СПОСОБИ ПОПОВНЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
підприємства за рахунок коштів фізичних осіб
Під час світової економічної кризи багато підприємств стикаються з проблемою поповнення оборотних коштів. Але від обов’язкових платежів (оренда, податки тощо) нікуди не дітися — їх усе одно потрібно платити. Звідки взяти гроші? Брати кредити в банках — дорого, та і процентна ставка висока. Деякі директори та засновники — фізичні особи навіть поповнюють оборотні кошти підприємства своїми власними грошима, сподіваючись, що через деякий час підприємство поверне їм гроші.
У сьогоднішній статті розглянемо кілька варіантів поповнення оборотних коштів підприємства грошима фізичних осіб. Упевнені, стаття буде і цікава, і корисна багатьом читачам.
Наталія ГОЛОСКУБОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ЦКУ —
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про податок на прибуток —
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про РРО —
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.Закон про фінпослуги —
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III.Положення № 637
— Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.
Спосіб 1. Позика
Документальне оформлення
. Згідно зі ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти чи інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж виду і такої ж якості. Позикодавцем за договором позики можуть виступати юридичні та фізичні особи (засновник, директор, стороння фізична особа). Договір позики в цій ситуації укладається письмово. У ньому зазначаються сума позики та строк повернення. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або його визначено моментом пред’явлення вимоги, позику має бути повернено позичальником протягом 30 днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це.І ще один важливий момент — у договорі позики слід обов’язково застерегти, що позика — безпроцентна. Справа в тому, що, на думку Держфінпослуг, процентна позика для цілей регулювання фінансових послуг підпадає під визначення фінансового кредиту, який згідно зі
ст. 1054 ЦКУ можуть надавати лише банки та фінансові установи ( лист від 26.07.2006 р. № 644/11-3.) Безпроцентна позика не має ознак фінансової послуги (не спрямована на отримання прибутку). Її можуть надавати і звичайні фізичні особи. Але при цьому є одне обмеження — фізична особа може видавати позики, але тільки не систематично (лист Держфінпослуг від 14.03.2008 р. № 2944/11-11). Під систематичним порушенням Держфінпослуг розуміє порушення, учинене тричі та частіше протягом року (п. 1.1 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 р. № 125). Суди ж у своїх рішеннях та ухвалах узагалі не схильні поширювати будь-які обмеження на видачу фізичними особами позик — як процентних, так і безпроцентних (ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 03.07.2008 р. у справі № -22а-1588, рішення Апеляційного суду Донецької області від 04.08.2006 р., рішення Апеляційного суду Харківської області від 22.09.2006 р.). Щоб не доводити справу до суду, рекомендуємо укласти з фізичною особою безпроцентну позику.Як показує практика, позика — це найпоширеніший спосіб залучення грошових коштів. Але чи вигідний він позичальнику-підприємству з точки зору оподаткування?
Податкові наслідки
. У контексті Закону про податок на прибуток безпроцентна позика — це поворотна фінансова допомога (п.п. 1.22.2). Для цілей оподаткування важливо знати статус позичальника (є він платником податку на прибуток на загальних підставах чи ні). Згідно з п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток, якщо сума отриманої поворотної фінансової допомоги залишилася не поверненою на кінець такого періоду від нестандартного платника податку на прибуток (у нашому випадку це фізична особа), то необхідно всю суму отриманої допомоги включити до валових доходів. А за результатами податкового періоду, в якому відбудеться повернення цієї позики, відобразити її у складі валових витрат.Якщо позичальник — платник єдиного податку, то
поворотна фінансова допомога не включається до бази обкладення єдиним податком. Зауважимо, що такої ж думки дотримується і Держпідприємництва у своїх роз’ясненнях (листи від 13.09.2006 р. № 6645, від 12.12.2006 р. № 8939, від 16.07.2008 р. № 6017). Однак податківці з цим не згодні (лист ДПАУ від 27.06.2000 р. № 8921/7/18-1317 та консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 10, 23; 2007, № 1 — 2; 2006, № 7, 14). Вони стверджують, що фінансова допомога незалежно від того, поворотна вона чи безповоротна, уключається до бази обкладення єдиним податком. Докладніше про те, що включається до бази обкладення єдиним податком, див. у статтях «Нарахування єдиного податку юридичною особою» // «БТ»,2009, № 10, с. 21 і «Що обкладати єдиним податком юридичній особі» // «БТ», 2007, № 18, с. 39.Важлива примітка
. Як бачимо, позика від фізичної особи з податкової точки зору для підприємства-позичальника не дуже приваблива. Але що робити, якщо договір позики вже укладено? У такому разі можна застосувати договір новації. Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦКУ зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Це означає, що договір новації може допомогти замінити зобов’язання за договором позики іншим зобов’язанням, наприклад, договором доручення чи комісії (див. розділ статті «Спосіб 3. Договір доручення (комісії)» на с. 35). Зауважимо, що в договорі новації слід зазначити причину, з якої сторони вирішили замінити зобов’язання.Обмеження щодо проведення готівкових розрахунків (не більше 10 тис. грн. на день з одним контрагентом) у цьому випадку не діє, оскільки розрахунки провадяться між підприємством та фізичною особою безпосередньо.
Спосіб 2. Підзвітна сума за свій рахунок
Документальне оформлення
. Фізична особа за свій рахунок придбаває необхідні для підприємства товарно-матеріальні засоби, від імені підприємства сплачує податки та збори (обов’язкові платежі), оплачує оренду приміщення тощо. Після цього така особа повідомляє підприємство про понесені витрати. Повідомлення відбувається шляхом подання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт) з доданими до нього оригіналами документів, що підтверджують розмір понесених витрат. Після того, як Звіт подано, працівник має повне право вимагати відшкодування фактично понесених витрат.Варте уваги, що в цьому випадку працівник самостійно вирішує, коли йому подати
Звіт. Справа в тому, що загальні граничні строки подання Звіту для працівника, якому не видавали аванс, не діють*. Якщо такий працівник не подасть Звіт протягом загальновстановленого строку, то штрафні санкції ні до нього, ні до підприємства не застосовуватимуться**. Однак ми рекомендуємо зі Звітом не зволікати, оскільки оригінали первинних документів дають підприємству право на валові витрати і податковий кредит з ПДВ. Якщо ж ідеться про розрахунковий (платіжний) документі зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), то своєчасність проведення Звіту дозволить побачити реальну картину податкової заборгованості.* Про загальні строки подання Звіту та штрафні санкції за несвоєчасне звітування можна дізнатися зі статті «Підзвітний» штраф: основні правила» // «БТ», 2009, № 12, с. 36.
** Винятком є випадок, коли працівника було відправлено у відрядження без авансу. На думку Нацбанку, Звіт у цьому випадку потрібно подати саме в ті строки, що й при видачі авансу (лист від 02.08.2004 р. № 25-113/1290-7713).
Податкові наслідки
. Якщо Звіт проведено, але підприємство не розрахувалося з працівником підприємства (підзвітною особою), то така заборгованість не включається до валових доходів. На місцях дехто з податкових інспекторів намагається включити таку кредиторську заборгованість до складу валових доходів, якщо така заборгованість залишається непогашеною на кінець звітного (податкового) кварталу. Аргумент такий: на кінець звітного кварталу така заборгованість прирівнюється до поворотної фінансової допомоги фізичної особи («незвичайного» платника податку на прибуток) підприємству.Редакція з такою точкою зору не згодна. Справа в тому, що
під поворотною фінансовою допомогою розуміється сума коштів, передана платнику податку в користування на певний строк згідно з договорами, що не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п.п. 1.22.2 Закону про податок на прибуток). Зверніть увагу: під сумою коштів розуміють грошові кошти. У нашому випадку підприємству було передано не грошові кошти, а товарно-матеріальні цінності, розрахункові документи тощо. Тому кредиторську заборгованість за розрахунками з підзвітними особами не можна розглядати як неповернену фінансову допомогу на кінець звітного періоду. Отже, і підстав включити її до валового доходу немає. Радує, що у своїх останніх роз’ясненнях податківці не заперечують проти такої позиції*.* Див. «Пошту тижня» «Заборгованість підприємства перед підзвітною особою не включається до валових доходів» // «БТ»,2008, № 41, с. 32.
Але рано чи пізно підприємству доведеться погасити заборгованість перед підзвітною особою. Справа в тому, що після закінчення строку позовної давності (у нашому випадку — 3 роки від дати затвердження авансового звіту) таку заборгованість буде розцінено як безнадійну кредиторську заборгованість. Відповідно до
Закону про податок на прибуток сума заборгованості платника податків перед іншою юридичною або фізичною особою, що залишилася не стягнутою після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою (п.п. 1.22.1 Закону про податок на прибуток). Безповоротна фінансова допомога відображається у складі валових доходів (п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток).Важлива примітка.
Придбаваючи товари (роботи, послуги) за свій рахунок, працівник підприємства діє від імені підприємства — юридичної особи (надалі товари (роботи, послуги) використовуватимуться підприємством для власних потреб). У зв’язку з цим рекомендуємо просити постачальника в розрахункових документах зазначати не лише П. І. Б. особи, від якої було прийнято грошові кошти, а й найменування підприємства, від імені та за дорученням якого воно діє. Наприклад, грошові кошти прийнято «від ТОВ «Норд», через Іванова І. І.». Також слід ураховувати, що на такі розрахунки поширюється вимога п. 2.3 Положення № 637 — заборона на проведення готівкових розрахунків між суб’єктами господарювання протягом одного дня з одним контрагентом на суму понад 10 тис. грн. ДПАУ у своєму листі від 10.08.2007 р. № 11-113/3036-8220** дотримується аналогічної думки.** Див. ком. «10-тисячне» обмеження і штраф при його порушенні поширюються і на розрахунки «підзвітною» готівкою» // «БТ», 2007, № 42, с. 10.
Спосіб 3. Договір доручення (комісії)
Документальне оформлення
. Можна оформити договір доручення (комісії) на купівлю товарів (робіт, послуг). Довірителем (комітентом) виступатиме фізична особа, а в ролі повіреного (комісіонера) — підприємство. Згідно з ч. 2 ст. 1007 ЦКУ довіритель зобов’язаний забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, так само як і комітент зобов’язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання договору (ч. 1 ст. 1016 ЦКУ). У нашому випадку довіритель (комітент) — фізична особа перераховує повіреному (комісіонеру)-підприємству суму грошових коштів на купівлю будь-яких товарів (робіт, послуг). У результаті оборотні кошти підприємства поповнено. Під час прийняття готівкових коштів через касу підприємства достатньо буде оформити прибутковий касовий ордер. Через РРО таку операцію теж не проводять, оскільки така операція не є розрахунковою в розумінні Закону про РРО. Це пояснюється тим, що комісіонер у цьому випадку не є покупцем, а гроші передаються не за місцем реалізації товарів та не у зв’язку з такою реалізацією. Отже, необхідність у застосуванні РРО відсутня.Після закінчення певного часу (строку, відведеного для виконання договору, який краще застерегти в договорі) повірений повертає довірителю грошові кошти. Підставою для повернення може бути таке: виконати доручення за договором доручення (комісії) неможливо.
Податкові наслідки.
Ця операція не тягне за собою жодних податкових наслідків ні при отриманні грошових коштів, ні при їх поверненні. Щоправда, після закінчення строку позовної давності (3 роки з моменту зазначеного в договорі строку повернення грошових коштів, у разі невиконання повіреним (комісіонером) своїх зобов’язань перед довірителем) таку заборгованість відповідно до п.п. 1.22.1 Закону про податок на прибуток буде розцінено як безнадійну кредиторська заборгованість. Безнадійна кредиторська заборгованість після закінчення строку позовної давності вважається безповоротною фінансовою допомогою. Безповоротна фінансова допомога відображається у складі валових доходів (п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток). Тому краще повернути грошові кошти до закінчення строку позовної давності.
Спосіб 4. Поповнення статутного фонду
Документальне оформлення
. Збільшення статутного фонду — один зі способів поповнити оборотні кошти підприємства без їх зворотного повернення. При цьому способі слід пам’ятати, що вносити грошові кошти засновник має право лише після реєстрації цих змін у статутних документах.Податкові наслідки.
Збільшення статутного фонду після відповідних змін у статутних документах не тягне за собою жодних податкових наслідків. А от якщо грошові кошти буде внесено до внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру, то податківці можуть визнати отримані кошти безповоротною фінансовою допомогою та відразу включити їх до складу валових доходів (п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток). У цьому випадку можна й подискутувати з податківцями. Аргументом може бути те, що на момент прийняття грошових коштів уже було складено протокол, тому внесену суму слід розцінювати як інвестиції, отримані в обмін на корпоративні права. Сума прямих інвестицій не включається до складу валових доходів (п.п. 4.2.5 Закону про податок на прибуток)*. Але краще уникати дострокового внесення коштів учасником і поповнювати статутний капітал тільки після державної реєстрації таких змін.* Такий аргумент використовується в судовій практиці (ухвали ВАдСУ від 05.07.2006 р. і від 06.12.2006 р.) Хоча існують і ухвали, в яких суд стає на бік ДПАУ (ухвала ВАдСУ від 06.06.2007 р.).
Спосіб 5. Договір поруки
Документальне оформлення
. Є ще один спосіб за рахунок грошових коштів фізичної особи погасити заборгованість підприємства, що утворилася перед третьою особою (кредитором). Для цього можна укласти договір поруки. ЦКУ не обмежує коло осіб, які можуть укладати ці договори. Це означає, що сторонами договору можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Щоправда, при цьому способі (на відміну від розглянутих вище) довгоочікувані грошові кошти не надходять на поточний рахунок чи до каси підприємства. Грошові кошти від поручителя (фізичної особи) спрямовуються кредитору, оминаючи боржника (підприємства).Уклавши договір поруки, кредитор має право затребувати борг від поручителя (у нашому випадку — фізичної особи) у разі невиконання покупцем (підприємством) зобов’язань за договором (наприклад, купівлі-продажу) у зазначений строк. Виходить, що договір поруки укладається, як правило, між поручителем та кредитором. Водночас договір поруки може бути і тристороннім. При цьому згідно зі
ст. 547 ЦКУ такий правочин має бути здійснено лише в письмовій формі. Недотримання письмової форми тягне за собою визнання операції нікчемною.Поручитель, виконавши зобов’язання перед кредитором замість основного боржника, сам стає кредитором за зобов’язанням та відповідно має право вимоги до боржника
(ч.1 ст. 556 ЦКУ). Тому поручитель, який виконав зобов’язання, мусить повідомити про це боржника. Згодом, коли у боржника (підприємства) з’являються гроші, ними погашається заборгованість перед фізичною особою — поручителем, до якого перейшло право вимоги боргу.Податкові наслідки.
Ця операція не спричинює жодних податкових наслідків. Після закінчення строку позовної давності (3 роки з моменту строку, установленого договором поруки про виконання боржником зобов’язань перед кредитором) така заборгованість вважається безнадійною кредиторською заборгованістю (п.п. 1.22.1 Закону про податок на прибуток). Безнадійна кредиторська заборгованість після закінчення строку позовної давності вважається безповоротною фінансовою допомогою. Безповоротна фінансова допомога відображається у складі валових доходів (п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток).Важлива примітка.
При укладенні договору поруки слід застерегти, що за виконання поручителем зобов’язання плата не справляється. Інакше (послуга є платною) ця операція підпадає під визначення фінансової послуги. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про фінпослуги право на надання фінансових послуг надано фінансовим установам, також це право передбачено законом для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.На цьому закінчуємо статтю. Сподіваємося, що приказка «Порятунок потопаючих — справа самих потопаючих» вашого підприємства не торкнеться і ви подолаєте економічну кризу з мінімальними втратами.
