ВАГІТНІ ТА ЖІНКИ-МАТЕРІ:
гарантії при звільненні
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26.08.2009 р. № 9765/0/14-09/13
«Про законодавче врегулювання трудових відносин щодо жінок, які поєднують роботу з материнством»
У
листі, що коментується, Мінпраці нагадало про гарантії, передбачені трудовим законодавством при звільненні вагітних жінок та жінок — матерів.Згідно з
частиною третьою ст. 184 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) не допускається звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, таких категорій жінок:— вагітних жінок;
— жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років —
частина шоста ст. 179 КЗпП);— самотніх матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.
Виняток
становить повна ліквідація підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.Обов’язкове працевлаштування
зазначених жінок роботодавець також має здійснити й у випадках звільнення працівників названих категорій після закінчення строкового трудового договору. Як зазначає Мінпраці в листі, що коментується, працівницю має бути переведено за її згодою на іншу роботу, що відповідає її спеціальності. Як бачимо, Мінпраці зауважує, що працівниці необхідно запропонувати не просто іншу роботу, а з урахуванням її спеціальності. На період такого працевлаштування за нею зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.А як поводитись, якщо працівниця від запропонованої роботи відмовиться, наприклад, бажаючи працювати саме за посадою, яку раніше обіймала, і більше ні за якою іншою? На жаль, Мінпраці в
листі, що коментується, відповіді на це питання не дає. Водночас фахівці у сфері права* зазначають, що в разі відмови від роботи за фахом без поважних причин у роботодавця є право звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП (у зв’язку із закінченням строку).* Про це зазначають автори Науково-практичного коментаря до законодавства України про працю / Б. С. Стічинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: А. С. К., 2001. — С. 753.
Від себе також додамо. Гарантії, передбачені ст. 184 КЗпП, згідно зі ст. 1861 КЗпП поширюються також і на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників). Крім того, заборона на звільнення названих категорій працівників поширюється тільки на звільнення за ініціативою роботодавця (це ст. 28, 40 і 41 КЗпП) та в разі закінчення строку трудового договору з такими категоріями працівників (пп. 2 і 3 ст. 23 КЗпП). Щодо інших підстав, то зазначене обмеження не діє (наприклад, звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), у тому числі при достроковому розірванні строкового трудового договору за бажанням працівника (ст. 39 КЗпП), звільнення за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) тощо.
