприємству права продавати, передавати чи в будь-який інший спосіб розпоряджатися майновим правом на використання комп’ютерної програми третім особам. Фізичній особі виплачується винагорода (роялті) за використання комп’ютерної програми у вигляді встановленого в ліцензійному договорі відсотка від суми виручки, отриманої від продажу примірників комп’ютерної програми.

Автор надав сертифікат на авторське право на комп’ютерну програму.

 

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Сума, грн.

дебет

кредит

1. Нараховано роялті нерезиденту (згідно з договором і довідкою-розрахунком про суму виручки від установлення комп’ютерної програми кінцевим споживачам)

93

685

6000 (умовно)

У податковому обліку сума роялті включається до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. При цьому ДПАУ вимагає керуватися п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток при виплаті роялті неплатникам податку на прибуток, тобто включати їх суму до валових витрат за датою фактичного отримання (нарахування) (листи ДПАУ від 11.03.2008 р. № 4516/7/15-0217, від 17.03.2004 р. № 111/4/15-1114).

2. Утримано податок з доходів (6000 х 15 %)

685

641/ПДФО

900

3. Виплачено роялті фізичній особі (у ф. № 1ДФ наводиться ознака доходу «12»)

685

301, 311

5100

 

На цьому завершимо розгляд порядку оподаткування виплат фізичним особам за авторськими договорами. Слід зауважити, що ця тема велика за обсягом та містить безліч нюансів як з точки зору правових принципів, так і з погляду оподаткування. Сьогодні ми спробували висвітлити основні моменти щодо виплати авторської винагороди, яка не завжди буде роялті для цілей оподаткування. Сподіваємося, що ця публікація допоможе вам зрозуміти нюанси цих виплат.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі