Дивіденди: підбиваємо підсумки 2008 року

Редакція БТ
Бухгалтерський тиждень Лютий, 2009/№ 8
В обраному У обране
Друк
Стаття

ДИВІДЕНДИ:

підбиваємо підсумки 2008 року

 

Після здавання річної фінансової та податкової звітності увага багатьох бухгалтерів традиційно зосереджується на питанні виплати дивідендів. Адже саме отримання дивідендів є тією метою, для досягнення якої засновники створюють підприємство. Факт отримання дивідендів свідчить про те, що інвестиції в його діяльність були не марні.

Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ЦКУ —

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про госптовариства —

Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.

Закон про АТ

— Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI (не набрав чинності).

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ —

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон № 889 —

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Порядок № 28

— Порядок подання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затверджений наказом ДПАУ від 16.01.98 р. № 28 (у редакції наказу від 29.03.2002 р. № 140).

Порядок № 554 —

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва — юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом ДПАУ від 12.10.99 р. № 554.

 

Загальні положення

Загальноправові норми

ГКУ не містять прямого визначення дивідендів, хоча вказують на головну ознаку цих виплат — розподіл прибутку господарської організації між власниками корпоративних прав (ст. 167 ГКУ). Право засновників господарського товариства брати участь у розподілі прибутку підприємства та отримувати його частину у формі дивідендів установлено ст. 116 ЦКУ і ст. 88 ГКУ. Крім того, можливість виплати дивідендів засновникам госптовариств передбачено ст. 10 Закону про госптовариства.

З точки зору бухгалтерського обліку дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) пропорційно частці їх участі у власному капіталі підприємства (

п. 4 П(С)БО 15 «Дохід»).

Пункт 1.9 Закону про податок на прибуток

містить визначення, яке застосовується у сфері оподаткування: дивіденд — платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

З наведених визначень можна дійти загального висновку:

дивіденди — це платіж у межах відносин «підприємство — власник», пов’язаний з отриманням останнім доходів від діяльності першого.

 

Обмеження щодо виплати дивідендів

Чинне законодавство містить низку положень, що обмежують право окремих груп підприємств нараховувати і виплачувати дивіденди.

Податковий борг

. Виплата дивідендів суттєво ускладнюється, якщо підприємство має податковий борг. Справа в тому, що за його наявності майно підприємства потрапляє в податкову заставу, а в цьому випадку ч. «б» п.п. 8.6.1 Закону № 2181 приписує погоджувати з податковим органом виплату дивідендів . Тому податкові боржники змушені отримувати відповідний дозвіл податкового керуючого*.

* Докладніше див. у статті «Податковий борг: коли виникає та чим загрожує» // «БТ», 2007, № 45, с. 32.

Викуплені акції

. Дивіденди не нараховуються на частину статутного фонду (чи акції), викуплену самим госптовариством. Така частина власного капіталу не враховується при розподілі прибутку, а також при голосуванні та визначенні кворуму на загальних зборах акціонерів (ст. 32 Закону про госптовариства).

Обмеження для акціонерних товариств (АТ)

. Частина 3 ст. 158 ЦКУ передбачає, що АТ не має права оголошувати і виплачувати дивіденди:

а) до повної оплати всього статутного капіталу. Наявність заборгованості перед АТ за внесками учасників до статутного фонду (наявність показника в

ряд. 360 «Неоплачений капітал» пасиву Балансу**) позбавляє права на виплату дивідендів всіх його акціонерів — як тих, котрі не здійснили свої внески (не оплатили всі заявлені акції), так і тих, які внесли їх повністю;

** Зауважимо, що ряд. 360 Балансу за ф. № 1-м не можна повною мірою вважати індикатором у цьому випадку: у ньому, крім неоплаченого капіталу, може бути зазначено суму вилученого капіталу.

б) при зменшенні вартості чистих активів АТ до розміру меншого, ніж розмір статутного капіталу та резервного фонду;

в) в інших випадках, передбачених законом.

На другій забороні зупинимося докладніше. Визначення чистих активів дається в

П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»: це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань. Інакше кажучи, чисті активи — це не що інше, як власний капітал підприємства (розділ I пасиву Балансу, ряд. 380). Тепер розберемося, з чим потрібно порівнювати цю величину. ЦКУ вказує на суму статутного капіталу і резервного фонду. Але слід мати на увазі, що показник ряд. 300 «Статутний капітал» Балансу спочатку необхідно «очистити» від суми вилученого капіталу (викуплених акцій), відображеної в рядку 370.

Отже, виплачувати дивіденди не можна, якщо виконується така нерівність для рядків Балансу:

ряд. 380 < (ряд. 300 - ряд. 370* + ряд. 340)

.

* Для малих підприємств — показник ряд. 360 Балансу за формою № 1-м.

Інакше кажучи, недостатність чистих активів (постійна збитковість діяльності) позбавляє права на отримання дивідендів усіх учасників АТ.

Нагадаємо, що з 30.04.2009 р. набирає чинності

Закон про АТ**, що передбачає певні нововведення (у тому числі й обмеження), пов’язані з виплатою дивідендів АТ.

** Див. коментар // «БТ», 2008, № 44, с. 3.

Періодичність виплати дивідендів і документальне оформлення.

В АТ дивіденди можуть виплачуватися не частіше одного разу на рік (за підсумками календарного року). Відповідні положення має бути внесено до статуту АТ (ст. 37 Закону про госптовариства).

Для інших видів госптовариств (товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю, повних і командитних товариств) таких обмежень щодо періодичності виплати дивідендів немає. Отже, вони можуть нараховувати і виплачувати дивіденди частіше.

Зауважимо, що

ч.1 ст. 30 Закону про АТ, котрий, як уже зазначалося, набере чинності з 30.04.2009 р., передбачає, що АТ виплачують дивіденди виключно у грошовій формі.

Виплата дивідендів провадиться після проведення зборів засновників чи акціонерів. Прийняте на цих зборах рішення про виплату частини прибутку (дивідендів) фіксується протоколом зборів.

Рішення про виплату дивідендів підприємство має право приймати незалежно від того, чи була його діяльність прибутковою протягом звітного періоду. Отже, джерелом виплати дивідендів у цьому випадку може бути не лише чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, а й інші власні джерела, а саме:

— нерозподілений прибуток минулих років;

— резервний фонд підприємства.

 

Дивіденди і податок на прибуток

Авансовий внесок.

Згідно з п. 7.8 Закону про податок на прибуток підприємство — емітент корпоративних прав, що приймає рішення про виплату дивідендів, має нарахувати і сплатити авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25 % від суми дивідендів, що належать до виплати. При цьому сума дивідендів на розмір авансового внеску не зменшується (п.п. 7.8.2).

Наприклад, підприємство нарахувало засновникам — юридичним особам резидентам дивіденди в загальній сумі 10000 грн. При їх виплаті підприємство-емітент має нарахувати і сплатити авансовий внесок у розмірі 2500 грн. (10000 грн. х 25 %). При цьому учасникам буде виплачено дивіденди в сумі 10000 грн. (без зменшення суми дивідендів на суму авансового внеску).

Авансовий внесок потрібно сплатити

до виплати дивідендів чи одночасно з нею.

Після закінчення звітного періоду, в якому було виплачено дивіденди, підприємство

зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму авансового внеску (п.п. 7.8.3 Закону про податок на прибуток).

Несплата авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на виплачені дивіденди, загрожує штрафними санкціями, передбаченими

п.п. 17.1.9 Закону № 2181, — у двократному розмірі від несплаченої суми авансового внеску. На це звертала увагу ДПАУ в листі від 08.06.2006 р. № 10867/7/15-0317***.

*** Див. ком. «Несплата авансового внеску при виплаті дивідендів загрожує 2-кратним штрафом — роз’яснення ДПАУ // «БТ», 2006, № 28, с. 4.

Виплата дивідендів акціями.

Авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів сплачувати не потрібно, якщо вони виплачуються у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента. Такий виняток передбачено п.п. 7.8.5 Закону про податок на прибуток.

Дивіденди в негрошовій формі.

У разі якщо дивіденди виплачуються в негрошовій (натуральній) формі, базою для нарахування авансового внеску буде вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами (абз. 2 п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток). Крім того, виплата «натурдивідендів» вимагатиме від підприємства-емітента також нарахування валового доходу (якщо воно є платником податку на прибуток) і податкових зобов’язань з ПДВ (якщо воно є платником ПДВ), причому теж виходячи зі звичайної ціни (п.п. 7.1.1 Закону про податок на прибуток і п. 4.2 Закону про ПДВ)

Дивіденди в одержувача.

Згідно з п.п. 4.2.11 Закону про податок на прибуток не включаються до валових доходів дивіденди, на які нараховано авансовий внесок відповідно до п. 7.8 Закону про податок на прибуток.

«Натурдивіденди» (товари), що надійшли засновнику, він отримує не безоплатно, а як компенсацію існуючої заборгованості щодо нарахованої суми дивідендів. Тому, на наш погляд,

при отриманні дивідендів у вигляді товарів засновник може віднести їх вартість до складу валових витрат і отримати право на податковий кредит .

Консолідована сплата податку на прибуток

. На думку ДПАУ, що викладена в листі від 30.12.2008 р. № 27453/7/15-0217, філії також можуть бути платниками авансових внесків. Однак, на наш погляд, діючі форми декларації з податку на прибуток не дозволяють реалізувати таку пропозицію на практиці*.

* Див. статтю «Філії: податок на прибуток і ПДВ» // «БТ», 2008, № 12, с. 14.

 

Відображення дивідендів у декларації з податку на прибуток емітента

Сплачені

до бюджету суми авансового внеску з податку на прибуток відображаються в ряд. 20 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів», а також у ряд. 13.5 таблиці 1 додатка К6 до декларації за звітний період, в якому відбувається виплата дивідендів.

Показник ряд. 13.5 таблиці 1 додатка К6 поділяється на дві частини:

— сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку цього звітного періоду

(ряд. 13.5.1). Причому такий залік можливий лише в межах значення ряд. 12 «Нарахована сума податку, в тому числі:» декларації, зменшеного на суму показників рядків 13.1 — 13.4 таблиці 1 додатка К6;

— залишок авансового внеску

(якщо він є), що підлягає перенесенню на наступний звітний період (ряд. 13.5.2).

Таким чином, сплачений авансовий внесок може зменшити податкові зобов’язання з податку на прибуток того податкового періоду, в якому їх було сплачено до бюджету, або наступних податкових періодів.

Наприклад

, підприємство сплатило авансовий внесок з податку на прибуток у лютому 2009 року. У цьому випадку зменшення нарахованої суми податку на прибуток відбудеться через ряд. 13 декларації за I квартал 2009 року. Якщо ж авансовий внесок буде сплачено у квітні 2009 року, то підприємство зможе зменшити нараховану суму податку на прибуток лише за підсумками I півріччя 2009 року, незважаючи на те що строк сплати до бюджету податку на прибуток, нарахованого за I квартал 2009 року, ще не закінчився (20.05.2009 р.). Отже, зарахувати авансовий внесок у сплату податку на прибуток за попередній період не можна.

Для наочності наведемо приклад відображення в декларації авансового внеску.

Приклад

. За підсумками 2008 року в лютому 2009 року засновникам-резидентам ТОВ виплачено дивіденди в загальній сумі 10000 грн., при цьому до бюджету перераховано авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 2500 грн. Сума нарахованого податку на прибуток за І квартал 2009 року склала 5000 грн. (ряд. 12 декларації з податку на прибуток). Припустимо, що вартість торгових патентів, дія яких припадає на звітний період, дорівнює:

варіант А — 1000 грн.;

варіант Б — 3000 грн.

Приклади заповнення додатка К6 до декларації та самої декларації наведено в табл. 1 і 2 відповідно.

 

Таблиця 1.

Показники таблиці 1 додатка К6 до декларації з податку на прибуток

Показники

Код рядка

Сума, грн.

варіант А

варіант Б

1

2

3

4

Зменшення податкових зобов’язань, у тому числі: (сума від ряд. 13.1 до ряд. 13.4 + ряд. 13.5.1)

13

3500

5000

Вартість торгових патентів, придбаних у звітному періоді, що враховується у зменшення податкового зобов’язання платника податку

13.1

1000

3000

...

...

...

...

Сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) та перевищення суми таких внесків над нарахованою сумою податку попередніх податкових періодів, у тому числі:

13.5

2500

2500

— сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку

13.5.1

2500

2000

— залишок суми, що підлягає перенесенню на наступні звітні періоди

13.5.2

500

 

Таблиця 2.

Показники декларації з податку на прибуток

Показники

Код рядка

Сума, грн.

варіант А

варіант Б

Нарахована сума податку, у тому числі:

12

5000

5000

...

...

...

...

Зменшення нарахованої суми податку

13 К6

3500

5000

Податкове зобов’язання звітного періоду (12 - 13)

14

1500

...

...

...

...

Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів

20

2500

2500

 

Докладніше про нюанси бухобліку дивідендів та відображення їх у фінансовій звітності розповідається при розгляді питання

«Залишок авансових внесків при виплаті дивідендів у формі № 1» статті з рубрики «Тема тижня» // «БТ», 2009, № 3, с. 37.

 

Дивіденди та єдиний податок

Емітент.

Незважаючи на те що суб’єкти малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему обліку та звітності, не є платниками податку на прибуток, вони також зобов’язані нараховувати і сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Така вимога міститься в п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток.

При цьому подавати декларацію з податку на прибуток єдиноподатники не зобов’язані. Суму сплаченого у звітному періоді авансового внеску слід відобразити в рядку 6 «Внески, нараховані на суму дивідендів»

Розрахунку сплати єдиного податку, однак зарахувати суму сплаченого внеску в рахунок зобов’язань з єдиного податку вони не зможуть. Чинним законодавством це не передбачено. Хоча частину авансового внеску з дивідендів у розмірі 42 % можна зарахувати в рахунок розрахунків з Пенсійним фондом. Правомірність такого заліку було підтверджено в листі ПФУ від 15.10.2007 р. № 16442/03-30. Підставою для такого заліку буде платіжний документ на сплату авансового внеску з податку на прибуток. Докладніше про залік читайте у статті «Залік єдиного податку в рахунок сплати внесків до Пенсійного фонду» // «БТ», 2008, № 3, с. 18.

Одержувач.

Сума отриманих дивідендів не включається до бази обкладення єдиним податком у засновника-єдиноподатника, оскільки не є виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг). Що стосується заповнення Книги обліку доходів і витрат , то згідно з п. 5 Порядку № 554 у графі 5 «Позареалізаційні доходи і виручка від іншої реалізації, грн.» відображаються дивіденди, якщо їх не було оподатковано у джерела виплати відповідно до Закону про податок на прибуток. Оскільки з дивідендів, виплачених у грошовій формі, завжди сплачують авансовий внесок у джерела виплати, то суму дивідендів, що надійшла на розрахунковий рахунок, єдиноподатник може не зазначати у Книзі обліку доходів і витрат*.

* Хоча в питанні заповнення Книги тут можливий інший підхід. Докладніше див. статтю «Книга обліку доходів і витрат єдиноподатника — юридичної особи:подивимося свіжим поглядом» // «БТ», 2006, № 23, с. 16.

 

Якщо одержувач дивідендів — фізична особа

Відповідно до

п.п. 4.2.12 Закону № 889 дивіденди включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи, за винятком випадків, передбачених п.п. 4.3.17 (якщо дивіденди нараховуються у вигляді акцій (часток, паїв), при цьому пропорції між акціонерами (власниками) не змінюються і на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшується статутний фонд).

Тому, якщо дивіденди виплачуються засновнику — фізичній особі, то, крім авансового внеску з податку на прибуток, необхідно

утримати і перерахувати до бюджету ще й податок з доходів фізичних осіб (далі — ПДФО).

Відповідно до

п.п. 9.3.4 Закону № 889 ПДФО з дивідендів утримують за ставкою 15 %. Звертаємо увагу, що при виплаті доходів у вигляді дивідендів нерезиденту ставка ПДФО також дорівнює 15 % (абз. 2 п.п. 9.11.3 Закону № 889), якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, не встановлено інші правила. Податкова соціальна пільга до доходів у вигляді дивідендів не застосовується, оскільки вони не є заробітною платою.

Таким чином, засновнику — фізичній особі виплачується сума дивідендів, зменшена на суму утриманого ПДФО (15 %). Таке утримання необхідно здійснити

за фактом нарахування дивідендів (п.п. 9.3.4 Закону № 889).

Строки перерахування до бюджету сум утриманого ПДФО встановлено

пп. 8.1.2 і 8.1.4 Закону № 889. ПДФО сплачується в момент виплати доходів, а щодо нарахованих, але не виплачених доходів — протягом 30 календарних днів після закінчення звітного місяця.

Суму нарахованих дивідендів та утриманого з них податку відображають у

ф. № 1ДФ з такими ознаками доходів:

«12»

— суми дивідендів, що обкладаються податком з доходів;

«34»

— суми дивідендів, що не обкладаються податком з доходів.

Крім

ф. № 1 ДФ, підприємство має подати Податковий розрахунок резидента, який нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб (далі — Податковий розрахунок), форму якого затверджено наказом ДПАУ від 04.12.2003 р. № 586 (у редакції наказу від 03.10.2007 р. № 560). Податковий розрахунок подається протягом 20 календарних днів після закінчення місяця, в якому було нараховано дивіденди, незалежно від дати їх фактичної виплати. Наприклад, якщо дивіденди було нараховано в лютому 2009 року, то Податковий розрахунок необхідно подати не пізніше 20 березня 2009 року.

 

Якщо дивіденди виплачуються нерезиденту

Про порядок оподаткування дивідендів, що виплачуються нерезиденту —фізичній особі, ми згадували раніше (він такий же, як і для фізичних осіб —резидентів). А от оподаткування дивідендів, що виплачуються нерезидентам — юридичним особам, має певні особливості.

Будь-яких винятків стосовно дивідендів, що виплачуються нерезидентам,

п. 7.8 Закону про податок на прибуток не містить, отже, з них сплачується авансовий внесок у розмірі 25%. Крім того, п. 13.2 Закону про податок на прибуток передбачає: підприємство-емітент, яке виплачує дивіденди нерезиденту, має утримати податок з доходів нерезидента за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок (так званий податок на репатріацію**) і сплатити такий податок до бюджету під час виплати дивідендів, якщо інше не передбачено нормами міжнародних договорів, що набрали чинності.

** Із цього приводу див. також статтю «Податок на репатріацію: окремі питання» // «БТ», 2007, № 38, с. 13.

Якщо між Україною та країною нерезидента укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, то

оподаткування дивідендів може здійснюватися за правилами міжнародного договору. Перелік країн, з якими Україна уклала міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування (станом на 01.01.2009 р.), наведено в листі ДПАУ від 13.01.2009 р. № 405/7/12-0117*. Здебільшого міжнародні договори передбачають зниження ставки податку для оподаткування дивідендів.

* Див. ком. «Уникнення подвійного оподаткування: знову оновлено Перелік міжнародних договорів» // «БТ», 2009, № 6, с. 10.

Щоб скористатися правилами оподаткування дивідендів, передбаченими міжнародним договором,

нерезидент має підтвердити свій статус надати емітенту, котрий виплачує йому дивіденди, довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (а інколи, крім довідки, й інші документи, передбачені міжнародним договором).

У такий спосіб засновнику-нерезиденту виплачується сума дивідендів, зменшена на суму податку з доходів нерезидента.

Якщо у статуті передбачено, що сума дивідендів, які виплачуються учаснику-нерезиденту в іноземній валюті, визначається за офіційним курсом НБУ, що діє на момент нарахування дивідендів, то в обліку заборгованість перед нерезидентом перераховується в іноземну валюту в момент нарахування дивідендів. Відповідно при виплаті дивідендів утворюється курсова різниця, що відображається лише в бухгалтерському обліку (у податковому обліку ця різниця не збільшує ні валові витрати, ні валові доходи).

Якщо у статуті зафіксовано, що дивіденди виплачуються в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ, що діє на момент виплати дивідендів, то заборгованість перед іноземним учасником в обліку відображається у гривнях. На момент виплати дивідендів визначається інвалютний еквівалент дивідендів за курсом НБУ, що діє на цю дату, який і буде перераховано нерезиденту (за вирахуванням податку на репатріацію).

При цьому незалежно від порядку визначення суми дивідендів податок на репатріацію розраховується виходячи з

гривнєвого еквіваленту дивідендів на момент їх виплати.

Суми податку, утриманого з доходів нерезидента (за ставкою 15 % або в розмірі, установленому міжнародним договором), відображаються в рядку 19.2 декларації з податку на прибуток. Зауважимо, що на таку суму

не можна зменшити податкове зобов’язання з податку на прибуток.

Крім того, підприємство-емітент, що виплачує у звітному періоді (кварталі) дивіденди юридичній особі — нерезиденту, має подавати до податкового органу

Звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів (далі — Звіт). Особливості його заповнення та подання регулюються Порядком № 28. Сума дивідендів, виплачених нерезидентам, та утримана з них сума податку відображаються по рядку 1 Звіту. Подається Звіт у строки, установлені для квартального звітного податкового періоду (тобто протягом 40 днів, наступних за кварталом виплати дивідендів), окремо щодо кожного нерезидента, якому виплачувалися дивіденди. Якщо у звітному кварталі доходи нерезиденту не виплачувалися, Звіт не подається (п. 1.4 Порядку № 28).

Ми розглянули основні правила, за якими нараховуються і виплачуються дивіденди. Як бачите, вони не такі вже і складні. Сподіваємося, що здобуті знання допоможуть читачам усе зробити грамотно, своєчасно та без особливих зусиль. Бажаємо високих фінансових результатів, які радуватимуть і вас, і ваших засновників.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд