АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ
в судовій практиці
Поняття «адміністративно-господарські санкції» об’єднало в собі якщо не всі, то більшість можливих санкцій, що застосовуються контролюючими органами за інші порушення у сфері госпдіяльності. Але, виявляється, ГКУ встановив і строки давності для їх застосування. І часто рішеннями судових органів підприємства звільняються від відповідальності внаслідок закінчення саме цього строку. У пропонованому матеріалі проаналізуємо, як же судами застосовуються строки давності та як це може допомогти підприємству.
Андрій БРИЛЬОВ, юрист
Документи статті
ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ЦК УРСР
— Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.63 р. (утратив чинність).Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Закон про РРО
— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.Закон № 185
— Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.Указ № 436
— Указ Президента України «Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.Декрет № 15-93
— Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.
Строки давності
Адміністративно-господарські санкції (АГС)
— це комплекс заходів організаційно-правового чи майнового характеру, спрямованих на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ст. 238 ГКУ).Конкретні види АГС наведено у
ст. 239 ГКУ. Утім, цей перелік не є вичерпним. У межах пропонованого матеріалу нас цікавитимуть не стільки види АГС, скільки дія на практиці строків давності, установлених для їх застосування, оскільки саме їх порушення контролюючими органами часто стає підставою для скасування рішень про застосування самих санкцій.Отже, відповідно до
ст. 250 ГКУ АГС може бути застосовано до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. У зв’язку з цим подивимося, а як же з позиції судових органів застосовується на сьогодні ця норма ГКУ стосовно тих чи інших санкцій.
Пеня за порушення строків розрахунків у ЗЕД
Згідно зі
ст. 239, 241 ГКУ одним з видів АГС є адміністративно-господарський штраф, тобто грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету при порушенні ним установлених правил здійснення господарської діяльності.Під це визначення підпадає і пеня, передбачена
Законом № 185 за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті (її розмір, нагадаємо, становить 0,3 % неотриманої виручки (вартості непоставленого товару) за кожний день прострочення). Саме такого висновку доходять вищі судові інстанції України. Як приклад можна згадати ухвали ВАдСУ від 13.03.2007 р. у справі № К-20980/06, від 31.01.2007 р. у справі № К-7348/06. Отже, для стягнення сум пені, передбаченої Законом № 185, діють строки давності, установлені ст. 250 ГКУ .Для того щоб послатися на
ст. 250 ГКУ для захисту своїх інтересів, суб’єкту господарювання потрібно точно знати два моменти — момент, коли ним було вчинено порушення, і момент його виявлення. Для порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті моментом порушення буде перший день прострочення зарахування виручки за експортовану продукцію на валютний рахунок або перевищення строків поставки товарів (робіт, послуг), що імпортуються. Інакше кажучи, якщо керуватися ст. 1, 2 Закону № 185, моментом, через рік після якого пеню вже не може бути застосовано, буде 181-й день з дати митного оформлення продукції, що експортується (а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта чи іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності), або з дати здійснення авансового платежу, або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується .Що стосується шестимісячного строку з дня виявлення порушення, то він традиційно визначається за датою підписання акта перевірки, під час якої й було виявлено порушення.
Таким чином, податкове рішення про стягнення суми пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті може бути прийнято протягом шести місяців з дня підписання акта перевірки, але не пізніше одного року з дня порушення.
Штрафні санкції за порушення валютного законодавства
За порушення валютного законодавства до суб’єктів підприємницької діяльності може бути застосовано санкції, передбачені
Декретом № 15-93. Санкції, установлені ст. 16 Декрету № 15-93, за своєю правовою природою є АГС. На це звернув увагу Вищий адміністративний суд України у своій ухвалі від 28.02.2007 р. Предметом судового спору, щодо якого винесено цю ухвалу, стало нарахування суб’єкту господарювання штрафних санкцій, передбачених ст. 16 Декрету № 15-93, за здійснення готівкових розрахунків з нерезидентом. Суди першої та апеляційної інстанцій, з думкою яких погодився і Вищий адміністративний суд України, дійшли висновку про неправомірність нарахування штрафних санкцій унаслідок закінчення строку давності для їх застосування, установленого ст. 250 ГКУ.
Готівкові штрафи
Під визначення адміністративно-господарського штрафу зі
ст. 241 ГКУ підпадають і штрафні санкції, передбачені Указом № 436 за порушення норм законодавства у сфері готівкового обігу. Саме на цьому висновку ґрунтується постанова ВАСУ від 07.12.2006 р. Предмет спору в цій справі — податкове рішення-повідомлення про застосування штрафних санкцій, передбачених абз. 4 ст. 1 Указу № 436 (видача особі з каси підприємства готівкових коштів без подання такою особою звіту про витрачання підзвітних сум, отриманих раніше). Днем порушення, з якого потрібно відлічувати один рік, після закінчення якого АГС уже не може бути застосовано до суб’єкта господарювання, у цьому випадку буде день видачі підзвітних сум працівнику, який не відзвітував за готівкові кошти, отримані раніше під звіт. Днем виявлення порушення вважається дата підписання акта перевірки, в якому зафіксовано це порушення.У постанові ВАдСУ, на яку ми для прикладу послалися, підзвітну суму було видано 13.06.2003 р., акт перевірки підписано 14.05.2004 р., рішення ж про застосування санкцій згідно з
Указом № 436 прийнято 26.06.2004 р. На думку ВАдСУ, у цьому випадку мало місце порушення податковим органом передбачених ст. 250 ГКУ строків застосування АГС. Останнім днем, коли могло бути винесено податкове рішення-повідомлення, було 14.06.2004 р.Ця постанова цікава ще й таким: вона свідчить про те, що суди звертаються до
ст. 250 ГКУ і в тих випадках, коли порушення мало місце до набрання чинності власне ГКУ.Розглянутий вище судовий спір стосувався тільки одного з порушень у сфері обігу готівки.
Але оскільки інші штрафні санкції, установлені Указом № 436 за порушення у сфері готівкового обігу, мають подібні цілі, форму та правову природу, можна дійти висновку, що до них тією ж мірою застосовне все викладене вище. Зауважимо: те, що штрафи, які накладаються за Указом № 436, є АГС, підтверджує і НБУ в листі від 10.08.2007 р. № 11-113/3036-8220.
Штрафні санкції за порушення порядку проведення розрахункових операцій
До адміністративно-господарських суди відносять також санкції, передбачені
Законом про РРО. Такого висновку можна дійти, зокрема, проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду України від 13.02.2007 р. Так, задовольняючи частково касаційну скаргу ТОВ, ВСУ вказав на те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи правомірність застосування до ТОВ штрафних санкції, не встановили, чи було дотримано строки давності, установлені ст. 250 ГКУ. Це зрештою і стало підставою для ухвали Вищого адміністративного суду та постанови апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасування держреєстрації суб’єкта підприємницької діяльності
Одним з видів АГС є скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання за порушення закону. Відповідно до
ст. 247 ГКУ його може бути застосовано в тому випадку, якщо суб’єкт господарювання здійснює діяльність, що суперечить закону чи установчим документам. Як свідчить судова практика, і стосовно цієї адміністративно-господарської санкції діють строки давності, передбачені ст. 250 ГКУ. На це, зокрема, звертає увагу Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 02.11.2006 р. у справі № К-6625/06. І хоча в межах цього спору в позові про скасування державної реєстрації податковому органу було відмовлено з інших підстав, висновок Вищого адміністративного суду щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій є показовим.
Стягнення в дохід держави коштів та майна за недійсними угодами
Напевно, багато хто із суб’єктів підприємницької діяльності з жахом згадують
ст. 49 ЦК УРСР. Нагадаємо, що згідно з цією нормою угода, вчинена з метою, що явно суперечить інтересам держави та суспільства, вважалася недійсною. При цьому, за наявності умислу в обох сторін — у разі виконання угоди обома сторонами — в дохід держави стягувалося все отримане ними за угодою. У разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягувалося в дохід держави як усе отримане нею, так і все належне від неї першій стороні. За наявності умислу тільки в однієї зі сторін усе отримане нею за угодою мало бути повернено другій стороні, а отримане останньою чи належне їй стягувалося в дохід держави.У
ЦКУ подібної норми немає, однак вона майже дослівно перекочувала до ст. 208 ГКУ, де вже йдеться про наслідки недійсності господарського зобов’язання, вчиненого з метою, що явно суперечить інтересам держави та суспільства. У зв’язку з цим суб’єктам підприємницької діяльності, які постраждали або можуть постраждати від спроб податкових органів застосувати до них зазначену статтю ГКУ , дуже вагомий аргумент для захисту можуть дати матеріали судової практики. Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 25.09.2007 р. чітко вказав на те, що для застосування санкцій, установлених ст. 208 ГКУ, діють строки давності, передбачені ст. 250 ГКУ . В іншій постанові від 26.06.2007 р. Верховний Суд України також зауважив: оскільки санкції, передбачені ст. 208 ГКУ, є конфіскаційними та стягуються за рішенням суду в дохід держави, вони є АГС. Тому вони можуть застосовуватися тільки з дотриманням строків, установлених ст. 250 ГКУ.Усі наведені нами вище приклади мали на меті показати, що судові органи в питаннях притягнення до адміністративно-господарської відповідальності часто виносять рішення на користь суб’єктів підприємницької діяльності у зв’язку з порушенням контролюючими органами строків застосування санкцій.
На завершення звертаємо увагу на деякі винятки. Строки, передбачені
ст. 250 ГКУ, не поширюються на застосування санкцій, закріплених у ст. 17 Закону № 2181. Так, у своїй ухвалі від 03.04.2007 р. ВАСУ зауважив, що визначена в податковому повідомленні-рішенні сума штрафних санкцій є податковим зобов’язанням, тому стосовно її стягнення застосовуються строки давності, установлені ст. 15 Закону № 2181, тобто 1095 днів.Є певна специфіка і при застосуванні
ст. 250 ГКУ при накладенні санкцій за порушення, що тривають. Якщо виявлене порушення є таким, що триває, обмеження застосування санкції одним роком з дня вчинення порушення в цьому випадку не діє. Залишається тільки обмеження в шість місяців з дня виявлення порушення (такий висновок випливає з ухвали ВАдСУ від 04.09.2007 р.).Сподіваємося, що запропонований у сьогоднішній статті огляд судової практики допоможе вам захистити свої інтереси.
