ДЕРЖАРХБУДНАГЛЯД
і Закон про перевірки — точки дотику
Лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30.07.2008 р. № 15/6-305
«Про випадки неоднозначного тлумачення прав та обов’язків»
Лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30.10.2008 р. № 22/2-3723
«Про розгляд звернення»
У
листах, що коментуються, Мінрегіонбуд виклав своє бачення того, чи поширюється Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі — Закон про перевірки) на перевірки у сфері державного архітектурно-будівельного нагляду та контролю.Як випливає з
листів (далі — лист № 305 і лист № 3723), що коментуються, Мінрегіонбуд визнає, що держархбуднагляд і контроль у цілому підпадають під дію Закону про перевірки. Зауважимо, що раніше це відомство в листі від 23.10.2007 р. № 2/3-581 не зовсім чітко висловлювалося із цього питання, обмежившись цитуванням законодавчих норм, а в листі від 22.02.2008 р. № 24/2-397 Держархбудінспекція зазначила, що Закон про перевірки не може в повному обсязі поширюватися на сферу будівництва, містобудування та архітектури.У
листі № 305 Мінрегіонбуд висловився конкретніше та нагадав норми Закону про перевірки, які, на його думку, фактично заблокували здійснення держархбуднагляду і контролю. Це такі норми:1)
п. 4 ст. 4 Закону про перевірки, згідно з яким виключно законами встановлюється вичерпний перелік підстав для припинення госпдіяльності та перелік порушень, що є підставою для видачі органом держнагляду (контролю) припису, розпорядження чи іншого розпорядчого документа. Реалізацію цієї норми ускладнює те, що виконання будівельних робіт призупиняється в разі будь-яких порушень будівельних стандартів, норм та правил, зазначених у різних нормативних актах;2)
п. 5 ст. 4 Закону про перевірки, згідно з яким, зокрема, призупинення виконання робіт допускається за мотивованим письмовим рішенням керівника органу держнагляду (контролю) чи його заступника, тоді як ст. 2 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.94 р. № 208/94-ВР фактично передбачено можливість здійснення таких дій самим інспектором;3)
п. 11 ст. 4 Закону про перевірки, відповідно до якого планові чи позапланові заходи мають здійснюватися у присутності керівника або його заступника чи уповноваженої особи суб’єкта господарювання. Застосуванню цієї норми заважає те, що будівельні роботи здебільшого здійснюються під керівництвом відповідальної особи, яка не є керівником чи уповноваженою особою в розумінні розділу 17 Цивільного кодексу України;4)
ст. 5 Закону про перевірки, що приписує здійснювати заходи нагляду (контролю) відповідно до встановлених ступенів ризику в розрізі суб’єктів господарювання, тоді як предметом держконтролю в будівельній діяльності виступає об’єкт будівництва, у спорудженні якого можуть брати участь різні суб’єкти господарювання. При цьому один суб’єкт господарювання може одночасно брати участь у створенні декількох об’єктів будівництва з різним ступенем відповідальності;5)
ст. 6 Закону про перевірки, що встановлює: під час проведення контрольного позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для його проведення, з обов’язковим їх зазначенням у посвідченні (направленні) на проведення держнагляду (контролю). Застосуванню цієї норми заважає те, що у процесі проведення контрольного заходу може бути виявлено й інші порушення, які не були предметом перевірки, але вимагають негайного реагування.Зауважимо, що деякі із зазначених Мінрегіонбудом колізій є цілком вирішуваними. Так, ураховуючи значущість наслідків припинення будівельної діяльності, отримання письмового рішення на призупинення робіт чи запрошення уповноваженої особи суб’єкта господарювання для проведення перевірки здається виправданим.
Між тим, очевидно, Мінрегіонбуд має намір здійснювати свої перевірки з урахуванням непоширення на нього наведених норм
Закону про перевірки, для чого підготував відповідний проект постанови КМУ (про існування такого проекту зазначено в листі № 305).Тим часом
Законом про перевірки не передбачається можливість його фрагментарного застосування і, навпаки, приписується привести у відповідність до нього інші закони та нормативно-правові акти. При цьому пояснити цю фрагментарність, наприклад, дією міжнародних актів* у Мінрегіонбуду не вийде, оскільки в листі № 3723 він сам визнав, що чинні міжнародні договори, які б регулювали ці питання, відсутні. Ураховуючи це, важко прогнозувати, чи пропустить Кабмін проект Мінрегіонбуду, що не повністю відповідає Закону про перевірки, та як у разі його прийняття він діятиме на практиці.*Стосовно «трудових» перевірок так зробив Мінпраці — див. листи Мінпраці від 11.07.2008 р. № 2906/0/10-08/013, від 21.08.2008 р. № 3572/0/10-08/013.
З
листа № 3723 можна зрозуміти, що у своєму проекті Мінрегіонбуд пропонує затвердити переліки питань для здійснення планових заходів та уніфіковані форми актів.У цьому листі Мінрегіонбуд також указує на те, що строки проведення планових та позапланових заходів держархбуднагляду і контролю мають відповідати нормам
Закону про перевірки та є достатніми. Отже, сьогодні планові перевірки будівників не повинні перевищувати 15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва** — 5 робочих днів (п. 5 ст. 5 Закону про перевірки), позапланові — 10 робочих днів, для суб’єктів малого підприємництва — 2 робочих днів (п. 4 ст. 6 Закону про перевірки).** Зверніть увагу: не так давно змінилися критерії віднесення суб’єктів підприємництва до малих (докладніше див. коментар до Закону України від 18.09.2008 р. № 523-VI // «БТ», 2008, № 41, с. 4.)
Мінрегіонбуд у
листі № 3723 погоджується також із тим, що планові перевірки мають здійснюватися з письмовим повідомленням суб’єктів господарювання не пізніше 10 днів до дня здійснення заходу (п. 4 ст. 5 Закону про перевірки). Зауважимо, що в разі невиконання цієї вимоги суб’єкт господарювання може не допускати посадову особу органу Держархбудінспекції до проведення планової перевірки (п. 5 ст. 5 Закону про перевірки).Але до територіальних органів цю інформацію Мінрегіонбуд, судячи з усього, окремо не доводив, і з
листа № 3723 випливає, що перевіряючим інспекторам про це має бути відомо тільки після ознайомлення із Законом про перевірки. Хоча, беручи до уваги «фрагментарний» підхід Мінрегіонбуду до цього Закону, без окремого їх роз’яснення звичайному інспектору розібратися в перевірках лише на його основі дуже важко.Резюмуючи викладене вище
, можна припустити: мабуть, до прийняття постанови КМУ будперевірки здійснюватимуться «по-старому», однак при цьому суб’єкти господарювання, спираючись на лист № 3723, можуть, як мінімум, відстоювати право на отримання письмового повідомлення про планові перевірки та на дотримання строків проведення контрольних заходів, зазначених у Законі про перевірки.А найрішучіші платники можуть скористатися фактом визнання Мінрегіонбудом поширення на будперевірки Закону про перевірки за відсутності, зокрема, своєчасного прийняття критеріїв розподілу суб’єктів господарювання за ступенями ризику їх госпдіяльності (які Мірегіонбуд, очевидно, приймати не збирається). Так, формально можна наполягати на дотриманні норм п. 3 ст. 22 Закону про перевірки, згідно з яким особи, котрі за цих обставин перевіряються, вважаються суб’єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають держнагляду (контролю) не частіше одного разу на п’ять років. Підкріпити цю аргументацію можна також листом Держпідприємництва від 10.07.2008 р. № 5811***, в якому було зазначено, що діяльність Мінрегіонбуду підпадає під дію Закону про перевірки, а також листом Мін’юсту від 21.08.2008 р. № 504-0-2-08-19 і Держпідприємництва від 10.07.2008 р. № 5810 стосовно дотримання положень п. 3 ст. 22 Закону № 877.
*** Див. також статтю «Закон про перевірки: підсумки практики застосування» // «БТ», 2008, № 36, с. 13.
