ВИПЛАТИ ЗА ПЕРІОД ПРОСТОЮ
потрібно враховувати при оплаті лікарняного — Мінпраці проти Фонду
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 19.03.2009 р. № 51/18/99-09
«Про оплату листків непрацездатності в період простою»
Зовсім недавно в
«Темі тижня» «Неповний робочий час — особливості нарахування виплат працівнику» // «БТ», 2009, № 11, с. 38 ми порушували питання оплати лікарняного листка, якщо на розрахунковий період припадає простій. І тоді ми зауважили, що питання це не врегульоване і що користуватися на сьогодні слід роз’ясненнями Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності (далі — ФТВП), наданими в листі від 22.05.2007 р. № 04-06/Ш-106з-159, а також у консультації працівників ФТВП, опублікованій у газеті «Праця і зарплата», 2008, № 40, с. 17 . Там зазначено, що виплати за час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, обчислений відповідно до Порядку № 100* , не включаються до розрахунку, оскільки середня зарплата розраховується за відпрацьований час. Відповідно і дні простою не включаються до кількості робочих днів, відпрацьованих працівником у розрахунковому періоді.* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Такий підхід відповідає загальноприйнятому підходу до розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняних згідно з
Порядком № 1266**: розрахунок провадиться виходячи з фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Відповідно виплати, нараховані за невідпрацьований час, незважаючи на те що вони входять до фонду оплати праці та обкладаються внесками, не враховуються. Найяскравішим представником таких виплат є відпускні (хоча вони входять до фонду оплати праці — п.п. 2.2.12 Інструкції № 5*** та обкладаються внесками), Про те, що до розрахунку не включаються виплати за невідпрацьований час, перелік яких наведено в п.п. 2.2.12 Інструкції № 5, Мінпраці зазначало неодноразово (листи від 07.12.2001 р. № 20-503, від 08.07.2002 р. № 20-443, від 25.06.2004 р. № 20-338, від 14.09.2006 р. № 600/020/99-06, від 03.11.2006 р. № 689/020/99-06, від 02.04.2008 р. № 159/020/99-08, від 05.06.2008 р. № 295/020/99-08). Виплати за час простою не з вини працівника наведено в переліку виплат за невідпрацьований час у п.п. 2.2.12 Інструкції № 5, тому логічно, що такі виплати також не повинні враховуватися.** Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.
*** Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.
Однак у
листі, що коментується сьогодні, Мінпраці змінює свою позицію та стверджує, що дні перебування працівника у простої зі збереженням йому заробітку з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу) мають ураховуватися. Обґрунтування Мінпраці вбачає в такому: у загальному випадку розрахунковий період складається з останніх шести календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують настанню страхового випадку, в яких застрахована особа працювала і сплачувала або за неї сплачувалися страхові внески. Виплати за час простою входять до фонду оплати праці (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5), і на них нараховуються внески до Фонду, а отже, вони повинні включатися до розрахунку.Як ми розуміємо, тепер Мінпраці період роботи застрахованої особи в розрахунковому періоді розуміє ширше: не як фактично відпрацьований час, а як перебування у трудових відносинах з роботодавцем. При цьому про
пп. 14 і 16 Порядку № 1266, де потрібно брати до розрахунку фактично відпрацьовані робочі дні чи години, у листі, що коментується, немає жодного слова.У
листі розглядається ситуація, коли всі шість місяців розрахункового періоду працівник перебував у простої. У такому разі, зазначає Мінпраці, не можна розраховувати середню зарплату виходячи з установленої працівнику тарифної ставки (окладу) та середньомісячної кількості робочих днів за графіком роботи підприємства, оскільки в п. 10 Порядку № 1266 застережено чіткі випадки застосування такого розрахунку, а саме: якщо в розрахунковому періоді у працівника відсутній заробіток з однією з трьох поважних причин (а простій не входить до їх числа) та якщо страховий випадок настав у перший день роботи застрахованої особи. Ураховуючи, що простій не вписується в ці випадки, розрахунок середньої зарплати потрібно провадити виходячи з нарахованих за період простою виплат (не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу)).Наскільки нам відомо, викладена в
листі, що коментується сьогодні, думка Мінпраці є офіційною позицією цього відомства, тому до неї потрібно поставитися серйозно. Намагання включити до розрахунку виплати за час простою цілком зрозумілі — у такому разі сума лікарняних буде меншою, ніж розрахована виходячи з повної суми тарифної ставки (окладу) за фактично відпрацьований час у розрахунковому періоді. Дивує інше: як заради зменшення витрачання бюджетних коштів Мінпраці легко відступає від своєї усталеної позиції, яку він просував протягом багатьох років.Не виключено, що роботодавців порадує це роз’яснення, оскільки завдяки новому підходу в розрахунку лікарняних витрати на оплату перших п’яти днів хвороби знизяться. А в період простою бажана будь-яка економія коштів.
Ми вважаємо: якщо Мінпраці вирішило змінити свою офіційну позицію (на тлі не зміненого
Порядку № 1266), то підхід до включення до розрахунку виплат за невідпрацьований час має бути один для всіх подібних виплат (зокрема, ідеться про всі види відпусток). Не повинно бути ситуації, коли одні виплати за невідпрацьований час, що включаються до фонду оплати праці згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 та обкладаються соцвнесками (відпускні), не враховуються, а інші виплати за невідпрацьований час, які також включаються до фонду оплати праці згідно п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 та обкладаються соцвнесками (оплата простою), беруть участь у розрахунку. І причина такої вибірковості банальна — прагнення скоротити витрачання коштів ФТВП.І останній момент, на який хочемо звернути увагу. У цьому листі Мінпраці відзначає: дні хвороби, що припадають на період простою (незалежно від того, коли розпочалася хвороба — до простою чи в період простою і триває після його закінчення), підлягають оплаті на загальних підставах.
