СТРАХУВАННЯ РИЗИКУ НЕПЛАТЕЖУ
і страхування від перерв на виробництві: нюанси обліку
У попередній публікації (див. «БТ», 2009, № 7, с. 24), присвяченій питанням страхування ризиків, ми звертали увагу на те, що умови договорів страхування ризику неплатежу та від перерв на виробництві мають певні особливості, що впливають на їх облік. Сьогодні на продовження порушеної теми розповімо про податковий та бухгалтерський облік договорів цього виду.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень», канд. екон. наук,
сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
Документи статті
ЦКУ —
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про страхування
— Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/86-ВР.Закон про податок на прибуток —
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Методика № 3259
— Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу, затверджена розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 30.12.2004 р. № 3259.Інструкція № 291
— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
Податковий облік страхового платежу (страхового внеску, страхової премії)
1. Умови включення до валових витрат та їх розмір
. Облік страхового платежу з податку на прибуток регламентується п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток, з якого випливає, що до валових витрат, зокрема, може бути включено витрати на сплату страхових платежів щодо страхування будь-яких ризиків платника податку, але при цьому необхідно обґрунтувати їх зв’язок з господарською діяльністю платника податку.На нашу думку, страхування ризику неплатежу і страхування від перерв на виробництві з господарською діяльністю підприємства пов’язане. З цього можна зробити висновок, що витрати на сплату страхових платежів за цими договорами до валових витрат уключаються. Водночас для підтвердження такого зв’язку перед контролюючими органами є сенс видати наказ, наприклад, такого змісту:
«З метою уникнення збитку в господарській діяльності підприємства внаслідок високої імовірності невиконання зобов’язань контрагентів (або перед контрагентами) за такими ... договорами наказую укласти договори страхування ризику неплатежу».
«Для запобігання збитку в господарській діяльності підприємства внаслідок високої імовірності виникнення перерв на виробництві наказую укласти договори страхування ризику від перерв на виробництві».
Хоча не можна гарантувати, що й за наявності такого наказу контролюючі органи погодяться з тим, що страхування ризику неплатежу і від перерв на виробництві стосується господарської діяльності та включається до валових витрат. Негативна реакція контролюючих органів може бути викликана такими причинами:
1) щодо страхування від перерв на виробництві податкові органи не вбачають зв’язку з господарською діяльністю підприємства в частині оплати будь-яких простійних виплат (див. із цього приводу
, консультацію у журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 13);2) щодо страхування від перерв на виробництві та страхування ризику неплатежу податківці вважають, що витрати на страхування будь-яких фінансових ризиків не підпадають під норми
п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток і не включаються до складу валових витрат (див. консультації у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 28; 2006, № 37; 2005, № 45).Ми вважаємо ці висновки такими, що не відповідають чинному законодавству, і ось чому.
Щодо першого висновку можна зауважити, що
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток дозволяє включати до валових витрат будь-які витрати, пов’язані у тому числі з підготовкою та організацією виробництва продукції (робіт, послуг). І оскільки витрати на страхування від перерв на виробництві здійснюються з метою отримання коштів, необхідних для відновлення роботи виробництва (його організації), вони мають право на віднесення до складу валових витрат.Стосовно другого висновку варто зазначити, що формулювання
п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток спеціально змінили у 2005 році для того, щоб дати можливість підприємствам уключати витрати на страхування фінансових ризиків до валових витрат. Нагадаємо, що раніше в цьому підпункті вказувалися витрати на страхування комерційних ризиків, але у зв’язку з тим, що страхові компанії мали ліцензії на страхування фінансових, а не комерційних ризиків, цю норму підкоригували. Та і сама ДПАУ раніше дозволяла включати до валових витрат суми, що сплачуються за договорами добровільного страхування відповідальності перевізника перед митними органами, що належать до одного з видів страхування фінансових ризиків (див. лист ДПАУ від 31.01.2005 р. № 830/6/15-1316).Тому, на нашу думку, витрати на страхування ризику неплатежу і від перерв на виробництві включаються до валових витрат, але в межах 5 % ліміту. У декларації вони відображаються в ряд. 04.2.12 табл. 5 додатка К1/1 до декларації. Ліміт витрат на страхування розраховується так (на підставі рядків декларації з податку на прибуток підприємства):
ряд. 06 (без показника ряд. 04.12.2 табл. 5 додатка К1/1) : 19
.На ці витрати також поширюються обмеження щодо звичайної ціни страхового тарифу, але внаслідок того, що відповідно до
Методики № 3259 тарифи за добровільними видами страхування обчислюються актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, претензій у контролюючих органів до звичайної ціни страхового платежу виникати не повинно.2. Дата включення страхового платежу до складу валових витрат.
У п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток містяться спеціальні правила стосовно дати включення до валових витрат лише застрахованих збитків (у період їх понесення). У зв’язку з цим страхові платежі підпадають під загальні норми, що регламентують момент виникнення валових витрат, які зазначені в п. 11.2 Закону про податок на прибуток. При цьому спеціальні правила моменту виникнення валових витрат з п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток на взаємовідносини зі страховиками не поширюються, тому у взаємовідносинах з ними валові витрати визначаються за загальним правилом першої події. Це підтверджує і ДПАУ (див. лист ДПАУ від 15.05.2003 р. № 4527/6/15-1316).Водночас щодо посередників у страхуванні (страхових агентів, страхових брокерів) діють загальні норми
п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток, однак через те, що страхові агенти діють від імені страховика, правило першої події має поширюватися і на взаємовідносини з ними. А от страхові брокери вступають у взаємовідносини зі страхувальником від власного імені, тому на них поширюються спеціальні норми п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток. У зв’язку з цим валові витрати за страховими платежами в частині договорів, укладених через страхових брокерів, котрі не є «звичайними» платниками податку на прибуток, виникають за датою отримання страхової послуги.Разом з тим
не зовсім зрозуміло, на яку дату страхова послуга вважається отриманою, оскільки в Законі про податок на прибуток дату надання послуги чітко не визначено. Однак у п.п. 7.2.1 Закону зазначається, що до оподатковуваного доходу страховика, зокрема, включаються суми страхових платежів, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами. Отже, у Законі фактично вказуються дві дати виникнення оподатковуваного доходу у страховиків — дата отримання страхового платежу і дата його нарахування. Ці дати, на нашу думку, можна прийняти і за моменти виникнення валових витрат у страхувальника в тих випадках, коли вони визначаються за першою подією. Але при цьому слід ураховувати, що право на валові витрати пов’язане з моментом набуття чинності договором страхування, який може бути визначено по-різному.Податкові органи в цьому питанні дотримуються іншої позиції та вважають, що фактично наданими страхові послуги можна вважати:
— за умови закінчення строку договору або виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі (див.
консультацію у журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 11);—
на дату набуття чинності договором страхування (листи ДПАУ від 13.04.2006 р. № 4147/6/15-0516, від 23.03.1999 р. № 4265/7/22-3117).Ці підходи можна охарактеризувати як «крайні» варіанти, що не вписуються в рамки чинного законодавства.
Виходячи з викладеного дата виникнення валових витрат у частині страхових платежів визначатиметься в такому порядку (табл. 1).
Таблиця 1.
Дата виникнення валових витрат за страховими платежами| Умови договору страхування | Особа, з якою укладено договір страхування | |
| страховик, страховий агент, страховий брокер — «звичайний» платник податку на прибуток | страховий брокер, який не є «звичайним» платником податку на прибуток | |
| 1. Договір набирає чинності з моменту його укладення незалежно від факту сплати першого страхового платежу | ВВ виникають за першою подією, що настала раніше: або за датою сплати страхового платежу, або за датою платежу, зазначеною в договорі страхування | ВВ виникають за датою платежу, зазначеною в договорі страхування |
| 2. Договір набирає чинності після сплати першого страхового платежу | Щодо першого платежу ВВ виникають за датою сплати страхового платежу, щодо наступних платежів — аналогічно п. 1 | ВВ виникають за датою платежу, зазначеною в договорі страхування, але щодо першого платежу — не раніше дати його сплати |
Слід також ураховувати: якщо договором страхування не передбачено інше, його може бути припинено в разі прострочення сплати страхового платежу на 10 днів після пред’явлення письмової вимоги страховика (
п. 3 ст. 28 Закону про страхування). Відповідно в такому разі з останнім платежем, який не було сплачено, страхувальник може вчинити так: або взагалі не відображати його у складі валових витрат, або спочатку показати, але після розірвання договору — відкоригувати.3. ПДВ.
Що стосується порядку обчислення зі страхових платежів податку на додану вартість, то відповідно до п.п. 3.2.3 Закону про ПДВ вони не є об’єктом обкладення ПДВ. Це підтверджують і податківці (див., наприклад, лист ДПАУ від 03.08.2006 р. № 14695/7/16-1517-26).
Податковий облік застрахованих збитків та страхового відшкодування — загальні питання
Застраховані збитки
. Складність практичної реалізації норми п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток, в якому йдеться про порядок обліку застрахованих збитків, полягає в тому, що ні в цьому Законі, ні в інших нормативних актах не наводиться визначення цього поняття. Ми вважаємо, що до застрахованих збитків слід відносити всю суму фактичного збитку, без вирахування франшизи (частини збитків, що не підлягає відшкодуванню страховиком згідно з договором страхування). Адже страхується загальна сума збитків, просто деяка їх частина не відшкодовується. Такий підхід, у принципі, виклали і податківці в листі ДПАУ від 23.03.99 р. № 4265/7/22-3117 та листі ДПА в Дніпропетровській області від 26.06.2007 р. № 16995/10/15-124.А от у консультації у журналі
«Вісник податкової служби України» 2004, № 11 зазначалося, що до застрахованих збитків належить сума страхового відшкодування, що визначається як різниця між матеріальним збитком та франшизою.Тому, ураховуючи наявність різних підходів до вирішення цього питання, обережним платникам, які бажають збільшити валові витрати на всю суму застрахованих збитків (уключаючи франшизу), можна порадити отримати індивідуальне податкове роз’яснення із цього приводу.
Страхове відшкодування може покривати суму прямих та непрямих збитків. Щодо непрямих збитків
ст. 9 Закону про страхування встановлює, що непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Стандартні умови договору страхування ризику неплатежу і страхування від перерв у виробництві якраз передбачають, що страхове відшкодування може компенсувати й суму непрямого збитку (недоотриманий прибуток). Виходячи із системного прочитання закону, на нашу думку, до валових витрат можна включати лише прямі збитки. Адже в частині недоотриманого прибутку (доходу) не додержується основна умова «валововитратності» з п. 5.2 (п.п. 5.2.1) Закону про податок на прибуток — платник не несе в цій частині витрат. При такій інтерпретації застраховані збитки від недоотриманого прибутку (доходу) до складу валових витрат відносити не потрібно.Резюмуючи викладене вище
, зауважимо: на нашу думку, до застрахованих збитків належить сума фактичних збитків, понесених страхувальником (без вирахування франшизи), але до валових витрат уключається лише сума прямого збитку. При цьому валові витрати можна відобразити за датою складання страхового акта.Страхове відшкодування (страхова виплата)
. З відображенням страхового відшкодування щодо страхування фінансових ризиків в обліку з податку на прибуток особливих проблем, як правило, не виникає. Відповідно до п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток страхове відшкодування понесених збитків уключається до складу валових доходів платника податків у періоді його отримання. У декларації з податку на прибуток ці суми показуються у ряд. 01.6.Податком на додану вартість суми страхового відшкодування (виплати) не обкладаються (у декларації з ПДВ не відображаються), оскільки не є платежем за операцією поставки товарів (послуг). З ненарахуванням ПДВ погоджується і ДПАУ (див.
листи ДПАУ від 21.05.2008 р. № 5938/5/16-1516, від 03.08.2006 р. № 14695/7/16-1517-26).
Особливості податкового обліку за договорами страхування від перерв на виробництві
У цих договорах застраховані збитки є витратами, що включаються до валових витрат за різними статтями. Наприклад, зарплата працівників за час простою, орендна плата відносяться до складу валових витрат у періоді їх нарахування. Але слід ураховувати, що валові витрати за статтями виникають один раз, а не двічі (скажімо, уперше — за відомістю нарахування зарплати як витрати на оплату праці, удруге — за страховим актом у вигляді застрахованого збитку). Тим часом витрати, що не потрапили до складу валових до моменту складання страхового акта, можуть до них уключитися за цим актом.
Особливості податкового обліку за договорами страхування ризику неплатежу
На податковий облік за цими договорами впливає те, що згідно зі
ст. 993 ЦКУ і ст. 27 Закону про страхування до страховика переходить право вимоги, яке страхувальник чи інша особа, яка отримала страхове відшкодування, мали до особи, відповідальної за завдані збитки. Тож відбувається своєрідне відступлення вимоги страховій організації, і в цій частині залежно від умов договору закривається заборгованість контрагента (перед контрагентом). На відміну від згаданої вище франшизи, це на податковий облік страхувальника вплине. Справа в тому, що згадані ст. 27 Закону про страхування і ст. 993 ЦКУ не конкретизують, в якому обсязі переходять до страховика права. Не знайдемо ми відповіді і в спеціальній нормі ЦКУ, що регулює заміну кредитора. У ст. 514 ЦКУ зазначено просто: «До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом». Інакше кажучи, доведеться виходити з договору. Тож якщо до нового кредитора (страхової компанії) переходять права, що випливають з усієї застрахованої суми, то податковий облік виглядатиме досить просто.Ризик неплатежу страхує продавець
. Продавець може застрахувати два види ризику невиконання зобов’язань:1) ризик невиконання зобов’язання покупцем у частині неоплати поставленого продавцем товару;
2) ризик невиконання зобов’язання перед покупцем у частині непоставки передоплаченого покупцем товару та неповернення отриманої передоплати.
Застрахований збиток за
першим видом страхових ризиків являє собою заборгованістю контрагента перед страхувальником, яку можна включити до складу валових витрат на підставі п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток.При цьому не виключено, що право включити до валових витрат усю суму заборгованості без вирахування франшизи доведеться відстоювати перед перевіряючими.
Сума страхового відшкодування (компенсації) від страхової організації в періоді її отримання потрапить до валових доходів продавця (
п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток), і в цій частині закриється заборгованість контрагента.Раніше відображені при продажу товару валові доходи (податкові зобов’язання з ПДВ) не коригуються.
За договором страхування
другого виду страхових ризиків страхується невиконання зобов’язань перед контрагентом, тобто вигодонабувачем за цим договором є покупець. ДПАУ дозволяє і в цьому випадку включати страхові платежі до складу валових витрат (див. лист ДПАУ від 08.04.2004 р. № 6183/7/15-1317 і консультацію у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 28), із чим ми згодні.Ураховуючи, що застрахований збиток у цьому випадку є сумою неповерненої передоплати і несе його не продавець, а покупець, права на включення цієї суми до валових витрат страхувальник не має. Водночас, оскільки страхове відшкодування (страхову виплату) тут отримує покупець, у страхувальника (продавця) валові доходи в цій частині також не виникають.
Що стосується раніше відображених валових доходів (податкових зобов’язань) щодо отриманої від покупця передоплати, то при непоставці товару вони фактично змінюють свій статус. Отже, у тому періоді, коли стає відомо, що поставка товару та повернення передоплати не відбудуться, потрібно відкоригувати валові доходи щодо реалізованих товарів та включити цю суму (з ПДВ) до валових доходів за
п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток як безповоротну фінансову допомогу (за винятком тієї частини, яку було компенсовано страховику) — див. лист ДПАУ від 03.05.2006 № 4939/6/15-0316. Можна буде в цьому періоді відкоригувати й податкові зобов’язання з ПДВ, відображені за передоплатою, оскільки в цьому випадку операція поставки товарів не відбулася.Ризик неплатежу страхує покупець
. Покупець також може застрахувати два види ризику невиконання зобов’язань:1) ризик невиконання зобов’язання перед покупцем у частині непоставки передоплаченого покупцем товару та неповернення отриманої передоплати;
2) ризик невиконання зобов’язання покупцем у частині неоплати поставленого продавцем товару.
Застрахований збиток
за першим видом ризику є сумою збитку, отриманого у вигляді неповернення перерахованої продавцю передоплати за товар. При настанні страхового випадку цю суму має бути включено до валових витрат. А от суму отриманого страхового відшкодування буде включено до валових доходів у періоді її отримання.Стосовно раніше відображених валових витрат за передоплатою за товари нагадаємо, що право на них за цією датою виникає у взаємовідносинах з контрагентами, які є платниками податку на прибуток за ставкою 25 %
(п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток). Тим часом, якщо товари від контрагента отримано не було, то передоплата змінює свій статус, і підстав для її відображення як витрат на придбання товарів уже немає. Отже, у цьому випадку здійснюється коригування раніше відображених валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.Щодо страхування
другого виду ризику застрахованого збитку зазнає продавець, який і отримує страхове відшкодування. У зв’язку з цим у покупця не виникає валових витрат щодо застрахованого збитку і валових доходів щодо страхового відшкодування.У частині раніше відображених валових витрат і податкового кредиту щодо придбаних товарів здійснюється коригування, оскільки покупець не несе витрат на їх придбання (див.
лист ДПАУ від 07.06.2006 р. № 10751/7/15-0317). Крім того, існує ризик, що неоплачені товари розглядатимуся як безоплатно отримані, а отже, їх вартість доведеться включити до валових витрат на підставі п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток.А тепер викладене вище узагальнимо в табл. 2 (див. с. 29)
Таблиця 2.
Податковий облік застрахованих збитків за договорами страхування ризику неплатежу| Період | Ризик неоплати поставленого товару страхує: | Ризик невиконання зобов’язання перед покупцем у частині непоставки передоплаченого покупцем товару та неповернення отриманої передоплати страхує: | ||
| покупець | продавець | покупець | продавець | |
| Складання страхового акта, що підтверджує настання страхового випадку (прострочення виконання зобов’язань) | Відображені при отриманні товару ВВ та ПК сторнуються. Існує ризик, що неоплачені товари розглядатимуся як безоплатно отримані (ВД* на підставі п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток)
| Застрахований збиток (у тому числі франшиза) включається до ВВ | Застрахований збиток (у тому числі франшиза) включається до ВВ. Відображені при перерахуванні передоплати ВВ та ПК потрібно відсторнувати | Раніше відображені ВД та ПЗ потрібно відкоригувати. Виникають ВД щодо безповоротної фіндопомоги (на підставі п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток)
|
| Отримання страхового відшкодування | Х | На суму отриманого страхового відшкодування збільшуються ВД | На суму отриманого страхового відшкодування збільшуються ВД | Х |
| * ВВ — валові витрати; ВД — валові доходи, ПЗ — податкові зобов’язання, ПК — податковий кредит. | ||||
Якщо ж до страхової компанії переходить лише обсяг прав, що відповідає сумі страхового відшкодування, то решта боргу залишається за страхувальником, і він має право стягти її на умовах, застережених договором та законом. Логічно, що податковий облік таких сум буде регламентовано спеціальними правилами відображення заборгованості, а не страховими правилами. Інакше кажучи, до прав вимоги, що залишилися у кредитора, застосовуються норми
ст. 12 і п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток.
Бухгалтерський облік договорів страхування
Стосовно порядку бухгалтерського обліку зобов’язань за цими договорами страхувальники можуть піти двома шляхами:
1) запровадити окремий субрахунок першого порядку, наприклад, субрахунок 657 «За страхуванням фінансових ризиків»;
2) увести до субрахунку 655 субрахунок другого порядку, наприклад, субрахунок 6551 «За страхуванням майна в частині фінансових ризиків».
Нормативні документи не застерігають, у складі яких витрат слід відображати страхові платежі за договорами страхування фінансових ризиків. Ми вважаємо, що вирішення цього питання залежить від предмета страхового договору, тобто витрати на сплату страхових платежів за договорами страхування ризику неплатежу можуть уключатися:
1) до первісної вартості запасів (субрахунок 20, 28) — якщо страхується виконання зобов’язань страхувальника перед контрагентом з оплати запасів, що придбаваються;
2) до витрат на збут (субрахунок 93) — якщо страхується виконання зобов’язань контрагента перед страхувальником з оплати реалізованої готової продукції, товарів, послуг;
3) до інших витрат операційної діяльності (субрахунок 949) — якщо страхується виконання зобов’язань контрагента перед страхувальником щодо повернення авансу в частині недопоставлених запасів, які придбаваються, або страхувальника перед контрагентом щодо повернення авансу в частині нереалізованої готової продукції, товарів, послуг.
Витрати на сплату страхових платежів за договорами страхування від перерв на виробництві, на наш погляд, коректніше відносити до складу інших витрат операційної діяльності (субрахунок 949).
Застраховані збитки логічно відображати на рахунку 993 «Інші надзвичайні витрати». Отримане страхове відшкодування, на яке не поширюється право регресу до страхової компанії, за договорами страхування ризику неплатежу та від перерв на виробництві за нормами
Інструкції № 291 правильніше зарахувати до доходів від надзвичайних подій із відображенням його на субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій». Водночас зустрічається ще альтернативний підхід, за яким таке відшкодування відображається на субрахунку інших операційних доходів (субрахунок 719), але нам він здається менш коректним.
Приклад
На прикладі покажемо, як буде відображено в обліку продавця операції, пов’язані зі страхуванням ризику неплатежу.
Підприємство застрахувало у страховика договір поставки готової продукції на предмет ризику невиконання зобов’язань з оплати поставленої контрагентом продукції. Сума договору склала 600 тис. грн. з ПДВ, страхове відшкодування — 550 тис. грн. (безумовна франшиза — 50 тис. грн.), страховий платіж — 1 тис. грн. Умовами договору передбачено, що страхове відшкодування виплачується в разі прострочення оплати покупцем товару порівняно зі строками, установленими в договорі, на 200 днів. Договір набирає чинності після внесення першого страхового платежу, платіж було перераховано одноразово у строк, зазначений у договорі.
Покупець не виконав своїх зобов’язань у зазначений в договорі страхування строк, і страхова компанія виплатила страхове відшкодування продавцю. Згідно з договором страхування страховій компанії переходить увесь обсяг прав до дебітора, що випливає з договору поставки товару.
Сума витрат за звітний рік без витрат на добровільне страхування дорівнює 1710 тис. грн., 5 % ліміт — 90 тис. грн. (1710 тис. грн. : 19). Собівартість готової продукції — 350 тис. грн.
Таблиця 3.
Страхування ризику неплатежу — відображення в обліку продавця| Господарська операція | Кореспондуючі рахунки | Сума, тис. грн. | Податковий облік | ||
| дебет | кредит | ВД | ВВ | ||
| Відвантаження товару покупцю | |||||
| 1. Відображено відвантаження готової продукції покупцю | 361 | 701 | 600 | 500 | — |
| 2. Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ | 701 | 641 | 100 | — | — |
| 3. Списано собівартість реалізованої готової продукції | 901 | 26 | 350 | — | — |
| 4. Сформовано фінансовий результат | 701 | 791 | 500 | — | — |
| 791 | 901 | 350 | — | — | |
| Сплата страхового платежу | |||||
| 5. Нараховано страховий платіж за датою сплати, зазначеною в договорі страхування | 93 | 657 | 1 | — | 1* |
| 6. Перераховано страховий платіж страховій організації | 657 | 311 | 1 | — | — |
| 7. Сформовано фінансовий результат | 791 | 93 | 1 | — | — |
| Настання страхового випадку і виплата страхового відшкодування | |||||
| 8. Відображено суму заборгованості за договором (застрахований збиток) у складі витрат | 993 | 361 | 600 | — | 600** |
| 9. Отримано страхове відшкодування від страхової компанії | 657 | 751 | 550 | 550 | — |
| 311 | 657 | 550 | |||
| 10. Сформовано фінансовий результат | 794 | 993 | 600 | — | — |
| 751 | 794 | 550 | — | — | |
| * У цьому прикладі дата сплати страхового платежу і дата його нарахування збігаються, тому, у принципі, можна показати ВВ і за датою, зазначеною в договорі страхування. Однак у тих випадках, коли договір набирає чинності після внесення першого страхового платежу і дата нарахування платежу не збігається з датою його сплати, валові витрати слід відображати за датою перерахування страхового платежу. ** Не виключено, що право відобразити у складі валових витрат усю суму заборгованості (застрахованих збитків), а не суму заборгованості за вирахуванням франшизи доведеться відстоювати. | |||||
