Якщо покупця визнано банкрутом
Підприємство у січні 2008 року відвантажило покупцю товар. Покупець у встановлені договором строки товар не оплатив. Тому підприємство-продавець було змушене звернутися до суду. Валові витрати на неоплачену вартість відвантажених товарів підприємство збільшило в тому податковому періоді, в якому звернулося до суду. Під час розгляду справи в суді (у грудні 2008 року) з’ясовується, що стосовно покупця ще в березні 2008 року було порушено справу про банкрутство за заявою іншого кредитора. У вересні 2008 року покупця було визнано банкрутом. На цій підставі суд відмовляє підприємству-продавцю в задоволенні позову про стягнення заборгованості з покупця.
Чи набуває тепер така заборгованість статусу безнадійної? Чи потрібно сторнувати відображені раніше валові витрати?
(м. Одеса)
Як бачимо, підприємство скористалося своїм правом та звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з покупця (
абз. «а» п.п. 12.1.1 Закону про податок на прибуток).На підставі саме цього
підпункту підприємство-продавець за фактом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості збільшило свої валові витрати на вартість відвантажених, але не оплачених товарів. Збільшення валових витрат підприємство-продавець мало відобразити в додатку К4 до декларації з податку на прибуток та в рядку 05.3 самої декларації. До складу валових витрат сума заборгованості за відвантажені товари має потрапити без урахування ПДВ, включеного до ціни товару.Далі суд виносить рішення не на користь позивача через те, що покупця визнано банкрутом. Можна припустити, що в цій ситуації продавець не зміг виконати норму
п. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII (далі — Закон про банкрутство) і подати заяву з вимогами до покупця (боржника) протягом 30 днів з дня опублікування в офіційному друкованому виданні оголошення про порушення провадження у справі про його банкрутство. Відповідно до п. 2 ст. 14 Закону про банкрутство вимоги, заявлені після зазначеного строку або не заявлені взагалі, не розглядаються, а така заборгованість вважається погашеною. Це означає, що кредитор уже не може розраховувати на її погашення в подальшому або стягнення з боржника.У зв’язку з цим у продавця виникає слушне запитання: чи потрібно сторнувати відображені раніше валові витрати? Чи не набуває тепер така заборгованість статусу безнадійної? Відповідь на запитання пошукаємо в
Законі про податок на прибуток.З точки зору
Закону про податок на прибуток, ця ситуація не зводиться до виникнення безнадійної заборгованості, однією з ознак якої, перелічених у п. 1.25 ст. 1 цього Закону, є недостатність майна фізичної або юридичної особи, оголошеної банкрутом у визначеному законодавством порядку. Адже для того, щоб вважатися безнадійною, така заборгованість має існувати. У нашому ж випадку відповідно до Закону про банкрутство вона є погашеною. Отже, підприємство-продавець не може скористатися п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток, щоб суму такої заборгованості в частині, не віднесеній раніше на валові витрати, включити до складу валових витрат звітного періоду, оскільки вона не є безнадійною.Однак у нашому випадку валові витрати було відображено достроково в межах проведення процедури врегулювання сумнівної заборгованості. Але, на жаль, суд відмовив у задоволенні позовних вимог підприємства-продавця. Згідно з
абз. «а» п.п. 12.1.2 Закону про податок на прибуток підприємство зобов’язане збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат. У декларації з податку на прибуток цю суму слід відобразити в рядку 02.3 декларації та в додатку К4.Крім того, оскільки збільшення валових витрат і валового доходу під час урегулювання сумнівної заборгованості було здійснено в різних звітних (податкових) періодах, то підприємству слід нарахувати пеню. Суму пені потрібно відобразити в додатку К4 до декларації з податку на прибуток і в рядку 23 самої декларації. Як бачимо, програвши справу в суді (причому не важливо, з якої причини), підприємство-продавець не лише втрачає свої валові витрати, а й зобов’язане буде сплатити до бюджету пеню.
А от якби, наприклад, суд спочатку виніс позитивне рішення про стягнення заборгованості з покупця і лише після рішення суду покупця було б визнано банкрутом, то можна було б наполягати на збереженні раніше відображених валових витрат. Обґрунтування таке: процедура щодо врегулювання сумнівної заборгованості в разі прийняття судом позитивного для позивача рішення не передбачає будь-якого подальшого коригування валових витрат за винятком випадку, коли дебітор повністю або частково погашає заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат (
п.п. 12.4.1 Закону про податок на прибуток).
Наталія ГОЛОСКУБОВА
