Теми статей
Обрати теми

Що робити, якщо бракує грошей на сплату податків?

Редакція БТ
Стаття

Що робити,

якщо бракує грошей на сплату податків?

 

Останнім часом багато підприємств стикаються з браком грошових коштів, у тому числі і для своєчасної сплати податків. Тому доводиться робити нелегкий вибір: які платежі перерахувати в першу чергу?

У цій статті розглянемо штрафні санкції, передбачені за несвоєчасну сплату обов’язкових платежів, щоб допомогти прийняти усвідомлене рішення та вийти з такої ситуації з мінімальними втратами.

Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

КУпАП —

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Закон № 889

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон № 1533

— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III.

Закон № 2240

— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.

Закон № 1105

— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

Закон № 1058 —

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Указ № 746

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.

Інструкція № 110 —

Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. № 110.

Інструкція № 290

— Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. № 290.

Інструкція № 21-1

— Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.

 

Штрафні санкції за несвоєчасну сплату податків

Порядок застосування штрафних санкцій за порушення, пов’язані зі сплатою більшості податків, зборів (обов’язкових платежів), урегульовано спеціальним законом —

Законом № 2181. Ним, зокрема, установлено розміри штрафних санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань.

Нагадаємо, що

податкові зобов’язання, нараховані платником у поданій ним податковій декларації, вважаються узгодженими з дня подання такої декларації (п. 5.1 Закону №2181). А податкові зобов’язання, нараховані контролюючим органом та зазначені у відповідному податковому повідомленні, вважаються узгодженими в день отримання такого повідомлення, якщо його не буде оскаржено платником (п.п. 5.2.1 Закону №2181).

Граничні строки сплати

встановлені п.п. 5.3.1 Закону № 2181 і становлять 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації (щодо місячної звітності — 20 днів, щодо квартальної — 40 днів, а річної — 60 днів після закінчення звітного періоду), а щодо сум, донарахованих податковим органом, — 10 календарних днів, наступних після дня отримання податкового повідомлення.

Зауважимо, що стосовно деяких податків та обов’язкових платежів строки сплати визначаються не

п.п. 5.3.1 Закону № 2181, а спеціальними законами чи іншими нормативними актами, якими встановлено відповідний податок. До таких «нестандартних» платежів, зокрема, належать податок з доходів фізичних осіб (далі — ПДФО), єдиний податок, внески до соцфондів. Про це ми поговоримо трохи пізніше, а поки що повернемося до штрафних санкцій за «стандартними» податками.

Отже,

п.п. 17.1.7 Закону №2181 передбачає, що розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань залежить від строку затримки такої сплати:

— при затримці до 30 календарних днів, наступних після останнього дня граничного строку сплати, — 10 % суми податкового боргу, погашеної протягом таких 30 днів;

— при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних після останнього дня граничного строку сплати, — 20 % суми податкового боргу, погашеної протягом такого періоду;

— при затримці, що перевищує 90 календарних днів, наступних після останнього дня граничного строку сплати, — 50 % суми податкового боргу, погашеного після закінчення 90 днів за останнім днем граничного строку сплати.

Згідно з

п.п. 6.1.7 Інструкції № 110 податкові повідомлення про нарахування таких штрафних санкцій у розмірі 10 і 20 % податківці мають скласти на наступний день після закінчення 30- і 90-денного строку відповідно, а на суму штрафної санкції, нарахованої в розмірі 50 %, — після повного погашення податкового боргу за конкретною декларацією (податковим повідомленням).

Відповідно до

останнього абзацу п.п. 6.1.7 Інструкції № 110 цей штраф не нараховується на суми штрафних (фінансових) санкцій.

 

Пеня

Крім штрафних санкцій, за несвоєчасну сплату податків

Законом № 2181 передбачено нарахування пені.

Пеня нараховується за кожний календарний день прострочення на суму податкового боргу (уключаючи суми узгоджених штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 % річної облікової ставки Нацбанку, що діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка ставка є більшою (

п.п. 16.4.1 Закону № 2181). Порядок нарахування пені податковими органами встановлено Інструкцією № 290.

У разі часткового погашення податкового боргу згідно з

п.п. 16.3.3 Закону № 2181 на таку частину має бути нараховано пеню, що перераховується разом із податковим боргом (в одному платіжному дорученні, в якому суми податкового боргу та пені виділено окремо). Платіжні документи, що не містять окремо виділеної суми податкового боргу та пені, не повинні прийматися банком.

Якщо платник не зазначить суму пені у платіжному дорученні або зазначить її неправильно, то податковий орган самостійно розподіляє отримані грошові кошти на суму частково погашеного податкового зобов’язання та суму пені.

Для наочності продемонструємо порядок нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату на умовному прикладі.

Приклад.

Підприємство в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року визначило суму податкового зобов’язання — 1000 грн. Припустимо, що фінансовий стан дозволяє сплатити цю суму в такий спосіб: 200 грн. — 01.12.2008 р., 200 грн. — 25.12.2008 р., 200 грн. — 26.01.2009 р., 200 грн. — 27.02.2009 р. і 200 грн. — 27.03.2009 р.

У зв’язку з тим, що останній день граничного строку сплати податкового зобов’язання за жовтень (30 листопада) припадає на вихідний день, він переноситься на 1 грудня 2008 року (понеділок). Тому сума, перерахована 01.12.2008 р., є своєчасно сплаченою.

На 02.12.2008 р. (день виникнення податкового боргу) облікова ставка Нацбанку дорівнює 12 %. Припустимо, що на дати погашення податкового боргу вона не змінилася, тому пеня розраховуватиметься виходячи з облікової ставки 12 %. Для розрахунку пені застосуємо формулу, наведену в

додатку 2 до Інструкції № 290:
Y =
погашеного боргу х Кднів х UНБУ х 1,2

R
,

де Y — сума пені;

погашеного боргу — фактично погашена сума податкового боргу;

Кднів — кількість днів затримки;

UНБУ — облікова ставка НБУ;

1,2 — коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних від UНБУ;

R — кількість днів у календарному році.

 

Результати розрахунку покажемо в таблиці.

 

Дата

Сума, погашеного ПЗ*, грн.

Кількість днів прострочення

Сума пені, грн.

Загальна сума платежу, грн.

Штраф за п.п. 17.1.7 Закону № 2181

розмір, %

сума, грн.

01.12.2008 р.

200,00

200

25.12.2008 р.

200,00

24

1,89

201,89

10

20,00

26.01.2009 р.

200,00

56

4,42

204,42

20

80,00

27.02.2009 р.

200,00

88

6,94

206,94

27.03.2009 р.

200,00

116

9,15

209,15

50

100,00

Разом

1000,00

х

22,4

1022,40

х

200,00

* ПЗ — податкове зобов’язання.

 

Зверніть увагу: пеню платник податків розраховує самостійно та сплачує при погашенні податкового боргу, а от штраф за

п.п. 17.1.7 Закону № 2181 розраховується податковим органом. Платник податків сплачує його на підставі податкового повідомлення-рішення. Штраф, не сплачений протягом 10 днів після отримання податкового повідомлення-рішення, також перетворюється на податковий борг, на суму якого нараховується пеня.

Таким чином, можна зробити перший висновок: щодо податків, зборів (обов’язкових платежів), щодо яких строки сплати нарахованих податкових зобов’язань установлено

Законом №2181, затримка платежу на строк до 30 днів (включно) призведе до нарахування штрафної санкції в розмірі 10 %. Якщо ж затримка перевищить 30 днів, розмір штрафної санкції буде вдвічі більшим, якщо 90 днів, то штрафна санкція зросте у п’ять разів.

 

Адміністративна відповідальність

Посадові особи підприємств (юридичних осіб) можуть притягатися також і до адміністративної відповідальності. Але в цьому випадку адмінвідповідальність, передбачена

ст. 1632 КУпАП, застосовується не за факт несплати, а за неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Отже, якщо платіжне доручення було подано до банку (у підприємства є таке доручення з позначкою банку про відсутність грошових коштів), але суму не було перераховано до бюджету у зв’язку з тим, що на розрахунковому рахунку немає грошових коштів, то підстав для притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності немає.

Згідно зі

ст. 255 КУпАП адмінпротоколи про несвоєчасну сплату податків та зборів складаються уповноваженими працівниками податкової служби, а розглядаються такі справи районними судами (ст. 221 КУпАП).

 

Право на помилку

Особливістю штрафних санкцій, передбачених

п.п. 17.1.7 Закону № 2181, є те, що вони застосовуються за несвоєчасну сплату лише узгоджених сум податкових зобов’язань.

Це дозволяє мінімізувати суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків при тимчасовій відсутності грошових коштів шляхом використання положень

п. 17.2 Закону № 2181. Зазначений пункт, по суті, дає можливість замінити штрафи за несвоєчасну сплату меншим (як мінімум удвічі) 5 % самоштрафом, передбаченим за самостійне виправлення помилки, що призвела до заниження суми податкового зобов’язання.

Отже,

п. 17.2 Закону № 2181 передбачає, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобов’язання попередніх податкових періодів, зобов’язаний подати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати і штраф у розмірі 5 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити таку недоплату (також збільшену на 5 %) у декларації за наступний податковий період.

Таким чином, якщо внаслідок помилки, допущеної випадково (чи свідомо), платник не задекларує суму податкового зобов’язання за звітний період (усю або її частину), то таку незадекларовану суму

не буде узгоджено, отже, до неї не може бути застосовано штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 Закону № 2181.

Безумовно, такою альтернативою слід користуватися дуже обережно і при першій нагоді краще сплатити до бюджету суму недоплати, збільшену на 5 %, і подати уточнюючий розрахунок. Адже якщо контролюючі органи виявлять таке заниження, то до підприємства буде застосовано штрафні санкції за заниження податку, а посадових осіб можуть притягти до адміністративної або навіть кримінальної відповідальності.

Так, згідно з

п.п. 17.1.3 Закону № 2181 у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоїмки (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний із податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоїмка, і закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми і не менше 10 нмдг (170 грн.) за весь строк недоїмки, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Хоча якщо йдеться про

невеликі розміри заниженого податкового зобов’язання (у 2009 році під великим розміром коштів розуміється сума, що перевищує 907500 грн.), щодо яких немає підстав застосовувати п.п. 17.1.6 Закону № 2181, то розмір штрафної санкції, нарахованої згідно з п.п. 17.1.3 Закону № 2181 за заниження податків, не може перевищувати 50 %, тобто максимального розміру штрафу за п.п. 17.1.7 Закону № 2181.

Підпункт 17.1.6 Закону № 2181

передбачає за декларування переоцінених чи недооцінених об’єктів оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов’язань у великих розмірах, накладення штрафу в розмірі 50 % суми недоплати (але не менше 100 нмдг, тобто 1700 грн.). Причому цей штраф може застосовуватися додатково до штрафу, передбаченого п.п. 17.1.3 Закону № 2181.

Наприклад

, податковий орган виявив, що в Розрахунку збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за вересень 2008 року (граничний строк подачі Розрахунку — жовтень 2008 року) платник податків занизив податкове зобов’язання на 3000 грн.
Податкове повідомлення-рішення отримано платником податків у січні 2009 року.

У цьому випадку штраф нараховується за 4 податкові періоди, тобто штраф має бути нараховано в розмірі 40 % заниженого податкового зобов’язання або в сумі 1200 грн. Оскільки 1200 грн. більше 10 нмдг (170 грн.), штраф сплачується в розмірі 1200 грн.

У цьому випадку сума заниження податкового зобов’язання менше «великого розміру», тому штраф за

п.п. 17.1.6 Закону № 2181 не може бути застосовано.

А от якби платник податків правильно задекларував податкове зобов’язання, але прострочив його сплату (наприклад, сплатив би його 30 січня 2009 року, тобто період прострочення перевищив би 90 днів), то йому довелося б сплатити штраф за

п.п. 17.1.7 Закону № 2181 у розмірі 50 % суми недоплати (1500 грн.) і пеню за весь час прострочення (108,89 грн.).

Крім того, не за всіма податками можна «приховати» таку «помилку». Так, щодо ПДВ у деяких випадках податківці можуть визначити факт заниження податкового зобов’язання за даними розшифровок податкових зобов’язань і податкового кредиту контрагентів, що, найімовірніше, призведе до позапланової перевірки. Хоча про її проведення платника мають попередити як мінімум за 10 днів, протягом яких можна знайти необхідну суму для сплати податку і самоштрафу. При цьому слід зауважити, що уточнені розрахунки в такий період податківці приймають дуже неохоче.

 

Особливості податку з доходів фізичних осіб

Головною особливістю податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що визначає порядок застосування (незастосування) фінансових санкцій за несвоєчасну сплату цього податку, є відсутність звітності, в якій узгоджуються нараховані податкові зобов’язання.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку (форма № 1ДФ), в якому наводиться інформація про утримані суми ПДФО з виплачених доходів, не може вважатися податковою декларацією в розумінні Закону № 2181, оскільки на її підставі не провадиться нарахування податкових зобов’язань. З цим погодилася і ДПАУ (див. лист від 14.09.2005 р. № 18388/7/17-2117).

Роботодавець, який перераховує до бюджету утриманий у джерела виплати ПДФО, є податковим агентом (

п. 1.15 Закону № 889). Згідно з пп. 8.1.1 та 8.1.2 Закону № 889 на податкового агента покладено обов’язок утримати з нарахованого доходу суму ПДФО і перерахувати її до бюджету. По суті, податковий агент не є платником такого податку, однак, як зазначено в п. 1.15 Закону № 889, він несе відповідальність за правильність утримання та своєчасність перерахування суми ПДФО до бюджету.

Слід звернути увагу, що ПДФО перераховується до бюджету:

— одночасно з отриманням грошей у банку на виплату доходу чи перерахуванням їх на картрахунок (

п.п. 8.1.2 Закону № 889);

— при виплаті з виручки або в натуральній формі — протягом банківського дня, наступного за днем виплати (

п.п. 8.1.4 Закону № 889);

— якщо

оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується, то податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) податковим агентом до бюджету в строки, установлені законом для місячного податкового періоду (п.п. 8.1.2 Закону № 889).

Наприклад, якщо заробітну плату у жовтні 2008 року було нараховано, але у зв’язку з відсутністю грошових коштів не виплачено, то відповідну суму ПДФО все одно потрібно сплатити до бюджету. Граничний строк сплати прив’язаний до місячного податкового періоду — не пізніше 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання місячної звітності (20 календарних днів після закінчення місяця), по суті, 30 днів після закінчення місяця. Оскільки 30.11.2008 р. — вихідний день (неділя), то граничний строк переноситься на наступний робочий день — 1 грудня 2008 року.

Однак відповідальності за несвоєчасне перерахування ПДФО в

Законі № 889 не передбачено.

Відповідні норми

п.п. 17.1.7 Закону № 2181 до податкового агента застосувати також не можна, оскільки нарахована сума ПДФО не є узгодженою сумою податкового зобов’язання в розумінні Закону № 2181 (як зазначалося на початку розділу, щодо ПДФО немає звітності, в якій узгоджується така сума).

Крім того, немає підстав для нарахування пені, яка відповідно до

п.п. 16.4.1 Закону № 2181 нараховується за несвоєчасну сплату податкового боргу (тобто узгодженого податкового зобов’язання). А в цій ситуації такого узгодження не відбувається.

Адміністративну відповідальність за несплату до бюджету ПДФО при виплаті фізичній особі доходів передбачено у вигляді попередження або штрафу в розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів (34 — 51 грн.) (ст.

1634 КУпАП).

Але до такої відповідальності посадових осіб юридичної особи чи підприємця можна притягти лише в тому випадку,

якщо дохід фізичній особі було виплачено.

Таким чином, можна дійти висновку, що несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих (

але не виплачених) доходів, не загрожує підприємству штрафними санкціями та пенею.

Зауважимо, що ДПАУ в

листі від 10.06.2008 р. № 11856/7/17-0717 висловлювалася про необхідність нарахування пені за несвоєчасну сплату ПДФО, що, на наш погляд, є неправомірним (див. коментар до згаданого листа ДПАУ в «БТ», 2008, № 28, с. 7).

У разі якщо дохід було виплачено, а ПДФО

не було утримано та перераховано до бюджету, до податкового агента може бути застосовано штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.9 Закону № 2181 (докладніше також див. у «БТ», 2008, № 28, с. 7).

 

Єдиний податок

Зі штрафними санкціями за несвоєчасну сплату до бюджету єдиного податку з фізичних осіб ситуація аналогічна описаній у попередньому розділі для ПДФО, оскільки

Звіт суб’єкта малого підприємництва — фізичної особи не є податковою декларацією в розумінні Закону № 2181 — на його підставі не нараховуються податкові зобов’язання.

Отже, підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб немає.

А от

Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою (далі — Розрахунок ЄП) підпадає під визначення податкової декларації, передбачене п. 1.11 Закону № 2181, оскільки на його підставі нараховується сума єдиного податку.

Однак у питанні застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку з юридичних осіб існують певні особливості: по-перше, строки сплати цього податку встановлено

ст. 3 Указу № 746 (щомісяця не пізніше 20-го числа), по-друге, квартальна звітність (Розрахунок ЄП) подається у строки, установлені ст. 4 Указу № 746, — до 20 числа місяця, наступного після закінчення звітного кварталу.

Штрафні санкції, передбачені

п.п. 17.1.7 Закону № 2181 за несвоєчасну сплату сум єдиного податку, за перші два місяці кварталу не може бути застосовано, оскільки такі суми не узгоджуються (немає відповідної звітності).

А от суми єдиного податку, зазначені платником у

Розрахунку ЄП, є узгодженими в момент подання такого Розрахунку. Однак застосовувати штрафні санкції, установлені в п.п. 17.1.7 Закону № 2181, виходячи зі строків, передбачених у ст. 3 Указу № 746, недоречно, оскільки в п.п. 17.1.7 Закону № 2181 зазначено: «…якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф...».

Отже, штрафні санкції може бути застосовано тільки

за порушення граничних строків, установлених Законом № 2181, які для квартальної звітності становлять (з деяким спрощенням) 50 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу. Про розміри таких штрафних санкцій уже розповідалося в першому розділі.

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку з юридичних осіб можуть застосовуватися тільки у випадку, якщо узгоджену суму (зазначену в

Розрахунку ЄП) не буде перераховано протягом 50 днів після закінчення звітного кварталу.

Що стосується адміністративної відповідальності, то посадових осіб підприємства-єдиноподатника може бути притягнуто до адмінвідповідальності згідно зі

ст. 1632 КУпАП за неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування сум єдиного податку (у тому числі і щомісячних платежів) у строки, установлені ст. 3 Указу № 746.

 

Внески до соціальних фондів

Строки сплати внесків до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття (ФБ), Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФТВП) і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФНВ), що нараховуються на фонд оплати праці (а щодо перших двох — ще й утримуються із заробітної плати), прив’язані до дати отримання грошових коштів в установі банку (перерахування на банківський рахунок працівника) на проведення виплат, що є об’єктом нарахування таких внесків. А в разі виплати заробітної плати з виручки або в натуральній формі — до дати такої виплати (докладніше див. «БТ», 2008, № 33, с. 18).

Тому, якщо такі платежі нараховано правильно, але

не перераховано до відповідних фондів у зв’язку з невиплатою заробітної плати, то штрафні санкції платнику не загрожують.

Якщо ж

заробітну плату виплачено (з виручки або в натуральній формі), а страхові платежі не сплачено, до підприємства може бути застосовано такі штрафні санкції:

за внесками до ФБ — у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної суми (ст. 38 Закону № 1533);

за внесками у ФТВП (за несвоєчасну сплату) — у розмірі 50 % суми, що підлягає сплаті (ст. 30 Закону № 2240);

за внесками до ФНВ — у розмірах, передбачених ст. 17 Закону № 2181 (ст. 52 Закону № 1105).

На особливу увагу заслуговують

внески до Пенсійного фонду України (ПФУ), для яких п. 6 ст. 20 Закону № 1058 установлено три види строків сплати:

— при здійсненні протягом звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, підприємство (підприємець)

одночасно з видачею зазначених сум зобов’язане сплатити авансові платежі у вигляді сум внесків, нарахованих на такі виплати;

— при здійсненні протягом звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, у натуральній формі — останній робочий день місяця (

п.п. 5.1.6 Інструкції № 21-1);

— внески, нараховані протягом звітного періоду (для добровільно застрахованих і самозайнятих осіб — квартал, для інших страхувальників — місяць), має бути сплачено протягом не пізніше ніж через 20 календарних днів (для гірничих підприємств — не пізніше ніж через 28 календарних днів) від дня закінчення звітного періоду (безумовно, сплаті підлягає сума за вирахуванням перерахованих авансових платежів).

Таким чином, невиплата заробітної платні

не дозволяє підприємству безкарно не сплачувати нараховані внески до ПФУ.

За несплату або за несвоєчасну сплату

авансових платежів при виплаті доходу передбачено штрафну санкцію в розмірі 50 % від суми несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів (п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058).

А за несплату або

несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 передбачено накладення штрафу залежно від строку затримки платежу в розмірі:

— 10 % своєчасно не сплачених внесків — у разі затримки їх сплати на строк до 30 календарних днів включно;

— 20 % зазначених сум — у разі затримки їх сплати на строк до
90 календарних днів включно;

— 50 % зазначених сум — у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Підставою для застосування цих штрафів (винесення рішення) є дані картки особового рахунка платника страхових внесків (

п.п. 9.3.2 Інструкції № 21-1).

Такі санкції можуть застосовуватися як у разі несплати страхувальниками страхових внесків, так і в разі несвоєчасного здійснення ними зазначених платежів. У першому випадку штраф розраховується від суми несплаченого платежу, у другому випадку — від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки (

п.п. 9.3.2 Інструкції № 21-1).

Крім того, на суми своєчасно не сплачених страхових внесків та фінансових санкцій нараховується

пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, наступного за днем настання строку сплати відповідного платежу, і продовжується до дня фактичної сплати платежу страхувальником (ч. 12 ст. 106 Закону № 1058).

Крім штрафу та пені, на посадових осіб підприємства буде також накладено адмінштраф, передбачений

п. 2 ч. 16 ст. 106 Закону № 1058 і ст. 1651 КУпАП, — від 136 до 255 грн. (при повторному протягом року порушенні — від 170 до 340 грн.).

Слід зауважити: навіть якщо страхові внески було занижено помилково і таку помилку було виявлено самостійно, то в разі її виправлення платник усе одно не звільняється від сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків до ПФУ. Це пояснюється відсутністю в

Законі про пенсійне страхування № 1058 норми, аналогічної п. 17.2 Закону № 2181, що звільняє від відповідальності платника, який самостійно виявив та виправив (з нарахуванням самоштрафу) помилку.

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків до ПФУ є найжорсткішими.

Звертаємо увагу:

при частковій виплаті зарплати перерахування соцвнесків здійснюють у пропорційних сумах (п. 3 ст. 17 Закону № 1533, п. 1 ст. 23 Закону № 2240, п. 6 ст. 20 Закону № 1058).

Отже, упевнені: тепер ви розібралися з тим, чим загрожує несплата того чи іншого обов’язкового платежу. Але все ж таки сподіваємося, що ваше підприємство працюватиме успішно і вам не доведеться застосувати ці знання на практиці.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі