Хмелезбір —
хто його сплачує при реалізації алкоголю за договорами комісії
Лист Державної податкової адміністрації України від 19.03.2008 р. № 5359/7/21-0117
«Про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»
У
листі, що коментується, ідеться про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (хмелезбору) виробниками, філіями, а також у разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії та через філії.1. Хмелезбір та виробники.
У листі, що коментується, ДПАУ зауважила, що виробники алкогольних напоїв, які також одержують ліцензію на право оптової торгівлі, є платниками збору лише в разі реалізації продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. При реалізації продукції власного виробництва підприємствам оптової та роздрібної торгівлі виробники збір не сплачують, оскільки поставка продукції власного виробництва виробниками алкогольних напоїв є невід’ємною частиною виробництва та не є оптовою торгівлею алкогольними напоями.2. Хмелезбір і договори комісії.
Питання про те, хто є платником хмелезбору при реалізації алкогольних напоїв та пива через комісіонера, обговорюється вже давно.Свого часу з
Податкового роз’яснення [про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства], затвердженого наказом ДПАУ від 02.09.2003 р. № 416, чітко випливало, що при реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії платником збору є не комісіонер, а комітент. Ще раніше такий самий висновок випливав з листа Мінагрополітики від 04.11.2002 р. № 02-11/225, роз’яснення ВГС від 31.05.2002 р. № 04-5/609.Однак після скасування
наказом ДПАУ від 27.06.2006 р. № 360 Податкового роз’яснення позиція ДПАУ різко змінилася. Податківці, підтримувані Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, почали наполягати, що сплачувати хмелезбір повинні всі учасники ланцюжка — комітенти (у тому числі підприємства-виробники) та комісіонери (листи ДПАУ від 12.10.2006 р. № 19003/7/21-0117*; від 11.04.2007 р. № 3479/6/21-0115; лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 13.04.2007 р. № 06-10/10-289**).* Див. ком. «Серед платників хмелезбору ДПАУ бачить комісіонерів» // «БТ», 2006, № 45, с. 8.
** Див. ком. «Хмільні» питання в роз’ясненнях ДПАУ і депутатського Комітету» // «БТ», 2007, № 21, с. 9.
І от сьогодні ми, здається, стали свідками чергової зміни точки зору податківців — цього разу на лояльнішу.
Тепер необхідність сплати збору ставиться в залежність від того, на чий рахунок фактично зараховується виручка від реалізації алкоголю та пива (див. «Комісіонер сплачує хмелезбір, якщо одержує на свій рахунок виручку від реалізації алкоголю та пива») .
| Комісіонер сплачує хмелезбір, якщо одержує на свій рахунок виручку від реалізації алкоголю та пива Витяг із листа, що коментується «При реалізації алкогольних напоїв та пива в оптово-роздрібній торговельній мережі за договором комісії об’єктом оподаткування є виручка торговельного обороту від зазначеної продукції. У разі, коли таку виручку отримує на свій рахунок комісіонер, то він подає звіт до податкового органу за місцем реєстрації та сплачує його до бюджету, а у разі отримання виручки на свій рахунок комітентом, то в цьому випадку комітент (крім виробників алкогольних напоїв) подає звіт та сплачує збір до бюджету». |
З цього можна дійти висновку, що, на відміну від панівної останнім часом позиції, тепер, на думку ДПАУ, хмелезбір має сплачуватися
або комітентом, або комісіонером, залежно від того, кому покупець перераховує гроші за відвантажену за договорами комісії продукцію. Ураховуючи, що, як правило, гроші одержує саме комісіонер, то він здебільшого і буде платником хмелезбору.3. Хмелезбір та філії.
Ще одне питання з листа, що коментується, присвячено сплаті хмелезбору в разі реалізації алкогольних напоїв через філії головного підприємства. І тут автори листа говорять про два види філій — ті, що мають статус юридичної особи, і ті, що такого статусу не мають. Не таємниця, що перших у природі не існує, адже в ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України чітко зазначено, що філії та представництва не є юридичними особами. Тому зосередимося лише на висновку стосовно других. Як зазначено в листі, що коментується, якщо головне підприємство здійснює оптово-роздрібну торгівлю алкогольними напоями та пивом через філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платника податку, які не мають статусу юридичної особи, платником збору є головне підприємство, а не філія.Листом
, що коментується, ДПАУ також відкликала свій лист від 12.10.2006 р. № 19367/7/21-0117.
