Теми статей
Обрати теми

Підприємець та основні фонди: право на амортизацію та податковий кредит з ПДВ

Редакція БТ
Стаття

ПІДПРИЄМЕЦЬ ТА ОСНОВНІ ФОНДИ:

право на амортизацію та податковий кредит з ПДВ

 

Останнім часом особливо гостро постало питання щодо правомірності обліку приватним підприємцем витрат на придбання та експлуатацію у своїй діяльності власних основних фондів. Про його актуальність свідчить низка листів офіційних органів на цю тему та запитання, що надходять до редакції від наших передплатників. Спробуємо комплексно подивитися на реальні та надумані, на наш погляд, проблеми в цьому питанні та, звичайно, зупинимося на способах їх вирішення.

Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Декрет

— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Інструкція № 12

— Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.

 

У чому сутність проблеми?

Приватний підприємець уже давно не асоціюється винятково з торговцем із лотка на ринку. Сьогодні за такою організаційно-правовою формою, як приватне підприємництво, здійснюються виробництво, оптова і роздрібна торгівля, діяльність у сфері послуг. Безумовно, таку діяльність важко уявити без використання основних фондів (будівель, споруд, транспортних засобів, оргтехніки, виробничого обладнання тощо). Іноді підприємець бере їх в оренду, іноді несе витрати на їх придбання, які, за логікою, мають ураховуватися у складі його витрат. Підстави для обліку підприємцем таких витрат дає й чинне законодавство, але ДПАУ постійно перешкоджає цьому, винаходячи нові причини для відмови.

Найбільше у праві на відображення витрат на придбання та експлуатацію основних фондів (ОФ) у складі витрат зацікавлені приватні підприємці на загальній системі оподаткування, адже в них від цього безпосередньо залежить об’єкт обкладення податком з доходів (чистий прибуток). Якщо такого підприємця зареєстровано платником ПДВ, то, безумовно, його цікавить і можливість включення вхідного та імпортного ПДВ щодо таких витрат до складу податкового кредиту.

Підприємців-єдиноподатників великою мірою цікавить лише право на включення вхідного та імпортного ПДВ щодо витрат на придбання та експлуатацію об’єктів основних фондів до складу податкового кредиту (якщо такого підприємця зареєстровано платником ПДВ). Що стосується обліку понесених витрат у витратній частині підприємця-єдиноподатника, то для нього цей момент не принциповий, оскільки сума єдиного податку є фіксованою та не залежить від розміру понесених підприємцем витрат.

Розглянемо окремі ситуації використання підприємцем у господарській діяльності власних ОФ, можливі претензії з боку податкових органів і, звичайно, викладемо нашу позицію з кожного питання.

 

Підприємець придбав об’єкт ОФ як суб’єкт господарської діяльності

Якщо приватний підприємець придбав об’єкт ОФ під час ведення господарської діяльності і на документах (накладних, квитанціях, актах приймання-передачі тощо на такий об’єкт) для покупця він виступає саме як приватний підприємець (а не як звичайна фізична особа), то це найбезпроблемніший варіант. Ураховуючи, що такий об’єкт ОФ використовуватиметься в господарській діяльності підприємця, витрати на його придбання включаються до витрат підприємця

в сумі нарахованої амортизації і цим зменшують оподатковуваний прибуток.

Стисло нагадаємо основні моменти відображення у складі витрат підприємця на загальній системі оподаткування витрат на придбання об’єктів ОФ:

1) у

Декреті йдеться про включення до витрат підприємця лише витрат, що відносяться до складу валових витрат або підлягають амортизації згідно із Законом про податок на прибуток;

2) такі витрати обов’язково

має бути підтверджено документально. У противному разі розмір витрат підприємця розраховується податковим органом при проведенні остаточних розрахунків за встановленими нормами;

3)

Інструкція № 12 висуває додаткову стосовно Декрету вимогу: до витрат можна включити суму амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп ОФ, тільки в разі ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп ОФ згідно з Порядком, що встановлюється Мінфіном;

4) суми амортизаційних відрахувань можна включати до складу витрат лише тоді, коли вони безпосередньо пов’язані з отриманням доходу підприємцем, тобто такі об’єкти ОФ мають використовуватися в його діяльності, і у звітному періоді підприємець має отримати дохід.

Незаконна заборона ДПАУ (

лист від 03.03.2006 р. № 1205/0/17-0415) на включення сум амортизаційних відрахувань до складу витрат підприємця через неведення ним бухгалтерського обліку докладно розглядалася нами у статті «Основні фонди у приватного підприємця на загальній системі» // «БТ», 2007, № 20, с. 40. Сьогодні лише зауважимо, що ми поділяємо думку Держпідприємництва, викладену в листі від 06.02.2007 р. № 851, згідно з якою використання підприємцем у своїй діяльності основних фондів передбачає ведення окремого облікового регістру, в якому б відображалися дані про нараховану амортизацію основних фондів. Дійсно, без ведення цього регістру важко буде визначити суму амортизаційних відрахувань у звітному періоді, тому із цим складно не погодитися. Водночас, на відміну від платників податку на прибуток, підприємцю на загальній системі для цілей амортизації потрібно вести не груповий, а пооб’єктний облік об’єктів основних фондів груп 2 — 4*.

* Про правила нарахування амортизації згідно із Законом про податок на прибуток ви можете прочитати у вкладиші «Основні засоби та основні фонди» // «БТ», 2007, № 20, с. 21, а також у статті «Основні фонди у приватного підприємця на загальній системі» // «БТ», 2007, № 20, с. 40.

Що стосується ПДВ, то за наявності у підприємця виписаної на його ім’я (як на суб’єкта підприємницької діяльності) податкової накладної він може включити зазначену в ній суму до складу податкового кредиту. Це не поширюється на суму вхідного ПДВ під час придбання легкового автомобіля: згідно з

п.п. 7.4.2 Закону про ПДВ не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів**.

** Слід зауважити, що ДПАУ ніяк не може визначитися зі своєю позицією щодо вхідного ПДВ під час придбання легкового автомобіля. І це питання досі актуальне для всіх суб’єктів господарювання, а не лише для приватних підприємців. У листах ДПАУ від 07.06.2006 р. № 6482/5/16-1516 і від 12.01.2007 р. № 329/7/16-1517-26 зазначається, що сума ПДВ включається до складу валових витрат (відповідно може включатися до витрат підприємця на загальній системі оподаткування), а от у листах від 27.07.2005 р. № 14787/7/15-1117 і від 30.01.2007 р. № 42/2/15-0210, навпаки, забороняється включати суми ПДВ до складу валових витрат, так само, як і відносити цю суму на збільшення балансової вартості другої групи основних фондів, а пропонується погашати цю суму за рахунок інших джерел. Якщо ви плануєте придбати легковий автомобіль (крім таксомоторів, щодо яких заборона не поширюється), то рекомендуємо написати запит із цього питання до вашої місцевої ДПІ (про це докладніше див. у статті «Пишемо запит до податкової та інших контролюючих органів» // «БТ», 2007, № 7, с. 33).

Отже, підприємцю потрібно:

1) мати підтверджуючі документи на придбання об’єкта ОФ як суб’єкта підприємницької діяльності;

2) мати підтвердження, що придбаний об’єкт ОФ використовується підприємцем у господарській діяльності (комп’ютер та офісні меблі перебувають в офісі, кондиціонер установлено в торговельному залі тощо). Будь-які акти введення в експлуатацію підприємцю оформляти не потрібно;

3) вести обліковий регістр (відомість) щодо нарахування амортизації за правилами, установленими

ст. 8 Закону про податок на прибуток, і відображати у складі витрат суму амортизації, що припадає на звітний період.

Витрати, пов’язані з експлуатацією, ремонтом, техобслуговуванням тощо таких об’єктів ОФ, можуть зменшувати оподатковуваний прибуток приватного підприємця на загальній системі оподаткування, а суми ПДВ щодо таких витрат відповідно можуть бути включені до податкового кредиту. Головний критерій тут, ще раз зауважимо, — це зв’язок використання ОФ з господарською діяльністю підприємця.

Скажемо кілька слів щодо витрат на

ремонт і поліпшення основних фондів, адже Законом про податок на прибуток, як відомо, передбачено особливий порядок обліку таких витрат, а саме: витрати в межах 10 % балансової вартості всіх груп ОФ на початок звітного року включаються до складу валових витрат, а сума, що перевищує цей ліміт, витрачається на збільшення балансової вартості відповідного об’єкта чи групи ОФ. Найбезпечнішим варіантом тут є віднесення витрат на ремонт і поліпшення ОФ на збільшення їх вартості з подальшою амортизацією.

Водночас ми дотримуємося думки, що правила податкового обліку не повинні сліпо застосовуватися приватними підприємцями, потрібно насамперед виходити з вимог

Декрету та Інструкції № 12.

Так,

Декрет дозволяє підприємцю на загальній системі включати до своїх витрат витрати, які або відносяться до складу валових витрат, або підлягають амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток. По суті, будь-які витрати на ремонт і поліпшення, оскільки вони згідно із Законом про податок на прибуток або включаються до валових витрат, або підлягають амортизації, мають безпосередньо відображатися у складі витрат підприємця. Але й це ще не все: ми вважаємо, що деякі понесені витрати на ремонт і поліпшення необхідно відображати не безпосередньо у складі витрат, а через амортизацію.

Ще раз звернемося до

додатка 7 до Інструкції № 12, де зазначено, що витрати, які відображаються у складі валових витрат або підлягають амортизації згідно із Законом про податок на прибуток, включаються до витрат підприємця за умови ведення ним бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів у Порядку, установленому Міністерством фінансів України. Зауважимо, що раніше діяла Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджена наказом Мінфіну від 11.02.92 р. № 30, що припинила свою дію у зв’язку із затвердженням П(С)БО 7 «Основні засоби». Тож якщо припустити, що приватні підприємці зобов’язані були вести бухгалтерський облік, то вони мали б дотримуватися вимог П(С)БО 7 «Основні засоби» , згідно з яким витрати на поліпшення (модернізацію, переобладнання, перепланування тощо) об’єкта ОФ збільшують первісну вартість об’єкта лише в тому випадку, якщо це спричинило збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Витрати для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно очікуваної суми економічних вигод у майбутньому від його використання включаються до складу витрат.

Таким чином, виходить, що витрати на поточний та капітальний ремонт ОФ, якщо це не спричинило збільшення майбутніх економічних вигод від використання об’єкта, за правилами бухгалтерського обліку, затвердженими Мінфіном (

П(С)БУ 7 «Основні засоби»), включаються до поточних витрат суб’єкта господарювання, і при цьому такі витрати, у принципі, підлягають амортизації згідно із Законом про податок на прибуток, тобто вимоги Декрету та Інструкції № 12 виконуються.

 

Підприємець придбав об’єкт ОФ як звичайна фізична особа, а не як СПД

Нерідко підприємець у своїй діяльності використовує власне майно (нерухомість, автомобіль, комп’ютер, меблі тощо). Таке майно може бути придбано підприємцем ще до його реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Також виникає досить багато запитань щодо майна, набуття права власності на яке підлягає державній реєстрації (нерухоме майно, транспортні засоби), якщо таку реєстрацію проведено як для звичайної фізичної особи, а не як для підприємця.

Знову ж таки підприємця цікавить, чи можна витрати на придбання та експлуатацію такого майна включати до своїх витрат, а суми вхідного ПДВ — до податкового кредиту. Причому, крім усіх проблем, розглянутих у попередньому розділі цієї статті, тут додається ще одна дуже серйозна: а чи можна у принципі враховувати такі витрати, оскільки їх понесено фізичною особою у статусі звичайного громадянина.

Почнемо з легшого питання —

витрат, пов’язаних з експлуатацією майна (наприклад, щодо нерухомості — це оплата комунальних послуг, вартості спожитої електроенергії тощо; стосовно автотранспорту — це витрати на ПММ, техобслуговування, поточний ремонт тощо; стосовно оргтехніки — витрати на техобслуговування, придбання витратних матеріалів, поточний ремонт).

Нерідко підприємцям доводиться чути від перевіряючих запитання: на якій підставі ви використовуєте це майно в господарській діяльності? Особливо кмітливі перевіряючі вказують на необхідність укладення в таких випадках договорів оренди, тобто фізична особа сама із собою має укласти договір оренди (при цьому якщо йдеться про транспортний засіб, його ще необхідно нотаріально посвідчити), про те, що така особа сама собі здає в користування майно для використання у своїй же господарській діяльності, і за це вона сама собі платитиме орендну плату. Погодьтеся, оригінальний варіант.

Насправді на запитання щодо підстави використання в господарській діяльності особистого майна підприємця необхідно відповідати так: на підставі

ст. 320 ЦКУ, згідно з якою власник має право використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності, крім випадків, установлених законом. Як бачимо, пряма норма чинного законодавства дозволяє приватному підприємцю для ведення господарської діяльності використовувати належне йому на праві власності майно, тому жодні інші підстави підприємцю для цього не потрібні.

Але, як мовиться, щоб усе було красиво, підприємцю потрібно видати наказ (рішення) про використання в господарській діяльності певного майна з його ідентифікацією, а також мати в наявності інші документи, що підтверджують зв’язок здійснюваних витрат із господарською діяльністю підприємця. Наприклад, стосовно автомобіля в

листі Держпідприємництва від 31.05.2007 р. № 3903 зазначено, що підтверджуючими документами є наказ про використання автомобіля в господарській діяльності підприємця, в якому бажано зазначити марку автомобіля, номерний знак та спосіб його використання, і подорожні листи, в яких зазначено маршрути прямування, пробіг автомобіля та кількість витраченого пального.

За наявності зв’язку використання майна з господарською діяльністю підприємця, наявності підтверджуючих документів та з урахуванням установлених обмежень (наприклад, витрати на ПММ для легкового автомобіля включаються до витрат у розмірі 50 %) підприємець може відобразити у своєму податковому обліку витрати, пов’язані з експлуатацією такого майна, а суми вхідного ПДВ щодо них — до складу податкового кредиту.

Тепер стосовно відображення в обліку витрат, пов’язаних із придбанням такого майна. Спочатку зауважимо, що в ситуації, коли у підприємця відсутні документи, що підтверджують понесені ним витрати на купівлю такого майна, про зменшення оподатковуваного доходу на вартість такого майна (навіть якщо підприємець проведе незалежну експертну оцінку такого майна) можна забути. Справа в тому, що згідно з

п.п. 5.3.9 Закону про податок на прибуток не відносяться до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Жодних конкретних правил ведення податкового обліку досі не розроблено, але те, що для набуття права на відображення витрат підприємцю потрібно мати документальне підтвердження понесених ним витрат (нехай навіть і як звичайний громадянин, а не суб’єкт підприємницької діяльності), це факт. Отже, перш за все, щоб боротися за витрати, потрібно мати документи на придбання майна. Далі, якщо майно було придбано давно і використовувалося деякий час фізичною особою в його непідприємницькій діяльності, то не зашкодить скласти акт незалежної експертної оцінки про стан об’єкта та ступінь його зносу на момент початку використання в підприємницькій діяльності.

Щодо ПДВ зауважимо таке. Право на податковий кредит у підприємця буде лише в тому випадку, якщо в нього буде виписана на його ім’я податкова накладна чи вантажна митна декларація (причому ВМД має бути оформлено на СПД і на момент такого оформлення підприємець повинен бути зареєстрований платником ПДВ). ДПАУ, у принципі, не заперечує проти відображення суми ПДВ щодо таких витрат у складі податкового кредиту (

лист від 19.06.2008 р. № 12465/7/16-1517-26), однак при цьому вбачається достатньо сумнівна вимога, щоб таке майно (нерухомість, транспортні засоби) було зареєстроване на СПД, а не на звичайну фізичну особу (лист від 11.02.2008 р. № 2487/7/16-1517-10). Однак спробам ДПАУ відмовити підприємцям у податковому кредиті з ПДВ у разі держреєстрації придбаного майна не на СПД протистоїть думка Мін’юсту.

Спочатку в

листі від 11.01.2007 р. № 19-32/2, а потім у листі від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08 Мін’юст доходить висновку, що згідно з Конституцією України та ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Такий суб’єкт права власності, як фізична особа — підприємець, у чинному законодавстві не виділяється. При цьому правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця. Фізична особа має всі особисті немайнові права і спроможна мати всі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦКУ та іншими законами України. Право на здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи, і набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність.

На підставі цього Мін’юст доходить висновку, що

реєстрація транспортних засобів має здійснюватися на фізичну особу, а не на фізичну особу — підприємця, оскільки реєстрація здійснюється на осіб, котрі є власниками. Варте уваги, що останній лист Мін’юсту з цього питання (від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08) прийнято ДПАУ до відома і доведено для врахування у практичній роботі листом ДПАУ від 13.08.2008 р. № 16437/7/17-0717.

На наш погляд, сказане Мін’юстом дає підстави дійти висновку: незважаючи на те що об’єкти нерухомого майна і транспортних засобів зареєстровано на звичайну фізичну особу (бо інакше просто не може бути*), якщо ж вона є підприємцем, то вона є власником такого майна і у статусі підприємця. І якщо таке майно використовується його власником у власній господарській діяльності, то він має право враховувати витрати на його придбання у своїх витратах (через нарахування амортизації), а суми ПДВ — включати до складу податкового кредиту (при використанні в операціях, що обкладаються ПДВ). Інакше кажучи, не може бути такого, щоб частина майна фізичної особи належала їй як звичайному громадянину, а частина — як суб’єкту підприємницької діяльності, така особа є власником усього майна, що належить їй на праві власності, просто якесь майно вона використовує в господарській діяльності, а якесь — ні.

* Хоча на місцях траплялися випадки реєстрації права власності на транспортний засіб на фізичну особу — СПД (наприклад, лист УМВД в Івано-Франківській області від 23.11.2007 р. № 16/3133).

Як уже зазначалося, у такому разі доцільно оформити наказ (рішення) про використання майна в господарській діяльності, мати підтверджуючі документи про фактичне господарське використання, а також мати підтверджуючі документи про витрати, понесені на придбання такого майна (для податкового кредиту — податкова накладна чи ВМД).

На завершення зауважимо, що проблем у цьому питанні достатньо, і приватні підприємці, побоюючись зайвих конфліктів із податковими органами, не показують витрати там, де в них немає 100 % упевненості. У зв’язку з цим ми допускаємо, що зовсім не всі підприємці приймуть до відома викладені в цій статті аргументи, але іноді ціна питання досить велика, і тут якраз стануть у пригоді наші аргументи, які корисно підкріпити посиланням на роз’яснення офіційних органів. У таблиці показано існуючі роз’яснення з порушених у статті питань, а суперечність деяких з них один одному може бути тільки на руку підприємцю, оскільки це свідчить про різні трактування тієї самої норми чинного законодавства, а тому можна говорити про наявність конфлікту інтересів. А це дає шанс відстояти свою позицію в суді.

 

Перелік роз’яснень офіційних органів з порушених у статті питань

Документ

Висновок

1

2

Амортизація

Лист ДПАУ від 13.01.2006 р. № 184/5/17-0410

Віднесення на валові витрати витрат, понесених фізичною особою при здійсненні підприємницької діяльності, що підлягають амортизації в порядку, визначеному Законом про податок на прибуток, можливе за умови ведення фізичною особою — суб’єктом господарської діяльності бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів згідно з чинним порядком

Лист ДПАУ від 03.03.2006 р. № 1205/0/17-0415

Фізична особа — платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов’язку вести бухгалтерський облік, тому лише формує витрати відповідно до переліку статті 5 «Валові витрати» Закону про податок на прибуток. Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб — платників податку законодавством не передбачено, тобто нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав

Листи Держпідприємництва від 06.02.2007 р. № 851, від 09.08.2001 р. № 2-532/4976

Інструкцію № 12 розроблено відповідно до норм Декрету, що має більшу юридичну силу, ніж Інструкція № 12, і не містить норми щодо обов’язкового ведення приватним підприємцем бухгалтерського обліку балансової вартості ОФ, тому підприємець має право на амортизацію основних фондів, керуючись нормами Декрету. Для розрахунку сум амортизаційних відрахувань підприємець веде окремий обліковий регістр

Податковий кредит

Лист Держпідприємництва від 31.05.2007 р. № 3903

У разі якщо СПД — фізична особа є платником ПДВ, для отримання податкового кредиту з ПДВ такий суб’єкт зобов’язаний документально підтвердити, що суму ПДВ нараховано (сплачено) у зв’язку з придбанням товарів, які надалі використовуватимуться в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності СПД. Тільки за наявності підтверджуючих документів СПД матиме право на отримання податкового кредиту. Такими документами є: наказ про використання автомобіля в господарській діяльності СПД, в якому бажано зазначити марку автомобіля, номерний знак і спосіб його використання в господарській діяльності СПД, та подорожні листи, в яких зазначено маршрути прямування, пробіг автомобіля та кількість витраченого пального

Лист Мін’юсту від 11.01.2007 р. № 19-32/2

ЦКУ передбачає, що учасниками цивільних відносин і суб’єктами права власності є фізичні особи (ч. 1, 2 ст. 2 і ч. 1 ст. 318). Він не вирізняє такого суб’єкта права власності, як фізична особа — підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність. Так, ГКУ передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання (ст. 2), у свою чергу, суб’єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Таким чином, право власності на нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою, а не за фізичною особою — підприємцем

Лист ДПАУ від 11.02.2008 р. № 2487/7/16-1517-10

Підприємець — платник ПДВ, основним видом діяльності якого є надання послуг з міжміських та міжнародних перевезень вантажів і який здійснює операції з придбання (імпорту) вантажних транспортних засобів, які використовуються в його господарській діяльності, може включити сплачену суму ПДВ до податкового кредиту лише за умови підтвердження такої сплати вантажними митними деклараціями та податковими накладними, у графах «Отримувач» і «Покупець» яких відповідно зазначаються податкові реквізити суб’єкта господарської діяльності — фізичної особи — платника ПДВ, за умови реєстрації такого транспортного засобу на цього суб’єкта підприємницької діяльності

Лист ДПАУ від 19.06.2008 р. № 12465/7/16-1517-26

До податкового кредиту фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, зареєстрованої як платник ПДВ, можна включити суму ПДВ щодо придбаного нерухомого майна, за умови використання його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків і наявності документального підтвердження*

Лист Мін’юсту від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08

Суб’єктами права приватної власності згідно з Конституцією України та ЦКУ є фізичні та юридичні особи. Такий суб’єкт права власності, як фізична особа — підприємець у чинному законодавстві не виділяється. При цьому правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця. Право на здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи, і набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність. На підставі цього Мін’юст доходить висновку, що реєстрація транспортних засобів має здійснюватися за фізичною особою, а не за фізичною особою — підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками

Лист ДПАУ від 13.08.2008 р. № 16437/7/17-0717

ДПАУ погодилася з думкою Мін’юсту, викладеною в листі від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08, і надіслала його для врахування у практичній роботі

 

* Див. коментар редакції «Податковий кредит з ПДВ щодо нерухомого майна у підприємця» // «БТ», 2008, № 30, с. 10.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі