ВІДПУСТКА «НА ДІТЕЙ»:
Мінпраці остаточно визначилося, як обчислювати кількість підстав для її надання
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13
«Про додаткову відпустку працівникам, які мають дітей»
Документ, що коментується, наведено в додатку «Документи»
В попередньому номері нашої газети (див. «Шпаргалку бухгалтера»
«Щорічна відпустка» // «БТ», 2008, № 20, с. 21) ми згадували основні правила надання відпустки «на дітей», передбаченої ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96 (далі — Закон про відпустки). У тому матеріалі ми зазначали, що через відсутність чітких вимог щодо практичного застосування цієї норми нам нічого не залишається, як орієнтуватися на думку Мінпраці — офіційного органу, до компетенції якого входить роз’яснення таких питань. У листі, що коментується сьогодні, Мінпраці знову звертається до цієї теми і стосовно деяких особливо спірних моментів, слід зауважити, змінює свою позицію. Зупинимося на найбільш значущих моментах.По-перше
, у листі наведено хронологію змін у законодавстві щодо надання відпустки «на дітей». Докладно про це ви можете прочитати у статті «Додаткова відпустка «на дітей» // «БТ», 2007, № 34, с. 14. Мінпраці нагадує, що законодавством не передбачено строку давності, після закінчення якого втрачається право на відпустку «на дітей». Тому, якщо працівник з будь-яких причин не використав додаткову відпустку «на дітей» за минулі роки, він має право використати її в будь-який час, а в разі звільнення — отримати компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки.Крім того, це відомство ще раз звертає увагу, що відпустка «на дітей» належить до категорії соціальних відпусток і не залежить від фактично відпрацьованого в році часу. Така відпустка надається раз на рік установленої тривалості (7 або 14 календарних днів залежно від кількості підстав), включаючи й той рік, в якому дитина досягає встановленого віку (незалежно від дати народження дитини — до чи після).
По-друге
, Мінпраці дозволяє надавати опікуну, який виховує дитину віком від 14 до 18 років, додаткову відпустку, посилаючись на ст. 1861 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). У ній зазначається, що гарантії, установлені ст. 1821 КЗпП (право на відпустку «на дітей»), поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальній установі), а також на опікунів (піклувальників). Проблема полягає в тому, що згідно зі ст. 19 Закону про відпустки і ст. 1821 КЗпП право на додаткову відпустку «на дітей» має особа, котра взяла дитину під опіку. У свою чергу, опіка встановлюється над дитиною до досягнення нею 14-річного віку, а вже з 14 до 18 років над дитиною встановлюється піклування. Тож у листі, що коментується, Мінпраці визнає право піклувальників, які виховують дітей віком від 14 до 18 років, на додаткову відпустку «на дітей». Висновок, безумовно, позитивний для працівників, але, на наш погляд, небезперечний: прямо у вигляді окремої підстави чинне законодавство надає право на відпустку тільки опікунам. Що щодо ст. 1861 КЗпП, то, на нашу думку, її може бути застосовано в тих випадках, коли опікун (піклувальник) має право на відпустку «на дітей» з інших підстав (наприклад, за наявності двох дітей віком до 15 років або за наявності дитини-інваліда). Однак, ще раз зауважимо, Мінпраці не заперечує проти надання таким особам додаткової відпустки.По-третє
, Мінпраці знову звертається до визначення самотньої матері для цілей застосування ст. 19 Закону про відпустки. Нагадаємо, що самотньою матір’ю, зокрема, є жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено).Відкритим залишається питання, які документи потрібно подати розлученій жінці, яка має дитину до 18 років, щоб її визнали самотньою. Законодавство про це умовчує, тому в сьогоднішньому
листі, як і раніше, Мінпраці наводить приблизний перелік документів, які можуть підтверджувати цей факт: довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, рішення суду чи постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо.Закономірно виникає запитання, чи достатньо розлученій жінці надати довідку з ЖЕКу, що батько проживає окремо від дитини, щоб вважати, що він не бере участі в її вихованні. Адже зазначені вище документи наведено як приклад, і ніде не вказано, що всі перелічені документи має бути надано одночасно. У
листі, що коментується, Мінпраці зауважило: надання тільки довідки з ЖЕКу про те, що дитина проживає разом з матір’ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі в її вихованні . Слід зауважити, що цей висновок дещо суперечить раніше наданим роз’ясненням. Наприклад, у листах Мінпраці від 06.07.2006 р. № 247/13/116-06 і від 06.07.2006 р. № 247/13/116-06 було зазначено: для того щоб розлучена жінка могла скористатися правом на додаткову відпустку «на дітей», вона має виховувати дитину самостійно, тобто без участі батька. При цьому батька лише тоді може бути визнано таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або проживає разом з дитиною, або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини. У сьогоднішньому листі Мінпраці про щоденну участь батька у вихованні дитини вже нічого не зазначає, що наводить на роздуми: а якщо буде встановлено факт хоча б якоїсь участі батька у вихованні (незалежно від ступеня такої участі), то жінка вже не матиме права на відпустку «на дітей» як самотня мати. Хотілося б з позиції законодавства більше конкретики з цього питання, а поки що самотнім матерям слід потурбуватися про докази (крім довідки з ЖЕКу), що рідний батько дитини не бере участі в її вихованні.По-четверте
, Мінпраці, здається, повністю визначився з питанням, як обчислювати кількість підстав для відпустки «на дітей». Раніше це відомство рекомендувало підраховувати кількість підстав виходячи з того, що одну дитину може бути враховано з будь-якої підстави тільки один раз (див., наприклад, лист Мінпраці 04.06.2007 р. № 132/13/133-07). Пізніше (лист від 02.10.2007 р. № 316/13/116-07) Мінпраці змінило свою думку, яку продубльовано і в листі, що коментується сьогодні: кожна підстава, наведена у ст. 19 Закону про відпустки, є окремою підставою, що дає право на додаткову відпустку. Нагадаємо, про які підстави йдеться:— наявність двох та більше дітей віком до 15 років;
— наявність дитини-інваліда;
— наявність усиновленої дитини;
— наявність дитини під опікою;
— наявність дитини у самотньої матері;
— наявність у батька дитини, яку він виховує без матері.
Візьмемо такий приклад: самотня мати має одну дитину-інваліда. Згідно з попередніми роз’ясненнями Мінпраці такій жінці можна було надати лише 7 днів відпустки «на дітей», оскільки одну дитину могло бути враховано тільки один раз (наявність у жінки дитини-інваліда і стосовно цієї ж дитини жінка є самотньою матір’ю). Згідно із сьогоднішньою позицією Мінпраці в цьому випадку жінка має право на додаткову відпустку «на дітей» з двох підстав (як самотня мати і як мати, котра має дитину-інваліда). Інакше кажучи, якщо жінка одночасно підпадає під декілька з наведених вище підстав, то кожна така підстава підраховується окремо і відпустка надається тривалістю 14 календарних днів. Мабуть, це вже остаточна позиція Мінпраці, оскільки (про це прямо йдеться в
листі) вона ґрунтується на проведеній Мінпраці спільно з Мін’юстом і Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України правовій експертизі. Так, слід зауважити, що часу на це потрібно було чимало. Виходить, що роботодавцям потрібно переглянути право працівників на відпустку «на дітей» з урахуванням цієї позиції Мінпраці за всі минулі роки починаючи з 1 березня 2003 року, коли було запроваджено обов’язкове надання такої відпустки (а самотнім матерям — з 18.11.2004 р.), і надалі надати дні такої оплачуваної відпустки або при звільненні виплатити компенсацію за їх невикористання.
