ГАРАНТІЙНІ РЕМОНТИ
Будь-який покупець знає, що протягом гарантійного терміну він має право звернутися до продавця чи виробника товару з вимогою усунути виявлені в товарі дефекти. Виробник, забезпечуючи гарантійний ремонт і обслуговування свого товару як власними силами, так і через сервісні центри, несе певні витрати, про порядок податкового та бухгалтерського обліку яких ми сьогодні й поговоримо. Для сервісних центрів сьогоднішня тема також є цікавою, оскільки в ній порушено питання організації та обліку діяльності з гарантійного ремонту товару в межах укладеного з виробником товару договору на надання таких послуг покупцям.
У сьогоднішній публікації ми спробуємо докладно розкрити документообіг, податковий та бухгалтерський облік операцій, пов’язаних з усуненням браку, виявленого в товарі ще до моменту початку його експлуатації покупцем, а також з усуненням дефектів, виявлених уже під час експлуатації товару, але в межах гарантійного терміну.
Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
ДОКУМЕНТИ «ТЕМИ»
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон про захист прав споживачів
— Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII (у редакції від 01.12.2005 р. № 3161-IV).Порядок № 506
— Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою КМУ від 11.04.2002 р. № 506.Постанова № 172
— постанова КМУ «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.03.94 р. № 172.Порядок № 203
— Порядок обліку бракованих товарів, повернених покупцями при здійсненні гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, які отримали таку заміну чи послуги з ремонту (обслуговування), затверджений наказом ДПАУ від 27.06.97 р. № 203.
ГАРАНТІЙНИЙ РЕМОНТ У ВИРОБНИКА
Обов’язки виробника
Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом терміну її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю зі споживачем, а за відсутності такого терміну — протягом десяти років (
ч. 5 ст. 6 Закону про захист прав споживачів). Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування і ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього терміну її виробництва, а після зняття з виробництва — протягом терміну служби, а за відсутності такого терміну — протягом десяти років.ЦКУ
також висуває до продавця вимоги про поставку покупцю якісного товару, щоб він міг його використовувати в межах гарантійного терміну. У разі виявлення дефектів у товарі протягом гарантійного терміну продавець чи виробник товару зобов’язані виконати вимоги покупця щодо їх усунення (ст. 678 ЦКУ).Виробники внаслідок специфіки виробництва, складнощів продукції, що випускається, свого місцерозташування, розвиненої мережі збуту, а також ураховуючи інші фактори, вдаються до різних схем організації гарантійного ремонту й обслуговування свого товару. Виділимо найпоширеніші варіанти:
1) виробник самостійно займається гарантійним ремонтом товару. Цей варіант, наприклад, застосовується в тому випадку, якщо йдеться про специфічну продукцію, для ремонту якої потрібне спеціальне обладнання, що є тільки у виробника;
2) виробник укладає договір на надання послуг з гарантійного ремонту випущеної ним продукції з третіми особами (сервісними центрами). Це найпоширеніший варіант організації гарантійного обслуговування (ремонту) товарів, особливо в частині побутових товарів широкого вжитку;
3) виробник, надаючи значну знижку оптовому продавцю (дистриб’ютору та ін.), згодом не зазнає витрат на гарантійний ремонт проданих товарів. Усі витрати на післяпродажне обслуговування товарів (включаючи гарантійний ремонт), покладаються в такому разі на такого оптового продавця (дистриб’ютора), який уже від свого імені укладає договори на сервісне обслуговування із суб’єктами господарювання, котрі надають такі послуги.
З позиції виробника нас цікавлять перші два варіанти. Що стосується третього варіанта, то тут жодних додаткових витрат на гарантійний ремонт виробник не зазнає, тому єдине його завдання — довести, що низька ціна продажу відповідає рівню звичайних цін.
Перш ніж говорити про витрати на гарантійний ремонт товару, розглянемо ситуацію, коли брак виявлено до моменту початку експлуатації товару покупцем.
Повернення виробнику бракованого товару
Стандартна ситуація: покупець приходить до магазину, вибирає товар, але при перевірці експлуатаційних якостей товару в ньому виявляють певний дефект або несправність. Такий товар відразу визнається бракованим, і, як правило, договором передбачається його повернення виробнику.
Для виробника вартість такого поверненого товару є
зовнішнім браком. Нагадаємо, що браком у виробництві вважаються продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Брак у виробництві може бути внутрішнім (виявлений у процесі виробництва) та зовнішнім (виявлений покупцем). Про організацію документообігу та нюанси бухгалтерського і податкового обліку внутрішнього браку ми нещодавно писали в «Темі тижня» «Брак у виробництві» // «БТ», 2007, № 33, с. 28. Слід зауважити, що з позиції обліку і документального оформлення відображення витрат щодо зовнішнього браку мало чим відрізняється від витрат щодо внутрішнього браку, тому матеріал, викладений у названій статті, актуальний і в цьому випадку.Так само, як і внутрішній брак,
зовнішній брак може бути поправним чи остаточним (непоправним).Крім того, зовнішній брак може бути як
допустимим (очікуваним, планованим), так і непередбаченим. Безумовно, підприємство включає до складу готової продукції лише якісну продукцію, що пройшла всі стадії перевірки (аналіз, тестування тощо), що має мінімізувати можливість виникнення браку в покупця у процесі складання, монтажу чи експлуатації виробу, однак забезпечити стовідсоткове виявлення браку готової продукції на стадії її випуску з виробництва виробник навряд чи зможе. Крім похибок у контролі за якістю продукції, що випускається, на виникнення зовнішнього браку впливають також і такі фактори, як правильність транспортування, дотримання необхідних режимів зберігання, монтажу тощо. Усе це свідчить про те, що зовнішній брак для виробника в допустимих межах є звичайним явищем (очікуваний брак), і виробник зобов’язаний планувати такі витрати і створювати забезпечення (резерв) для їх покриття.Витрати виробника у вигляді зовнішнього браку понад установлені допустимі норми вважатимуться
непередбаченими. Норми допустимого зовнішнього браку визначаються виробником самостійно на підставі проведеного аналізу його техніко-економічних показників, рівня контролю за якістю продукції, що випускається, обсягу рекламацій, що надходять від покупців, тощо. Доцільно норми допустимого зовнішнього браку встановлювати у відсотках до обсягу проданої продукції.Виробник для організації порядку дій при отриманні від покупців бракованих товарів, а також для правильної організації обліку цих витрат має розробити внутрішнє положення (стандарт, правила, інструкцію) по підприємству. Це положення має бути затверджено керівником підприємства, і з ним повинні бути ознайомлені керівники задіяних служб (відділів) підприємства. Єдині рекомендації в цьому випадку дати важко, оскільки підхід у кожному випадку індивідуальний залежно від специфіки виробництва, структури підприємства тощо. Та все ж таки в загальних рисах спробуємо запропонувати таку схему дій.
При отриманні бракованого товару технічна служба виробника оцінює ступінь несправності та складає відповідний висновок (акт) про брак, в якому слід зазначити, чи є брак остаточним або поправним, який обсяг робіт необхідний для усунення дефекту (ремонту, налагодження, регулювання тощо), яка особа винна в появі браку, інші необхідні відомості. Дані висновків (актів) про брак заносяться до
Журналу обліку рекламацій, що надійшли, який може мати приблизно такий вигляд:
Журнал обліку рекламацій, що надійшли
| № з/п | Дата надходження рекламації | Від кого надійшла | Номер і дата рекламаційного акта | Найменування (код) виробу | Кількість виробів | Стислий зміст рекламації |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
| Найменування (код) причини рекламації | Винуватець (код) виникнення дефекту | Збитки від рекламації, грн. | Штрафні санкції, грн. | Дата і заходи щодо задоволення рекламації, її відхилення чи переадресації | Претензія | Позначка про вжиті заходи за претензією (дата і номер документа) |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Видачу завдання на виконання робіт з виправлення забракованої продукції може бути оформлено у формі замовлення-наряду, в якому згодом буде відображено: виконаний обсяг робіт, вартість витрачених ТМЦ, понесені витрати на оплату праці, оприбутковані матеріали, запчастини, комплектуючі (придатні для використання) за оцінною вартістю, а також не придатні для подальшого використання ТМЦ.
Якщо для виправлення дефекту необхідні матеріали, запасні частини тощо, то вони відпускаються зі складу за накладною (актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів за ф. № М-10, іншою спеціально розробленою формою).
Після закінчення звітного місяця на підставі актів про брак бухгалтерія складає звіт про собівартість браку, де визначається сума втрат від забракованої продукції з переліком виробів та зазначенням винних осіб.
У бухгалтерському обліку
, на наш погляд, підприємству доцільно створювати забезпечення (резерв) для покриття витрат на усунення зовнішнього браку (по кредиту субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань» у кореспонденції з дебетом субрахунку 23 «Виробництво»). Розмір відрахувань до такого резерву визначається підприємством самостійно.Витрати на зовнішній брак складаються з вартості остаточно забракованої продукції, що не підлягає відновленню; витрат на усунення дефектів забракованої продукції, що підлягає відновленню; витрат на демонтаж забракованих виробів; транспортних витрат, спричинених заміною забракованої продукції.
У бухгалтерському обліку витрати на зовнішній брак списуються до дебету:
— субрахунку 473 в межах створеного резерву;
— рахунка 24 в сумі, що перевищує створений резерв.
Після закінчення звітного періоду втрати від зовнішнього браку, зібрані на рахунку 24, підлягають списанню (по рахунку 24 на кінець місяця не може бути ні дебетового, ні кредитового сальдо) до дебету:
— рахунка 23 на собівартість аналогічних товарів, вироблених у поточному звітному періоді, якщо брак є планованим (у межах допустимих норм);
— рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», якщо у звітному періоді, коли надійшла та прийнята рекламація від покупців, аналогічний товар не випускався (знову ж таки в межах допустимих норм). У цьому випадку втрати від зовнішнього браку списуються на собівартість усієї випущеної продукції в порядку, установленому на підприємстві для розподілу загальновиробничих витрат;
— субрахунку 947 — до складу інших операційних витрат, якщо вартість зовнішнього браку перевищує норми (непередбачений брак).
У податковому обліку вартість зовнішнього браку
в межах допустимих норм не виключається з валових витрат. Такі витрати є господарськими для підприємства та відображаються у валових витратах на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Відповідно сума вхідного ПДВ, що припадає на вартість остаточно забракованої продукції та витрат на відновлення поправного зовнішнього браку, не виключається з податкового кредиту.Що стосується вартості
непередбаченого зовнішнього браку, то витрати на виготовлення продукції, що виявилася остаточним браком (як не пов’язані з господарською діяльністю), підлягають виключенню зі складу валових. Це відбувається шляхом відображення вартості таких ТМЦ у графі 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток. Відповідно сума ПДВ, що припадає на вартість такого зовнішнього браку (його матеріальної складової), виключається з податкового кредиту, що в документальному плані оформляється бухгалтерською довідкою. За наявності непередбаченого браку, що підлягає виправленню, до валових витрат не включаються витрати на відновлення такої забракованої продукції. Що стосується вартості власне забракованого виробу, то вона не виключається зі складу валових витрат, оскільки після виправлення її буде використано в господарській діяльності платника.Часто усунення браку полягає в заміні запчастини (деталі, вузла, комплектуючого виробу тощо), що вийшла з ладу, на справну запчастину (деталь, вузол, комплектуючий виріб тощо). Це призводить до того, що виробник одержує вилучені ТМЦ, які можуть підлягати відновленню, а можуть і належати до остаточно забракованих. Якщо виробник приймає рішення та вважає за економічно доцільне здійснити відновлення непрацездатних ТМЦ для подальшого їх використання в госпдіяльності, то такі витрати на відновлення включаються до складу валових витрат на підставі
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.Що стосується власне несправної деталі (комплектуючої частини тощо), оприбуткованої на баланс за справедливою вартістю, то в податковому обліку її вартість бере участь у перерахунку за
п. 5.9 Закону про податок на прибуток.Аналогічно обліковуються в податковому обліку й забраковані запчастини, деталі тощо, які не підлягають відновленню, але можуть бути продані як сировина іншим суб’єктам господарювання. При оприбуткуванні таких запасів на баланс виробник включає їх вартість до перерахунку за
п. 5.9 Закону про податок на прибуток (залишок запасів на кінець періоду збільшується). При продажу таких ТМЦ виробник відображає валові доходи, а валові витрати виникають при списанні цих ТМЦ з балансу шляхом перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток.У бухгалтерському обліку отримані в результаті таких операцій несправні деталі, вузли, комплектуючі тощо відображаються:
— по дебету субрахунку 207, якщо ТМЦ підлягають відновленню. При цьому до субрахунку 207 доцільно відкрити субрахунок другого порядку «Запчастини, що потребують ремонту», для акумулювання відомостей про вартість таких ТМЦ. По кредиту він кореспондуватиме або із субрахунком 716 «Відшкодування раніше списаних активів» (якщо витрати на виправлення браку було списано за рахунок створеного на субрахунку 473 резерву), або з рахунком 24 (якщо витрати на виправлення зовнішнього браку було списано до дебету рахунка 24);
— по дебету субрахунку 209, якщо ТМЦ не підлягають відновленню, але можуть бути або використані як інші матеріали, або продані як сировина іншим суб’єктам господарювання. Кореспондує цей субрахунок також з Кт 716 або Кт 24 (залежно від того, як було відображено витрати на виправлення зовнішнього браку).
Якщо отримані в результаті виправлення браку матеріальні цінності підлягають утилізації без будь-якої компенсації, то їх вартість не відповідає визначенню активу, оскільки не становить жодної цінності. Такі ТМЦ не прибуткуються на баланс, а обліковуються тільки в аналітичному обліку (у розрізі місцезнаходження та матеріально відповідальних осіб).
Шпаргалка щодо відображення в обліку втрат від зовнішнього браку
| № з/п | Зміст господарської операції | Документ | Кореспондуючі рахунки | Податковий облік | ||
| дебет | кредит | податок на прибуток (ВД і ВВ) | ПДВ (ПЗ і ПК) | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. ЗОВНІШНІЙ БРАК У МЕЖАХ ДОПУСТИМИХ НОРМ | ||||||
| 1.1. Остаточний зовнішній брак | ||||||
| 1 | Повернено покупцем несправний товар | Зворотна накладна, рекламація | 704 | 361 | Сторнуються ВД | — |
| 2 | Відсторновано суму раніше нарахованих податкових зобов’язань з ПДВ | Коригування до податкової накладної | 704 | 641 | — | Сторнуються ПЗ з ПДВ |
| 3 | Відновлено списану раніше собівартість забракованої продукції (за фактичною виробничою собівартістю) | Зворотна накладна, прибуткова накладна на склад | 901 | 26 | При оприбуткуванні на баланс вартість таких ТМЦ бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток | — |
| 26 | 23 | |||||
| 4 | Повернено покупцю оплату за товар | Платіжне доручення | 361 | 311 | — | — |
| 5 | Виробничу собівартість поверненої продукції визнано остаточним браком | Повідомлення (акт) про брак | 473 (24) | 23 | До ВВ включається вартість остаточного зовнішнього браку, якщо вона вписується в установлені підприємством норми (потрапляє до ВВ при проведенні перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток) | ПК не коригується |
| 6 | Оприбутковано матеріальні цінності (остаточно забраковано продукцію), які може бути використано як матеріали (за справедливою вартістю) | Накладна на внутрішнє переміщення | 209 | 716 (24) | При оприбуткуванні на баланс вартість таких ТМЦ бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток | — |
| Одночасно методом «червоне сторно» | 801 | 801 | — | — | ||
| 7 | Списано втрати від зовнішнього браку до складу собівартості продукції, що виробляється | Звіт про собівартість браку | 23 (91) | 24 | — | — |
| 1.2. Поправний зовнішній брак | ||||||
| 8 | Операції № 1 — 4 | |||||
| Примітка. Якщо право власності на цей виріб залишається в покупця (після ремонту повертається йому), то отримання та повернення виробу відображаються виробником на позабалансовому субрахунку 023. | ||||||
| 9 | Віднесено на збільшення втрат від браку витрати, пов’язані з виправленням браку: | |||||
| — вартість переданих матеріалів, використаних для виправлення браку | Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів | 80 | 20, 22 | До ВВ включаються витрати на виправлення зовнішнього браку в межах норм | Є право на ПК | |
| 473 (24) | 80 | — | — | |||
| — суму нарахованої зарплати робітникам, зайнятим виправленням браку | Наряд на відрядну роботу (з відмітною смугою) | 81 | 661 | — | — | |
| 473 (24) | 81 | — | — | |||
|
| — суму внесків до соцфондів з такої зарплати | Акт (повідомлення) про брак | 82 | 65 | — | — |
| 473 (24) | 82 | — | — | |||
| — відповідну частку загальновиробничих витрат | Акт (повідомлення) про брак | 24 | 91 | — | — | |
| 10 | Витрати на виправлення зовнішнього браку в межах норм списано до складу собівартості продукції, що виробляється | Звіт про собівартість браку | 23 (91) | 24 | — | — |
| 11 | Після усунення браку виріб оприбутковано у складі готової продукції | Відомість випуску готової продукції | 26 | 23 | Вартість запасів у складі готової продукції бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток | — |
| 2. НЕПЕРЕДБАЧЕНИЙ ЗОВНІШНІЙ БРАК | ||||||
| 2.1. Остаточний брак | ||||||
| 12 | Операції № 1 — 6 | — // — | — // — | — // — | Не включаються до складу ВВ втрати від непередбаченого браку (при списанні з балансу забракованої продукції (операція № 5) її вартість потрібно відобразити у гр. 4 табл. 1 додатка К1/1 до декларації). Вартість ТМЦ, які може бути використано в подальшій діяльності (операція № 6), при оприбуткуванні на баланс бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток | — // — |
| 13 | Втрати від остаточного браку віднесено до складу витрат операційної діяльності (як втрати від псування) | Звіт про собівартість браку | 947 | 24 | — | — |
| 14 | Відображено в позабалансовому обліку вартість бракованих виробів до встановлення винних осіб | Акт (повідомлення) про брак | 072 | — | — | — |
| 2.2. Поправний брак | ||||||
| 15 | Операції № 1 — 4 | — // — | — // — | — // — | Вартість виробу, що виявився поправним зовнішнім браком, не виключається зі складу ВВ, оскільки після виправлення виріб буде продано | Сума ПК, яка припадає на вартість самого виробу, що виявився поправним браком, не коригується |
| Примітка . Якщо право власності на цей виріб залишається в покупця (після ремонту повертається йому), то отримання та повернення виробу відображаються виробником на позабалансовому субрахунку 023. | ||||||
| 16 | Операція № 9, 14 | — // — | — // — | — // — | До ВВ не включаються витрати на виправлення зовнішнього браку понад норми | Права на ПК немає |
| 17 | Відображено в позабалансовому обліку витрати на виправлення непередбаченого браку до встановлення винних осіб | Акт (повідомлення) про брак | 072 | — | — | — |
| 18 | Суму ПДВ, що припадає на матскладову витрат, пов’язаних з виправленням зовнішнього браку, виключено з податкового кредиту з ПДВ | Бухгалтерська довідка | 641 | 644 | — |
|
| 473 (24) | 644 | — | — | |||
| 19 | Витрати на виправлення зовнішнього браку віднесено до складу витрат операційної діяльності | Звіт про собівартість браку | 947 | 24 | — | — |
| 20 | Після усунення браку виріб оприбутковано у складі готової продукції | Відомість випуску готової продукції | 26 | 23 | Вартість запасів у складі готової продукції бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток | — |
Якщо виробник самостійно здійснює гарантійний ремонт товарів
Розглянемо облік і документальне оформлення цих операцій у виробника, розбивши їх на кілька етапів.
І етап — Забезпечення продавця обмінним фондом стосовно товарів, що реалізуються
. Чинне законодавство встановлює перелік товарів, при продажу яких необхідно створювати обмінний фонд*. Так, у разі пред’явлення покупцем вимоги про безкоштовне усунення дефектів товару йому на час ремонту надається (на вимогу) аналогічний товар незалежно від моделі (п. 1.9 Порядку № 203). Для цього виробник разом з продавцем зобов’язані на договірних засадах передбачити обмінний фонд товарів. Варіанти створення виробником і продавцем обмінного фонду можуть бути різними: з окремо поставленого товару спеціально для цих цілей або виходячи з наявного у продавця товару для продажу; з оплатою продавцем заставної вартості товару, виділеного під обмінний фонд, або без такої оплати; з подальшим поверненням «обмінного» товару виробнику чи переведенням його до товарів для продажу з відповідною уцінкою тощо). Безумовно, кожен варіант має свої особливості оподаткування.* Такий перелік затверджено в додатку 2 до постанови № 172.
Якщо товари передаються виготівником продавцю спеціально для створення обмінного фонду на підставі окремої накладної, і до того ж товари можна чітко ідентифікувати (наприклад, за заводським номером, номерами гарантійних документів), то така поставка не спричинює перехід права власності до продавця, а отже, не відповідає продажу. Тому ця операція не відображається в податковому обліку виробника та продавця. Такі товари продовжують значитися в обліку на балансі виробника (виділяються на окремий субрахунок «Товари, передані продавцю як обмінний фонд» до рахунка 26 «Готова продукція»), а продавець обліковує ці товари в себе на позабалансовому рахунку (наприклад, на субрахунку 026 «Обмінний фонд», по якому аналітику потрібно вести за видами товару і виробниками).
Після закінчення застереженого сторонами терміну товар, що використовується продавцем як обмінний фонд, як правило, повертається виробнику. Якщо такий товар з обмінного фонду переводиться до товарів для продажу (з попередньою уцінкою), то на момент оформлення відповідних документів така операція є продажем з відображенням відповідних податкових наслідків у сторін.
ІІ етап — Отримання виробником від продавця (покупця) товарів на гарантійний ремонт
. Передача таких товарів від торговельного суб’єкта господарювання, покупця або сервісного центру, якщо тільки виробник може усунути дефект, здійснюється на підставі накладної (акта приймання-передачі), до якої може бути додано копії заяв покупців на усунення дефектів товару, акти експертизи про те, що дефект стався не з вини покупця (якщо проведення експертизи передбачено договором**), оригінали відривних талонів на гарантійний ремонт (якщо на товар оформляються гарантійні документи) тощо. При цьому склад документів та порядок їх передачі погоджуються між учасниками правовідносин.** Крім того, якщо йдеться про товари, зазначені в додатку 1 до Порядку № 506, то згідно з п. 13 цього Порядку в разі виникнення потреби у визначенні причини втрати якості товаром, гарантійний термін якого не закінчився, продавець зобов’язаний у триденний строк з дня отримання письмової заяви від споживача відправити такий товар на експертизу. Споживачу видається акт прийняття товару на експертизу за формою № 6-гарант (за формою додатка 7 до Порядку № 506).
У бухгалтерському обліку виробник списує витрати на проведення гарантійних ремонтів за рахунок раніше створеного резерву (забезпечення) (дебет рахунка 93 «Витрати на збут» в кореспонденції з кредитом субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»). Порядок створення цього резерву визначається виробником самостійно виходячи з оцінки можливих витрат у майбутньому на гарантійне обслуговування проданих товарів. Витрати на гарантійний ремонт понад створений резерв списуються на рахунок 24 «Брак у виробництві». Це випливає з
Інструкції № 291, де в описі рахунка 24 зазначено, що тут відображаються витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень. На наш погляд, нормою потрібно вважати суму передбачуваних витрат у розмірі створеного резерву на гарантійний ремонт проданих товарів.Витрати на виправлення зовнішнього браку понад створений резерв, але в межах затверджених підприємством норм щомісяця списуються з кредиту рахунка 24 на собівартість вироблених аналогічних товарів (до дебету рахунка 23 «Виробництво»). У разі якщо подібна продукція в поточному звітному періоді не випускалася, втрати від зовнішнього браку розподіляються на собівартість інших видів товарної продукції в порядку, установленому для загальновиробничих витрат.
На відділ (службу, цех, майстерню тощо), що займається гарантійним ремонтом товарів, доцільно покласти обов’язок зі складання щомісячного звіту про виконання гарантійних робіт, на підставі якого в обліку бухгалтер здійснить відповідні записи. Дані для звіту отримуватимуться із замовлень-нарядів (актів про ремонт, іншого документа, в якому фіксуються обсяг виконаних робіт і понесені витрати).
Якщо ремонтується технічно складний товар, що входить до
Переліку згідно з додатком 1 до Порядку № 506 (далі — Перелік), то на виконавця ремонтних робіт (а ним у нашому випадку є виробник) покладається обов’язок щодо ведення Журналу обліку гарантійного ремонту (обслуговування) технічно складних побутових товарів (за формою додатка 10 до Порядку № 506). Обов’язок щодо ведення цього журналу доцільно покласти на технічний відділ підприємства, що займається ремонтними роботами. Слід звернути увагу, що в останній графі Журналу проставляться дата і підпис споживача про отримання товару після ремонту. Унаслідок того, що виробник не завжди безпосередньо стикається з кінцевим споживачем (відвантаження виробнику товару, що вийшов з ладу, на ремонт здійснюється продавцем або сервісною службою), у цій графі слід зазначати або підпис матеріально відповідальної особи виробника, яка відповідає за доставку відремонтованого товару продавцю (сервісній службі) або підпис представника продавця (сервісної служби), який одержує товар для передачі кінцевому покупцю. Незайвим буде також зазначити номер і дату відвантажувальних документів на відправлення відремонтованого товару. У свою чергу, продавець (сервісна служба), повертаючи відремонтований товар покупцю, вимагатиме від нього проставляння дати й підпису у відповідному акті приймання-передачі (накладній, журналі реєстрації видачі товарів покупцям тощо).Ще раз зауважимо, що порядок організації обліку та документообігу залежить від багатьох факторів, і з різних варіантів вибирається найприйнятніший.
У податковому обліку
для відображення виробником витрат на гарантійний ремонт у складі валових потрібно виконати вимоги п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток (див. «У податковому обліку щодо витрат на гарантійний ремонт діє 10 % обмеження»).
| У податковому обліку щодо витрат на гарантійний ремонт діє 10 % обмеження Витяг із Закону про податок на прибуток «5.4. Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку До валових витрат включаються: <...> 5.4.3. Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом [таким документом є Порядок № 203. — Прим. ред.].Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін. Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів [таким документом є Порядок № 506. — Прим. ред.].Під терміном «оприлюднення» слід розуміти розповсюджене в змісті реклами, технічної документації, договору або іншого документа зобов’язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування». |
Отже, у
п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток ідеться про будь-які витрати на гарантійний ремонт, обслуговування чи заміну товарів з посиланням на два нормативні документи — на Порядок № 203 і на Порядок № 506.Відразу наведемо думку ДПАУ (
лист від 31.03.2006 р. № 1931/Х/15-03145): право на валові витрати в межах 10 % ліміту за п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток поширюється тільки на товари, зазначені в Переліку, і лише тоді, якщо їх продано покупцям — фізичним особам. Аргументують свою позицію податкові органи тим, що для цілей застосування цієї норми слід орієнтуватися тільки на Порядок № 506 , яким установлено перелік товарів та який визначив як покупця споживача, котрий придбаває товари для власних побутових потреб. Далі ДПАУ, спираючись на визначення терміна «споживач»* із Закону про захист прав споживачів, доходить висновку, що п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток діє лише тоді, якщо товари продано фізичним особам.* Згідно з п. 22 ст. 1 Закону про захист прав споживачів споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує чи має намір придбати або замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.
Ми з такою думкою не згодні та вважаємо, що на підставі
п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток до валових витрат може бути включено витрати на проведення гарантійного ремонту (заміну) будь-яких товарів (як включених, так і не включених до Переліку, але на які встановлено гарантійні терміни, а також проданих як юридичним, так і фізичним особам).Тепер пояснимо, чому, на наш погляд,
п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток поширюється не тільки на товари, що увійшли до Переліку. Якщо уважно подивитися на п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток, то в ньому КМУ уповноважений розробити порядок гарантійного ремонту (обслуговування) та гарантійних замін товарів і перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування. У п. 1.10 Порядку № 203 (а його також розроблено на виконання п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток) зазначено, що він поширюється на всі товари, на які встановлено гарантійні терміни і щодо яких такий гарантійний термін не закінчився. При цьому перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, а також товарів, на які (на час ремонту) передбачається обмінний фонд, установлюється КМУ (п. 1.11 Порядку № 203).Гарантійне обслуговування
, у свою чергу, полягає в тому, що виробник (продавець, виконавець) протягом гарантійного терміну зобов’язується організувати, якщо це передбачено експлуатаційними документами, роботи зі спеціального установлення (підключення) товару або його складання і технічного обслуговування (п. 3 Порядку № 506). Як бачимо, гарантійне обслуговування спрямоване на забезпечення нормальної роботи справних товарів, коли через специфіку їх підключення чи експлуатації необхідна кваліфікована підтримка.А Кабмін, можливо, дещо широко зрозумівши своє завдання, затвердив
Перелік технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) і гарантійній заміні. Тож тепер ДПАУ й обмежується тільки цим Переліком, говорячи про «гарантійні» валові витрати. Ми вважаємо, що на цей Перелік потрібно орієнтуватися тільки у плані валових витрат на гарантійне обслуговування товарів. Що стосується витрат на гарантійний ремонт і заміну товарів, то, якщо такі витрати несе виробник (продавець) товарів, на Перелік не потрібно звертати увагу та відображати такі витрати у складі валових у межах 10 % ліміту на підставі п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток.Щодо застосування
Переліку існує й альтернативна позиція, що є навіть вигіднішою для платника податків: оскільки п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток поширюється тільки на товари, що увійшли до Переліку, то витрати на гарантійний ремонт (заміну) всіх інших товарів включаються до валових витрат без будь-яких обмежень на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Обґрунтування цього підходу зводиться до того, що обов’язок виробника (продавця) відремонтувати (замінити) товари протягом гарантійного терміну встановлено чинним законодавством, отже, понесені на цю мету витрати є господарськими. Що ж стосується витрат подвійного призначення на гарантійні ремонти, то встановлене п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток 10 % обмеження поширюється тільки на товари, що увійшли до Переліку.На наш погляд, обидва наведені підходи (відмінні від підходу ДПАУ) мають право на життя. У будь-якому випадку думка ДПАУ з приводу того, що витрати на гарантійний ремонт стосовно товарів, що не увійшли до
Переліку, не включаються до складу валових витрат, є незаконною.Що стосується суб’єктного складу покупців, то тут, на нашу думку, усе набагато простіше. По-перше,
п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток оперує поняттям «покупець», яким може бути як фізична, так і юридична особа. По-друге, Порядок № 506 (де використовується термін «споживач») розроблено на виконання п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток, а не на виконання норм Закону про захист прав споживачів, тому спиратися тільки на визначення, наведене в Законі про захист прав споживачів, не зовсім коректно. До речі, у багатьох статтях ЦКУ використовується термін «споживач», яким позначають як фізичних, так і юридичних осіб. По-третє, у п. 1.1 Порядку № 203, на який посилається п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток, зазначено, що він поширюється на суб’єктів господарювання, які продають товар, надають послуги з ремонту, обслуговуванню (далі — продавці), та на юридичних і фізичних осіб, котрі купують товари чи одержують послуги з ремонту, обслуговування (далі — покупці) . Крім того, власне форма Книги щодо обліку бракованих товарів та обліку покупців, які отримали гарантійну заміну бракованого товару чи послуги з ремонту (обслуговування), яку необхідно вести, щоб отримати право на валові витрати, передбачає відображення в ній паспортних даних або юридичних реквізитів покупця . Це ще раз підтверджує, що право на включення до валових витрат гарантійних витрат не повинне залежати від того, є покупець фізичною чи юридичною особою. Адже для виробника чи продавця, який несе витрати на гарантійний ремонт, абсолютно не важливо, придбано бракований комп’ютер звичайним громадянином чи фірмою для використання в офісі, а тому обмежувати його витрати на цій підставі, як мінімум, нелогічно.Тепер поговоримо про визначення власне сумового обмеження (
не більше 10 % від сукупної вартості товарів, які було продано і щодо яких не закінчився термін гарантійного обслуговування). Чітких рекомендацій, як розраховувати цей ліміт, ні на нормативному рівні, ні на рівні офіційних роз’яснень немає, тому пропонуємо свій варіант, що ґрунтується на усталеній практиці. У вигляді формули порядок визначення сукупної вартості проданих товарів (СВТ) можна показати так:СВТ = ТГпоч + ТГзвіт - ТГзакінч
,де
ТГпоч — вартість проданих товарів, що перебувають на гарантії станом на початок звітного періоду (оскільки звітний період для цілей Закону про податок на прибуток завжди починається 1 січня звітного року, то показник ТГпоч буде протягом року незмінним);ТГзвіт
— вартість проданих протягом звітного періоду товарів, на які встановлено гарантійний термін;ТГзакінч
— вартість проданих товарів, щодо яких у звітному періоді закінчився гарантійний термін.При цьому відповідні показники вартості товарів, на наш погляд, повинні братися за продажною вартістю без вирахування з неї суми ПДВ. Водночас слід звернути увагу, що в податкових органів думка інша: вони вважають, що вартість проданих товарів необхідно брати без урахування ПДВ (
консультація у «Віснику податкової служби України», 2002, № 40, с. 15).У декларації з податку на прибуток витрати на гарантійний ремонт (заміну) відображаються в рядку 04.13 (інші витрати), оскільки окремого рядка для цих витрат не передбачено. У зв’язку з цим, якщо на гарантійний ремонт було використано товарно-матеріальні цінності (матеріали, запчастини тощо), які раніше були включені до валових витрат і враховувалися в перерахунку за
п. 5.9 Закону про податок на прибуток, то їх потрібно виключити з перерахунку шляхом відображення у графі 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації, а потім (у межах 10 % ліміту) відобразити по рядку 04.13 декларації. Слід зауважити, що при визначенні фактичної суми витрат на гарантійний ремонт, яка відображається в рядку 04.13 декларації, зазнані витрати (вартість використаних для заміни запчастин, витрати на оплату праці, внески на соціальне страхування, загальновиробничі витрати тощо) необхідно зменшити на вартість оприбуткованих під час ремонту ТМЦ.Суми вхідного ПДВ, що припадають на вартість ТМЦ, використаних під час виконання гарантійного ремонту, не виключається з податкового кредиту, оскільки такі ТМЦ використано в господарській діяльності платника. Причому податковий кредит не коригується, навіть якщо 10 % ліміт щодо валових витрат на гарантійний ремонт (заміни) перевищено.
Ще раз підкреслимо, що в документальному плані для отримання платником (у цьому випадку виробником) права на валові витрати, крім інших підтверджуючих документів про зазнані «гарантійні» витрати, потрібно вести
Книгу щодо обліку бракованих товарів та обліку покупців, які отримали гарантійну заміну бракованого товару чи послуги з ремонту (обслуговування), а якщо товари входять до Переліку, то й оригінали відривних талонів на гарантійний ремонт.ІІІ етап — Передача продавцю відремонтованих товарів
. Повернення продавцю відремонтованих товарів здійснюється на підставі накладної (акта приймання-передачі). Продавець при видачі товару покупцю вимагає проставляння останнім підпису у відривному талоні на гарантійний ремонт на підтвердження отримання таких послуг. Згодом оригінали відривних талонів необхідно передати виробнику, який фактично виконав гарантійний ремонт.Приклад 1
. Згідно з умовами договору купівлі-продажу між виробником та продавцем товару в разі надходження рекламацій від кінцевих покупців усі витрати на усунення дефектів товару (у межах гарантійного терміну) бере на себе виробник. Покупець повернув продавцю товар із прихованими дефектами, що виявилися під час експлуатації товару в межах гарантійного терміну, купівельна вартість якого — 1200 грн., у тому числі ПДВ — 200 грн. Витрати виробника на ремонт склали:— вартість заміненої деталі — 300,00 грн. (без ПДВ);
— витрати на оплату праці (виходячи з кількості витрачених чол/год) — 100,00 грн.
Під час ремонту оприбутковано деталь, що підлягає відновленню, за справедливою вартістю 80,00 грн.
На підприємстві щомісяця поповнюється резерв для забезпечення гарантійних зобов’язань у розмірі 1 % від обсягу реалізованої продукції з урахуванням ПДВ. Сума створеного резерву становить 25000 грн.
Витрати на проведення гарантійного ремонту (300 + 100 + 37,60 - 80) не перевищили 10 % ліміт для валових витрат.
| Зміст господарської операції | Документ | Кореспондуючі рахунки | Сума, грн. | Податковий облік (ВВ) | |
| дебет | кредит | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
|
| Облік у виробника | |||||
| 1. Створено резерв для забезпечення гарантійних зобов’язань | Бухгалтерська довідка (розрахунок) | 93 | 473 | 25000,00 | — |
| 2. Отримано забракований товар від продавця для ремонту | Накладна (акт приймання-передачі) від продавця | 023 | — | 1200,00 | — |
| 3. Понесено витрати на ремонт товару: | Звіт техслужби, а також: | ||||
| — на вартість заміненої деталі | Накладна на відпуск ТМЦ зі складу (на внутрішнє переміщення) тощо | 473 | 207 | 300,00 | 300,00* |
| — на оплату праці працівників | Наряд-завдання на виконання робіт | 473 | 661 | 100,00 | 100,00** |
| — на суму соцвнесків «зверху» із суми оплати праці (100 х (33,2 % + 1,5 % + 1,3 % + 1,6 % тариф умовний)) | Бухгалтерська довідка | 473 | 65 | 37,60 | 37,60** |
| 4. Оприбутковано вилучену під час ремонту деталь, що підлягає відновленню | Звіт (акт оцінки) техслужби, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів | 207 | 716 | 80,00 | — *** |
| 5. Відремонтовано товар, переданий продавцю для видачі покупцю | Накладна (акт приймання-передачі) | — | 023 | 1200,00 | — |
| Облік у продавця | |||||
| 1. Отримано бракований товар від покупця для ремонту | Заява, акт приймання-передачі, відривний гарантійний талон | 023 | — | 1200,00 | — |
| 2. Передано товар виробнику для ремонту | Накладна (акт приймання-передачі) | 06 | — | 1200,00 | — |
| 3. Отримано відремонтований товар від виробника | Накладна (акт приймання-передачі) | — | 06 | 1200,00 | — |
| 4. Видано товар покупцю | Акт приймання-передачі, підпис у відривному листі до гарантійного талона | — | 023 | 1200,00 | — |
| * Оскільки витрати на гарантійний ремонт вписуються в 10 % ліміт, то підприємство відображає їх по рядку 04.13 декларації. При цьому, щоб витрати на ремонт не було двічі враховано у складі валових витрат, вартість деталі потрібно виключити з перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток, показавши у графі 4 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток. ** Порядок відображення в податковому обліку витрат на оплату праці і нарахувань до соцфондів із зарплати працівників, зайнятих гарантійним ремонтом товарів (у повній сумі на підставі пп. 5.6.1 і 5.7.1 Закону про податок на прибуток або з урахуванням 10 % обмеження згідно з п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток), на наш погляд, аналогічний порядку обліку витрат на оплату праці працівників, зайнятих ремонтом основних фондів. Ураховуючи, що «зарплатні» витрати на ремонт основних фондів ДПАУ вимагає відображати у валових витратах з урахуванням 10 % ліміту (лист ДПАУ від 05.03.2008 р. № 4284/7/15-0317, див. ком. у «БН», 2008, № 11, с. 9) тут також варто дотримуватись цього підходу. У декларації з податку на прибуток витрати на оплату праці таких працівників і нарахування до соцфондів на їх зарплату (у межах 10 % ліміту) слід відобразити в рядку 04.13 декларації з податку на прибуток, а не в рядках 04.3 і 04.4 декларації. *** Вартість оприбуткованої деталі бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток. | |||||
Якщо виробник забезпечує гарантійний ремонт товару через сервісний центр
Вище вже зазначалося, що найпоширенішим варіантом організації гарантійного ремонту проданих товарів широкого вжитку є укладення договору на надання послуг з ремонту між виробником (продавцем) і спеціалізованим підприємством, що надає такі послуги (сервісним центром).
Як правило, взаємовідносини між сторонами будуються таким чином. Згідно з договором сервісний центр зобов’язується надавати споживачам послуги з ремонту товарів, що вийшли з ладу, протягом гарантійного терміну (у разі пред’явлення гарантійного талона, експлуатаційних документів і документів, що підтверджують оплату покупки)
за рахунок виробника. За фактом виконаних ремонтних послуг (з установленою між сторонами періодичністю) сервісний центр складає акт наданих послуг, який і підлягає оплаті виробником.Оскільки витрати на гарантійний ремонт несе виробник, то саме він відображає ці витрати у складі валових у межах 10 % ліміту на підставі
п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток, а також веде облік таких витрат згідно з Порядком № 203 (тобто веде Книгу щодо обліку бракованих товарів та обліку покупців, які отримали гарантійну заміну бракованого товару чи послуги з ремонту (обслуговування)). При цьому витрати виробника на гарантійний ремонт складаються з вартості послуг, оплачених сервісному центру, а також вартості запасних частин, деталей, комплектуючих, переданих сервісному центру для ремонту і використаних останнім.Докладніше розглянемо операції з передачі сервісному центру ТМЦ (деталей, комплектуючих, запасних частин тощо) для проведення ремонтних робіт. На момент передачі таких ТМЦ право власності на них від виробника до сервісного центру не переходить, у зв’язку з чим ця операція не супроводжується ні виникненням валових доходів і податкових зобов’язань з ПДВ у виробника, ні збільшенням валових витрат і податкового кредиту з ПДВ у сервісного центру. Такі ТМЦ до моменту їх установлення (заміни) в забракованих товарах залишаються власністю виробника та значаться в нього на балансі. За фактом надання сервісним центром звіту про використані під час ремонту ТМЦ, отримані від виробника, останній списує їх вартість з балансу. При цьому в бухгалтерському та податковому обліку виробник відображає ці операції так само, як і при самостійному виконанні гарантійних ремонтних робіт, тобто:
— у бухобліку вартість таких ТМЦ списується до дебету субрахунку 473 (у межах створеного резерву на гарантійний ремонт товарів) або рахунка 24 (понад створений резерв);
— у податковому обліку вартість таких ТМЦ у межах 10 % ліміту включається до складу валових витрат.
Що стосується вартості несправних ТМЦ, отриманих сервісними центрами під час здійснення гарантійного ремонту, то вони, як правило, передаються виробнику для відновлення, вилучення деталей та вузлів, придатних для використання чи для утилізації. При отриманні таких ТМЦ виробник відображає їх в обліку в тому самому порядку, начебто він самостійно здійснював гарантійний ремонт, під час якого й було отримано ці цінності.
Документами, що підтверджують зазнані витрати, у виробника будуть:
— акти приймання-передачі на ТМЦ, передані сервісному центру для використання в ремонті;
— акти наданих послуг з ремонту, складовою частиною якого або у вигляді окремого документа (звіту) буде наведено перелік та вартість використаних під час ремонту ТМЦ, отриманих від виробника;
— оригінали відривних листків до гарантійних талонів на відремонтовані товари;
— запис у Книзі щодо обліку бракованих товарів та обліку покупців, які отримали гарантійну заміну бракованого товару чи послуги з ремонту (обслуговування);
— акти приймання-передачі на повернення виробнику несправних запчастин, деталей, комплектуючих.
Приклад 2
. Між виробником та сервісним центром укладено договір на гарантійне обслуговування товарів виробника. Для проведення ремонтних робіт виробник передав сервісному центру комплектуючі загальною вартістю 8000,00 грн.Згідно з договором сервісний центр щомісяця складає та підписує з виробником акт виконаних ремонтних робіт, а також подає звіт про використані під час ремонту ТМЦ. За звітний місяць вартість послуг з ремонту відповідно до акта склала 12000,00 грн. (у тому числі ПДВ — 2000,00 грн.), вартість використаних комплектуючих виробника — 5000,00 грн.
Несправні комплектуючі було передано виробнику, з них:
— частину комплектуючих, що підлягають ремонту і подальшій експлуатації, оцінено за справедливою вартістю 1500,00 грн. Витрати на їх відновлення склали 300,00 грн.;
— частину комплектуючих визнано остаточним браком і оприбутковано як зворотні відходи. Такі комплектуючі було оцінено за справедливою вартістю їх можливого продажу як відходи на загальну суму 500,00 грн.
При цьому припустимо, що 10 % ліміт виробником не вичерпано, тобто вся сума понесених витрат на гарантійний ремонт включається до складу валових витрат.
| Зміст господарської операції | Документ | Кореспондуючі рахунки | Сума, грн. | Податковий облік (ВВ) | |
| дебет | кредит | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1. Передано комплектуючі сервісній службі | Накладна (акт приймання-передачі) | 207/2* | 207/1 | 8000,00 | — |
| 2. Підписано акт виконаних сервісним центром робіт з гарантійного ремонту товарів | Акт виконаних робіт, оригінали відривних листів до гарантійних талонів | 473 (24) | 631 | 10000,00 | 10000,00 |
| 3. Суму ПДВ включено до складу податкового кредиту | Податкова накладна | 641 | 631 | 2000,00 | — |
| 4. Списано вартість використаних сервісним центром під час ремонту комплектуючих | Звіт сервісного центру | 473 (24) | 207/2 | 5000,00 | — ** |
| 5. Оприбутковано несправні комплектуючі від сервісного центру: | |||||
| — на вартість комплектуючих, що підлягають ремонту | Накладна від сервісного центру, акт оцінки ТМЦ | 207/3 | 716 (24) | 1500,00 | — *** |
| — на вартість несправних комплектуючих | Накладна від сервісного центру, акт оцінки ТМЦ | 209 | 716 (24) | 500,00 | —*** |
| 6. Відображено витрати на відновлення комплектуючих | Замовлення-наряд, акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів | 473 (24) | 13, 20, 22, 661, 65, 91 | 300,00 | —**** |
| 7. Відновлені комплектуючі повернено на склад | Накладна на внутрішнє переміщення | 207/1 | 207/3 | 1500,00 | — |
| * До субрахунку 207 «Запасні частини» доцільно відкрити субрахунки другого порядку: 1 — «Запчастини на складі»; 2 — «Запчастини, передані сервісній службі для ремонту»; 3 — «Комплектуючі, що потребують ремонту». ** Вартість цих ТМЦ виключається з перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток (відображається у графі 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації) та включається до валових витрат по рядку 04.13 декларації з податку на прибуток. Фактичні витрати на гарантійний ремонт (рядок 04.13 декларації) складаються з витрат на такий ремонт за мінусом вартості оприбуткованих під час ремонту запасів, які може бути використано в госпдіяльності. *** Вартість оприбуткованих цінностей перераховується за. 5.9 Закону про податок на прибуток. **** Вартість використаних під час ремонту матеріалів, запчастин включається до валових витрат за допомогою перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток. | |||||
облік ГАРАНТІЙНого РЕМОНТу СЕРВІСНим ЦЕНТРом
Сервісний центр, що уклав з виробником товару договір на надання ремонтних послуг, акумулює понесені витрати на рахунку 23 «Виробництво» з подальшим списанням до дебету субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Відповідно виручку від наданих послуг з ремонту сервісний центр відображає по кредиту субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».
Отримані від виробника ТМЦ (запчастини, деталі), якщо, звичайно, такі ТМЦ не придбано за договором купівлі-продажу, не прибуткуються на баланс сервісним центром і відповідно не включаються до собівартості наданих послуг. Такі ТМЦ обліковуються на позабалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки», субрахунок нижчого рівня до якого, наприклад, можна назвати «Обмінний фонд, отриманий від виробника». У міру використання таких ТМЦ у ремонті та подання звіту виробнику їх вартість списується з позабалансового обліку.
У податковому обліку на сервісний центр не поширюється дія
п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток, оскільки він є тільки виконавцем гарантійних послуг, і всі зазнані ним витрати йому компенсуються або виробником. або продавцем товарів. Отже, він свої поточні витрати на надання ремонтних послуг відображає в загальновстановленому порядку без оглядки на 10 % ліміт.Стосовно документального оформлення, якщо ремонтуються товари, що увійшли до
Переліку, то виконавець зобов’язаний вести Журнал обліку гарантійного ремонту (обслуговування) технічно складних побутових товарів за формою додатка 10 до Порядку № 506, а також у нього залишаються корінці відривних листків до гарантійного талона, що підтверджують факт проведених ним ремонтних робіт. Основну частину відривного листка до гарантійного талона разом з іншими документами (актом виконаних робіт, звітом про використані під час ремонту ТМЦ, отримані від виробника) сервісний центр передає виробнику (продавцю), який відшкодовує такі витрати.
| Зміст господарської операції | Документ | Кореспондуючі рахунки | Сума, грн. | Податковий облік | ||
| дебет | кредит | ВД | ВВ | |||
| 1. Отримано комплектуючі від виробника | Накладна (акт приймання-передачі) | 022 | — | 8000,00 | — | — |
| 2. Прийнято товар на гарантійний ремонт (товар прибуткується за вартістю, зазначеною в документах на придбання цього товару) | Акт приймання-передачі | 023 | — | 150000,00 (умовно) | — | — |
| 3. Понесено власні витрати на виконання ремонтних робіт (умовно) | Накладні, вимоги, наряд-завдання, відомість нарахування зарплати, рахунки на оплату послуг сторонніх організацій тощо | 23 | 20, 22, 13, 661, 65, 631... | 7000,00 (умовно) | — | 7000,00 |
| 4. Списано загальновиробничі витрати | Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат | 23 | 91 | 400,00 | — | — |
| 5. Списано вартість використаних під час ремонту комплектуючих, отриманих від виробника | Накладна (акт-вимога) на відпуск ТМЦ зі складу | — | 022 | 5000,00 | — | — |
| 6. Повернено відремонтований товар покупцям | Акт приймання-передачі, квитанція про видачу товару | — | 023 | 150000,00 | — | — |
| 7. Надано ремонтні роботи і відображено дохід від реалізації послуги виробнику | Акт виконаних робіт | 361 | 703 | 12000,00 | 10000,00 | — |
| 8. Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ | Податкова накладна | 703 | 641 | 2000,00 | — | — |
| 9. Отримано оплату за послуги від виробника товарів | Виписка банку | 311 | 361 | 12000,00 | — | — |
На цьому завершуємо розгляд операцій, пов’язаних з гарантійним ремонтом товарів. Сподіваємося, що запропонований матеріал допоможе вам у роботі, адже знання всіх нюансів оподаткування та обліку — це гарантія якості роботи бухгалтера.
