РРО ТА ПОСЛУГИ:
застосовувати чи не застосовувати
Сьогодні сфера послуг займає все більшу частку ринку. При цьому не завжди оплата за надані послуги відбувається за безготівковим розрахунком. Досить часто трапляються ситуації, коли одержувачі послуг розплачуються готівкою.
Як відомо, одним з інструментів контролю за такими грошовими потоками є РРО. Але чи завжди його застосування необхідне?
Про це — у пропонованій статті.
Ольга КОЖУШКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ —
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.КУпАП —
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 7073-Х.Закон про податок на прибуток —
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про РРО —
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР у редакції Закону від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ.Закон про патентування
— Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.Положення № 637 —
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.Перелік № 1336
— Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.Постанова № 576
— постанова КМУ «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових та підлягають патентуванню» від 27.04.98 р. № 576.Постанова № 121 —
постанова КМУ «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 07.02.2001 р. № 121.Перелік № 105 —
Перелік товарів, що реалізуються з розносок та ручних візків, і видів послуг у салонах на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті, що надаються без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Мінтрансу від 18.02.2004 р. № 105.Порядок № 494
— Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затверджений наказом ДПАУ від 20.10.2003 р. № 494.Наказ № 614
— наказ ДПАУ «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.12.2000 р. № 614.
Про що йтиметься
Як відомо,
ст. 1 Закону про РРО встановлено, що реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) застосовуються у випадку, якщо фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) здійснюються операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Однак із цього правила є винятки. Зокрема випадки, коли РРО можна не використовувати, установлені ст. 9 і 10 Закону про РРО. Причому на підставі ст. 10 Закону про РРО затверджено Перелік № 1336.Згідно з
п. 1 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і засвідчених у встановленому порядку. Зауважимо, що на суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб ця норма не поширюється . Випадки, коли підприємці можуть не застосовувати РРО, передбачено пп. 5 і 6 ст. 9 Закону про РРО.Здавалося б, нічого складного в цьому немає. Так, якщо підприємства надають різні послуги (і при цьому не є підприємствами торгівлі та громадського харчування) з отриманням оплати готівкою, то такі підприємства можуть оформляти прибуткові касові ордери (далі — ПКО) та не застосовувати РРО. Однак не все так просто, про що свідчать запитання, які надходять до редакції та з якими сьогодні й розберемося.
При цьому розглянемо порядок застосування РРО лише при проведенні розрахунків за послуги (товари не розглядатимемо) окремо для приватних підприємців та окремо для підприємств.
Якщо послуги надає приватний підприємець
Розглянемо ситуації, коли послуги надає приватний підприємець (далі — ПП):
— на загальній системі оподаткування;
— на єдиному податку;
— на фіксованому податку.
ПП на загальній системі
. У цьому випадку при здійсненні готівкових розрахунків підприємець зобов’язаний використовувати РРО. Однак для деяких видів діяльності РРО не потрібен, і підприємцю для проведення розрахунків достатньо використовувати розрахункові квитанції (РК) та вести книгу обліку розрахункових операцій (КОРО). Такі види діяльності наведено в Переліку № 1336 (табл. 1). При цьому слід пам’ятати, що розрахункові квитанції мають установлену форму (форма № РК-1) і підлягають (так само як і КОРО) обов’язковій реєстрації в податковому органі.
Таблиця 1
Послуги, що надаються | Перелік № 1336 |
1 | 2 |
1. Побутове обслуговування на території закритих військових гарнізонів та містечок, а також військових частин, розташованих у межах сіл | п. 6 |
2. Медичні та ветеринарні послуги на території села | п. 7 |
3. Надання послуг поштовими відділеннями та в пунктах зв’язку в селах | п. 8 |
4. Побутові послуги на території села | абз. другий п. 11 |
5. Побутові послуги вдома у замовника з ремонту і встановлення побутових машин і пристосувань, радіоелектронної апаратури, телеантен, ремонту і складання меблів, придбання квартир, догляду за дітьми, хворими та людьми похилого віку, фотографування, дрібного ремонту квартир за переліком робіт, що встановлюються Мінекономіки і Державною податковою адміністрацією, приготування їжі, прання білизни, хімічного чищення меблів, килимів та інших килимових виробів (за умови проведення розрахунків на місці надання послуг) | абз. третій п. 11 |
6. Побутові послуги з ремонту взуття, швейних і трикотажних виробів, виробів з текстильної та шкіряної галантереї, радіоелектронної апаратури, побутових машин і пристосувань, металевих виробів та хімічного чищення структурними підрозділами підприємств та суб’єктами підприємницької діяльності з 1 або 2 працюючими | абз. четвертий п. 11 |
7. Послуги бібліотек | п. 13 |
8. Послуги в салонах на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті за Переліком № 105 | п. 15 |
9. Послуги носильників з доставки багажу на вокзалах і в портах | п. 16 |
10. Послуги приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту) | п. 19 |
11. Послуги зі страхування майнових та особистих ризиків фізичних осіб, що надаються страховими агентами за територією приміщення страховика, крім обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена картка») | п. 20 |
12. Ритуальні послуги за умови проведення розрахунків удома у замовників | п. 21 |
13. Послуги на території сіл та селищ міського типу, яким згідно із Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надано статус гірських | п. 22 |
14. Медичні послуги, що надаються виїзними бригадами, і медичне обслуговування вдома у замовника | п. 23 |
15. Послуги з організації приймання та обслуговування туристів в Україні, розрахунки за які провадяться в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків), а також туристичні та екскурсійні послуги за умови проведення розрахунків у межах стаціонарних приміщень суб’єктів туристичної та екскурсійної діяльності | п. 24 |
16. Приймання від населення та реалізація через бджільницькі торговельно-закупівельні пункти продуктів бджільництва, обладнання та інвентарю для пасічників | п. 27 |
Для проведення розрахунків без застосування РРО з використанням РК та КОРО необхідно дотримуватись граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з надання послуг, що становить:
—
200 тис. грн. на одного суб’єкта господарської діяльності — для видів діяльності, зазначених у рядках 1, 7, 9, 13, 14, 16 табл. 1;—
75 тис. грн. на один структурний підрозділ (пункт надання послуг) — для виду діяльності, зазначеного в рядку 2, 3, 8 табл. 1.У разі перевищення такого граничного розміру річного обсягу при здійсненні діяльності, зазначеної в названих рядках,
застосування РРО є обов’язковим.І останній момент. Перелік послуг, що належать до побутових, наведено в
постанові № 576 (див. табл. 2).
Таблиця 2
Вид послуг | Код виду послуг згідно з галузевим класифікатором ГК 201-01-2001 «Класифікація послуг та продукції у сфері побутового обслуговування» |
1 | 2 |
Виготовлення тентів, чохлів, штор, драпіровок | 01.024.03, 01.024.04 |
Послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури (крім структурних підрозділів, розташованих у сільській місцевості) | 01.080.01 — 01.080.66 |
Заміна елементів живлення | 01.091.13 |
Виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням | 01.100.01 — 01.100.06, 01.100.12 |
Послуги з ремонту ювелірних виробів | 01.110.01 — 01.110.09 |
Виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням | 01.094.01 — 01.094.08, 01.094.11 — 01.094.15 |
Послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів | 01.095.01 — 01.095.10, 01.095.12 — 01.095.16, 01.095.28, 01.095.29 |
Технічне обслуговування та ремонт автомобілів за індивідуальним замовленням | 01.070.01 — 01.070.03, 01.070.06 — 01.070.25, 01.071.01, 01.071.02 |
Будівництво житла за індивідуальним замовленням | 01.060.01 — 01.060.02, 01.060.03 (заводського виготовлення), 01.060.04 — 01.060.14, 01.060.15 (крім металевих), 01.060.16 — 01.060.25 |
Послуги з ремонту житла за індивідуальним замовленням | 01.061.01-01.061.13, 01.061.14 (крім металевих), 01.061.15 |
Послуги перукарень (тільки на території мм. Києва і Севастополя, обласних центрів) | 01.180.10 — 01.180.31, 01.180.40 — 01.180.77, 01.181.81 |
Прокат аудіо- та відеокасет і CD-дисків | 01.130.02, 01.130.03 |
Послуги з прокату велосипедів водних і водних лиж, човнів та катерів | 01.130.09 |
Прокат транспортних засобів, мотоциклів, моторолерів, мопедів, легкових і вантажних автомобілів, причепів до автомобілів та інших пристроїв | 01.130.10 |
Прокат весільного вбрання та одягу для урочистих подій | 01.130.22 |
Послуги з виконання фоторобіт | 01.140.01 — 01.140.12 |
Послуги з обробки плівок | 01.141.01 — 01.141.09, 01.141.11 — 01.141.19 |
Послуги з тиражування звукозаписів за індивідуальним замовленням | 01.240.00 |
Послуги з тиражування відеозаписів за індивідуальним замовленням | 01.241.00 |
ПП-єдиноподатники та підприємці, які перебувають на фіксованому податку.
Згідно з пп. 6 і 5 ст. 9 Закону про РРО такі підприємці можуть не застосовувати РРО та РК при здійсненні готівкових розрахунків з покупцями. Причому це правило поширюється на будь-які види послуг, що надаються.Для контролю суми виручки від реалізації послуг приватні підприємці-єдиноподатники можуть застосовувати РРО, що працює в нефіскальному режимі (реєструвати в податковому органі та вести КОРО встановленого зразка не потрібно)*.
* Див. статтю «Реєстратори розрахункових операцій: ви запитували — ми відповідаємо» // «БТ», 2007, № 12.
Наведемо алгоритм дій підприємця при визначенні необхідності застосування РРО (див. рис. 1).
Рис. 1
Якщо послуги надає підприємство
Почнемо з того, що на відміну від приватних підприємців для підприємств, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, у
Законі про РРО немає дозвільних норм. Отже, незалежно від системи оподаткування (податок на прибуток, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) підприємства, що здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, повинні при проведенні розрахунків з покупцями в готівковій формі застосовувати РРО.Водночас «зачіпки» для незастосування підприємствами РРО, як уже зазначалося, можна спробувати знайти у
ст. 9 і 10 Закону про РРО.Спочатку скажемо декілька слів стосовно звільнення на підставі
ст. 10 Закону про РРО, а отже, на підставі Переліку № 1336. Тут для підприємств діють ті самі правила, що й для приватних підприємців, тому вам слід заглянути в попередній розділ цієї статті та подивитися, чи потрапляє ваш вид діяльності або територія, де ви його здійснюєте, до Переліку № 1336. Якщо так, то ви маєте право не проводити готівкові розрахунки з покупцями через РРО, але при цьому повинні виписувати розрахункові квитанції за формою № РК-1.Що стосується
ст. 9 Закону про РРО, то тут підприємствам радимо шукати щастя в її п. 1, згідно з яким реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і засвідчених у встановленому порядку*.* Див. роз’яснення ДПАУ в листі від 09.08.2007 р. № 7644/6/23-7019.
Запитання про застосування цієї норми спричинює власне належність підприємства до тієї чи іншої сфери: сфери торгівлі, громадського харчування та послуг. Комбінування видів діяльності, що здійснюються підприємством, переважання одного виду діяльності над іншим іноді не дозволяють чітко ідентифікувати це підприємство як таке, що належить до сфери послуг. Також запитання викликає проведення разових операцій з надання послуг. Як тут бути? Чи потрібно в цих випадках застосовувати РРО?
Розберемося з усім по черзі.
На нашу думку, при визначенні належності підприємства до сфери послуг потрібно звернутися до
Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (далі — Довідка), що видається органом статистики. У ній зазначаються види діяльності відповідно до КВЕД, в якій послугам присвячено секцію K (розділи 70 — 74). І якщо в такій Довідці зустрічається код виду діяльності, що належить до зазначених розділів, то підприємство відносять до сфери послуг.Для визначення необхідності застосування РРО при здійсненні різних видів діяльності розглянемо три такі випадки:
1. Надання послуг є основним та виключним видом діяльності підприємства
. Це найпростіший випадок, і тут підприємство сміливо може скористатися правом приймання готівки від покупців без застосування РРО, але через касу з обов’язковим виписуванням ПКО. Нагадаємо, що з 1 січня 2008 року прибуткові та видаткові касові ордери стали бланками суворого обліку, тому підприємствам тепер необхідно уважніше ставитися до питань їх виписування.2. Послуги є не єдиним видом діяльності підприємства
. Ситуації, коли підприємство здійснює діяльність відразу за кількома напрямами, на практиці трапляються часто-густо. Отже, розглянемо випадок, коли разом з наданням послуг підприємство здійснює ще й торговельну діяльність. Чи може таке підприємство розрахунки за надані послуги проводити не через РРО, а через касу з виписуванням ПКО?Відразу зауважимо: звичайно, за наявності відповідних кодів КВЕД у
Довідці можна спробувати довести належність підприємства до сфери послуг і не використовувати РРО в розрахункових операціях з покупцями. Однак, на нашу думку, це буде небезпечно, оскільки буквальне прочитання п. 1 ст. 9 Закону про РРО забороняє робити це підприємствам торгівлі, а оскільки підприємство крім надання послуг здійснює торговельну діяльність, то воно належить до сфери торгівлі. У зв’язку з цим, навіть якщо територіально розрахунки за надані послуги та розрахунки за продані товари здійснюються в різних місцях, підприємству краще проводити такі розрахунки через переведений у фіскальний режим РРО або за безготівковим розрахунком через касу банку.Виняток тут становить лише випадок, коли крім надання послуг підприємство займається ще й реалізацією власної продукції. І той і інший вид діяльності дозволяють підприємству не використовувати РРО на підставі
п. 1 ст. 9 Закону про РРО. На запитання, що розуміти під власною продукцією, ДПАУ недавно спробувала відповісти (див. «Що можна вважати власною продукцією для цілей застосування/незастосування РРО»).
Що можна вважати власною продукцією для цілей застосування/незастосування РРО Витяг із листа ДПАУ від 14.02.2007 р. № 1440/6/23-8019 «Пункт 1 статті 9 Закону України [Закону про РРО. — Прим. ред.] встановлює норму, за умови виконання якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, а саме: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування. При цьому Закон України не містить визначення терміна «продукція власного виробництва».Інший Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає термін «виробництво (виготовлення)» як діяльність, пов’язану з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що до продукції власного виробництва може бути віднесена продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили». |
Тепер розглянемо ситуацію, коли підприємство займається кількома видами діяльності (і виробництво, і торгівля, і надання послуг), але при цьому діяльність із надання послуг потрапляє до
Переліку № 1336. Наприклад, підприємство займається торгівлею господарськими товарами і при цьому надає ще й послуги з виготовлення ключів та ремонту взуття. Послуга з ремонту взуття входить до Переліку № 1336, отже, при проведенні розрахунків з покупцями за надання таких послуг РРО можна не використовувати (але обов’язково потрібно виписувати розрахункові квитанції за формою № РК-1). Послуга з виготовлення ключів не входить до Переліку № 1336, а тому при її наданні підприємству потрібно застосовувати РРО. Безумовно, РРО слід використовувати і при розрахунках за торговельні операції. Отже, як бачимо, якщо один із видів діяльності підпадає під звільнення від застосування РРО на підставі ст. 10 Закону про РРО, то виручка від такої діяльності може прийматися без РРО, навіть якщо стосовно інших видів діяльності підприємства РРО необхідно застосовувати.3. Якщо послуги надаються один раз
. Систематичність надання послуг не впливає на застосування чи незастосування РРО. Навіть якщо надання послуги має разовий характер і норми Закону про РРО не дозволяють обійтися тут без РРО, то підприємство зобов’язане провести готівку через зареєстрований відповідним чином РРО. Для того щоб не придбавати для однієї операції РРО (якщо вона дійсно має разовий характер), підприємству краще попросити покупця оплатити послугу безготівковим розрахунком через касу банку.Для наочності наведемо алгоритм дій юридичної особи при визначенні необхідності застосування РРО (див. рис. 2 на с. 60).
Рис. 2
Послуга від послуги відрізняється
Зауважимо: крім розглянутих випадків, трапляються ситуації, коли незалежно від того, хто надає послуги — підприємство чи підприємець — труднощі викликає не можливість віднести послугу до того чи іншого виду діяльності, а власне належність послуги до сфери послуг.
Орендна плата і РРО
. Із листа Держпідприємництва від 23.06.2006 р. № 4564/0/2-06 випливає: якщо підприємство належить до сфери торгівлі та громадського харчування, то при наданні послуг, у тому числі і послуг з оренди приміщень (житлових і нежитлових), таке підприємство має здійснювати готівкові розрахункові операції із застосуванням РРО чи в безготівковій формі через банк. Відповідно, якщо підприємство не належить до сфери торгівлі та громадського харчування, то при наданні послуг, у тому числі і зі здавання в оренду приміщення, таке підприємство може здійснювати розрахунки через касу без застосування РРО.Загалом, таке твердження є правомірним. Однак зауважимо, що його не слід приймати як керівництво до дії. Питання полягає в тому, чи можна надання в оренду майна вважати послугою взагалі та в розумінні
Закону про РРО зокрема. Причому в цьому випадку необхідно враховувати, що Закон про РРО не належить до сфери податкового законодавства. Підтвердження цього можна знайти в листі ДПАУ від 10.05.2006 р. № 18547/7/24-1117, в якому чітко зазначено, що цей Закон не є нормативним актом з питань оподаткування.Відповідно до
п. 1.31 Закону про податок на прибуток у податковому законодавстві оренда входить до поняття «послуга». Однак використовувати термін з податкового законодавства для цілей застосування РРО некоректно, тому звернемося до ЦКУ.Згідно зі
статтями 759 і 760 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає чи зобов’язується передати наймачу майно в користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, що визначена індивідуальними ознаками та зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).Водночас
відповідно до ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, що споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцю цю послугу, якщо інше не встановлено договором.Як бачимо, предмети цих видів цивільно-правових договорів різні. Орендна плата — це плата за користування майном, а не за споживання послуги. Це підтверджує і Мін’юст своїм
листом від 23.02.2004 р. № 8-11-19, а також Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 01.06.2007 р. № А-10/41 (див. «Надання майна в оренду не є послугою»).
Надання майна в оренду не є послугою Витяг із листа Мін’юсту від 23.02.2004 р. № 8-11-19 «Таким чином, предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об’єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є неспоживна річ ( ст. 760 Кодексу), а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Кодексу).Враховуючи наведене, вважаємо, що договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг». Витяг із постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2007 р. № А-10/41 «Таким чином, предметом договору про надання послуг і договору найму є різні об’єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є неспоживна річ (ст. 760 Кодексу), а предметом договору про надання послуг є послуга, що споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Кодексу).Аналіз наведених приписів законодавства свідчить, що договір найму (оренди) не може бути віднесено до договору про надання послуг, а орендні правовідносини, що виникли у позивача з орендарем, та відносини у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають різне правове походження, а тому не підпадають під дію Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» . |
Виходить, що плата за орендоване майно не відповідає операції з надання послуг з точки зору
Закону про РРО.Отже, якщо немає послуги в розумінні
Закону про РРО — немає і РРО. Тому підприємство, що здає в оренду майно, незалежно від того, чи належить воно до сфери торгівлі та громадського харчування, при готівкових розрахунках за такими операціями РРО може не використовувати. Операцію можна проводити через касу з використанням прибуткових касових ордерів.Послуги грального бізнесу. Як і з орендними послугами
, у цьому випадку потрібно бути точно впевненим у тому, що послуги грального бізнесу дійсно належать до сфери послуг. Для цього звернемося до законодавчих та нормативних документів.У преамбулі
Закону про патентування зазначено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності. При цьому словосполучення «діяльність у сфері послуг грального бізнесу» неодноразово використовується і в тексті власне Закону про патентування .Таким чином, належність грального бізнесу до послуг сумнівів не викликає.
У цьому випадку спірні питання виникають саме при визначенні необхідності використовувати РРО в такій сфері послуг.
Отже, на нашу думку, діяльність у сфері грального бізнесу підпадає під пільгу, надану
п. 1 ст. 9 Закону про РРО. Інакше кажучи, підприємства — юридичні особи (не приватні підприємці), що надають послуги виключно у сфері грального бізнесу, без супутніх послуг у сфері торгівлі та громадського харчування, мають право не використовувати РРО при розрахунках із гравцями.На жаль, із цим не згодна ДПАУ. Так, у
п. 5 Порядку № 494 зазначено, що придбання гравцями фішок, жетонів, отримання інших документів, що свідчать про приймання ставок для участі в азартній грі, здійснюється через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з видачею чеків, які мають зберігатися фізичною особою — гравцем до закінчення його участі в азартній грі. Саме на цю норму ДПАУ посилається, зокрема, у листі від 24.03.2006 р. № 2775/6/23-8019, даючи ствердну відповідь на запитання про необхідність представникам грального бізнесу застосовувати РРО. При цьому Порядок № 494 розроблено самою ДПАУ, і, як бачимо, у ньому порушено вимогу абзацу другого ст. 1 Закону про РРО, де зазначено, що встановлення норм про застосування чи незастосування РРО в інших законах не допускається.Щоправда, справедливості заради слід зауважити, що вже пізніше ДПАУ визнала можливість незастосування РРО у сфері грального бізнесу на підставі
п. 1 ст. 9 Закону про РРО. Це роз’яснення стосувалося надання підприємствами послуг на гральному автоматі. Якщо розрахунки за такі послуги здійснюватимуться через касу підприємства з оформленням ПКО, то підприємство може не використовувати РРО (лист від 24.07.2006 р. № 5372).Окремо необхідно відзначити, що на сьогодні згідно з
постановою № 121 суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, має бути переведено на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формах з використанням РРО (термін переведення закінчився 31 грудня 2006 року).На завершення хочемо нагадати, що найбільшим покаранням, що загрожує підприємству за непроведення готівкових розрахунків через РРО в тих випадках, коли це є обов’язковим, є штраф у п’ятикратному розмірі непроведеної суми. У зв’язку з цим до вирішення питання про можливість незастосування РРО при наданні послуг потрібно ставитися дуже уважно. Сподіваємося, що ця публікація допоможе вам чітко зрозуміти, в яких випадках при наданні послуг РРО необхідний, а в яких випадках можна обійтися без нього.