ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ
належать до групи 1 основних фондів:
ДПАУ продовжує «гнути свою лінію»
Лист Державної податкової адміністрації України від 25.05.2009 р. № 10811/7/15-0217«Про розгляд листа»
У
листі, що коментується, ДПАУ черговий раз заявила, що телекомунікаційні мережі (як пристрої, що передають інформацію) належать до групи 1 основних фондів.Таку позицію ДПАУ відстоює вже досить давно. Так, у
листі від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116 зроблено висновок, що витрати на телефонізацію (проектування, прокладка кабелю та підключення його до ліній зв’язку) збільшують балансову вартість основних фондів групи 1. А в листі від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 ДПАУ вимагає відображати витрати на придбання комунікаційного устаткування як витрати на створення об’єкта основних фондів групи 1 (передавальний пристрій). Про те, що такі висновки досить спірні, ми вже говорили в редакційному коментарі до торішнього листа ДПАУ (див. ком. «Витрати на установку міні-АТС, на думку ДПАУ, формують балансову вартість об’єкта ОФ групи 1» // «БТ», 2008, № 41, с. 6).Підставою для виникнення сумнівів є визначення терміна «передавальний пристрій», наведене в
Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженому постановою КМУ від 28.10.2004 р. № 1442. Там під передавальними пристроями розуміються земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження і виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв’язку тощо). Як бачимо, до складу передавальних пристроїв, що згідно із законодавством входять до групи 1 основних фондів, мають відноситися лише ті лінії зв’язку, які можна віднести до нерухомого майна, тобто якщо вони встановлюються (прокладаються) у землі. У зв’язку з цим вартість обладнання (крім телефонів), необхідного для функціонування міні-АТС (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення тощо), на наш погляд, можна вважати окремим устаткуванням у складі балансової вартості основних фондів групи 2 (джерела безперебійного живлення) або 4 (комутатори та маршрутизатори). А витрати на підключення до телефонної мережі (прокладку кабелю тощо) необхідно враховувати як поліпшення об’єкта основних фондів групи 1 (будівлі).Автори
листа, що коментується, зробивши контекстний аналіз п.п. 8.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток), прийшли до дещо дивного висновку: поняття «інші інформаційні системи» (у визначенні основних фондів групи 4) лише розширює поняття електронно-обчислювальні машини. Тобто податківці, по суті, заперечують існування «інформаційних систем» як окремого поняття.Зверніть увагу, що у
ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV є визначення поняття «інформаційна система загального доступу», під яким розуміється сукупність телекомунікаційних мереж і засобів для накопичення, обробки, зберігання та передачі даних. На наш погляд, саме такі «інформаційні системи» згадуються в п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток.Таким чином, є всі підстави для того, щоб при вирішенні питання з приналежністю телекомунікаційних систем до групи основних фондів підходити диференційовано у кожній конкретній ситуації. Якщо телекомунікаційні системи (такі їх елементи, як кабель, антени та інше обладнання) встановлюються (прокладаються) в землі, то їх можна включити до нерухомого майна та відповідно до складу 1 групи основних фондів. Якщо ж інформаційна система встановлюється в будівлі та її установлення не пов’язане із земельними роботами — її можна віднести до групи 4 основних фондів.
Наприкінці зазначимо, що інколи для підприємства визнання приналежності телекомунікаційної системи до групи 1 вигідніше, ніж до групи 4. Адже її установлення можна розцінювати як поліпшення будівлі (основних фондів групи 1) та витрати в межах десятипроцентного ремонтного ліміту* можна відразу включити до складу валових витрат. Лист ДПАУ, що коментується, в цьому випадку можна використовувати як аргумент для збільшення валових витрат, оминувши амортизацію.
* Див. ст. «Ремонт і поліпшення основних фондів» // «БТ», 2008, № 16, с. 39.
