ХМЕЛЕЗБІР:
ДПАУ роз’яснила деякі актуальні запитання
Лист Державної податкової адміністрації України від 05.06.2009 р. № 11931/7/21-0117
«Про оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»
ДПАУ в
листі, що коментується, дала відповідь на низку запитань, які стосуються стягнення збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі — хмелезбір). Наведемо, на наш погляд, найактуальніші з них.1. Оподаткування реалізованої продукції власного виробництва при виготовленні якої використовувались алкогольні напої.
ДПАУ як і раніше (лист від 18.09.2006 № 10428/6/21-0115; втратив чинність), так і в листі, що коментується, наголосила на тому, що при реалізації в мережі громадського харчування продукції власного виробництва (креми, десерти, кава, кондитерські вироби), при приготуванні якої використовуються алкогольні напої, об’єкт оподаткування хмелезбором виникає лише в тому випадку, коли виручка від реалізації продукції власного виробництва та від реалізації алкогольних напоїв використаних при виробництві такої продукції відображається окремо по кредиту рахунка 70 «Дохід від реалізації робіт і послуг»*.* Слід зазначити, що рахунок 70 має назву «Дохід від реалізації», а не «Дохід від реалізації робіт і послуг» (таку назву має субрахунок 703). Крім того, підприємства ресторанного господарства (а в цьому разі йдеться здебільшого про них) дохід від реалізації продукції власного виробництва відображають за кредитом субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції», а дохід від реалізації купованих товарів — субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».
Якщо ж виручка від реалізації таких алкогольних напоїв окремо не відображається, а є складовою доходу отриманого від реалізації продуктів власного виробництва, то база оподаткування хмелезбором не виникає, а тому оподатковувати таку продукцію цим збором не потрібно.
2.
Реалізація алкогольних напоїв на умовах договору комісії (консигнації). ДПАУ продовжує дотримуватися лояльної точки зору з цього питання і в листі, що коментується (див. також листи від 19.03.2008 р. № 5359/7/21-0117** (втратив чинність) та від 09.09.2008 р. № 355/2/16-1510***) вона вказала на те, що платник хмелезбору при реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії визначається залежно від того, на чий рахунок — комісіонера чи комітента — надходить виручка від реалізації такої продукції.** Див. ком. «Хмелезбір — хто його сплачує при реалізації алкоголю за договорами комісії» // «БТ», 2008, № 18, с. 10.
*** Див. ком. «Валові витрати щодо зарплати і хмелезбір при комісії — ДПАУ уточнює свою позицію» // «БТ», 2008, № 41, с. 8
Тобто,
коли виручку від реалізації отримує на свій рахунок комісіонер, то він визнається платником цього збору, подає звіт до податкового органу за місцем реєстрації та сплачує суму збору до бюджету. Якщо ж виручку отримує на свій рахунок комітент, то в цьому випадку платником хмелезбору є комітент (крім виробників алкогольних напоїв), який зобов’язаний нарахувати суму збору, подати звіт та здійснити його сплату до бюджету.Зазначимо, що з 1 січня 2010 року питання сплати хмелезбору у комісійних схемах буде врегульовано на рівні
Закону****.**** Див. ком. «Справляння хмелезбору не закінчується 31.12.2009 р.» до Закону України від 05.03.2009 р. № 1067-VI // «БТ», 2009, № 17, с. 4.
3. Обчислення і сплата хмелезбору філіями головного підприємства
. ДПАУ вказала, що платник хмелезбору у разі реалізації алкогольних напоїв через філії головного підприємства визначається відповідно до того чи зареєстрована філія, як юридична особа чи ні.Але, як відомо, згідно з
ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Тому платником хмелезбору, може бути тільки головне підприємство, оскільки філія здійснює торгівлю на підставі ліцензії головного підприємства, бо сама отримати ліцензію не може оскільки не є юридичною особою.4. Неподання звіту з хмелезбору
. Виправляти помилки у звіті з хмелезбору можна лише подавши уточнюючий звіт. Якщо помилка призвела до заниження податкового зобов’язання, платник сплачує суму недоплати та суму штрафу в розмірі 5 % від суми недоплати. У такому разі штрафи, передбачені чинним законодавством, не застосовуються.Але, як зазначено в
листі, це правило не застосовується, якщо платник збору не подав звіт за той період, протягом якого відбулося таке заниження. Тобто у разі, коли платником збору за звітний період звіт не подавався, а в подальшому виявлено об’єкт оподаткування у звітному місяці, то уточнений звіт не подається.З цього можна зробити висновок, що для виправлення такої помилки платнику потрібно подати не уточнюючий звіт, а звичайний загальний звіт за період за який не було подано звіт. Зазначимо, що при цьому платнику податку необхідно також буде сплатити суму нарахованого і зазначеного в звіті хмелезбору (не пізніше дня подання такого звіту, оскільки десятиденний термін на сплату передбачено тільки для своєчасно поданої звітності).
Якщо ж платник не забажає виправляти таку помилку, то в цьому разі він повинен усвідомлювати, що податківці, які виявили таку помилку самостійно донарахують податкові зобов’язання, а поряд зі штрафом передбаченим
п.п. 17.1.1 Закону № 2181, буде накладено також штраф згідно з п.п. 17.1.2 Закону № 2181 у розмірі 10 % суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації (звіту), але не більше 50 % від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше 10 нмдг (170 грн.). На це ДПАУ вказувала і в листі від 13.05.2009 р. № 9842/7/23-4017/227*.* Див. ком. «Штрафи згідно із Законом № 2181: ДПАУ роз’яснила порядок розрахунку» // «БТ», 2009, № 24, с. 9.
Листом, що коментується ДПАУ визнала такими, що втратили чинність листи-роз’яснення від 19.03.2008 № 5359/7/21-0117, від 23.04.2008 № 8566/7/21-0217 та від 18.09.2006 № 10428/6/21-0115. Але слід зазначити, що висновки які зроблені в цьому листі, повністю відповідають висновкам, зробленим у листах, які втратили чинність.
