Теми статей
Обрати теми

Підприємство може включити до валових витрат витрати на відрядження засновника чи його представника

Редакція БТ
Відповідь на запитання

Консультують фахівці редакції

 

Підприємство може включити до валових витрат витрати на відрядження засновника чи його представника

 

Підприємство зі 100 % іноземними інвестиціями (засновник — словацька фірма) часто оплачує авіаперельоти представників засновника. Відрядженнями такі витрати наше підприємство (ТОВ) не закриває, а просто списує на витрати. Який документ (лист, протокол) може бути в цьому випадку достатньою підставою для включення таких витрат до складу валових витрат і необкладення податком з доходів?

(м. Харків)

 

Почнемо з того, що згідно з

п.п. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток ) до валових витрат дозволяється включати витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податків або є членами керівних органів платника податків, у межах фактичних витрат відрядженої особи на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, ремонт і прасування одягу, взуття чи білизни), наймання інших житлових приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов’язаних із правилами в’їзду і перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Отже,

Закон про податок на прибуток дозволяє включати до валових витрат витрати на відрядження членів керівних органів платника. Розберемося, хто до них належить. Згідно зі ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII (далі — Закон про госптовариства) найвищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства чи призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник має право в будь-який час замінити свого представника на загальних зборах учасників, повідомивши про це інших учасників.

У разі коли учасником ТОВ є юридична особа, то призначається представник такої юридичної особи, який представлятиме інтереси цього учасника. Як правило, у ролі представника виступає керівник такої юридичної особи — учасника ТОВ, що фіксується у статуті. Крім того, можливе призначення іншого представника учасника. Згідно з

ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ) представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства. У зв’язку з цим керівництво юридичної особи — учасника може прийняти рішення про призначення іншого представника учасника на постійній основі чи на певний строк. У такому разі на представника оформляється довіреність (ч. 2 ст. 244 ЦКУ). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності має відповідати формі, в якій згідно із законом має здійснюватися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦКУ). Оскільки підписи засновників (учасників) чи уповноважених осіб на установчих документах підлягають нотаріальному посвідченню, то й довіреність на представництво інтересів учасника має бути посвідчено нотаріально.

Звідси доходимо висновку, що членами керівного органу ТОВ є лише самі учасники або їх представники, які уповноважені на представництво або статутом, або нотаріально посвідченою довіреністю. Витрати на відрядження таких осіб підприємство має право включати до складу валових витрат на підставі

п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток і не включати сплачені суми до складу оподатковуваного доходу відряджених осіб на підставі п.п. 4.3.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі — Закон про податок з доходів).

Що стосується документального оформлення, то тут ситуація неоднозначна, що насамперед пояснюється тим, що в

Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом МФУ від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), не передбачено можливості направлення у відрядження членів керівних органів підприємства.

Згідно з

Інструкцією № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний термін до іншого населеного пункту для виконання службового доручення за межами місця його постійної роботи. У випадку, що нами розглядається, у відрядження направляється не працівник підприємства, а представник його засновника. Однак ми вважаємо: щоб для підприємства ці витрати вважалися витратами на відрядження, їх має бути оформлено як відрядження: виданням наказу про направлення у відрядження (підставою є протокол зборів учасників), оформленням посвідчення про відрядження, складанням звіту про використання коштів, виданих на відрядження, з додаванням до нього оригіналів підтверджуючих документів (у цьому випадку — транспортних квитків).

У посвідченні про відрядження як пункт від’їзду і остаточного прибуття має бути зазначено Словаччину. Якщо позначки словацької сторони не стоятимуть у посвідченні про відрядження, то це не страшно, оскільки на українське підприємство не покладається обов’язок із виплати добових такій відрядженій особі. До звіту про відрядження необхідно додати копію паспорта відрядженої особи з позначками про в’їзд і виїзд з України.

Такий варіант оформлення здається нам найправильнішим.

Що стосується варіанта відображення цих витрат лише на підставі протоколу зборів учасників і документів, що підтверджують оплату авіаперельоту представників засновника (виписка банку, оригінал квитка на літак або роздруківка електронного квитка, копія паспорта з позначкою про перетин кордону України), то, на наш погляд, тут не виключені проблеми із правомірністю відображення валових витрат. До того ж паралельно виникає питання про утримання зі сплачених за переліт сум податку з доходів. Причому, оскільки представник учасника є нерезидентом, то загрожує справляння податку з таких доходів за ставкою 30 %. У разі якщо підприємство не може оформити документи описаним вище способом, то аргументувати свою позицію можна тим, що

Інструкція № 59 не регулює питання направлення у відрядження осіб, які не перебувають із підприємством у трудових відносинах, тому всі її вимоги щодо оформлення відрядження (наказ, посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт) у цьому випадку можна не застосовувати.

Крім того, якщо не визнавати ці витрати витратами на відрядження, то правомірність їх включення до складу валових витрат можна обґрунтувати

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток — як витрати, пов’язані з господарською діяльністю платника (протокол зборів учасників зобов’язує платника оплатити ці витрати, при цьому поїздка представника учасника безпосередньо пов’язана з господарською діяльністю товариства, про що необхідно прямо вказати у протоколі). Однак довести тут відсутність об’єкта обкладення податком з доходів буде дуже важко, тому такий варіант оформлення цієї операції — для тих, хто готовий відстоювати свою думку перед перевіряючими і, найімовірніше, у суді.

На завершення зауважимо, що представники ДПАУ не заперечують проти відображення витрат на відрядження членів керівних органів підприємства у складі валових витрат (

консультація у «Віснику податкової служби України», 2005, № 11, с. 14). Щоправда, порядок оформлення таких операцій тут не уточнюється. А от Мінфін (до речі, автор Інструкції № 59) у листі від 16.10.2003 р. № 31-03173-07-29/3846, посилаючись на п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток, зауважив, що підприємство має право направляти у відрядження членів своїх керівних органів з подальшим відшкодуванням їм понесених витрат і відображенням цих сум у складі валових витрат. Це, на наш погляд, підтверджує нашу позицію: витрати можна вважати відряджувальними, якщо платник сам направляє фізичну особу у відрядження.

 

Жанна СЕМЕНЧЕНКО

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі