Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Грошова позика працівникові: порядок видачі

Редакція БТ
Бухгалтерський тиждень Липень, 2009/№ 27
Друк
Стаття

ГРОШОВА ПОЗИКА ПРАЦІВНИКУ:

порядок видачі

 

Кожен несподівано може опинитися в ситуації, коли потрібна певна сума коштів. Отримати їх можна у банку, але сьогодні це зробити не так легко, та і процент, під який надають такі кошти, занадто великий. Тому працівники часто звертаються за допомогою у вирішенні своїх фінансових проблем до підприємства, на якому працюють. У цій статті поговоримо про такий вид запозичення коштів, як позика, що надається фізичній особі.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ЦКУ —

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон про податок на прибуток —

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про фінпослуги

— Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III.

Закон про РРО —

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон № 1533

— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III.

Положення № 637

— Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Інструкція № 21-1

— Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1.

Інструкція № 339

— Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Мінпраці від 18.12.2000 р. № 339.

 

Договір позики — правове регулювання

Визначення договору та його форма

. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ). Відносини, що виникають за договором позики регулюються параграфом 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» (ст. 1046 — 1053) ЦКУ.

Із цього визначення можна зробити висновок, що у позику можна надати як грошові кошти, так і речі, які визначені родовими ознаками*. Але при цьому потрібно враховувати той факт, що повертати взяті в позику об’єкти потрібно в тій же самій формі, що й видавалися в позику.

* Відповідно до ст. 184 ЦКУ річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Договір позики є

укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (тобто є реальним договором).

ЦКУ

не обмежує суб’єктний склад договору позики — сторонами такого договору можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, а отже, видавати позику своєму працівникові підприємство має повне право.

Договір позики має бути укладено у письмовій формі, якщо його сума перевищує 1700 грн.; або коли — позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (

ст. 1047 ЦКУ).

Нотаріально посвідчувати договір позики не обов’язково, але за бажанням сторін такі дії можна здійснити.

Оплатність договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦКУ позикодавець має право на одержання від позичальника (юридичної чи фізичної особи) процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, яка з 15.06.2009 р. складає 11,0 % (постанова НБУ від 12.06.2009 р. № 343). У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, щоб позика, яку надає підприємство працівнику, була безпроцентною, необхідно прямо зазначити про це у договорі.

Інакше позика буде вважитися процентною.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо (

ч. 2 ст. 1048 ЦКУ):

1) він укладений

між фізичними особами на суму, яка не перевищує 850 грн. і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Зазначимо, що органи виконавчої влади, зокрема, Держфінпослуг (

лист від 14.03.2008 р. № 2944/44-44) та Держкомпідприємництва не заперечують проти того, щоб суб’єкти підприємницької діяльності видавали безпроцентні позики.

Але до сьогодні триває дискусія щодо того, чи може суб’єкт підприємницької діяльності, який не є фінансовою установою видавати процентну позику.

Держфінпослуг у своїх роз’ясненнях (

листи від 21.02.2006 р. № 1466/11-8, від 26.07.2006 р. № 644/11-3 та від 14.03.2008 № 2944/11-11) виступає проти цього. Аргументує вона свою точку зору тим, що відповідно до ст. 1 Закону про фінпослуги кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під проценти, є фінансовим кредитом, який згідно зі ст. 4 Закону про фінпослуги вважається фінансовою послугою*. Оскільки надавати таку послугу мають право лише організації, що є фінансовими установами (банки, кредитні спілки), то підприємства, які не є фінансовою установою не мають права надавати процентні позики.

* Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону про фінпослуги, фінансова послуга — це операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У свою чергу Держпідприємництво дотримується іншої точки зору (

лист від 17.11.2006 р. № 8287) і вважає, оскільки в п. 4 ст. 5 Закону про фінпослуги вказано, що юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами можуть надавати окремі фінансові послуги, якщо це визначено законами. А оскільки таким законом Держпідприємництво вважає ЦКУ, в якому не передбачено обмежень щодо суб’єктного складу договору позики, то видавати процентні позики можуть і юридичні особи, які не являються фінансовими установами.

Та все ж Держпідприємництво застерігає, що видавати такі позики юридична особа має право лише за рахунок

власних засобів. Якщо ж процентна позика видається за рахунок залучених від інших осіб грошових засобів, то вона вважається фінансовою послугою, яку надають лише фінансові установи. Слід зазначити, що думку Держпідприємництва підтримує і ДПАУ у листі від 28.07.2006 р. № 8249/6/15-0516.

Крім того, є низка судових рішень (

ухвали ВСУ від 13.06.2007 р., від 12.01.2007 р., від 13.02.2008 р., від 14.03.2008 р., 21.04.2008 р., рішення від 23.04.2008 р., постанови ВГСУ від 16.08.2006 р. № 3/285/05, від 15.03.2007 р. № 7/262-06 та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 07.12.2006 р.) в яких визначено, що сторонами договору позики можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права, незалежно від їх правового статусу.

Водночас, якщо підприємство не бажає сперечатися з цього приводу,

рекомендуємо видавати працівникові безпроцентну позику (ще раз наголосимо: про це має бути обов’язково вказано в договорі, інакше грошова позика вважатиметься процентною). Тепер поговоримо саме про безпроцентну позику.

 

Окремі питання надання позики

Запитання

Відповідь

1

2

1. В якому розмірі можна надавати позику працівникові?

Чинним законодавством не встановлено обмеження щодо суми позики, що надається. Тому підприємство (фізична особа — підприємець) має право надати позику своєму працівникові в будь-якій сумі

2. Чи можна видавати позику через касу підприємства?

Видавати позику у грошовому вигляді можна або через касу підприємства, або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок працівника (зарплатний рахунок, якщо заробітна плата видається через банк). При видачі готівкових коштів через касу підприємства потрібно пам’ятати, що така видача оформляється видатковим касовим ордером

3. Чи застосовується 10000 обмеження при видачі позики через касу підприємства працівникові?

10000 обмеження на таку операцію не розповсюджується, оскільки воно не діє при розрахунках підприємств (підприємців) з фізичними особами (п.п. «а» п. 2.3 Положення № 637)

4. Чи проводиться видача позики через реєстратор розрахункових операцій (РРО)?

Видача та повернення позики не проводиться через РРО, оскільки застосовувати РРО фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності або юридичні особи згідно зі ст. 1 Закону про РРО повинні при здійсненні операцій з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а передача грошових коштів у межах договору позики не визнається розрахунковою операцією*

5. Чи може працівник достроково повернути безпроцентну позику?

Безпроцентна позика, може бути повернена позичальником (працівником) достроково, якщо інше не встановлено в договорі позики. Моментом же повернення позики при цьому вважається момент передання позикодавцеві готівкових коштів чи речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок

6. Які санкції накладаються за несвоєчасне неповернення грошової позики?

На вимогу позикодавця позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

* Під терміном «розрахункова операція» відповідно до ст. 2 Закону про РРО розуміється операція з приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару.

 

Податковий облік: якщо умови договору позики виконано

У цьому випадку

сума, видана працівникові за договором позики відповідно до п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток, не збільшує ні валові витрати підприємства, ні валові доходи (при погашенні позики), оскільки податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу (позику), не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. На це вказує і ДПАУ у листі від 07.07.2003 р. № 5966/6/15-1316.

Видача і зворотне отримання позики

не оподатковується також і ПДВ, оскільки згідно з п.п. 3.2.5 Закону про ПДВ не є об’єктом оподаткування операції з розміщення та повернення коштів за договорами позик.

Що стосується

податку з доходів фізичних осіб, то видана працівникові сума позики не включається до оподатковуваного доходу фізичної особи згідно з п.п. 4.3.23 Закону про податок з доходів, оскільки позика є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики (кредиту), а тому не визнається доходом такої фізичної особи. Цю думку підтверджує і ДПАУ у листах від 23.12.2003 р. № 10498/6/17-0516*, від 29.12.2005 р. № 13011/6/17-3116 та від 04.09.2007 р. № 8465/6/17-0716.

* Див. ком. «Позики не обкладаються податком з доходів — ДПАУ підтверджує» // «БТ», 2004, № 9, с. 6.

З наданої працівникові позики не сплачуються також

внески до соціальних фондів, тому що відповідно до п. 3.28 Інструкції № 5 позики, видані працівникам підприємств (для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства) не відносяться до фонду оплати праці**.

** Це підтверджує, зокрема, Фонд соцстрахування від нещасних випадків (ФНВ) у листах від 01.03.2007 р. № 343-07-1, від 20.12.2007 р. № 2340-07-1, від 01.08.2005 р. № 111-07-5 та Центр зайнятості у листі від 12.08.2005 р. № ДЦ-09-4303/0/6-05.

 

Податковий облік: якщо позику працівникові прощено

Такі випадки виникають, коли працівник не в змозі повернути позику в силу певних причин, і тоді підприємство за бажанням може «пробачити» йому всю чи певну частину позики.

У цьому разі непогашена частина позики включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи у вигляді додаткового блага відповідно до

п.п. «д» п.п. 4.2.9 Закону про податок з доходів, як суми боргу платника податків, анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства. Отже, прощена сума заборгованості за договором позики, підлягає оподаткуванню за ставкою 15 %.

У зв’язку з тим, що прощена сума позики визнається чистим доходом, який виплачений на руки, при розрахунку суми податку з доходів до неї потрібно застосовувати «натуральний» коефіцієнт відповідно до

п. 3.4 Закону про податок з доходів (при ставці податку 15 % — 1,176471).

Відображається сума прощеної позики в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу

«09».

У разі прощення частини позики також змінюється оподаткування і внесками до соцфондів, це пов’язано з тим, що частина позики, яка не підлягає поверненню, відноситься до фонду заробітної плати в частині інших заохочувальних та компенсаційних виплат, як виплати, що мають індивідуальний характер

(п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). На цьому наголосив Держкомстат у листі від 11.04.2005 р. № 9/2-2-9/116, аналогічної позиції дотримуються також ФНВ (листи від 20.12.2007 р. № 2340-07-1, від 22.04.2005 р. № 34-07-5) Центр зайнятості стосовно внесків до Фонду безробіття (лист від 12.08.2005 р. № ДЦ-09-4303/0/6-05), Фонду соцстраху з тимчасової непрацездатності (лист від 03.08.2005 р. № 02-24-1173).

Ми з таким підходом не згодні: вважаємо, що сума пробаченої позики не включається до фонду оплати праці на тій підставі, що відносини, які виникають за договором позики між юридичною особою та фізичною особою, незважаючи на те що остання є працівником такої юридичної особи — підприємства, регулюються винятково

ЦКУ і не стосується трудових відносин.

Проте, ураховуючи категоричність позиції фондів, напевно, більшість віддасть перевагу вирішенню цього питання «миром». Нічого не заважає підприємству замість «прощення» позики видати працівнику нецільову благодійну допомогу. З такої виплати необхідно буде утримати лише податок з доходів фізичних осіб. Отриманою допомогою працівник погашає позику перед підприємством. Очевидно, щоб виданої на руки допомоги вистачило для погашення позики, слід нарахувати допомогу в розмірі, що дорівнює добутку непогашеної суми позики на «натуральний» коефіцієнт.

 

Податковий облік: якщо працівник звільнився

У цій ситуації все залежить від того, що зазначено у договорі позики.

Якщо згідно з умовами договору позики працівник зобов’язаний погасити позику в повному обсязі до звільнення, то при звільненні такий працівник повинен внести до каси чи перерахувати на поточний рахунок підприємства частину заборгованості, яка залишилася не погашеною.

Якщо ж договір позики не містить умови, що зобов’язує працівника повернути повністю позику при звільненні, то такий працівник зобов’язаний продовжувати погашати заборгованість за позикою відповідно до графіка платежів, установленого договором.

Але ні в тому, ні в іншому випадку оподатковуваного доходу в колишнього працівника не виникає. Суму заборгованості буде включено до оподатковуваного доходу фізичної особи тільки в разі, якщо підприємство простить борг позичальнику або закінчиться строк позовної давності.

У

випадку коли працівник звільнився і припинив виплачувати позику, підприємство для повернення такої суми може застосовувати різні законні способи. Один з них — подання підприємством позову до суду про стягнення з колишнього працівника заборгованості. У цьому випадку працівник в основному повертає позику, причому у податковому обліку ніяких змін не буде відображено.

Інша справа — ситуація, коли позика залишилася неповернутою по закінченні строку позовної давності (за загальним правилом, він становить згідно зі

ст. 257 ЦКУ 3 роки з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила). Відповідно до п.п. 4.2.11 Закону про податок з доходів до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності.

Питання полягає в тому, хто і коли має сплатити податок з такого доходу.

З цього приводу ДПАУ неодноразово (

листи від 29.12.2005 р. № 13011/6/17-3116, від 29.05.2007 р. № 5144/6/17-0716) зазначала, що у випадку закінчення строку давності щодо повернення позики функції податкового агента має виконувати підприємство, що списує неповернену суму позики. Тобто в разі списання заборгованості за договором позики, на думку податківців, саме підприємство має нарахувати, утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб. При цьому слід мати на увазі, що для фізичної особи дохід у вигляді списаної заборгованості є чистим доходом, який виплачений на руки, а отже, об’єкт оподаткування потрібно визначати з урахуванням «натурального» коефіцієнта.

З думкою податківців складно погодитися, оскільки по закінченні строку позовної давності у підприємства відсутнє реальне джерело, за рахунок якого воно могло б утримати податок з доходів фізичних осіб, причому підприємство у цьому випадку навіть не виплачує ніякого оподатковуваного доходу. Слід зазначити, що аргументи на користь такого підходу можна знайти і у більш ранніх роз’ясненнях ДПАУ. Так, у

листі від 28.12.2005 р. № 25941/7/17-2117 (див. «БТ», 2006, № 9) закінчення строку позовної давності за заборгованістю було зазначено як один із випадків обов’язкового подання декларації. Це дає підстави зробити висновок, що сплатити податок має саме фізична особа, яка отримала дохід у вигляді заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності.

Про те, що в разі отримання оподатковуваного доходу згідно з

п.п. 4.2.11 Закону про податок з доходів обов’язок зі сплати податку і подання декларації покладається на фізичну особу, мова йшла і у консультаціях податківців (див., наприклад, «Вісник податкової служби України», 2005, № 19). Однак, як бачимо, згодом позиція податківців змінилася.

Отже, якщо ви не бажаєте сперечатися з податківцями, то доведеться сплатити податок з суми заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Сміливі ж платники можуть спробувати відстояти свою точку зору, але, найвірогідніше, це доведеться робити у суді, а тому результат таких дій передбачити неможливо. У будь-якому разі дохід у вигляді позики слід відобразити у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу

«14».

Також зауважимо, що при неповерненні позики, за якою минув строк позовної давності, підприємство не може претендувати і на валові витрати, навіть якщо було вжито відповідні заходи щодо стягнення боргу. Причина цього в тому, що сума позики не пов’язана з господарською діяльністю підприємства, а це, як відомо, є одним з вирішальних факторів при визначенні валових витрат.

 

Утримання позики із зарплати: строки сплати ПДФО та соцвнесків

Питання утримання суми позики із заробітної плати заслуговує на особливу увагу. Це пов’язано з тим, що внески до Пенсійного фонду (нарахування) згідно з

п. 5.1.6 Інструкції № 21-1 та до Фонду соцстраху на випадок безробіття згідно п. 3 ст. 17 Закону № 1533 та п. 5.6 Інструкції № 339 (нарахування і утримання) повинні перераховуватися платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці вважається, у тому числі, і фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством, або по виконавчих документах або будь-яких інших відрахувань.

Тому постає закономірне питання, коли потрібно перераховувати внески до Пенсійного фонду та Фонду соцстраху на випадок безробіття у разі виплати із заробітної плати позики? У бухгалтерському ж обліку будь-які утримання із заробітної плати, як правило, проводять в день нарахування заробітної плати, тобто в останній день місяця. Та чи можна вважати саме цей день днем виплати доходу?

На думку

Пенсійного фонду (лист від 19.01.2005 р. № 494/04* та від 06.06.2008 р. № 9678/03-30), у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум (утримання суми позик) зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що нараховуються на ці виплати.

* Див. ком. «Якщо позика погашається шляхом утримання із зарплати, пенсійні внески потрібно сплачувати в день утримання — роз’яснення Пенсійного Фонду» // «БТ», 2005, № 9, с. 8.

Напевно, йде мова про те, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду погашення позики шляхом утримання її із заробітної плати працівника, сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

здійснюється в день погашення позики (здійснення утримань).

Фонд соцстраху на випадок безробіття роз’яснення з цього приводу не давав, але логічно, що підхід тут має бути однаковим. Схожа проблема виникає і з перерахуванням податку з доходів, оскільки, здійснюючи утримання позики з зарплати, підприємство фактично здійснює виплату заробітної плати в натуральній (не грошовій) формі, а згідно з

п.п. 8.1.4. Закону про податок з доходів у разі, якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

На нашу думку, з цим можна посперечатися та доводити, що днем виплати доходу у цьому разі є день виплати зарплати, який встановлено за домовленістю з банком. Щоб підсилити свою позицію, радимо зазначити про це безпосередньо, у договорі позики.

Для мирного вирішення проблеми можна або проводити погашення позики шляхом утримання з заробітної плати не останнім днем місяця, а у день виплати заробітної плати (у бухгалтерському обліку), або передбачити інший спосіб погашення позики (наприклад, внесення до каси у день виплати заробітної плати).

 

Бухгалтерський облік

Бухгалтерський облік надання позики працівникові залежить від строків погашення позики. Так, у випадку коли погашення позики відбувається протягом 12 місяців, то заборгованість відображається у складі поточної дебіторської заборгованості на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

У випадку коли погашення позики відбудеться протягом строку, який перевищує 12 місяців, заборгованість відображається у складі довгострокової дебіторської заборгованості на субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість».

Якщо на дату балансу до погашення позики (її частини) лишилося менше 12 місяців, то заборгованість за позикою (її частиною) необхідно перевести до складу поточної дебіторської заборгованості (кореспонденцією дебет субрахунку 377 — кредит субрахунку 183).

 

Приклад 1.

Працівникові підприємства видано безпроцентну позику у розмірі 3600 грн., строк погашення 3 місяців (по 1200 грн. в місяць). Частину позики у розмірі 1200 грн. працівник погасив самостійно шляхом утримання із зарплати.

Залишок позики у сумі 2400 грн.

Варіант 1.

Підприємство прийняло рішення «простити» працівнику. Але з метою уникнення зайвої сплати соцвнесків підприємство надає працівнику нецільову благодійну допомогу, за рахунок якої останній погашає заборгованість за позикою.

Варіант 2.

Працівник, що звільнився, не повернув. Після закінчення строку позовної давності заборгованість підлягає списанню. Підприємство дотримується обережної позиції та сплачує податок з доходів фізичних осіб.

 

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума,грн.

дебет

кредит

1

2

3

4

1. Видано з каси підприємства позику

377

301

3600,00

2. Нарахована заробітна плата

92

661

2000,00

3. Утримано із зарплати внески до соцфондів

(2000 х 2 %; 2000 х1 %; 2000 х 0,6 %)

661

651, 652, 653

72,00

4. Утримано із зарплати податок з доходів

(2000 - 72) х 15 %

661

641

289,20

5. Утримано із заробітної плати позику*

661

377

1200,00

6. Видано заробітну плату

661

301

438,80

Варіант 1. Частина позики прощена працівникові (через надання нецільової благодійної допомоги)

7. Нарахована сума нецільової благодійної допомоги

949

685

2823,53**

8. Утримано податок з доходів фізичних осіб із суми допомоги (2823,53 х 15 %)

685

641

423,53

9. Видано з каси нецільову благодійну допомогу

685

301

2400,00

10. Внесено працівником до каси суму погашення заборгованості за позикою

301

377

2400,00

Варіант 2. Закінчився строк позовної давності за неповернену позику

7. Нарахований дохід у вигляді заборгованості, за якою минув строк позовної давності (2400 х 1,176471)

949

377

2823,53***

8. Утримано податок з доходів із суми позики, за якою минув строк позовної давності (2400 х 1,176471 х 15 %)

377

641

423,53

* На утримання позики не розповсюджується дія ст. 128 КЗпП, згідно з якою розмір усіх відрахувань із заробітної плати працівника не повинен перевищувати 20 % суми, що належить до виплати, а у випадках, окремо передбачених законодавством, — 50 %, оскільки утримання позики здійснюється за бажанням працівника, а ст. 128 КЗпП розповсюджується лише на обов’язкові утримання. ** У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображаємо з ознакою доходу «17».*** У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображаємо з ознакою доходу «14».

 

На цьому все. Сподіваємося, що ця публікація допоможе без проблем здійснити операції з надання позики працівникові. А на завершення наведемо можливу форму договору безпроцентної позики.

 

img 1
img 2

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі