ВИПЛАТИ НЕРЕЗИДЕНТАМ:
утримуємо податок з доходів
Чинне законодавство України не обмежує право іноземних громадян та осіб без громадянства на працевлаштування в нашій країні. Більше того, співпраця вітчизняних фірм з іноземними компаніями часто потребує направлення для тимчасової роботи в Україну «закордонних» фахівців. Порядок оподаткування доходів, що виплачуються іноземним громадянам, завжди викликав багато запитань через неоднозначність формулювань норм чинного законодавства. На сьогодні більшість запитань знято, у чому ви самі зможете переконатися, прочитавши цю публікацію.
Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
Закон про податок з доходів
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.Закон № 1382
— Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.Порядок № 470
— Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470.Положення № 43
— Положення про картку фізичної особи — платника податків, затверджене наказом ДПАУ від 27.01.98 р. № 43.Наказ № 581
— наказ ДПАУ «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи — іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення роботодавця про самостійне визначення фізичною особою — іноземцем резидентського статусу» від 05.10.2004 р. № 581.Податкове роз’яснення № 50
— Податкове роз’яснення щодо застосування окремих норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування іноземців та нерезидентів, затверджене наказом ДПАУ від 29.01.2004 р. № 50.
Резидент чи нерезидент
Відповідно до
п. 2.1 Закону про податок з доходів платником є нерезидент, який одержує доходи з джерелом походження з України*. Не є платником податку нерезидент, який одержує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, стосовно доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної або прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.* Перелік таких доходів наведено в п. 1.3 Закону про податок з доходів.
Закон про податок з доходів
визначає нерезидента як фізичну особу, яка не є резидентом України. У свою чергу, визначення статусу резидента України залежить від багатьох факторів — місця проживання, громадянства, місцезнаходження центру життєвих інтересів тощо (див. «Хто є резидентом для цілей обкладення податком з доходів»).
| Хто є резидентом для цілей обкладення податком з доходів Витяг із Закону про податок з доходів
«1.20.1. Фізична особа-резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України. Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого — четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи». |
Зверніть увагу: згідно з
останнім абзацом п.п. 1.20.1 Закону про податок з доходів достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України в порядку, установленому цим Законом, або реєстрація як самозайнятої особи. В одному з недавніх листів ДПАУ роз’яснила, в яких випадках фізичній особі необхідно підтверджувати резидентський статус, а в яких робити цього не потрібно (див. «Що є достатньою підставою для визнання фізичної особи резидентом України»).
| Що є достатньою підставою для визнання фізичної особи резидентом України Витяг із листа ДПАУ від 18.02.2008 р. № 1367/6/17-0716 «Абзацом 5 п.п. 1.20.1 <…> Закону [Закону про податок з доходів. — Прим. ред.] встановлено, що фізична особа вважається резидентом України, якщо вона є громадянином України. Наявність, крім громадянства України, громадянства іншої країни (абзац 6 п.п. 1.20.1 Закону) теж передбачає резидентський статус платника податку, насамперед, за наявністю громадянства України. Тобто громадянство України є ознакою резидентства, і громадяни України не потребують підтвердження свого резидентського статусу як платники податку з доходів.Не потребують також підтвердження статусу податкового резидента України іноземні громадяни, які одержали в Україні посвідку на постійне місце проживання в Україні згідно з Законом України від 07.06.2001 р. № 2491 «Про імміграцію». У паспортному документі таких осіб має бути проставлена імміграційна віза, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в’їзд в Україну для постійного проживання.На таких осіб — податкових резидентів поширюватимуться загальні норми Закону № 889 як у частині порядку (правил), так і щодо ставок оподаткування в Україні доходів з усіх доходів, отримуваних з будь-яких джерел (у тому числі з іноземних).Також не потребує підтвердження свого резидентського статусу іноземець при його державній реєстрації в Україні як самозайнятої особи, зокрема суб’єктом підприємницької діяльності (п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону).У всіх інших випадках, крім наведених вище, іноземці або особи без громадянства повинні підтверджувати податковому агенту свій резидентський статус довідкою, виданою у встановленому порядку податковим органом» . |
Отже,
якщо фізична особа є громадянином України або в її паспорті проставлено імміграційну візу на в’їзд в Україну для постійного проживання, та/або її зареєстровано в Україні суб’єктом підприємницької діяльності, то їй автоматично присвоюється статус резидента України для цілей Закону про податок з доходів. В інших випадках резидентський статус може бути підтверджено тільки довідкою з податкового органу. Для цього фізична особа має подати до податкового органу за своїм місцем перебування в Україні Заяву фізичної особи — іноземця про самостійне визначення резидентського статусу за формою згідно з наказом № 581. При цьому як підстави для перебування в Україні у формі цієї Заяви зазначені: посвідка на постійне або тимчасове проживання в Україні, реєстрація на території України паспортного документа, документ, що підтверджує статус біженця або притулку в Україні. За фактом подання заяви податковий орган видає на ім’я конкретного роботодавця Повідомлення про самостійне визначення фізичною особою — іноземцем резидентського статусу. Це Повідомлення, як ви розумієте, є підставою для оподаткування виплачуваних фізичній особі доходів у порядку та за ставками, установленими для резидента України.Якщо іноземний громадянин не відповідає критеріям, наведеним вище, і не надав вам Повідомлення, виданого податковим органом, то для цілей
Закону про податок з доходів він є нерезидентом.
Отримання ідентифікаційного номера
Відповідно до
ст. 7 Закону № 320 використання в Україні ідентифікаційних номерів фізичних осіб є обов’язковим при:— виплаті доходів, з яких утримуються податки та інші обов’язкові платежі згідно з чинним законодавством України;
— укладенні цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникає обов’язок сплати платежів;
— відкриття рахунків в установах банків.
Таким чином, для того щоб одержувати дохід із джерелом походження з України, нерезиденту потрібно отримати індивідуальний податковий номер (ІПН). Присвоєння ІПН здійснюється у двотижневий строк від дня оформлення фізичною особою облікової картки за формою № 1ДР. При цьому
іноземні громадяни повинні отримати цю картку не в районному податковому органі за своїм місцем перебування (місцем отримання доходів, перебування об’єкта оподаткування), а в обласному податковому органі, податковому органі в АРК, містах Києві та Севастополі (п. 2.5 Положення № 43).
Правила оподаткування та ставки податку з доходів
Неоднозначність у питанні оподаткування доходів нерезидентів спричинена нагромадженням посилань однієї норми
Закону про податок з доходів на іншу, що вносить серйозну плутанину і двояке тлумачення (див. «Як Закон про податок з доходів приписує оподатковувати доходи нерезидентів»).
| Як Закон про податок з доходів приписує оподатковувати доходи нерезидентів Витяг із Закону про податок з доходів
«Стаття 7. Ставка податку 7.1. Ставка податку становить 15 відсотків від об’єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 — 7.3 цієї статті.<…> 7.3. Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.<…> 9.11. Оподаткування доходів, одержаних нерезидентами 9.11.1. Доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.Додатково до визначень пункту 1.3 статті 1 цього Закону доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які:а) працюють на об’єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів — юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів; б) є членами керівних органів резидентів — юридичної особи чи фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв’язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів; в) є суб’єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів. <…> 9.11.3. Якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом — фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов’язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.При нарахуванні на користь нерезидента доходів у вигляді процентів, дивідендів або роялті застосовується відповідна ставка податку, встановлена цим Законом для нарахування таких доходів резиденту». |
Отже,
п. 7.3 Закону про податок з доходів вимагає оподатковувати доходи нерезидентів за подвійною ставкою 30 % (до 01.01.2007 р. — 26 %), крім доходів, визначених у п.п. 9.11.3 цього Закону . Саме через це «крім» і виникла неоднозначність у питанні оподаткування цих доходів. Адже, крім доходів у вигляді процентів, дивідендів, роялті, про які прямо зазначається в п.п. 9.11.3, у ньому ще міститься посилання й на доходи, зазначені в п.п. 9.11.1 цього Закону, а той, у свою чергу, посилається на п. 1.3 цього Закону , де наводяться всі доходи із джерелом походження з України. Варте уваги, що в Податковому роз’ясненні № 50, яке з’явилося незабаром після набрання чинності Законом про податок з доходів, ДПАУ, обґрунтовуючи застосування до доходів нерезидентів 13 % ставки податку (сьогодні — 15 %), визнає цей ланцюжок посилань.Далі позиція податківців поступово ужорсточувалася. Спочатку з’явився
лист ДПАУ від 03.11.2005 р. № 10522/6/17-3116, в якому зазначено, що за ставкою 15 % (а до 01.01.2007 р. — 13 %) оподатковуються лише доходи нерезидента, які прямо зазначені в п.п. 9.11.3 Закону про податок з доходів, а всі інші доходи мають оподатковуватися за ставкою 30 % (а до 01.01.2007 р. — 26 %). Зокрема, у цьому листі зазначено, що за ставкою 15 % (13 %) мають оподатковуватися доходи у вигляді заробітної плати нерезидентів, які працюють на об’єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів — юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів.Потім з’явився
лист ДПАУ від 01.10.2007 р. № 11925/5/17-0716 , а також лист Мін’юсту від 12.04.2007 р. № 20-35-59, сутність яких зводиться до такого: за ставками, передбаченими для резидентів, оподатковуються тільки доходи нерезидентів у вигляді дивідендів, процентів і роялті. Усі інші доходи нерезидентів оподатковуються за ставкою 30 % (до 01.01.2007 р. — 26 %). У зазначених листах наголошується, що правила оподаткування і ставки оподаткування не є тотожними поняттями. Це означає, що до доходів нерезидентів застосовуються ті самі правила оподаткування, що й до доходів резидентів України (як це прямо зазначено в п.п. 9.11.1 Закону про податок з доходів), але ставка оподаткування застосовується (тобто 30 %).Для того щоб доходи іноземного громадянина чи особи без громадянства оподатковувалися за ставкою, установленою для резидента України, потрібно, щоб з позиції
Закону про податок з доходів він мав статус резидента України (як визначається резидентський статус, див. у підрозділі «Резидент або нерезидент» на с. 37). Якщо фізична особа не має статусу резидента України, то будь-які її доходи із джерелом походження з України (крім дивідендів, процентів, роялті) мають оподатковуватися за ставкою 30 %. Це стосується у тому числі й доходів у вигляді заробітної плати*.* У консультації начальника відділу розгляду звернень платників податків Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПАУ, опублікованій у «Віснику податкової служби України», 2007, № 14, с. 20, зазначається, що доходи нерезидентів у вигляді зарплати, а також доходи, прямо перелічені в п.п. 9.11.1 Закону про податок з доходів, оподатковуються за ставкою 15 %. Ураховуючи, що журнал «Вісник податкової служби України» є офіційним виданням ДПАУ, вважаємо, що платники можуть керуватися в роботі цією консультацією. Водночас, на наш погляд, єдиною підставою для застосування до зарплати нерезидентів ставки 15 % є чинне на сьогодні Податкове роз’яснення № 50.
Податкові агенти, які із зарплати нерезидентів утримували та продовжують утримувати податок з доходів за ставкою 15 % (а до 01.01.2007 р. — 13 %), можуть не хвилюватися, оскільки на сьогодні діє
Податкове роз’яснення № 50. Це стосується і суми орендної плати за нерухоме майно, що виплачується нерезидентам (див. «Доходи нерезидентів у вигляді зарплати і орендної плати можна оподатковувати за ставкою 15 %, керуючись узагальнюючим податковим роз’ясненням ДПАУ»).
| Доходи нерезидентів у вигляді зарплати і орендної плати можна оподатковувати за ставкою 15 %, керуючись узагальнюючим податковим роз’ясненням ДПАУ Витяг із Податкового роз’яснення № 50 «2. Щодо ставки податку з доходів фізичних осіб для оподаткування заробітної плати найманих працівників — нерезидентів внаслідок здійснення ними трудової діяльності на території України <…> Таким чином, на підставі норм пункту 7.3 статті 7, підпунктів 9.11.1 та 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону [Закону про податок з доходів. — Прим. ред.] заробітна плата, незалежно від джерела її виплати, що виплачується нерезиденту працедавцем-резидентом, підлягає оподатковуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону.<…> 4.3. Щодо виникнення об’єкта оподаткування податком (доходу) у разі надання орендодавцем в оренду (лізинг) нерухомого майна за певну плату на підставі письмового договору та включення такого доходу до складу загального місячного оподатковуваного доходу та/або до складу загального річного оподатковуваного доходу <…> Таким чином, дохід фізичної особи — нерезидента (орендодавця), отриманий від надання в оренду (лізинг) нерухомого майна, розташованого на території України, включається як до складу загального місячного оподатковуваного доходу, так і до складу загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку. При цьому доходи, що отримуються орендодавцем від надання в оренду (лізинг) нерухомого майна, зазначені у пункті 9.1 статті 9 Закону, кінцево оподатковуються при виплаті та за рахунок такого доходу (за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону), незалежно від того, на орендаря чи орендодавця Законом покладені функції податкового агента». |
Нагадаємо, що згідно із
Законом № 2181 узагальнюючим податковим роз’ясненням при обчисленні сум податкових зобов’язань та при проведенні апеляційних процедур мають право користуватися всі платники. При цьому відповідно до п.п. «д» п.п. 4.4.2 Закону № 2181 не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв згідно з наданим йому податковим роз’ясненням (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючим податковим роз’ясненням, тільки на підставі того, що надалі таке податкове роз’яснення або узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, або надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).Таким чином, покарати податкового агента за те, що він утримував із зарплати нерезидента та із суми орендної плати за нерухоме майно податок з доходів не за подвійною ставкою, а за ставкою 15 % (13 %), поки діятиме
Податкове роз’яснення № 50, податківці не зможуть.У табл. 1 наведено ставки податку щодо найпоширеніших видів доходів, що виплачуються нерезидентам.
Податок, утриманий з доходів нерезидентів, зараховується до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку (
п. 16.2 Закону про податок з доходів).
Таблиця 1
| Вид доходу | Ставка | Ознака доходу у ф. № 1ДФ | Примітки |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Зарплата | 30 % (15 %) | «01» | 15 % ставку податку можна застосовувати на підставі дії Податкового роз’яснення № 50. До доходу нерезидента у вигляді зарплати не застосовується податкова соціальна пільга (п.п. 6.4.3 Закону про податок з доходів). Зарплата нерезидента з метою оподаткування зменшується на суму утриманих з нього соцвнесків «знизу». Нерезидент не має права на податковий кредит (п.п. 5.4.1 Закону про податок з доходів) |
| Додаткове благо від роботодавця | 30 % | «09» | На доходи нерезидента поширюється пільга, наведена в абз. «а» п.п. 4.2.9 Закону про податок з доходів: якщо безоплатне надання працівнику в користування житла, інших об’єктів матеріального чи нематеріального майна зумовлено виконанням трудової функції або передбачено нормами трудового договору (контракту) чи законом (крім користування автомобільним транспортом), то такий дохід не оподатковується |
| Винагорода за цивільно-правовим договором | 30 % | «01» | У разі укладення цивільно-правових договорів (контрактів) з нерезидентами не дозволяється внесення до них податкових застережень, згідно з якими особи, котрі виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання зі сплати податків ( п. 21.2 Закону про податок з доходів) |
| Дивіденди | 15 % | «12» («34») | Протягом 20 календарних днів, наступних за місяцем нарахування нерезиденту дивідендів, необхідно подати Податковий розрахунок резидента, який нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб. Не оподатковуються дивіденди, що підпадають під п.п. 4.3.17 Закону про податок з доходів (ознака доходу «34») |
| Проценти | 5 % | «11» | Доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний банківський рахунок (у тому числі картрахунок), вклад до небанківських фінансових установ відповідно до закону чи проценти (дисконтні доходи) на депозитний (ощадний) сертифікат, процент на вклад (внесок) до кредитної спілки не оподатковуються до 1 січня 2010 року (п.п. 22.1.4 Закону про податок з доходів) |
| Роялті | 15 % | «02» («12») | З ознакою «02» ДПАУ пропонує відображати платежі будь-якого виду як винагороду за користування чи за надання права на користування будь-яким авторським правом, на літературні твори, твори мистецтва чи науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- чи аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телебачення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари та послуги або торговельної марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного чи наукового досвіду (ноу-хау) |
| Орендна плата за нерухоме майно | 30 % (15 %) | «08» | 15 % ставку податку можна застосовувати на підставі дії Податкового роз’яснення № 50, хоча у своїх останніх роз’ясненнях ДПАУ зазначає про застосування до таких доходів 30 % ставки податку (листи від 01.10.2007 р. № 11925/5/17-0716, від 20.03.2008 р. № 2531/6/15-0216) |
| Орендна плата за рухоме майно | 30 % | «14» або «08» | Спеціальної ознаки доходу для оренди рухомого майна в наказі № 451 немає, тому вважаємо за можливе тут використання або ознаки «14» (інші доходи), або «08» (оренда нерухомості). ДПАУ зазначає, то такі доходи потрібно наводити у ф. № 1ДФ з ознакою доходу «01» (див. « Вісник податкової служби», 2008, № 5, с. 4), але, на наш погляд, це не зовсім правильно. Тут доречно нагадати, що за перекручення даних у ф. № 1ДФ сьогодні не існує відповідальності |
| Дохід від продажу нерухомого майна | 30 % | «06» | Якщо угода оформляється нотаріально, то податковим агентом за такою операцією є нотаріус, який і має відобразити відомості про дохід у ф. № 1ДФ. Доходи нерезидента оподатковуються за тими самим правилами, що й для резидента. Зокрема, при продажу житлової нерухомості один раз на рік площею до 100 кв. м отриманий дохід не оподатковується. З доходу, що припадає на площу понад 100 кв. м, податок утримується за ставкою 30 %. Із цього приводу див. також ком. «Дохід нерезидентів від продажу нерухомості — як сплачувати податок з доходів фізичних осіб» до листа ДПАУ від 22.06.2007 р. № 6151/6/17-0716 // «БН», 2007, № 30, с. 6 |
| Дохід від продажу рухомого майна | 30 % | «07» | — |
| Спадщина | 30 % | «63» — «66» | Відомості до податкового органу про суму доходу подає нотаріус. Ставка податку в розмірі 30 % застосовується до доходів нерезидента незалежно від об’єкта спадщини та ступеня споріднення. Нерезидент має подати декларацію за підсумками звітного року |
| Подарунки | 30 % | «63» — «66» | Не підлягають оподаткуванню доходи у вигляді коштів або майна (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом сім’ї іншому, у межах їх частини спільної часткової або спільної сумісної власності, а також батьками дітям, у тому числі зачатим за життя та народженим після, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності відповідно до закону (п. 14.2 Закону про податок з доходів). Нерезидент має подати декларацію за підсумками звітного року |
Застосування міжнародних договорів
Відповідно до
п. 21.1 Закону про податок з доходів, якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, установлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору щодо суб’єктів, які підпадають під його дію.Якщо міжнародним договором передбачено нижчу ставку оподаткування або звільнення від оподаткування певних видів доходу, то платник може скористатися нормами такого міжнародного договору, виконавши всі вимоги
Порядку № 470.Для того щоб скористатися перевагами міжнародного договору при виплаті доходів нерезиденту, такий нерезидент має
надати особі, яка виплачує йому доходи, довідку (або її нотаріально посвідчену копію), яка підтверджує, що він є резидентом держави, з якою укладено міжнародний договір. Довідка видається компетентним органом відповідної держави (який саме орган є компетентним щодо видачі довідки, зазначається безпосередньо в міжнародному договорі). Довідку має бути подано за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 470. Її також може бути подано за формою, затвердженою законодавством іншої держави, але тоді вона має бути відповідним чином легалізована*, перекладена згідно із законодавством України і обов’язково містити таку інформацію :* Питання легалізації документів докладно розглянуто в статті «Легалізація документів: коли та для чого вона потрібна» // «БТ», 2007, № 30, с. 28.
— повну назву чи прізвище нерезидента;
— підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної держави підлягає оподаткуванню в цій державі на підставі постійного місцезнаходження (місця проживання) або на іншій підставі;
— назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу;
— дату видачі.
Без наявності цієї довідки податковий агент утримує податок за ставками та правилами згідно із
Законом про податок з доходів. Докладніше про порядок застосування в діяльності суб’єктів господарювання міжнародних договорів ми писали у статті «Уникнення подвійного оподаткування: основні правила та положення» // «БТ», 2007. № 42, с. 33.На цьому й завершимо розгляд питань, пов’язаних з оподаткуванням доходів нерезидентів. Сподіваємося, цей матеріал допоможе вам прийняти правильне рішення стосовно оформлення здійснюваних виплат іноземним громадянам та особам без громадянства з метою зниження податкового навантаження.
