ЗБІР ЗА ПОНАДЛІМІТНЕ ВОДОСПОЖИВАННЯ
до валових витрат не включається?
Фіскальне роз’яснення ДПАУ
Лист Державної податкової адміністрації України від 05.06.2009 р. № 11946/7/15-0217
«Про збір за спеціальне водокористування»
У
листі, що коментується, ДПАУ роз’яснила, що збір за понадлімітне водоспоживання не включається до валових витрат , оскільки є штрафною санкцією.Ми з такою позицією головного податкового органу не можемо погодитися з таких міркувань.
По-перше,
п.п. 5.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток) передбачає, що до валових витрат не включаються суми штрафів та/або неустойки чи пені, сплачені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних держорганів, суду.Отже, у
Законі про податок на прибуток ідеться про невключення до валових витрат штрафу за податками, нарахованого на підставі відповідного рішення органу податкової служби. На наш погляд, винятком із цього правила може бути лише сплата «самоштрафу», передбаченого п. 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181), право на самостійне нарахування якого платнику делеговано самим Законом № 2181.У
п. 12 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 (далі — Порядок № 1494), яким установлюється такий п’ятикратний розмір, також не згадується, що це штрафна санкція.Тому нарахована у п’ятикратному розмірі сума збору за своєю сутністю є податковим платежем, розрахованим за прогресивною шкалою (залежно від обсягу водоспоживання), а не штрафною санкцією.
По-друге, згадка у
п. 12 Порядку № 1494 про те, що сплата збору в п’ятикратному розмірі за понадлімітне застосування здійснюється за рахунок прибутку водокористувача, не може бути підставою для невключення таких сум до валових витрат, оскільки згідно з п. 22.5 Закону про податок на прибуток акти законодавства до приведення їх у відповідність до цього Закону застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. У п.п. 5.2.5 Закону про податок на прибуток не встановлено жодних обмежень щодо віднесення витрат на сплату податків та зборів (обов’язкових платежів) до складу валових витрат (крім окремих особливостей, застережених у пп. 5.3.3 — 5.3.5).Отже, вимога
п. 12 Порядку № 1494 (у частині здійснення оплати збору за понадлімітне водокористування за рахунок прибутку) не є обов’язковою для виконання як така, що суперечить вимогам Закону про податок на прибуток.Таким чином, підстав для відмови у включенні до складу валових витрат нарахованого збору за понадлімітне водоспоживання немає.
Нагадаємо, що аналогічна ситуація і з віднесенням до валових витрат екозбору за перевищення встановлених лімітів скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів*.
* Див., наприклад, консультацію «Чи можна відносити суму екозбору за понадлімітні скиди до валових витрат» у рубриці «Пошта тижня» // «БТ», 2008, № 48, с. 47.
Однак слід звернути увагу: у
листі, що коментується, ДПАУ зобов’язала регіональні податкові органи враховувати це роз’яснення під час контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур. Тому податківці на місцях, найімовірніше, дотримуватимуться такої ж фіскальної позиції.Щоб відстояти своє право на валові витрати, платникам, мабуть, доведеться звертатися до суду. Усі аргументи для обґрунтування такої позиції ми навели.
