Фінансова звітність для малих підприємств: особливості заповнення

Редакція БТ
Бухгалтерський тиждень Квітень, 2009/№ 14
В обраному У обране
Друк
Стаття

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

для малих підприємств: особливості заповнення

 

Збільшення межі вартісного критерію віднесення суб’єктів господарювання до категорії малих підприємств, а також фінансова криза, що спричинила зниження оборотності активів та скорочення чисельності працівників, призвели до істотного поповнення лав «малюків». І оскільки заповнення фінансової звітності цією групою суб’єктів господарювання має певні нюанси, з якими навіть досвідченим головбухам часом буває важко розібратися, ми поговоримо про це в сьогоднішній статті.

Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень», канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

 

Документи статті

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про бухоблік —

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.06.99 р. № 996-XIV.

Закон про СМП

— Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-III.

Інструкція № 291

— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291.

Спрощений план рахунків

— План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємництва, затверджений наказом МФУ від 19.04.2001 р. № 186.

Порядок № 419

— Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419

Інструкція № 286 —

Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286.

Методположення № 125

— Методичні положення щодо формування статистичної інформації про діяльність суб’єктів малого підприємництва, затверджені наказом Держкомстату від 24.04.2003 р. № 125.

Методрекомендації № 422

— Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом МФУ від 25.06.2003 р. № 422.

 

Хто подає «малу» фінансову звітність?

Порядок подання фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (СМП) регламентується

Законом про бухоблік та П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Відповідно до

п. 3 ст. 2 Закону про бухоблік СПД, яким законодавчо надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік та подають фінансову звітність у порядку, установленому законодавством про спрощену систему обліку та звітності. Порядок застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку регулюється Законом про СМП. Про те, що Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва подається СМП, визнаними такими законодавством, ідеться і в пп. 1 і 2 П(С)БО 25.

Хто ж належить до СМП? Критерії, за якими суб’єкт господарювання вважається СМП, наведено у

ст. 63 ГКУ та Законі про СМП. Вони в цілому збігаються. Згідно з ними сьогодні до СМП належать юридичні особи — СПД будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за звітний період (календарний рік):

— середньооблікова

чисельність працівників не перевищує 50 осіб;

— обсяг

річного валового доходу не перевищує 70 млн грн.

Докладніше на цих критеріях ми зупинимося трохи нижче, а поки що зауважимо, що у

ст. 2 Закону про СМП містяться додаткові обмеження в частині суб’єктного складу СМП, а отже, й осіб, які не мають права застосовувати спрощену систему фінансової звітності.

Зокрема,

нормами П(С)БО 25 не можуть скористатися такі юридичні особи: СПД, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів; СПД — суб’єкти грального бізнесу; СПД, котрі здійснюють обмін іноземної валюти; довірчі товариства; СПД, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб’єктів, які не відносяться до СМП, перевищує 25 %, а також: страхові компанії; банки; ломбарди; інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи.

Тепер щодо критеріїв відповідності СМП. Почнемо з того, що для цілей ведення бухгалтерського обліку критерії аналізуються за показниками (

п. 2 П(С)БО 25) за такі періоди:

— за попередній календарний рік (для цілей застосування норм

П(С)БО 25 з початку року);

— за минулий період поточного календарного року (для цілей

відповідності до критеріїв СМП у поточному році).

Якщо за результатами I кварталу поточного року чи півріччя суб’єкт перестає відповідати критеріям СМП, він зобов’язаний подавати «велику» звітність у загальному порядку. Якщо ж така невідповідність виявляється за результатами 9 місяців чи року, він на власний розсуд може або перейти на «велику» звітність, або залишатися до кінця року на «малій».

У законодавчих актах не йдеться про те, за якою методикою слід визначати середньооблікову чисельність працівників для цілей відповідності до критеріїв СМП. У

п. 3 П(С)БО 25 лише вказується, що СМП визначають середньооблікову чисельність працівників у порядку, установленому Держкомстатом, а у ст. 1 Закону про СМП зазначається, що середньооблікова чисельність визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, які працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Ця неврегульованість призвела до того, що думки офіційних органів з приводу обрання конкретної методики визначення середньооблікової чисельності розділилися. Так, з точки зору податківців (див.

консультацію у журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 1 — 2, с. 87, № 11, с. 49) і статистиків (див. консультацію заступника директора департаменту, начальника відділу статистики оплати праці Держкомстату І. Сеник на с. 46 цього номера) для цих цілей слід використовувати показник середньої кількості працівників підприємства, наведений в Інструкції № 286. А Держпідприємництва вважає, що в цьому випадку застосовується показник середньої кількості всіх працівників в еквіваленті повної зайнятості з Інструкції № 286 (листи від 19.10.2007 р. № 7938, від 22.03.2006 р. № 2184). Оскільки законодавство допускає розбіжності з цього питання, СПД мають право вирішувати його на свій розсуд. Однак ми вважаємо, що при обережному підході краще використовувати показник середньої кількості працівників підприємства*.

* Докладніше про розрахунок цих показників ішлося в матеріалі «Кількість працівників» у рубриці «Шпаргалка бухгалтера» // «БТ», 2007, № 46, с. 23.

Як визначати другий критерій — річний валовий дохід, у

Законі про СМП теж не зазначається. Складність у тому, що визначення цього терміна міститься лише в Законі про податок на прибуток. Це наштовхує на думку, що слід використовувати саме його. До речі, саме такий висновок при бажанні можна зробити і з роз’яснення Мінфіну. А от Держпідприємництва і Держкомстат дотримуються іншої думки (див. «Що розуміти під валовим доходом для цілей фінансової звітності»)

 

Що розуміти під валовим доходом для цілей фінансової звітності

Витяг із листа МФУ від 25.02.2005 р. № 31-04200-30-16/2851

«Зміст статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» для фінансової звітності визначено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а зміст статті «Валовий дохід» визначається актами податкового законодавства».

Витяг із листа Держпідприємництва від 23.04.2004 р. № 2720

«Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, розглянувши лист Державного комітету статистики України <...> стосовно надання роз’яснень щодо визначення економічного змісту та складу показника «обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)», або «обсяг валового доходу» та порядку розрахунку гривневого еквіваленту 500 тис. євро, повідомляє наступне.

<...>

Разом з тим зазначимо, що визначення змісту та складу показника «валовий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» міститься у

Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» <...>, та 3 «Звіт про фінансові результати» <...>».

Витяг із листа Держкомстату від 28.04.2005 р. № 04/1-1-3/89

«Стосовно показника «обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)» зазначаємо, що за роз’ясненнями Держпідприємництва, надісланими на адресу Держкомстату від 23.04.2004 р. № 2720, визначення змісту та складу цього показника міститься у

Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», 3 «Звіт про фінансові результати», 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затверджених відповідними наказами Міністерства фінансів, зі змінами та доповненнями».

 

Нам у цілому імпонує підхід Держпідприємництва і Держкомстату, із роз’яснень яких можна зрозуміти, що показник валового доходу для цих цілей необхідно визначати за даними бухобліку. Водночас мусимо зауважити, що, усупереч твердженню авторів листів, у бухстандартах термін

«валовий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» не використовується! Дуже сумнівно, що йдеться про валовий прибуток (різниця між чистим доходом і собівартістю реалізації). Ураховуючи, що в Законі про СМП ідеться про «річний валовий дохід», вважаємо, що логічно було б ураховувати всі доходи підприємства (чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, інші фінансові доходи та інші доходи — рядки 035, 060, 120 і 130 відповідно «великої» форми № 2.

Водночас, якщо підходити до вирішення цього питання

формально, то простіше орієнтуватися саме на податковий валовий дохід. Це принаймні має позбавити зайвих претензій з боку контролюючих органів.

 

Подання малих форм — право чи обов’язок?

Однозначно на це запитання відповісти важко, але ми вважаємо, що СМП мають право самостійно вибирати, які з форм звітності («малі» чи «великі») їм слід подавати. Пояснимо чому.

Формулювання

п. 2 П(С)БО 25 у принципі не допускають альтернативи. Там безапеляційно зазначається, що його норми застосовуються СМП, а не, скажімо, «можуть застосовуватися». Водночас слід ураховувати, що сам П(С)БО 25 приймався на виконання норм п. 3 ст. 2 Закону про бухоблік, тобто під «спрощену» систему обліку та звітності, що надає право вибору між загальною та спрощеною системою (ст. 11 Закону про СМП). Виходячи з цього і здавання звітності за спрощеним варіантом, передбачене П(С)БО 25, має бути справою добровільною. Такого ж висновку дійшов і Мінфін у листі від 08.12.2005 р. № 31-20080-2-6/ 8885. Та і статистики, здається, допускають, що малі підприємства можуть подавати «велику» звітність (див. п. 3 Методположень № 125).

 

Які П(С)БО не поширюються на СМП?

Переваги «малого» обліку полягають у тому, що в ньому дозволяється не застосовувати норми деяких П(С)БО, що завдають багато клопоту бухгалтерам.

Зокрема, звітність СМП, у тому числі й річна, складається тільки за ф. № 1-м і ф. № 2-м. У зв’язку з цим СМП звільнені від складання нелегкої звітності за ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності». Не заповнюють СМП і звітність за сегментами (ф. № 6).

Згідно з

п. 43 П(С)БО 25 у статті «Податок на прибуток» ф. № 2-м відображається поточний податок на прибуток, у зв’язку з чим СМП позбавлені втомливого розрахунку відстрочених податкових зобов’язань і відстрочених податкових активів за нормами П(С)БО 17 «Податок на прибуток».

Таким чином, як бачимо, послаблень для «малюків» зроблено чимало.

 

Особливості відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку за «спрощеним варіантом»

СМП, які подають звітність відповідно до вимог

П(С)БО 25, можуть відображати операції або за Загальним планом рахунків (Інструкція № 291), або за Спрощеним планом рахунків. Щоправда, через свою незвичність останній не набув повсюдного поширення на практиці.

СМП мають право також вести облік за простою та спрощеною формами (

Методрекомендації № 422). Водночас, ураховуючи, що більшість підприємств сьогодні ведуть облік за допомогою стандартизованих комп’ютерних програм, Методрекомендації № 422 можуть стати їм у пригоді скоріше для «загального розвитку».

Незалежно від обраного варіанта Плану рахунків, СМП потрібно звернути особливу увагу на відображення операцій за класом рахунків 8, оскільки ф. № 2-м заповнюється саме на їх підставі. При цьому, якщо у великій формі інформація про «поелементні витрати» має скоріше довідковий характер, то в малій формі від них безпосередньо залежить фінансовий результат.

Отже, тим СПД, які раніше не використовували рахунки класу 8, їх варто завести. А для спрощення контролю за складанням ф. № 2-м не зашкодить залишити й рахунки класу 9, при цьому облік по рахунках класу 8 «малюкам» слід вести особливо ретельно, з аналізом можливих причин, що викликали невідповідність оборотів по дебету рах. класу 8 і кредиту рах. класу 9.

Мабуть, розуміючи ці незручності, Мінфін у

п. 44 П(С)БО 25 фактично дозволив СМП застосовувати періодичну систему обліку, згідно з якою у виробничих підприємств залишки в незавершеному виробництві та готовій продукції визначаються за даними інвентаризації на кінець кварталу та року. Сутність цього методу ведення обліку полягає в тому, що протягом звітного періоду рахунки 8-го класу закриваються на рах. 79 «Фінансові результати», а наприкінці періоду за даними інвентаризації визначаються залишки незавершеного виробництва (за прямими матеріальними витратами і прямими витратами на оплату праці) та залишки готової продукції (за справедливою вартістю — ціною реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми прибутку виходячи з прибутку для цього конкретного виду готової продукції). Незавершене виробництво «відновлюється» в залишках кореспонденцією Дт 23 — Кт 79, готова продукція — проводкою Дт 26 — Кт 79.

Водночас цей спосіб ведення обліку також не набув повсюдного поширення з певних причин. По-перше, його можуть застосовувати лише виробничі підприємства, а для торгівлі та сфери послуг він не підходить. По-друге, при його використанні протягом звітного періоду потрібно вести точний облік руху готової продукції, у тому числі за центрами відповідальності, що не завжди виходить. По-третє, необхідно щокварталу проводити інвентаризацію, що досить складно. По-четверте, у платників податку на прибуток такий спосіб обліку може спричинити проблеми з контролюючими органами, які ретельно відстежують суму залишків готової продукції для цілей застосування

п. 5.9 Закону про податок на прибуток. До того ж облік залишків готової продукції за справедливою вартістю не дозволяє визначити матеріальну складову, за якою слід перераховувати залишки готової продукції.

Крім того, власне порядок визначення вартості залишків незавершеного виробництва та готової продукції не зовсім зрозумілий і досить трудомісткий. Так, не зрозуміло, за яким принципом слід розраховувати вартість матеріальних ресурсів, якщо на різну продукцію списувалися однакові матеріали за різною собівартістю, як між виробами розподіляти витрати на збут, як визначати норматив прибутку для конкретного виду виробу в умовах коливання цінової політики тощо.

У зв’язку з цим далі йтиметься про традиційну (постійну) схему ведення обліку.

 

Особливості заповнення ф. № 1-м

На відміну від «великого» балансу, одиницею виміру для ф. № 1-м і ф. № 2-м є тисяча гривень з одним десятковим знаком, що дозволяє відображати точніші дані.

Наступною особливістю заповнення ф. № 1-м є те, що деякі показники «великого» балансу в ній об’єднуються.

 

Таблиця 1.

Відповідність показників ф. № 1-м і ф. № 1

Актив

Пасив

ф. № 1-м

ф. № 1

ф. № 1-м

ф. № 1

1

2

3

4

І. Необоротні активи

І. Власний капітал

Незавершене будівництво (020)

020

Статутний капітал (300)

300

Основні засоби:

Додатковий капітал (320)

310 + 320 + 330

залишкова вартість (030)

010 + 030 + 055*

Резервний капітал (340)

340

первісна вартість (031)

011 + 031 + 056

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (350)

350

знос (032)

012 + 032 + 057

Неоплачений капітал (360)

360 + 370

Довгострокові біологічні активи:

II. Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування (430)

430

справедлива (залишкова) вартість (035)

035

III. Довгострокові зобов’язання (480)

440 + 450 + 470

первісна вартість (036)

036

IV. Поточні зобов’язання

накопичена амортизація (037)

037

Короткострокові кредити банків (500)

500

Довгострокові фінансові інвестиції (040)

040 + 045

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (510)

510

Інші необоротні активи (070)

050 + 065** + 070

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (530)

520 + 530

II. Оборотні активи

Поточні зобов’язання за розрахунками:

Виробничі запаси (100)

100 + 120

з бюджетом (550)

550

Поточні біологічні активи (110)

110

зі страхування (570)

570

Готова продукція (130)

130 + 140

з оплати праці (580)

580

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

Інші поточні зобов’язання (610)

540 + 560 + 590 + 600 + 610

чиста реалізаційна вартість (160)

150 + 160

Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, які утримуються для продажу (605)**

605

первісна вартість (161)

161

V. Доходи майбутніх періодів (630)

630

резерв сумнівних боргів (162)

162

 

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (170)

170

Інша поточна дебіторська заборгованість (210)

180 + 190 + 200 + 210

Поточні фінансові інвестиції (220)

220

Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національній валюті (230)

230

в іноземній валюті (240)

240

Інші оборотні активи (250)

250

III. Витрати майбутніх періодів (270)

270

ІV. Необоротні активи та групи вибуття (275)**

275

* У П(С)БО 25 не уточнюється, в якому рядку слід зазначати інвестиційну нерухомість. У зв’язку з цим є два варіанти відображення цих активів у ф. № 1-м: ряд. 030 або ряд. 070, для кожного з яких є певні підстави. Тому вибір тут залишається за бухгалтером-професіоналом. Зауважимо, що ці рядки до ф. № 1 вписуються.

** Рядок вписується.

 

Особливості заповнення ф. № 2-м

Фінансові результати у ф. № 2-м визначаються за іншим принципом, ніж у ф. 2 — це не просто підсумовування доходів і витрат, а ще й додаткові коригування (див. табл. 2).

 

Таблиця 2

Стаття

Код рядка

Загальний алгоритм заповнення (на підставі Загального плану рахунків)

1

2

3

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

Об.* Кт 701, 702, 703

Непрямі податки та інші вирахування з доходу

020

Об. Кт 641, 642, 643, 651 з Дт 70 + Об. Кт 704 з Дт 791

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (010 - 020)

030

Формула

Інші операційні доходи

040

Об. Дт 71 з Кт 791

Інші звичайні доходи

050

Об. Дт 72, 73 з Кт 792 + Об. Дт 74 з Кт 793

Надзвичайні доходи

060

Об. Дт 75 з Кт

Разом чисті доходи (030 + 040 + 050 + 060)

070

Формула

Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції

080

Розрахунок: (сальдо Дт 23 + сальдо Дт 26) на кінець періоду мінус (сальдо Дт рах. 23 + сальдо Дт рах. 26) на початок періоду. Від’ємний результат (зменшення) наводиться в дужках

Матеріальні затрати

090

Об. Дт 80 (у дужках)

Витрати на оплату праці

100

Об. Дт 81 (у дужках)

Відрахування на соціальні заходи

110

Об. Дт 82 (у дужках)

Амортизація

120

Об. Дт 83 (у дужках)

Інші операційні витрати

130

Об. Дт 84 (у дужках)

у тому числі:

131

Зазначаються конкретна назва податку** та відповідна сума (у дужках), вона не бере участі в розрахунку фінрезультату

Вписуваний рядок (собівартість реалізованих товарів)

140

Об. Кт 28*** — у дужках

Інші звичайні витрати

150

Об. Дт 85 (крім надзвичайних витрат і витрат з податку на прибуток) — у дужках

Надзвичайні витрати

160

Об. Дт 85 у частині втрат від надзвичайних подій — у дужках

Податок на прибуток

170

Об. Дт 85 з Кт 641/«Податок на прибуток» — у дужках

Разом витрати (090 + 100 + 110 + 120 + 130 + 140 + 150 ± 080 + 160 + 170)

180

Формула

Чистий прибуток (збиток) (070 - 180)

190

Формула

*Об. — оборот, Кт — кредит, Дт — дебет, НЗВ — незавершене виробництво, ГП — готова продукція.

** Єдиний податок; плата за спеціальний торговий патент; єдиний (фіксований) податок для сільськогосподарських товаровиробників.

*** У П(С)БО 25 не уточнюється, в якому рядку у ф. № 2-м потрібно показувати активи, відображені на рах. 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу». У зв’язку з цим є два варіанти обліку витрат на реалізацію таких активів. Перший варіант ґрунтується на тому, що вони є оборотними активами, і оскільки обмежень для відображення їх на рах. 84 «Інші операційні витрати» в Інструкції № 296 не передбачено, вони проводяться через рах. 84, зазначаються в ряд. 130 і тоді в ряд. 140 оборот з кредитом рах. 286 не наводиться. Другий варіант — за аналогією з іншими товарами не пропускати такі активи через рах. 84 і показувати їх разом з останніми реалізованими товарами в ряд. 140. За відсутності офіційних роз’яснень кожен із запропонованих варіантів можна вважати обґрунтованим.

 

Як бачимо, основна відмінність заповнення цих форм полягає у відображенні витрат. Якщо у ф. № 2 витрати показуються у статтях (у розрізі класу 9 рахунків), то у ф. № 2-м вони відображаються за елементами (на рахунках класу 8).

Як відомо, на фінансові результати впливають рахунки класу 9, що списуються кореспонденціями до Дт рах. 79, а рахунки класу 8 виступають «проміжною ланкою» та закриваються переважно на рахунках класу 9. Але є й деякі відмінності, наприклад:

1. Витрати на виробництво продукції поелементно списуються в момент їх нарахування (кореспонденція

Дт 23 — Кт рах. класу 8), а готова продукція відображається у складі витрат у статтях (субрахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції») та впливає на фінансові результати в момент її списання на реалізацію (кореспонденція Дт 791 — Кт рах. 901). У результаті виходить часовий розрив у частині витрат, що «зависли» в залишках незавершеного виробництва (НЗВ) та готової продукції, — оборот по дебету класу 8 рахунків може перевищувати суму списання на рах. 79 (якщо залишки НЗВ та готової продукції на кінець періоду збільшилися), а може бути й менше його (якщо залишки НЗВ та готової продукції на кінець періоду зменшилися).

2. Витрати на проведення модернізації та реконструкції основних засобів, що збільшують майбутні економічні вигоди від їх використання, за логікою, мають проходити через рахунки класу 8. Але оскільки вони закриваються на рах. 10, 11 і на фінансові результати не впливають, то для коректного заповнення форми № 2-м такі витрати краще на рахунках класу 8 в момент їх понесення не показувати. Їх буде відображено на рах. 83 «Амортизація» у складі амортизаційних відрахувань щодо модернізованих основних засобів.

3. Витрати на перевезення товарів, матеріалів власним транспортом або стороннім (транспортно-заготівельні витрати) при включенні їх до вартості запасів з рахунків класу 8 закриваються на рах. 20, 28 і на фінансові результати впливають у періоді списання на реалізацію товарів, матеріалів чи готової продукції, на виробництво якої було витрачено ці матеріали. У зв’язку з цим ТЗВ у таких випадках через рахунки класу 8 краще не пропускати. Хоча начальник Управління методології бухгалтерського обліку Мінфіну В. Пархоменко (див. консультацію у

журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 3) дотримується думки, що ТЗВ, які збільшують первісну вартість (собівартість) товарів і запасів, має бути включено до відповідних елементів витрат операційної діяльності (матеріальні, оплата праці, амортизація тощо). Але при такому підході необхідно чітко відстежувати, яку частину ТЗВ у звітному періоді не було списано на фінансові результати.

Викладеним вище невідповідності між оборотами рахунків класів 8 і 9 не вичерпуються. Так, певні нюанси існують в обліку напівфабрикатів власного виробництва за наявності внутрішньогосподарських оборотів (наприклад, коли один цех надає послуги, роботи для іншого тощо). Вони залежать від специфіки підприємства, і передбачити всі їх практично неможливо.

Тому у випадках незбігу результатів по ряд. 190 «Чистий прибуток (збиток)» ф. № 2-м із залишком, відображеним на рахунку 79, слід проаналізувати, за рахунок яких складових вони могли виникнути.

На особливу увагу при заповненні ф. № 2-м заслуговують товари, для яких виділено окремий рядок (140). У зв’язку з цим у практиків виникає запитання: чи потрібно товари при їх списанні показувати на рах. 84 «Інші операційні витрати»? Однозначно на це запитання відповісти важко, оскільки із самої форми № 2-м можна зробити висновок, що товари не включаються до складу інших операційних витрат. Але у Звичайному плані рахунків таку кореспонденцію, у принципі, передбачено.

Ми вважаємо, що для цілей заповнення ф. № 2-м товари через рах. 84 краще не пропускати. Такої ж думки дотримується і В. Пархоменко (див.

консультацію у журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 3).

А загальну пораду щодо заповнення ф. № 2-м можна дати таку: усі витрати при їх відображенні слід проводити в розрізі елементів по рахунках класу 8. Однак, якщо деякі витрати має бути списано на рах. 79 не в період їх понесення, то потрібно з’ясувати, як краще усунути цю часову відмінність. Як варіант (аналог ТЗВ) — не показувати їх при нарахуванні на рахунках класу 8.

 

Перехідні моменти

При обранні спрощеної системи звітності насамперед необхідно внести відповідні зміни до наказу про облікову політику, на що звертає увагу Мінфін у

листі від 08.12.2005 р. № 31-20080-2-6/ 8885. Ці зміни, зокрема, можуть стосуватися складу і форм фінансової звітності, порядку ведення рахунків (рахунки класу 8, 9) тощо.

Зауважимо також, що в першому звітному році при складанні звітності відповідно до вимог

П(С)БО 25 роботи в бухгалтерів додасться, оскільки у ф. № 2-м доведеться наводити дані за аналогічний період попереднього року. Отже, у звітності за I квартал 2009 року необхідно за «малим» порядком відобразити дані за I квартал 2009 року та 2008 рік. Будь-яких послаблень для незаповнення торішніх даних для новачків П(С)БО 25 не передбачає, вони були тільки у 2000 році, коли на «нову» звітність переходили всі підприємства. Щодо сьогоднішніх реалій, то можна дійти висновку про необхідність проведення таких дій.

Нагадаємо також, що звітність за I квартал 2009 року необхідно подати у строк не пізніше 25 квітня 2009 року (

п. 5 Порядку № 419).

А в цілому, підбиваючи підсумки викладеного вище, можна зробити висновок, що перед прийняттям рішення про перехід на здавання «малої» звітності потрібно ретельно зважити всі переваги та недоліки таких коректив.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд