Теми статей
Обрати теми

Медпункт на підприємстві: як організувати та облікувати витрати

Редакція БТ
Стаття

МЕДПУНКТ НА ПІДПРИЄМСТВІ:

як організувати та облікувати витрати діяльності

 

Деякі роботодавці для надання першої медичної допомоги своїм працівникам організовують пункти безкоштовної медичної допомоги. Їх облаштовують мінімальним набором медикаментів та медобладнання, а в самому медпункті працює фельдшер або медична сестра.

Наявність медпункту для окремих виробництв є обов’язковою згідно з чинним законодавством.

У сьогоднішній статті розглянемо особливості створення медпункту на підприємстві, порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, пов’язаних з його діяльністю.

Вікторія

мякота, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про охорону праці

— Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.

Закон про ліцензування —

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон про податок на прибуток —

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон № 1957 —

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. № 1957-IV.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Порядок № 1112 —

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 25.08.2004 р. № 1112.

Наказ № 385

— наказ Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров’я» від 28.10.2002 р. № 385.

Ліцензійні умови медпрактики —

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені спільним наказом Держпідприємництва та Міністерства охорони здоров’я від 16.02.2001 р. № 38/63.

 

Необхідність створення медпункту

Необхідність створення пункту охорони здоров’я або здоровпункту (пункту медичного огляду, профілактики та допомоги працівникам; далі в тексті називатимемо його «медпункт») для деяких виробництв передбачено чинним законодавством України. Наприклад, у

п. 8.4 Правил безпеки у вугільних шахтах, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 16.11.2004 р. № 257, міститься вимога, що на шахтах згідно із санітарними нормами має бути обладнано підземні та надземні медпункти. Вимога про наявність на підприємствах медпунктів міститься в багатьох санітарних нормах ведення окремих видів діяльності, галузевих правилах безпеки.

Крім того, для деяких категорій працівників законодавством передбачено необхідність проведення щозмінних медичних оглядів, що також може здійснюватися на території суб’єкта господарювання в приміщенні медпункту (хоча й не обов’язково). Наприклад, для водіїв проведення щозмінних медичних оглядів передбачено

п. 1.4 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров’я та МВС від 05.06.2000 р. № 124/345.

Багатьох роботодавців до створення медпунктів спонукає

Закон про охорону праці. Так, згідно зі ст. 13 Закону про охорону праці серед інших обов’язків, покладених на роботодавця для забезпечення функціонування системи охорони праці, передбачено застосування термінових заходів для допомоги потерпілим, залучення за необхідності професійних аварійно-рятувальних формувань у разі виникнення на підприємстві аварій чи нещасних випадків. Крім того, при настанні нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому , забезпечити за потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу (п. 8 Порядку № 1112).

На підставі викладених вище аргументів, наприклад, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (ФСН) у

листі від 16.08.2005 р. № 261-05-3 доходить висновку, що для забезпечення можливості надання першої медичної допомоги потерпілим законодавство вимагає наявності в роботодавця аптечки. Вважаємо, що ці аргументи також можуть застосовуватися на користь медпункту, адже саме в ньому може бути надано першу медичну допомогу потерпілим від нещасного випадку на виробництві.

Тож і виходить, що в деяких випадках необхідність створення медпунктів прямо передбачено законодавством, а в деяких — медпункт створюється з метою піклування про здоров’я працівників та надання їм першої медичної допомоги, як того вимагає

Закон про охорону праці.

У межах цієї статті розглянемо створення медпункту, який діє на території підприємства, перебуває на його балансі та в якому надають

першу медичну допомогу працівникам підприємства безкоштовно.

Перелік діючих в Україні установ охорони здоров’я затверджено

наказом № 385. Згідно з цим документом до установ охорони здоров’я віднесено пункти охорони здоров’я (здоровпункти), що створюються на підприємствах, в установах, організаціях та входять до складу поліклініки чи амбулаторії. Звичайні медпункти, що створюються на підприємствах, в установах та організаціях та спрямовані виключно на надання першої медичної допомоги, не зазначені в наказі № 385, тобто до установ охорони здоров’я не належать.

 

Як організувати медпункт

Звичайно медпункт створюють як окреме невелике приміщення, в якому працює фельдшер або медсестра. Його оснащають найнеобхіднішими лікарськими препаратами (аптечкою*) та деяким медичним обладнанням. Тут за необхідності працівникам можуть поміряти тиск, температуру тіла, надати першу медичну допомогу, здійснити деякі процедури, видати болезаспокійливі чи жарознижувальні медпрепарати, зробити ін’єкцію (згідно з розпорядженням лікаря) тощо.

* Уміст аптечки законодавчо не врегульовано. Тому, на думку ФСН, що викладена в листі від 16.08.2005 р. № 261-05-3, підприємство самостійно має визначати склад умісту аптечки виходячи з характеру шкідливих та небезпечних виробничих факторів. При складанні переліку медпрепаратів можна орієнтуватися на Мінімальний обов’язковий асортимент лікарських засобів та виробів медичного призначення для фельдшерсько-акушерських пунктів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я від 27.09.2005 р. № 495.

При організації медпункту на підприємстві необхідно враховувати такі нюанси:

1.

Розроблення регламентуючих документів. Власник (уповноважена ним особа) має розробити документи, що регламентують діяльність медпункту. Для цього доцільно видати наказ (розпорядження) власника чи уповноваженого ним органу (керівника), а також по можливості розробити положення про медпункт, в якому докладно висловити порядок роботи такого підрозділу, обов’язково зазначити підставу для його організації (вимоги законодавства та/або колективного договору). Пам’ятайте, що не останню роль правильне документальне оформлення створення медпункту відіграє для забезпечення «валововитратності» понесених витрат (докладніше див. у розділі «Податковий облік» на с. 31).

2.

Проведення державної акредитації медпункту. Вважаємо, що обов’язково проходити державну акредитацію медпункту, який значиться на балансі підприємства та надає безкоштовну першу медичну допомогу тільки своїм працівникам, не потрібно. На нашу думку, це актуально для медзакладів, що здійснюють господарську діяльність з надання медичних послуг. У межах пропонованої статті діяльність таких закладів не розглядатимемо.

3.

Отримання ліцензії. Діяльність медпункту підприємства згідно з п. 1.2 Ліцензійних умов медпрактики повністю відповідає визначенню медичної практики. У свою чергу, медична практика відповідно до п. 26 ст. 9 Закону про ліцензування підлягає ліцензуванню. Тому, на думку Міністерства охорони здоров’я (лист від 22.03.2004 р. № 13/05.03.02-17), підприємство, на якому відкрито медпункт, має отримати ліцензію на здійснення медичної практики.

Водночас

п. 1.1 Ліцензійних умов медпрактики поширює дію цих Ліцензійних умов на всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики. Ураховуючи, що медпункт надає першу меддопомогу безкоштовно, вважаємо, що в такому разі не можна говорити про господарську діяльність з медичної практики. Метою створення такого медпункту є не отримання прибутку, а надання першої медичної допомоги працівникам. Причому зрештою вигоду одержує навіть не сам працівник, а підприємство: працівник, який своєчасно отримає необхідну медичну допомогу, зможе в найкоротший строк приступити до виконання своїх трудових обов’язків, ніж якби йому довелося звертатися до загальних закладів охорони здоров’я.

Тому вважаємо, що

діяльність медпункту , створеного на підприємстві, що надає безкоштовну першу меддопомогу, ліцензуванню не підлягає. Такої ж думки стосовно ліцензування діяльності медпунктів підприємства дотримуються представники ДПАУ (див. «Чи потрібна ліцензія медпункту — думка ДПАУ»).

 

Чи потрібна ліцензія медпункту — думка ДПАУ

Витяг із консультації у «Віснику податкової служби України», 2007, № 12

<...>

Дія

Ліцензійних умов [медпрактики. — Прим. ред.] поширюється на всіх суб’єктів господарювання, що зареєстровані в установленому законодавством порядку як юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності й які провадять господарську діяльність з медичної практики, а також на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у зазначеній галузі.

Таким чином, якщо медпункт здійснює діяльність, в результаті якої отримує прибуток, то він має зареєструватися як суб’єкт господарської діяльності та придбати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики»

.

 

4. Патенти

. Якщо медпункт надає своїм працівникам безкоштовні медичні послуги та надає необхідні їм медикаменти безкоштовно, то одержувати патент такому медпункту не потрібно.

5.

Вимоги до персоналу медпункту. Посадові обов’язки працівників медпункту встановлюють у посадових інструкціях. Працівник медпункту повинен мати відповідну освіту, що підтверджує відповідний документ про освіту. Крім того, медперсонал належить до категорії працівників, які зобов’язані проходити обов’язковий медогляд і мати санітарні книжки (Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, і Порядок проведення обов’язкових медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затверджені постановою КМУ від 23.05.2001 р. № 559).

Розглянемо особливості відображення витрат, пов’язаних з діяльністю медпунктів, у податковому та бухгалтерському обліку.

 

Податковий облік

Податок на прибуток

. У Законі про податок на прибуток про витрати, пов’язані з функціонуванням медпункту, ідеться у двох підпунктах — пп. 5.4.9 і 5.4.10.

Підпункт 5.4.9 Закону про податок на прибуток

дозволяє включати до валових витрат витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності пунктів безкоштовного медичного огляду, профілактики та допомоги працівникам, а також закладів охорони здоров’я, що належать до об’єктів соціальної інфраструктури та значилися на балансі підприємства на дату набрання чинності Законом про податок на прибуток (тобто на 01.07.97 р.).

Якщо ж медпункт було створено після 01.07.97 р., то віднесення витрат на його функціонування регулюється

п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток. Зверніть увагу, що до валових витрат на підставі п.п. 5.4.10 можна віднести витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності пунктів медичного огляду найманих працівників. Важливу умову включення витрат до валових — наявність медпункту — має бути зумовлено законодавством або колективним договором.

Якщо на підприємстві колективного договору немає (і немає прямої норми в законодавстві), то як аргументи для створення медпункту можна навести вимоги

Закону про охорону праці (див. розділ «Необхідність створення медпункту» на с. 29) і розроблений на підприємстві внутрішній документ (Положення, розпорядження) про створення та функціонування медпункту, який буде погоджено з трудовим колективом та профспілкою (за її наявності)*. Однак, оскільки прямої норми про необхідність створення медпункту Закон про охорону праці не містить, а п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток, навпаки, зазначає, що створення медпункту має бути зумовлено або вимогою закону, або колдоговором, будьте готові, що працівники податкової інспекції при такому оформленні можуть заперечувати проти віднесення понесених витрат, пов’язаних з діяльністю медпункту, до складу валових.

* Про те, що за відсутності колдоговору взаємовідносини з працівниками можуть регулюватися окремими локальними документами, затвердженими наказом керівника, зазначається, наприклад, у листі Мінпраці від 01.10.2007 р. № 700/13/84-07 // «БТ», 2007, № 47, с. 8.

При включенні витрат, пов’язаних з діяльністю медпунктів, до складу валових витрат слід ураховувати також

обмеження, установлені п. 5 Перехідних положень Закону № 1957. Згідно з цим пунктом витрати, пов’язані із забезпеченням основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури, визначених у п.п. 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток, включають до складу валових витрат у розмірі 50 % від суми понесених витрат до моменту передачі таких об’єктів та пунктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації відповідно до законодавства.

Як бачимо, стосовно витрат, пов’язаних з діяльністю медпункту, водночас працюють дві норми податкового законодавства:

— до складу валових витрат у розмірі

100 % відносять витрати на утримання, експлуатацію медпунктів (пп. 5.4.9 і 5.4.10 Закону про податок на прибуток). До таких витрат можна віднести витрати на опалення, електро-, газо-, водопостачання, прибирання, охорону приміщень тощо;

— до складу валових витрат у розмірі

50 % відносять витрати на забезпечення основної діяльності медпункту (п. 5 Перехідних положень Закону № 1957). До таких витрат можна віднести витрати на придбання медикаментів, перев’язувальних матеріалів, аптечок, інвентарю (терміном служби менше року).

На наш погляд, до витрат на забезпечення основної діяльності медпункту слід також відносити

витрати на оплату праці працівників медпункту і нараховані на їх суму внески до соцфондів. Відповідно на підставі п. 5 Перехідних положень Закону № 1957 такі витрати підпадають під 50 % обмеження.

Однак у працівників ДПАУ із цього приводу інша, дуже ліберальна думка: вони вважають, що витрати на оплату праці працівників медпункту включаються до валових у повному обсязі на підставі

пп. 5.6.1 Закону про податок на прибуток (див. «Зарплата працівників медпункту і валові витрати — думка ДПАУ»).

 

Зарплата працівників медпункту і валові витрати — думка ДПАУ

Витяг із консультації у «Віснику податкової служби України», 2007, № 43

«Чи відносяться до складу валових витрат підприємства витрати на заробітну плату працівників медпункту, наявність якого зумовлено законодавством?

<...>

Щодо витрат на оплату праці, то особливості їх визначення встановлено

п. 5.6 <...> Закону <...> [про податок на прибуток. — Прим. ред.]. Так, п.п. 5.6.1 визначено, що з урахуванням норм п. 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (за текстом — працівники), які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень i виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати у грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила обкладання прибутковим податком з громадян)).

Отже, підприємство має право включати витрати на виплату заробітної плати працівників медпункту, які перебувають з ним у трудових відносинах та здійснюють обов’язковий медичний огляд працівників підприємства, до складу валових витрат на підставі

п.п. 5.6.1 <...> Закону <...> у повному обсязі».

 

Аналогічну думку працівники ДПАУ висловлювали й раніше (наприклад, консультація у

«Віснику податкової служби України», 2006, № 40).

Ураховуючи наявність досить ліберальних консультацій працівників ДПАУ, для уникнення непорозумінь при перевірках* рекомендуємо озброїтися індивідуальним податковим роз’ясненням з цього питання у вашій місцевій ДПІ. Складаючи запит до своєї податкової, обов’язково пошліться на згадані вище консультації у

«Віснику податкової служби України»**.

* Наприклад, щодо оплати праці працівників, зайнятих ремонтом основних фондів, ДПАУ неодноразово змінювала свою позицію: тривалий час ДПАУ вважала, що зарплату ремонтних працівників можна було відносити до валових витрат на підставі загального підпункту 5.6.1 Закону про податок на прибуток, останнім часом — тільки через 10 % ремонтний ліміт (лист ДПАУ від 05.03.2008 р. № 4284/7/15-0317 (див. коментар у «БТ», 2008, № 11, с. 9).

** Порядок написання запиту до податкової див. у статті «Пишемо запит до податкової та інших контролюючих органів» // «БТ», 2007, № 7, с. 33.

Як бачимо, у відповіді йдеться лише про витрати на оплату праці і нічого — про нараховані на них внески до соцфондів. Вважаємо, якщо керуватися наведеною вище консультацією працівників ДПАУ, то нараховані внески до соцфондів, як і витрати на оплату праці медпрацівників, можна включати до складу валових у повному обсязі на підставі

п.п. 5.7.1 Закону про податок на прибуток.

З урахуванням викладеного покажемо в табл. 1 відображення в податковому обліку витрат, пов’язаних з діяльністю медпунктів (див. табл. 1 на с. 34).

Звертаємо увагу, що в

пп. 5.4.9 і 5.4.10 Закону про податок на прибуток прямо зазначено, що їх вимоги не поширюються на витрати, що підлягають амортизації. На наш погляд, ця фраза означає, що витрати на придбання основних фондів не включаються до складу валових на підставі пп. 5.4.9 і 5.4.10 Закону про податок на прибуток, а амортизуються за загальними правилами цього Закону.

Нагадаємо, що в податковому обліку амортизують витрати на придбання основних фондів для власних виробничих потреб (

п.п. 8.1.2 Закону про податок на прибуток). А от витрати на придбання невиробничих основних фондів не амортизують (п.п. 8.1.4 Закону про податок на прибуток). При цьому під такими розуміються основні фонди, що використовуються не в господарській діяльності.

На нашу думку,

якщо необхідність створення медпункту прямо передбачено законодавчими (або нормативними) актами чи випливає з вимог Закону про охорону праці, основні фонди, придбані для медпункту, необхідно вважати такими, що використовуються в господарській діяльності. І оскільки прямих обмежень на їх амортизацію Закон про податок на прибуток не містить (як, наприклад, щодо витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності медпункту), то такі витрати в повному обсязі підлягають амортизації.

 

Бухгалтерський облік

Порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, пов’язаних з діяльністю медпункту, покажемо на прикладі.

Приклад

. Підприємство згідно з умовами колективного договору організувало медпункт. Мета його створення — надання першої медичної допомоги працівникам підприємства. Для цих цілей орендується приміщення, вартість оренди становить 500 грн. на місяць (без ПДВ). Витрати на опалення, електропостачання, прибирання приміщення склали 450 грн., у тому числі ПДВ — 75 грн. Закуплено медикаменти, перев’язувальний матеріал на суму 250 грн. (без ПДВ), а також медичне обладнання, термін експлуатації якого більше року, вартістю 11000 грн. (без ПДВ).

Протягом місяця згідно з актом списано медикаментів на суму 120 грн. Фельдшеру, який працює в медпункті, нараховано заробітну плату в сумі 1000 грн.

У бухгалтерському та податковому обліку ці операції буде відображено, як показано в табл. 2.

 

Таблиця 2

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Сума, грн.

ВВ

дебет

кредит

1

2

3

4

5

1. Оприбутковано медикаменти, перев’язувальний матеріал від постачальника

209

631

250

125*

2. Оприбутковано медичне обладнання

152

631

11000

— **

3. Перераховано оплату за медикаменти і медобладнання (250 + 11000)

631

311

11250

4. Відображено послуги з:

— оренди приміщення медпункту

84

631

500

500

949***

84

500

— опалення, електропостачання, прибирання медпункту

84

631

375

375

949

84

375

5. Відображено податковий кредит з ПДВ у складі вартості послуг з опалення, електропостачання, прибирання медпункту

641/ПДВ

631

75

6. Перераховано оплату за:

— оренду приміщення медпункту

631

311

500

— опалення, електропостачання, прибирання медпункту

631

311

450

7. Нараховано заробітну плату фельдшеру, який працює в медпункті****

811

661

1000

1000

949

811

1000

8. Утримано із зарплати фельдшера:

— внесок до ПФ (2 %)

661

651

20

— внесок до ФТВП (1 %)

661

652

10

— внесок до ФБ (0,5 %)

661

653

5

— ПДФО ((1000 - 20 - 10 - 5) х 15 %)

661

641/ПДФО

144,75

9. Нараховано на зарплату фельдшера****:

— внесок до ПФ (33,2 %)

821

651

332

332

949

821

332

— внесок до ФТВП(1,5 %)

822

652

15

15

949

822

15

— внесок до ФБ (1,3 %)

823

653

13

13

949

823

13

— внесок до ФНС (1,56 % — відсоток умовний)

825

656

15,6

15,6

949

825

15,6

10. Списано вартість використаних медикаментів

84

209

120

— *****

949

84

120

* ВВ = 50 %. 50 % балансової вартості медикаментів та перев’язувального матеріалу перераховується за п. 5.9 Закону про податок на прибуток.

** У податковому обліку понесені витрати збільшать балансову вартість основних фондів групи 3 на початок кварталу, наступного за кварталом оприбуткування медобладнання, та амортизуватимуться за ставкою 6 % на квартал. Підприємство має право нараховувати амортизацію на вартість такого об’єкта, якщо доведе, що він належить до виробничих основних фондів.

*** Не виключено варіант, коли на підприємстві створюється медпункт виключно для надання першої медичної допомоги працівникам, зайнятим на виробництві. Вважаємо, що в цьому випадку витрати, пов’язані з утриманням, експлуатацією та забезпеченням основної діяльності медпункту, мають відображатися у складі загальновиробничих витрат (на рах. 91).

**** ВВ = 100 % на підставі пп. 5.6.1 і 5.7.1 Закону про податок на прибуток (докладніше див. розділ «Податковий облік» на с. 31).

***** Для списання використаних у медпункті медикаментів необхідно скласти акт на їх списання. Доцільність використання лікарських засобів та препаратів визначається працівником медпункту, що фіксується ним у журналі надання першої медичної допомоги (форма довільна). Списання медикаментів спричинило реальне збільшення валових витрат на суму 60 грн. (120

х 50 %) через перерахунок за п. 5.9 Закону про податок на прибуток.

 

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі