НЕСВОЄЧАСНЕ НАДХОДЖЕННЯ
податків до бюджету: хто винний і що робити
Останнім часом до редакції надходять запитання від читачів приблизно такого змісту: «До банку надали платіжне доручення на сплату податку до бюджету. Банк виконав доручення тільки на третій день. У результаті податкова інспекція за несвоєчасну сплату податку до бюджету нарахувала штрафну санкцію та пеню. Чи винний у цьому випадку платник податків?» Надаємо розгорнену відповідь.
Наталія ГОЛОСКУБОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про платіжні системи
— Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III.Закон № 2181 —
Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Постанова № 319 —
постанова Правління НБУ «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11.10.2008 р. № 319 (див. додаток «Документи» цього номера газети).Інструкція № 22
— Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.Податкове роз’яснення
— Податкове роз’яснення положень підпункту 16.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі несплати платежу до бюджету (державного цільового фонду) з вини банку в разі ліквідації такого банку», затверджене наказом ДПАУ від 17.01.2002 р. № 29.
Наскільки законною є затримка платежів
Ситуація, коли гроші з вини банку надходять за призначенням, але із запізненням, на сьогодні є досить поширеною. Пов’язана вона насамперед із
постановою № 319*, якою Нацбанк зобов’язав банки здійснювати переказ грошових коштів одержувачу (п. 2.3 постанови № 319):— у межах одного відділення/філії —
у день отримання платіжного документа, що надійшов протягом операційного часу банку;— у межах одного банку —
до двох операційних днів;— міжбанківський переказ —
до трьох операційних днів.* У первісній редакції постанови № 319 були інші вимоги: банки зобов’язані були провадити платежі наступного дня після отримання платіжного доручення.
Про те, що Нацбанк прийняв
постанову № 319 і запровадив серед інших антикризових заходів затримку за платежами, багато яких платників податків — клієнтів банків було своєчасно повідомлено (банки надсилали на адреси своїх клієнтів текст цієї постанови ). Крім цього, Нацбанк у своєму листі від 28.10.2008 р. № 18-311/3496-14715** порадив клієнтам банку надавати платіжні доручення для оплати своїх зобов’язань з урахуванням установлених п. 2.3 постанови № 319 строків виконання цих документів. Разом з тим, ураховуючи, що наприкінці місяця здійснюється найбільша кількість платежів до держбюджету, Нацбанк дав доручення банкам 29, 30 і 31 жовтня забезпечити перерахування коштів до бюджетів усіх рівнів у день надання платіжних доручень клієнтів. Судячи з усього, з такими платежами проблем не було. А от із платежами в інші дні можуть бути проблеми: одержувач (у нашому випадку — це бюджет) може отримати гроші із запізненням. Але чи є така затримка платежів з боку банків законною?Із тексту
постанови № 319 видно, що зазначені вище строки НБУ запроваджує на підставі пп. 8.1 і 8.4 Закону про платіжні системи (див. «Строки проведення банками грошових переказів»).** Див. ком. «Фінансова стабільність — новини від Нацбанку» // «БТ», 2008, № 45, с. 4.
| Строки проведення банками грошових переказів Витяг із Закону про платіжні системи
«8.1 . Банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.<...> 8.4. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів». |
Як бачимо,
п. 8.1 Закону про платіжні системи регламентує порядок списання грошових коштів з рахунка клієнта, а п. 8.4 — порядок зарахування коштів на банківський рахунок одержувача. Виходить, що строки, зазначені в постанові № 319 для виконання банками своїх зобов’язань щодо переказу грошових коштів з рахунка клієнта на рахунок одержувача, відповідають строкам, визначеним у Законі про платіжні системи. Це означає, що максимальний триденний строк виконання банком зобов’язань щодо переказу грошових коштів (при міжбанківському перекладі) є законним. Аналогічні вимоги до строків виконання банками операцій по рахунках клієнтів, містить і ЦКУ. Зокрема, у ст. 1068 ЦКУ зазначено, що банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати чи перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачено договором банківського рахунка чи законом. У Законі про платіжні системи якраз і передбачено інший (більший) строк виконання банком зобов’язань щодо переказу грошових коштів.Інша справа, що банки в «мирний» час часто здійснювали платежі в день надходження платіжного доручення від клієнта (гроші з рахунка клієнта списувалися банком у день подання платіжного доручення і цього ж дня зараховувалися до бюджету). Тепер же багато які банки просто скористалися своїм правом і зараховують грошові кошти у строки, визначені
Законом про платіжні системи.З викладеного вище можна дійти такого висновку: якщо банк прийняв у вас до виконання платіжне доручення, але гроші до бюджету все ж таки було зараховано із запізненням, але в межах триденного строку (при міжбанківському переказі) чи дводенного строку (у межах одного банку), то банк не винний. Вини клієнта — платника податків у цьому випадку ми теж не бачимо.
Обґрунтуємо. Згідно зі
ст. 9 Закону про систему оподаткування обов’язок юридичної особи зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) припиняється з моменту їх сплати. Тільки ось що слід розуміти під сплатою податків та зборів (обов’якових платежів), у чинному законодавстві не зазначено. На наш погляд, датою сплати потрібно вважати дату реєстрації платіжного доручення банком, а не дату зарахування грошових коштів (суми переказу) на рахунок одержувача.Судіть самі: згідно із
Законом про платіжні системи переказ грошей — цей рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається платник, який подав до банку відповідний документ на переказ коштів. При цьому ініціація переказу вважається завершеною з моменту прийняття банком платника розрахункового документа до виконання (п. 22.4 Закону про платіжні документи). Після цього моменту платник не може вплинути на подальший рух коштів. Цю функцію виконує банк.Підведемо підсумок
. Якщо платник податків надав платіжне доручення до банку і банк його прийняв до виконання, то є всі підстави вважати, що платник податків виконав своє зобов’язання зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) до бюджету. Підтвердженням сплати є платіжне доручення з позначкою банку про дату надходження. Затримка щодо зарахування грошових коштів одержувачу в установлені п. 8.4 Закону про платіжні системи строки або у строки, зазначені в договорі, звільняє банки від відповідальності. Платник податків у цьому випадку теж не винний, оскільки надав до банку платіжне доручення на сплату податку своєчасно.Звертаємо увагу: з такими висновками податкові органи не згодні. Для них єдиним доказом сплати податкового зобов’язання є інформація від Держказначейства
про зарахування суми на його рахунок. Із яких причин сталася затримка платежу і хто в цьому винний, податкові органи не розбираються. Після настання граничного строку сплати податкового зобов’язання вони просто надсилають податкове повідомлення на адресу платника податків. Звичайно, можна оскаржити в адміністративному та/або судовому порядку нараховані суми фінансових санкцій та пені за порушення строків сплати податків до бюджету, але слід бути готовим до того, що податківці відстоюватимуть свою позицію.Тому в ситуації, що склалася, рекомендуємо платникам податків
:1)
платіжні доручення надавати до банку завчасно, ураховуючи строки виконання банком зобов’язань щодо переказу грошових коштів, зазначені в п. 8.4 Закону про платіжні системи і, відповідно, в п. 2.3 постанови № 319;2)
вивчити договір на розрахунково-касове обслуговування з банком. Справа в тому, що в ньому може бути зазначено інші строки для виконання банком доручень клієнтів щодо переказу його грошових коштів на рахунки одержувача. І такі договірні строки теж будуть цілком законними (останній абзац п. 8.1 Закону про платіжні системи).При цьому слід ураховувати й те, що строки, установлені для здійснення баком розрахункових операцій, обчислюються
в операційних днях. Операційний день — частина робочого дня банку або іншої установи — члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюються їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою — членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах (п. 1.21 Закону про платіжні системи).Безумовно, ці рекомендації допоможуть платникам податків уникнути непорозумінь з несвоєчасним перерахуванням банком грошових коштів. Але трапляються випадки, коли банк порушує й ці строки, а в деяких випадках і зовсім притримує платіж. Яскравим прикладом можуть бути дії (а точніше, бездіяльність) банку «Україна» у 2001 році, коли з його вини не було виконано доручення клієнтів щодо перерахування багатьох платежів. У той час діяльність банку було припинено, а пізніше банк і зовсім було ліквідовано.
Що робити в такому разі платнику податків? Адже вина банку наявна (він порушив усі законодавчо встановлені строки щодо виконання своїх зобов’язань). Які дії в цьому випадку має вчинити платник податків, щоб убезпечити себе від небажаних податкових штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування податків до бюджету? Про це — у наступному розділі статті.
Якщо банк усе-таки винний
Згідно з
п. 16.5 Закону № 2181 у разі порушення строків перерахування податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом про платіжні системи, з вини банку відповідальність за це несе не платник податків, а банк. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів і державних цільових фондів, включаючи пеню або штрафні санкції.Але як довести податковому органу, що в несвоєчасному перерахуванні податків, зборів (обов’язкових платежів) винний саме банк?
Вихід є. Потрібно оскаржити податкове повідомлення, в якому і буде зазначено суми штрафних санкцій та пені (а в деяких випадках — і суму податкового боргу), що виникли з вини банку. Про порядок оскарження можна детально дізнатися зі
статті «Оскарження рішень податкових органів» // «БТ», 2008, № 15, с. 23. При цьому до скарги слід долучити копію платіжного доручення про сплату податку з позначкою банку, що містить дату його реєстрації. Згідно з п.п. 16.5.2 Закону № 2181 «днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах». Позначкою про дату реєстрації банком платіжного доручення про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення (п. 2.14 Інструкції № 22). Від «Дати надходження» і слід починати відлік операційних днів, установлених Законом про платіжні системи або договором для виконання баком своїх зобов’язань щодо переказу грошових коштів клієнта на рахунки одержувача. І якщо ці строки порушено, то вина покладається на банк.Також слід ураховувати такі моменти:
— якщо банк одержує платіжне доручення після закінчення операційного часу, то банк ставить позначку
«Вечірня» (п. 2.14 Інструкції № 22). Наявність цієї позначки означає, що платіжне доручення буде прийнято до виконання тільки на наступний робочий день (п. 2.19 Інструкції № 22);— якщо платіжне доручення складено на перерахування
платежів до бюджету, то заповнення реквізиту «Дата надходження» є обов’язковим. У решті випадків, якщо дата складання платіжного доручення збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит «Дата надходження» може бути незаповненим (п. 2.14 Інструкції № 22).Ці рекомендації допоможуть платнику податків довести свою невинність і уникнути штрафних санкцій та пені. Але випадок, коли з вини банку сума податків взагалі не потрапила до бюджету, ускладнює ситуацію. Розглянемо її в наступному розділі статті.
Якщо з вини банку виник податковий борг
Якщо банк не просто затримав платіж клієнта до бюджету, а
призупинив його на невизначений строк, то наслідки будуть іншими. Справа в тому, що податкові органи погоджуються, що в цій ситуації згідно з п. 16.5 Закону № 2181 у платника податків не буде ні фінансових санкцій, ні пені за несвоєчасну сплату податків, але при цьому такий платник податків не звільняється від обов’язку сплатити основну суму податкового зобов’язання чи податкового боргу (лист ДПАУ від 14.01.2008 р. № 412/7/24-0117). Інакше кажучи, податківці наполягають на повторній сплаті суми податкового боргуНа жаль, це не перше роз’яснення ДПАУ з цього приводу. За часів ліквідації банку «Україна» на світ з’явилися
Податкове роз’яснення і низка листів ДПАУ від 31.01.2002 р. № 905/5/10-1116/207, від 11.02.2002 р. № 895/6/24-1219, від 24.04.2002 р. № 3299/5/23-1311 — у них просувалася та сама ідея.Зауважимо, що цю
позицію ДПАУ не поділяють :— Комітет ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності — у
листі від 05.09.2002 р. № 06-10/360;— Держпідприємництва — у
листі від 13.06.2002 р. № 2-532/3253;— Судова палата у господарських справах ВСУ —
узагальнення «Судова практика вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про оподаткування суб’єктів підприємництва» від 23.12.2003 р.;—
ВГСУ — постанова від 13.02.2003 р. № 04/113-02;— ВАСУ —
ухвала від 27.07.2006 р. у справі № 2-16/10818-2004 та ухвала від 06.09.2007 р.На думку цих органів, у разі неперерахування банком відповідних сум податку до бюджету
п.п. 16.1.5 Закону № 2181 звільняє платника податків від будь-якої відповідальності, у тому числі від повторної сплати суми податку, що не потрапила до бюджету (див. «Платник податків не повинен повторно сплачувати суми податку, що не потрапили до бюджету з вини банку»).
| Платник податків не повинен повторно сплачувати суми податку, що не потрапили до бюджету з вини банку Витяг з ухвали ВАСУ від 06.09.2007 р. «Визначальним у змісті даної норми [ п.п. 16.5.1 Закону № 2181. — Прим. ред.] є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред’явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.Згідно з п.п. 16.3.1 <…> зазначеної статті нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред’явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 16.5.3 <…>, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків». |
Усе це свідчить про те, що саме з моменту подання платіжного доручення до банку, а не з моменту фактичного зарахування суми до бюджету обов’язки платника податків перед бюджетом зі сплати податку припиняються. Далі банк зобов’язаний перерахувати державі грошові кошти. До того ж чинне законодавство передбачає тільки одну форму виконання платником податків зобов’язання зі сплати податку — подання до банку платіжного доручення на перерахування податку. Здійснення платником податків інших додаткових дій, крім надання платіжних документів, не передбачено.
Це дійсно вагомі аргументи для того, щоб повторно не сплачувати не перераховану банком суму податку до бюджету. Але, найімовірніше, їх доведеться озвучувати в суді.
На цьому закінчуємо статтю. Сподіваємося, що всі платежі до бюджету надходитимуть своєчасно і вам не доведеться з’ясовувати відносини з вашим банком.
