ВИТРАТИ НА ПРОЇЗД МІСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ
зі службових питань не включаються до оподатковуваного доходу працівників
Лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.04.2008 р. № 02-24-768
Лист Пенсійного фонду України від 21.03.2008 р. № 4933/03-30
Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26.03.2008 р. № 2565
«Про компенсацію вартості проїзду міським транспортом»
Усі три
листи, що сьогодні коментуються, присвячено одному питанню: чи є об’єктом обкладеннями внесками на соціальне страхування витрати на відшкодування працівникам вартості проїзду в міському транспорті.До цієї трійки можна додати ще й присвячений цьому питанню
лист ДПАУ від 07.04.2004 р. № 2635/6/17-3116, до якого в сьогоднішніх роз’ясненнях апелюють і Фонд з тимчасової втрати працездатності, і Держпідприємництва.В
Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5), відшкодування працівникам вартості проїзду згадується у двох випадках:—
входить до фонду оплати праці вартість проїзних квитків, що персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5);—
не входить до фонду оплати праці вартість придбаних підприємством проїзних квитків, що персонально не розподіляються між працівниками, а видаються за потреби для виконання виробничих завдань (у зв’язку зі специфікою роботи) (п. 3.20 Інструкції № 5).Отже, якщо проїзні квитки розподіляються персонально між працівниками, то такі витрати може бути визнано витратами на оплату праці, і тоді з них потрібно буде утримати податок з доходів і нарахувати внески на соціальне страхування (і «зверху», і «знизу»). Якщо проїзний квиток (або квитки) придбавається для загального користування працівниками за потреби, тобто персонально не закріплюється за кимсь із працівників, то такі витрати не обкладаються внесками на соціальне страхування.
Слід зауважити: на відміну від Пенсійного фонду, який обмежився цитуванням норм
Інструкції № 5, Фонд з тимчасової втрати працездатності та Держпідприємництва погодилися на думці, що сума витрат, які відшкодовуються працівнику за проїзд міським транспортом, не є об’єктом для обкладення податком з доходів та внесками на соціальне страхування (див. «Із суми відшкодування витрат на проїзд у зв’язку з виконанням службових обов’язків соцвнески не сплачуються») . Ми з такою позицією повністю згодні.
| Із суми відшкодування витрат на проїзд у зв’язку з виконанням службових обов’язків соцвнески не сплачуються Витяг із листа Фонду з тимчасової непрацездатності, що коментується «У разі коли специфіка роботи підприємства вимагає для виконання службових обов’язків переміщення працівників від одного об’єкта до іншого, в межах одного населеного пункту, що засвідчується відповідними документами (маршрутними листами такого переміщення працівників, платіжними документами, авансовими звітами), то суми, відшкодовані працівникам за проїзд під час виконання ними таких службових обов’язків, з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб розглядаються з урахуванням положень підпункту 4.3.2 <...> Закону [України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV. — Прим. ред.] і не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що зазначено у листі Державної податкової адміністрації України від 07.04.2004 р. № 2635/6/17-3116.Враховуючи зазначене, витрати по відшкодуванню працівникам вартості проїзду в міському пасажирському транспорті не є об’єктом для справляння страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності». |
