ПРЕТЕНЗІЯ КОНТРАГЕНТУ:
як скласти і надіслати
Сьогодні у країнах Західної Європи та Північної Америки компанії докладають усе більших зусиль, щоб урегулювати на взаємно прийнятних умовах спір, що виник у межах договірних відносин, щоб уберегти компанії від тривалої та дорогої процедури судового розгляду справи. В якому порядку це можуть зробити вітчизняні суб’єкти господарювання, розглянемо в цій статті.
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.ГПК
— Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-XII.ЦПК
— Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV.Закон № 943
— Закон України «Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)» від 05.06.2003 р. № 943-IV.Інструкція № П-6
— Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6.Інструкція № П-7
— Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7.
З історії питання
Багато хто, напевно, пам’ятає, що порівняно недавно суб’єкт господарювання, контрагент якого не виконує свої зобов’язання за договором, міг звернутися з позовом до суду лише за умови, що він попередньо надіслав такому боржнику претензію та отримав відмову в її задоволенні чи зовсім не отримав відповіді. Деякий час дотримання сторонами спору встановленого порядку його досудового врегулювання залишалося обов’язковою умовою вже не для всіх спорів між суб’єктами господарювання, а лише стосовно договорів перевезення, надання послуг зв’язку і договорів, що ґрунтуються на державному замовленні. В інших випадках досудове врегулювання спорів здійснювалося за угодою сторін, якщо це було застережено укладеним між ними договором. Так було до 22.07.2005 р.
Починаючи з 22.07.2005 р. і досі
досудове врегулювання господарських спорів застосовується лише за домовленістю сторін між собою (ч. 1 ст. 5 ГКУ), тобто сторони при укладенні договору самі встановлюють порядок і способи досудового врегулювання господарських спорів, що виникають з нього.
Коли надсилати претензію обов’язково?
Сторони при укладенні договору можуть самостійно встановити порядок і способи досудового врегулювання господарських спорів, що виникають з нього. Але і в цьому випадку
суд не відмовить у прийнятті позову на тій підставі, що не було дотримано передбаченої договором процедури досудового врегулювання спору (див. постанови ВГСУ від 24.10.2006 р. № 2/238, від 28.05.2008 р. № 16/272, від 03.07.2008 р. № 10/510-07, від 29.01.2009 р. № 4/107).Слід ураховувати, що процедуру досудового врегулювання спору можна застосувати не лише в разі виникнення спору між сторонами договору, а і при виникненні спору поза договірними відносинами, наприклад, з приводу відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями майну суб’єкта господарювання. У цьому випадку сторона, що постраждала, також перед зверненням до суду може звернутися до суб’єкта, який завдав їй шкоди, з вимогою її відшкодувати.
Обов’язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору може бути передбачено міжнародними договорами, ратифікованими Україною (
ч. 3 ст. 4 і ч. 3 ст. 5 ГПК). Наприклад, необхідність пред’явлення претензії передбачено Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.80 р. , до якої Україна приєдналася згідно із Законом № 943, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС). Відповідно звернення до суду за вирішенням спору без попереднього надсилання претензії контрагенту в цих випадках спричинить відмову в задоволенні вимог (постанова ВГСУ від 11.10.2007 р. № 22/147-07).Також слід звернути увагу, що в деяких нормативно-правових актах і сьогодні закріплено положення, що зобов’язали перед зверненням до суду попередньо пред’являти претензію. Наприклад, обов’язковість пред’явлення претензії передбачено в
Інструкції № П-6 та Інструкції № П-7. Такі положення можна знайти і в інших нормативно-правових актах. Однак Конституційний Суд України дійшов однозначного висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом чи договором досудового врегулювання спору не є обмеженням юрисдикції судів та права на судовий захист (див. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів)).Це означає, що
недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб’єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання. Не виключена і протилежна ситуація: будь-яка зі сторін може скористатися передбаченим ГПК порядком пред’явлення претензії, навіть якщо це не передбачено договором, адже підприємства, чиї права та законні інтереси порушено, мають право звернутися до порушника з письмовою претензією з метою безпосереднього врегулювання спору з ним (ч. 2 ст. 6 ГПК).Отже, сторона, що постраждала, може завжди звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов’язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором
. Знаючи про це, сторона договору, якщо вона, наприклад, хоче мати додаткову гарантію того, що контрагент перед зверненням з позовом до неї до суду запропонує врегулювати спір, надіславши претензію, може передбачити ще на стадії укладення договору штраф за недотримання встановленого договором досудового порядку врегулювання спорів. Справа в тому, що в багатьох випадках такий спосіб вирішення господарського спору є переважнішим, ніж безпосереднє звернення до суду, як для боржника, так і для самого кредитора, адже участь у судовому процесі не лише пов’язана з додатковими витратами (виплата винагороди юристу, сплата державного мита, оплата послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відшкодування витрат на відрядження тощо), а й розтягнута в часі у зв’язку із завантаженістю судів. Досудове ж урегулювання дозволяє інколи досить швидко вирішити господарський спір.
Претензія та інші способи досудового спілкування з контрагентом
Слід звернути увагу на відмінності спроб у досудовому порядку змусити іншу сторону договору виконати свої зобов’язання за ним у вигляді направлення такому боржнику претензії від дотримання інших процедур, що можуть передувати зверненню до суду. Так, перед тим, як звернутися до суду з позовом про розірвання господарського договору, суб’єкт господарювання має
надіслати контрагенту письмову пропозицію розірвати договір. І лише в разі, якщо останній відмовиться зробити це або не дасть відповіді на зазначену пропозицію протягом 20 днів з дня її отримання, можна подавати позов. Інакше існує велика імовірність того, що суд відмовить у задоволенні позовних вимог, пославшись на ст. 188 ГКУ і ст. 652 ЦКУ (постанова ВГСУ від 04.12.2007 р. у справі № 22/20д/07). Аналогічна ситуація має місце в тих випадках, коли боржник вимагає внести зміни до договору, посилаючись на істотну зміну умов. Хоча не можемо не зауважити, що єдиної позиції в цьому питанні судова практика України поки що не виробила, тому можна зустріти рішення, в яких вищі судові інстанції визнають можливість безпосереднього звернення до суду з позовом про розірвання договору без попереднього надіслання відповідних пропозицій контрагенту (див. постанови ВГСУ від 07.08.2008 р. № 16/462, від 09.09.2008 р. № 1/645пд).
Підготовка до пред’явлення претензії
У цілому
підготовку до пред’явлення претензії можна умовно подати у вигляді таких послідовних етапів:1) підбір усіх документів, що стосуються підстави прийняття рішення про пред’явлення претензії;
2) вивчення цих документів;
3) аналіз нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини;
4) вироблення та визначення розміру вимог, що пред’являються.
Для наочності розглянемо питання, пов’язані з підготовкою до пред’явлення претензії, на конкретному
прикладі. Уявимо, що підприємство «А» поставляло підприємству «Б» продукцію відповідно до умов Договору на підставі щомісячних Специфікацій. Однак з початку січня 2009 року підприємство «Б» не виконувало свої договірні зобов’язання з оплати поставленої продукції, унаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед підприємством «А». На неодноразові усні запити (за телефоном) працівників підприємства «А» працівники підприємства «Б» обіцяли погасити заборгованість, що утворилася, але свою обіцянку не виконали. Договором між підприємствами передбачено порядок досудового врегулювання спорів. Керівництво підприємства «А» прийняло рішення на підставі відповідних положень договору підготувати і надіслати підприємству «Б» претензію.Етап 1
. У порядку підготовки до пред’явлення претензії підприємство «А» має підібрати всі документи щодо взаємовідносин з підприємством «Б» за Договором: Договір, щомісячні Специфікації на поставку продукції, документи, за якими відвантажувалася продукція (накладні), документи, за якими надходили платежі за відвантажену видавничу продукцію (банківські виписки, платіжні доручення, надані підприємством «Б» як доказ оплати, тощо).Етап 2
. На підставі дібраних документів підприємство «А» має визначити момент утворення та розмір заборгованості щодо кожної партії поставленої підприємству «Б» продукції.Етап 3
. Підприємство «А» також здійснило аналіз нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини сторін стосовно поставки продукції, унаслідок чого встановило, що відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язався передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності чи для інших цілей, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а покупець зобов’язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.Етап 4
. У результаті проведення описаної вище роботи підприємство «А» отримало інформацію про заборгованість підприємства «Б» за поставлену продукцію на умовах Договору, а також здійснило розрахунок пені щодо кожної неоплаченої партії продукції (припустимо, згідно з умовами Договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції передбачено пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення).Слід також ураховувати, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає з характеру відносин сторін (
ч. 1 ст. 712 ЦКУ). Обов’язок підприємства «Б» оплатити отриману продукцію у строк, установлений Договором, передбачено ч. 1 ст. 712 ЦКУ, ч. 1 ст. 692 ЦКУ.Після цього підприємство «А» може приступити до розроблення проекту претензії.
Розроблення проекту претензії з урахуванням вимог, що висуваються до неї
Реквізити, які має містити претензія, названо
в ч. 3 ст. 6 ГПК, ч. 3 ст. 222 ГКУ (див. «Що обов’язково зазначається у претензії»).
| Що обов’язково зазначається у претензії Витяг зі ст. 222 Господарського кодексу України «3. У претензії зазначаються:повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії; обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії». |
Документи, що підтверджують вимоги заявника претензії, додаються до неї в оригіналах або належним чином засвідчених копіях, при цьому документи, наявні у другої сторони, можна не долучати до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів можна додати платіжну вимогу-доручення на суму претензії (
ч. 4 ст. 6 ГПК, ч. 4 ст. 222 ГКУ).Претензія підписується керівником підприємства чи іншою посадовою особою підприємства, яка має відповідні повноваження, надані статутом підприємства чи довіреністю.
Отже, підприємство «А» виходячи з наявних у нього даних розробило проект, підписало, зареєструвало та надіслало підприємству «Б» претензію (див. с. 17).
Подання та розгляд претензії
Претензія надсилається адресату рекомендованим або цінним листом чи вручається йому під розписку
(ч. 5 ст. 6 ГПК).Щоб уникнути можливих непорозумінь, коли одержувач претензії згодом може стверджувати, що він її не отримав чи отримав порожній конверт, при відправленні претензії поштою краще практикувати використання
опису вкладень і повідомлення про вручення поштового відправлення.При врученні претензії під розписку бажано отримати на своєму примірнику
позначку адресата приблизно такого змісту: «Претензію з усіма зазначеними в ній додатками, усього на ___ аркушах, отримано __.__.200_ р. Посада, підпис, П. І. Б.», що засвідчується печаткою (штампом) одержувача претензії (щоб надалі можна було підтвердити, що позначку виконано працівником саме підприємства — одержувача претензії).При відмові одержувача претензії проставити таку позначку на примірнику заявника претензії останньому доведеться продублювати її вручення відправленням претензії поштою з урахуванням викладених вище рекомендацій.
Порядок і строки розгляду претензії регламентуються
ст. 7 ГПК і ч. 6 — 8 ст. 222 ГКУ.За загальним правилом,
претензія розглядається в місячний строк від дня її отримання, однак у цього правила є й винятки.Так, у випадках, коли обов’язковими для обох сторін правилами чи договором передбачено право повторної перевірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виробником, строк розгляду претензій, пов’язаних з якістю та комплектністю продукції (товарів), становить два місяці.
Якщо до претензії не додано всі необхідні для її розгляду документи, то одержувач претензії має право затребувати їх у заявника претензії (бажано письмово для уникнення непорозумінь), установивши йому для цього відповідний строк, який не може бути менше п’яти днів (без урахування часу поштового обігу).
При цьому слід ураховувати, що строк розгляду претензії призупиняється до отримання затребуваних документів або закінчення строку їх подання, а якщо ці документи в установлений строк так і не надійшли, то претензія розглядається за наявними документами.
Для забезпечення досудового врегулювання спору за потреби підприємства при розгляді претензії мають звірити розрахунки, провести експертизу чи виконати інші дії.
Якщо вимоги заявника претензії є обґрунтованими, то одержувач претензії зобов’язаний їх задовольнити, але в будь-якому разі незалежно від результатів розгляду претензії він має про них повідомити заявника у письмовій формі.
При цьому слід ураховувати: якщо господарський суд при розгляді справи дійде висновку, що спір виник унаслідок неправильних дій сторони, яка не надала відповіді на претензію, він має право на підставі
ч. 2 ст. 49 ГПК покласти на цю сторону сплату державного мита незалежно від результатів вирішення спору (див. останній абзац п. 40 Інформаційного листа ВГС від 07.04.2008 р. № 01-8/211).До відповіді на претензію господарським процесуальним законодавством також висуваються певні вимоги, викладені в
ч. 2 ст. 8 ГПК (див. «Що має включати відповідь на претензію»)
| Що має включати відповідь на претензію Витяг зі ст. 8 Господарського процесуального кодексу України
«У відповіді на претензію зазначаються :а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь; б) коли претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці; в) коли претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії; г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів». |
До відповіді на претензію має бути додано документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає в заявника претензії, а коли претензія відхиляється повністю або частково, заявнику претензії повертаються отримані з претензією оригінали документів (
ч. 3 ст. 8 ГПК).Відповідь на претензію підписується директором підприємства чи іншою посадовою особою підприємства, яка має відповідні повноваження, надані статутом підприємства чи довіреністю.
Якщо до претензії про сплату грошових коштів додавалася платіжна вимога-доручення, то при визнанні претензії повністю або частково у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.
Такі платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, установленому НБУ (
ч. 7 ст. 8 ГПК).Відповідь на претензію надсилається адресату рекомендованим або цінним листом чи вручається йому під розписку
(ч. 4 ст. 8 ГПК).При відмові одержувача виконати таку позначку на примірнику підприємства, що дає відповідь на претензію, йому доведеться продублювати відправлення цієї відповіді на претензію поштою з урахуванням викладених вище рекомендацій.
Після пред’явлення претензії підприємство може отримати один із чотирьох можливих результатів:
— претензію визнано (повністю або частково) і задоволено;
— претензію визнано (повністю або частково), але не задоволено;
— претензію не визнано;
— відповідь на претензію не отримано.
Залежно від отриманого результату підприємство прийматиме рішення про свої подальші дії, зокрема, про необхідність звернення до суду.
Закінчуючи розгляд питання про порядок досудового врегулювання спорів між суб’єктами господарювання, хотілося б усе-таки закликати їх не ігнорувати цю можливість і намагатися вирішувати спірні ситуації з контрагентами поза залом судового засідання. При вмілому веденні переговорів це допоможе зекономити і час, і гроші. Інакше підприємство ризикує не лише бути втягненим у багаторічний судовий розгляд, а і втратити партнера по бізнесу. Згадайте хоча б, чим закінчився спір Івана Івановича з Іваном Никифоровичем.
| Підприємство «А» 61000 м. Харків, вул. Лісова, 10, п/р № 26008880001110 у Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016, код ЄДРПОУ 11111111
Претензія про сплату заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 40053 гривні 42 копійки
Відповідно до умов Договору поставки продукції від 03.12.2007 р. № 223 (далі — Договір) підприємство «А» поставляє підприємству «Б» продукцію на підставі щомісячних Специфікацій. Підприємство «Б» з початку лютого 2009 року перестало виконувати свої договірні зобов’язання з оплати продукції, що поставляється підприємством «А», унаслідок чого станом на 02.03.2009 р. утворилася заборгованість на суму 40000 грн. 00 коп. виходячи з такого розрахунку:
Крім того, пунктом 5.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції передбачено пеню в розмірі 5 % річних від несплаченої суми за кожен день прострочення, у зв’язку з чим підприємство «Б» має виплатити підприємству «А» станом на 02.03.2009 р. пеню на загальну суму 53 грн. 42 коп. виходячи з такого розрахунку:
Таким чином, станом на 02.03.2009 р. заборгованість підприємства «Б» перед підприємством «А» за Договором становить 40053 (сорок тисяч п’ятдесят три) гривні 42 копійки, у тому числі 40000 грн. 00 коп. — оплата за поставлену продукцію, 53 грн. 42 коп. — пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції.На підставі викладеного вище, статей 530, 612, 622, 691 — 692 Цивільного кодексу України, статей 222, 230, 231 Господарського кодексу України, пунктів 4.2 і 5.2 Договору, а також керуючись статтею 6 Господарського процесуального кодексу України, п р о с и м о перерахувати 40053 (сорок тисяч п’ятдесят три) гривні 42 копійки , у тому числі 40000 грн. 00 коп. — оплата за поставлену продукцію, 53 грн. 42 коп. — пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції, на наш поточний рахунок № 26008880001110 у Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016. В іншому разі ми будемо змушені звернутися до господарського суду з позовом про примусове стягнення зазначених вище сум з віднесенням судових витрат на підприємство «Б».Усі документи, необхідні для розгляду цієї претензії, у Вас є.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
