Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Правила податкового контролю в оглядових листах ДПАУ

Редакція БТ
Бухгалтерський тиждень Серпень, 2009/№ 34
Друк
Стаття

ПРАВИЛА ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

в оглядових листах ДПАУ

 

При перевірках дотримання вимог податкового законодавства податківці зобов’язані дотримуватись певних процедур. Тому платник, який знає технологію проведення податкового контролю, зможе простежити, щоб дії перевіряючих не виходили за встановлені межі. У недавніх оглядових листах від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354, від 08.07.2009 р. № 14192/7/24-0117 та від 09.07.2009 р. № 14314/7/25-0017 ДПАУ визначила свої позиції в деяких питаннях організації та проведення перевірок, узгодження податкових зобов’язань, стягнення податкового боргу та розгляду скарг платників.

У цій статті висвітлимо ці питання з урахуванням позиції податківців.

Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

КпАП —

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Закон № 509

— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.

Закон про РРО

— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції від 01.06.2000 р. № 1776-III.

Закон № 877

— Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Закон про ПДВ —

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про держбюджет-2009

— Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI.

Указ № 817 —

Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 р. № 817/98.

Методрекомендації

— Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПАУ від 27.05.2008 р. № 355.

Порядок № 327 —

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 327.

Положення № 29

— Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом ДПАУ від 11.12.96 р. № 29 (у редакції наказу від 02.03.2001 р. № 82).

Порядок № 378 —

Порядок розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків, затверджений наказом ДПАУ від 18.09.2001 р. № 378.

Лист № 14082

— лист ДПАУ «Про окремі питання з контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків — юридичними особами» від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354.

Лист № 14192

— лист ДПАУ «Про податкову заставу» від 08.07.2009 р. № 14192/7/24-0117.

Лист № 14314

— лист ДПАУ «Про надання оглядового листа з питань подання та розгляду скарг платників податків на рішення (постанови) органів ДПС» від 09.07.2009 р. № 14314/7/25-0017.

 

Підстави для проведення перевірки

Підставою для проведення

планової виїзної перевірки є факт включення такої перевірки до плану роботи податкового органу. А для проведення позапланової виїзної перевірки необхідна наявність підстав, передбачених у ч. 6 ст. 111 Закону № 509. Причому деякі з них виникають лише в тому випадку, якщо платник не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит податкового органу протягом 10 робочих днів від дня отримання такого запиту.

Зауважимо, що «наглядовим»

Законом № 877 установлено підстави для проведення позапланових перевірок органами державного контролю, що істотно відрізняються від перелічених у Законі № 509, однак податківці наполягають, що в питаннях дотримання податкового законодавства спеціальнішим є Закон № 509 , яким вони й керуються на практиці (докладніше див. статтю «Закон про перевірки: підсумки практики застосування» // «БТ», 2008, № 36, с. 13).

Крім того,

постановою КМУ від 21.05.2009 р. № 502* запроваджено додаткові обмеження на проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів підприємницької діяльності. Однак у листі від 25.06.2009 р. № 2833/н/23-4014** ДПАУ заявила, що ці обмеження на перевірки дотримання податкового законодавства не поширюються.

* Див. ком. «Планові та позапланові перевірки: Кабмін запровадив до 31 грудня 2010 року обмеження щодо їх проведення» //«БТ», 2009, № 23, с. 8

** Див. ком. «Тимчасова заборона на проведення перевірок на податкові органи не поширюється — роз’яснює ДПАУ» //«БТ», 2009, № 30, с. 8.

Про підстави для проведення перевірок

з питання правомірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ ДПАУ розповіла в п. 1.3 листа № 14082, присвяченого питанням контролю за дотриманням податкового законодавства. Причому цим листом скасовано низку попередніх листів ДПАУ на цю тематику, а всі інші податкові роз’яснення приписано застосовувати лише в частині, що не суперечить листу № 14082.

Так,

перевірки з питання правомірності бюджетного відшкодування ПДВ можуть проводитися або на підставі п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону № 509 (якщо від’ємне значення перевищує 100 тис. грн.), або на підставі п.п. 7.7.5 Закону про ПДВ, що передбачає можливість проведення позапланової виїзної перевірки за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було здійснено з порушенням норм податкового законодавства, без обмеження суми. Докладно про такі перевірки ми розповідали у статті «Бюджетне відшкодування з ПДВ: як відбуватиметься перевірка» // «БТ», 2008, № 24, с. 31.

Що стосується

невиїзних перевірок, то відповідно до п. 2.3 розділу 2 Методрекомендацій вони можуть проводитися на підставі письмового дозволу керівника (заступника керівника) податкового органу. Згідно з п. 1.4 листа № 14082 таким дозволом може бути резолюція керівника на відповідних документах, зокрема на службових або доповідних записках керівників структурних підрозділів чи листах платників податків.

 

Повідомлення про перевірку, строки проведення та їх продовження

Письмове повідомлення про проведення

планової виїзної перевірки має бути надіслано платнику не пізніше ніж за десять календарних днів до її початку. Повторне виписування повідомлення зі зміненими строками не допускається (п. 1.1 листа № 14082).

Повідомляти платника про проведення

позапланової виїзної перевірки податковий орган не зобов’язаний. Однак перевіряючі повинні надати платнику (під підпис) копію наказу на проведення такої перевірки, в якому зазначено конкретні обставини, передбачені ст. 111 Закону № 509, що стали підставою для проведення такої перевірки.

У направленні на проведення як планових, так і позапланових виїзних перевірок, яке обов’язково має вручатися платнику під підпис, зазначаються строки її проведення і склад перевіряючих.

Крім того, відповідно до

Указу № 817 на вимогу платника перевіряючі зобов’язані зареєструватися в Журналі відвідування суб’єкта підприємницької діяльності представниками контролюючих органів (якщо такий журнал ведеться платником). Відмова від такої реєстрації, або ненадання направлення, а для позапланової перевірки — ще й копії відповідного наказу, є підставою для недопуску перевіряючих до перевірки.

Строки проведення перевірок установлені у

ст. 111 Закону № 509 і не можуть перевищувати:

— для планових виїзних перевірок — 20 робочих днів (щодо суб’єктів малого підприємництва — 10 робочих днів);

— для позапланових виїзних перевірок — 10 і 5 робочих днів відповідно.

За необхідності продовження строків перевірки керівником податкового органу, яким було виписано направлення на перевірку, має бути видано відповідний наказ. Згідно зі

ст. 111 Закону № 509 строки перевірки може бути продовжено:

— для планових виїзних перевірок — до 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів;

— для позапланових виїзних перевірок — 5 і 2 робочі дні відповідно.

Причому таке продовження починається з наступного робочого дня після останнього робочого дня, зазначеного в направленні на перевірку (розриви в періоді проведення перевірки не допускаються).

На продовження перевірки виписується нове направлення, при цьому склад перевіряючих може змінитися.

Що стосується перевірок підприємств, що мають філії (відокремлені підрозділи), то, як зазначено в

п. 1.2 листа № 14082, на підставі п. 1.1 Закону № 2181 філії можуть розглядатися як окремі платники податків. Отже, їх перевірки можуть проводитися окремо від перевірки головного підприємства на підставі документів (наказів, направлень), виписаних на перевірку саме філій.

На наш погляд, перевірка філії окремо від головного підприємства можлива тільки щодо податків, платником яких є філія (наприклад, місцеві податки та збори). При цьому відповідальність за порушення податкового законодавства несе головне підприємство —

юридична особа. Тому податкові повідомлення-рішення на донараховані щодо філії суми податків та застосовані штрафні санкції мають складатися щодо юридичної особи.

 

Права та обов’язки органів ДПС і платників при перевірках

Якщо планову чи позапланову перевірку очолює (проводить) ДПАУ, ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі (податкові органи вищого рівня), а не орган податкової служби, в якому платник перебуває на обліку, то такі

вищі за рівнем органи мають оформити всі необхідні документи на її проведення (п. 2.1 листа № 14082), тобто повідомити платника про проведення планової перевірки або видати наказ про проведення позапланової перевірки, виписати направлення на перевірку. При виникненні спірних питань під час перевірки їх повинні розглянути на засіданнях постійних комісій. За результатами перевірки на бланку такого податкового органу вищого рівня складається і підписується акт перевірки у строки, установлені п. 4.2 Порядку № 327, а саме протягом 5 робочих днів із дня, наступного за останнім днем перевірки (для суб’єктів малого підприємництва — 3 робочих днів, а для платників, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, — протягом 10 робочих днів).

А от

податкові повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) приймається та вручаються платнику податковим органом, на обліку в якому перебуває платник. Для цього матеріали перевірки передаються вищим за рівнем органом податковому органу за місцем реєстрації платника.

У

п. 2.2 листа № 14082 ДПАУ вказала на можливість проведення перевірки платника працівниками інших (районних) податкових органів.

Таку можливість передбачено тільки для перевірок з питання підтвердження взаємовідносин платника з його контрагентами, тож перевірка проводиться лише в тому випадку, якщо платник не надасть у встановлений 10-денний строк податковому органу за місцем реєстрації (на його письмовий запит) пояснень та їх документальних підтверджень. При цьому наказ і направлення на перевірку має бути складено податковим органом, на обліку в якому перебуває платник, а довідку про таку перевірку має бути складено на бланках такого податкового органу.

 

Періоди, що перевіряються, і строки зберігання документів

Як відомо, строк давності для самостійного визначення органом податкової служби сум податкових зобов’язань платника, установлений

п. 15.1 Закону № 2181, становить 1095 днів.

У

п. 2.3 листа № 14082 ДПАУ звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено обмежень періоду проведення перевірки, тобто, на думку ДПАУ, податківці можуть перевіряти періоди більш ранні, ніж 1095 днів, але щодо порушень, виявлених у таких періодах, донарахувати податкові зобов’язання і застосувати штрафні санкції вони не можуть.

Якщо підходити формально, то з такою позицією можна погодитися, тільки не зрозуміло, у чому полягатиме сенс цієї перевірки.

ДПАУ звертає увагу, що первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського і податкового обліку, а також облікові регістри зберігаються на підприємстві

три роки за умови завершення перевірки податковими органами*.

* Див. статтю «Документи в господарській діяльності: зберігання, відповідальність, знищення» // «БТ», 2006, № 32, с. 30.

Отже, власне документи, не перевірені податківцями, у підприємства можуть бути, а от питання про необхідність їх надання перевіряючим, на наш погляд, варто розглядати в кожній конкретній ситуації. Якщо такі документи не пов’язані з виникненням податкових зобов’язань за період у межах строку давності, то їх можна й не надавати перевіряючим, адже їх відсутність не може спричинити нарахування податків або штрафних санкцій. Якщо ж без таких документів неможливо підтвердити правильність нарахування платежів у пізніших періодах, наприклад, на підставі таких документів здійснювалися коригування, то їх можна надати податківцям.

У

п. 2.5 листа № 14082 ДПАУ після тривалих міркувань дійшла висновку, що працівники податкових органів мають право вимагати і використовувати при проведенні перевірки регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність господарюючих суб’єктів, і навіть зауважила, що за невиконання законних вимог посадових осіб податкових органів керівники та інші посадові особи суб’єктів господарювання можуть притягатися до адмінвідповідальності згідно зі ст. 1633 КпАП. Однак при цьому ДПАУ чітко не вказала, якими нормативними актами передбачено законність вимоги про надання таких документів, адже регістри бухгалтерського обліку не є первинними документами, що впливають на показники податкового обліку. На нашу думку, їх надання — справа цілком добровільна.

Безумовно, перевіряючим зручніше працювати з інформацією, систематизованою в регістрах бухобліку, ніж з первинними документами, тому вони наполягатимуть на вимозі про надання їм облікових регістрів. Тим більше, що в

розділі III листа № 14082 передбачено: в акті перевірки має бути зазначено перевірені документи бухгалтерського обліку, первинні документи тощо або зроблено позначку про їх відсутність.

 

Розмір штрафних санкцій

Питанням розрахунку розміру штрафних санкцій ДПАУ присвятила в цьому році вже два досить значні за обсягом

листи. Так, у листі від 13.05.2009 р. № 9842/7/23-4017/227* на конкретних прикладах було розглянуто порядок нарахування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.1 — 17.1.3 і 17.1.6 Закону № 2181. Зазначений лист, мабуть, став підґрунтям розділу IV листа № 14082, в якому, крім згаданих штрафних санкцій, висвітлено питання нарахування штрафних санкцій за п.п. 17.1.9 Закону № 2181.

* Див. ком. «Штрафи згідно із Законом № 2181: ДПАУ роз’яснила порядок розрахунку» // «БТ», 2009, № 24, с. 9.

Якщо платник здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або провадить грошові виплати без попереднього нарахування і сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо такі нарахування і сплата є законодавчо встановленою умовою такого продажу чи виплати, такий платник

сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання щодо такого податку, збору (обов’язкового платежу).

Як зауважила ДПАУ в

п. 4.3 листа № 14082, прикладом обов’язкової попередньої сплати податку до бюджету є авансові платежі з податку на прибуток при виплаті дивідендів згідно з п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток.

Так, при виплаті дивідендів платник зобов’язаний нарахувати авансовий внесок таких дивідендів та

перерахувати його до бюджету до або під час такої виплати незалежно від того, чи виникнуть зобов’язання з податку на прибуток за такий звітний період.

Якщо за результатами звітного періоду було отримано від’ємне значення (збиток), то перерахований аванс збільшує таке від’ємне значення. Якщо сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов’язань звітного періоду, то різниця переноситься на зменшення податкових зобов’язань наступного податкового періоду, а при отриманні від’ємного значення податкового зобов’язання такого наступного податкового періоду — на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових періодів.

Варте уваги, що сплата штрафу за

п.п. 17.1.9 Закону № 2181 не звільняє платника податків від адміністративної чи кримінальної відповідальності. Крім того, на сьогодні залишається відкритим питання, сплачується цей штраф тільки в тому випадку, якщо порушення виявив податковий орган, чи також і в разі, коли помилку платник податків виявив самостійно**.

** З цієї проблеми див. статтю «Помилки з податку на прибуток: нюанси штрафування при самостійному виправленні» // «БТ», 2009, № 21, с. 28.

Зверніть увагу:

усі згадані штрафні санкції застосовуються незалежно від стану розрахунків платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника за податками (зборами, обов’язковими платежами).

 

Деякі аспекти оскарження рішень податкових органів

Оскарження повідомлень-рішень податкових органів дає можливість призупинити виконання таких рішень на період проведення процедури оскарження та відстояти законні інтереси платника.

Процедурні питання процесу оскарження досить чітко регламентовано

ст. 5 Закону № 2181 та Положенням № 29. Про них ми розповідали у статті «Камеральні перевірки у світлі боротьби з податковими накладними, що запізнилися» // «БТ», 2009, № 31, с. 31.

У

листі № 14314 ДПАУ порушила низку питань, пов’язаних із процедурою розгляду скарг платників на рішення (постанови) податкових органів. Відзначимо деякі принципові моменти.

Якщо податковий орган відмовив повністю або частково в задоволенні скарги платника, то платник має право оскаржити таке рішення в податковому органі вищого рівня протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання

рішення про розгляд скарги, а не з моменту отримання податкового повідомлення-рішення на залишену без змін суму податкових зобов’язань, яку було оскаржено платником.

Якщо під час розгляду скарги буде збільшено суму податкових зобов’язань (пені, штрафних санкцій), то на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення-рішення. Суму податкового зобов’язання, зазначену в такому повідомленні-рішенні, має бути сплачено до бюджету чи оскаржено у звичайному порядку протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання такого

окремого податкового повідомлення-рішення.

Датою подання скарги (заяви) вважається день фактичного надання скарги (заяви) до відповідного податкового органу, а в разі відправлення скарги (заяви) поштою або через службу кур’єрської доставки (за наявності в суб’єкта, який надає такі послуги, відповідної ліцензії) — дата відправлення скарги (заяви), зазначена в повідомленні про вручення та на конверті. Якщо відсутні повідомлення про доставку та відбиток календарного штемпеля на конверті (бандеролі), що не дозволяє встановити дату відправлення, то датою подання скарги вважається дата фактичного надходження скарги до податкового органу.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення подається протягом 10 днів від дня винесення постанови до податкового органу, посадова особа якого винесла постанову. Такий податковий орган протягом 3 днів з моменту отримання надсилає скаргу разом з адмінсправою до податкового органу вищого рівня (посадовій особі, правомочній її розглядати). Скарга на постанову в адмінсправі розглядається в десятиденний строк від дня її надходження до податкового органу, правомочного її розглядати.

 

Податкова застава

Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником у строки, установлені

ст. 5 Закону № 2181, визнається податковим боргом.

У

листі № 14192 ДПАУ зробила висновок, що ст. 8 Закону № 2181, з урахуванням рішення КСУ від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005, передбачає, що право податкової застави поширюється не на всі активи боржника, а лише на активи платника, розмір яких є не менше двократного розміру суми податкового боргу на день виникнення податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.

На відміну від звичайних операцій із застави майна*, вартість активів, на які поширюється право

податкової застави, визначається виходячи з балансової вартості за даними бухобліку платника. Тільки в тому випадку, коли за даними бухобліку неможливо визначити вартість активів (наприклад, нараховано 100-відсотковий знос), така величина визначається на підставі експертної оцінки.

* Див. статтю «Заставні операції: правові аспекти» // «БТ», 2009, № 25, с. 27.

Якщо сума податкового боргу збільшується, право податкової застави поширюється на додаткові активи до суми не менше двократного розміру податкового боргу. Якщо ж сума податкового боргу зменшується, то виключення активів платника з податкової застави провадиться за письмовою заявою за умови, що в податковій заставі залишаться активи, балансова вартість яких не менше ніж удвічі перевищує решту податкового боргу.

Платник самостійно визначає перелік активів, на які поширюється право податкової застави та які надалі може бути реалізовано в рахунок погашення податкового боргу. Якщо платник самостійно не визначив перелік таких активів або визначені ним активи не може бути реалізовано в рахунок погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов’язаний самостійно визначити склад активів, на які може поширюватися право податкової застави.

Зміна предмета податкової застави може здійснюватися лише за згодою органу податкової служби.

Однією з підстав звільнення активів з податкової застави є факт погашення платником податкового боргу.

 

Відповідальність платника за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі

Підпунктом 17.1.8 Закону № 2181

передбачено: якщо платник, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснив відчуження таких активів без попередньої згоди податкового органу, то такий платник сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

ДПАУ в

листі № 14192 звернула увагу на такі аспекти застосування (незастосування) цих штрафних санкцій.

По-перше, якщо платник здійснив відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, без узгодження з податковим органом і суму отриманих коштів повністю або частково спрямував на погашення податкового боргу, то все одно до нього

застосовується штрафна санкція згідно з п.п. 17.1.8 Закону № 2181.

По-друге, якщо платник отримав письмовий дозвіл податкового органу на відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, але суму отриманих коштів спрямував не на погашення податкового боргу або погасив податковий борг частково, то до нього

не застосовується штрафна санкція згідно з п.п. 17.1.8 Закону № 2181.

Отже, для застосування зазначених штрафних санкцій визначальним є факт отримання письмового дозволу податкового органу на відчуження активів, а не факт погашення податкового боргу.

Питання податкової застави докладно розглянуто у

статті «Податкова застава: коли виникає та чим загрожує» // «БТ», 2007, № 45, с. 32.

 

Штрафні санкції щодо РРО не є податковим боргом

У

листі № 14192 ДПАУ зауважила, що штрафні санкції, які застосовуються за порушення порядку проведення розрахункових операцій згідно зі ст. 17 — 24 Закону про РРО, не є сумами податкових зобов’язань і відповідно не є податковим боргом.

Тому до таких сум не застосовуються процедури стягнення податкового боргу та податкові вимоги на них не складаються.

Стягнення несвоєчасно сплачених штрафних санкцій, застосованих за порушення

Закону про РРО, здійснюється виключно в судовому порядку.

 

Відстрочення (розстрочення) податкових платежів

У

листі № 14192 ДПАУ нагадала, що згідно з п.п. 14.4.4 Закону № 2181 будь-який платник має право вимагати розстрочення або відстрочення його податкових зобов’язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких питань, зобов’язаний задовольнити таку вимогу платника. Причому кожне таке звернення платника розглядається окремо.

Згідно з

п. 2.1 Порядку № 378 розстрочення податкових зобов’язань може надаватися:

— ДПАУ — без обмеження суми;

— ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі — на суму не більше 3 млн грн.;

— районними ДПІ — на суму не більше 30 тис. грн.

Слід нагадати, що

ст. 62 Закону про держбюджет-2009 у поточному році заборонено розстрочення податкових зобов’язань, тому цю інформацію потрібно сприймати «на перспективу», якщо в наступному році не буде аналогічної заборони.

Сподіваємося, що наші читачі, озброївшись згаданими листами ДПАУ та нашими роз’ясненнями, зможуть за необхідності відстояти свої законні права та наполягти на виконанні податківцями їх обов’язків.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі