АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ З ПДВ:
відповідає ДПАУ, коментує редакція
ДПАУ видала досить значне за обсягом роз’яснення з питань справляння ПДВ (лист від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517) — у ньому розглянуто 22 запитання. Серед них є як загальні (наприклад, про особливості реєстрації та анулювання платника ПДВ), так і специфічні (наприклад, про порядок обкладення ПДВ діяльності в туристичній сфері, застосування нульової ставки в магазинах безмитної торгівлі тощо). На деякі з них ДПАУ зовсім недавно відповідала. Однак нагадати висновки цих листів буде незайвим.
У межах сьогоднішньої статті розглянемо найцікавіші, на наш погляд, запитання та відповіді на них.
Наталія ГОЛОСКУБОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Анулювання ПДВ-реєстрації у філій
Думка ДПАУ
. Філії не є платниками ПДВ. При скасуванні реєстрації філії як платника ПДВ не потрібно здійснювати умовний продаж товарних залишків чи основних фондів. Аргумент — відсутність переходу права власності.Думка редакції.
На жаль, ДПАУ не висловила своєї думки про перенесення від’ємного значення (показника рядка 26 декларації), відображеного в останній декларації з ПДВ філії до рядка 23.2 декларації головного підприємства. Докладніше про анулювання ПДВ-реєстрації філій можна дізнатися зі статті « Філії та ПДВ: наслідки скасування ПДВ-реєстрації та подальший облік ПДВ» // «БТ», 2009, № 23, с. 31.
Переведення основних фондів до складу невиробничих
Думка ДПАУ.
Хоча думку ДПАУ з цього питання викладено не зовсім чітко, можна однозначно зробити такі висновки.По-перше, при переведенні
основних засобів, щодо яких було сформовано податковий кредит, слід нарахувати податкові зобов’язання. Якщо під час придбання основних фондів податковий кредит не формувався (придбання у неплатника ПДВ, унесення до статутного фонду фізичною особою тощо), то при їх переведенні нараховувати податкові зобов’язання не потрібно.По-друге, при переведенні
не потрібно коригувати раніше відображений податковий кредит.А от розміру податкових зобов’язань податківці однозначно не зазначили та навели тільки, на їх погляд, «аналогічні» норми
п. 4.9 і п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ, залишивши, мабуть, право вибору платникам податків.Думка редакції.
Ми солідарні з думкою ДПАУ в частині відсутності підстав для коригування податкового кредиту за такими операціями.А от із приводу розміру податкових зобов’язань ми вважаємо, що слід керуватися нормами
п. 4.9 Закону про ПДВ як спеціальною нормою, передбаченою для таких операцій, що встановлює нарахування податкових зобов’язань виходячи зі звичайних цін, а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.Адже застосування загальної норми
п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ, що регулює порядок формування податкового кредиту і передбачає визначення податкових зобов’язань за звичайними цінами, але не нижче за ціну придбання, у деяких випадках (переведення майже повністю замортизованого об’єкта основних фондів) вимагає нарахування необґрунтовано великих сум податкових зобов’язань.
ПДВ та перевищення норм споживання електроенергії
Думка ДПАУ.
Подвійна плата* за електроенергію, спожиту понад договірну величину, є додатковою компенсацією вартості товару та підлягає обкладенню ПДВ у загальному порядку. І це незважаючи на те, що згідно з Узагальнюючим податковим роз’ясненням про застосування п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток — споживачами електричної енергії, затвердженим наказом ДПАУ від 11.12.2007 р. № 696**, частина платежу за наддоговірне споживання електроенергії (яка, по суті, дорівнює підвищеній вартості електроенергії) розглядається як штрафна санкція і на цій підставі не включається до валових витрат.* Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р. № 575/97-ВР з
22.07.2005 р. споживачі (крім деяких категорій) при споживанні електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам подвійну вартість різниці (до цього платили п’ятикратну) фактично спожитої електроенергії та договірної величини.** Див. «БТ», 2007, № 52 — 53, с. 31. Зауважимо, що в листі ДПАУ чомусь посилається на Податкове роз’яснення про застосування підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток — споживачами електричної енергії, затверджене наказом ДПАУ від 12.07.2002 р. № 330, що втратило чинність після появи Податкового роз’яснення № 696.
Думка редакції.
Ми ще раз переконалися, як ДПАУ вміє суперечити сама собі. Якщо класифікувати якийсь платіж як штрафну санкцію, то логічно розглядати його таким і для цілей оподаткування прибутку підприємств, і для цілей обкладення ПДВ. Стосовно нашої ситуації це має означати, що такий платіж не є об’єктом обкладення ПДВ. Варте уваги, що так само вважає і НКРЕ (листи від 24.01.2008 р. № 457/11/17-08 і від 25.02.2008 р. № 1132/11/17-08).А от ДПАУ в
листі, що коментується, запропонувала по-різному класифікувати цей платіж для цілей податку на прибуток і для цілей ПДВ.Радує в цій ситуації, що суми ПДВ,
сплачені споживачами у складі вартості електроенергії, використаної понад договірну величину, ДПАУ не забороняє включати до податкового кредиту в повному обсязі (листи ДПАУ від 05.11.2007 р. № 22506/7/16-1517-07 і від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117).
Оподаткування ринкового збору у складі послуг ринку
Думка ДПАУ
. Ринковий збір належить до місцевих зборів. До бази обкладення ПДВ уключають лише загальнодержавні податки та збори. Тому ринковий збір не є об’єктом обкладення ПДВ.Думка редакції.
Цілком правильно. ПДВ обкладають лише вартість послуг, що надаються ринком. Аналогічні висновки ДПАУ виклала в листі від 20.03.2008 р. № 5390/7/16-1517-27*.* Див. ком. «Ринковий збір не є об’єктом обкладення ПДВ — роз’яснює ДПАУ» // «БТ», 2008, № 23, с. 6.
Право на застосування нульової ставки з ПДВ при експорті за договором комісії
Думка ДПАУ.
Право на застосування нульової ставки з ПДВ при експорті за договором комісії має лише комітент-експортер (власник товару). При цьому комісійна винагорода обкладається ПДВ за ставкою 20 % і за правилом першої події відображається в декларації з ПДВ у комісіонера.Думка редакції.
Редакція поділяє підхід ДПАУ. Інакше б нульову ставку слід було застосовувати двічі: спочатку — комісіонером, а потім — комітентом. А це, у свою чергу, призведе до перекручення податкового обліку. Також зауважимо, що це не перше податкове роз’яснення з цього приводу. Аналогічні висновки було викладено в листах ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017, від 14.06.2008 р. № 5977/6/16-1515-202. Щоправда, у цих листах ДПАУ ще наголошувала на тому, що обсяги експортних операцій відображаються в податковій декларації з ПДВ тільки у комітента-експортера. З цим ми теж згодні.
Супутні та допоміжні послуги при експорті товару
Думка ДПАУ.
Визначення супутніх послуг наведено в п. 1.14 Закону про ПДВ. Вони включаються до митної вартості товарів. Нульова ставка застосовується на загальну вартість товару, що експортується, яка включає вартість супутніх послуг. При цьому претендувати на нульову ставку можуть лише експортери.А от
послуги з навантаження, вивантаження, транспортування, експедирування, страхування вантажу пов’язані з обслуговуванням товару, що експортується. Такі послуги вважаються допоміжними. Основним критерієм визначення об’єкта обкладення ПДВ таких послуг є місце, де фактично їх буде надано (п.п. «г» п. 6.5 Закону про ПДВ).Думка редакції.
Аналогічної думки ДПАУ дотримувалася в листі від 06.05.2005 р. № 3961/6/15-2315.Нагадаємо, що
згідно з п.п. «г» п. 6.5 Закону про ПДВ, якщо послуги надані на території України, то вони є об’єктом обкладення ПДВ за ставкою 20 %; якщо фактично надані за межами митного кордону України — не є об’єктом обкладення ПДВ. Тому, обговорюючи з клієнтом умови за договором надання допоміжних послуг, слід визначити фактичне місце надання таких додаткових послуг.Водночас є й інша позиція з цього питання. ВГСУ в
постанові від 18.01.2006 р. № 22/296-05-7660 зауважив, що виконані портом навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортно-експедиторське обслуговування та оформлення коносаментів для експортера є супутніми послугами. Їх вартість уключається до митної вартості товарів, що експортуються, та обкладається ПДВ за нульовою ставкою.
Магазини безмитної торгівлі
Думка ДПАУ
. Підприємство роздрібної торгівлі, що має дозвіл на відкриття магазину безмитної торгівлі, відповідно до постанови Кабміну від 17.07.2003 р. № 1089 , має право на застосування нульової ставки ПДВ при поставці товарів (робіт, послуг) у зонах митного контролю (безмитних магазинах). При цьому не має значення, що юридична адреса такого підприємства не збігається з адресою магазину.Думка редакції
. Редакція з думкою ДПАУ згодна. Аналогічну думку ДПАУ висловила в листі від 20.03.2008 р. № 5389/7/16-1517-07.
Туристичні послуги і ПДВ
Думка ДПАУ.
Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліцензії на турагентську діяльність (ст. 17 Закону України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР). При цьому порядок обкладення ПДВ діяльності туроператорів і турагентів принципово відрізняється. Порядок оподаткування діяльності туроператора залежить від місця надання туристичних послуг. Базою обкладення ПДВ у туроператора у сфері виїзного туризму є винагорода, тобто різниця між вартістю поставленого ним турпродукту (турпослуг) і вартістю витрат, понесених на їх придбання (створення). Базою обкладення ПДВ операцій турагента є комісійна винагорода, що нараховується (виплачується) туроператором чи іншими постачальниками послуг на користь такого турагента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих ним від споживачів турпродукту (турпослуг).Якщо ж туроператор
має відповідну ліцензію і частково здійснює свою діяльність ще і як турагент, то в такій ситуації операції у сфері турдіяльності оподатковуються за правилами, установленими для турагентів. Для цього необхідно вести окремий облік:— операцій з поставки турпродукту, турпослуг, місце надання яких знаходиться на митній території України;
— операцій з поставки турпродукту, турпослуг, місце надання яких знаходиться за межами митної території України;
— операцій, які він здійснює як турагент.
Думка редакції.
Згодні. Докладніше про оподаткування операцій у туристичній сфері можна дізнатися зі статті «Турдіяльність» рубрики «Тема тижня» // «БТ», 2008, № 32, с. 35.
Продаж автостанцією квитків пасажирам за дорученням перевізника
Думка ДПАУ.
Операція з продажу квитків, загальна вартість яких включає вартість як послуги з перевезення, так і послуги з їх реалізації, є об’єктом обкладення ПДВ за правилами, установленими п. 4.7 Закону про ПДВ. При цьому базою оподаткування в автостанції є вартість пасажирського квитка.Якщо перевізник
не є платником ПДВ, то автостанція перераховує до бюджету різницю між загальною сумою ПДВ, отриманою від продажу пасажирських квитків, та сумою ПДВ, сплаченою (нарахованою) нею під час придбання товарів (послуг), що стосуються продажу квитків.Якщо автостанція окремо отримує винагороду від перевізника за надані послуги з продажу квитків, то отримана сума обкладається ПДВ за загальними правилами.
Думка редакції.
У своїй постанові від 20.05.2008 р. у справі № 21-1375во07 ВСУ зауважив, що при продажу квитків за дорученням перевізника щодо автостанції не повинні застосовуватися загальнопосередницькі правила абзацу другого п. 4.7 Закону про ПДВ. Об’єктом обкладення ПДВ при продажу квитків на автотранспортні перевезення пасажирів та багажу є лише операція з надання послуг з реалізації квитків. Пов’язане це з тим, що квиток на автобус не є товаром, а згідно з п. 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.97 р. № 176, є документом установленої форми, що підтверджує лише факт укладення договору перевезення. Та й автостанція надає послуги із забезпечення перевезення пасажирів автомобільним транспортом, а не безпосередньо з їх перевезення. Сміливі платники податків можуть скористатися висновками цієї судової постанови.
Транспортно-експедиторські послуги у ЗЕД
Думка ДПАУ.
Об’єктом обкладення ПДВ у експедитора є обсяг наданих ним послуг. При цьому базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора, а ставка податку становить 20 % бази оподаткування і додається до вартості послуг.При оподаткуванні транспортно-експедиторських послуг
на внутрішньому ринку слід застосовувати п. 4.7 Закону про ПДВ.Думка редакції
. Аналогічну думку ДПАУ виклала в листі від 22.08.2008 р. № 17042/7/16-1517.Транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу. За ідеєю, порядок обкладення експедиторських послуг ПДВ залежить від того, де саме такі послуги надаються: якщо на митній території України, то вони обкладаються ПДВ за ставкою 20 %, якщо за її межами — не є об’єктом оподаткування (
п.п. «г». п. 6.5 Закону про ПДВ).І ще один момент. Із застосуванням
п. 4.7 Закону про ПДВ тільки на внутрішньому ринку погодитися не можемо. Вважаємо, що застосовувати п. 4.7 Закону про ПДВ слід як на внутрішньому ринку, так і у ЗЕД-експедируванні.
Порядок обкладення послуг, перелічених у п.п. «д» п. 6.5 Закону про ПДВ
Думка ДПАУ.
При застосуванні п.п. «д» п. 6.5 Закону про ПДВ слід ураховувати, що:—
до рекламних послуг належать послуги, визначені за кодом 74.40.13 «Послуги у сфері реклами інші» у Державному класифікатор продукції та послуг, затвердженому наказом Держстандарту від 30.12.97 р. № 822 (далі — Класифікатор);—
до послуг з обробки даних — послуги, визначені за кодом 72.30.2 «Послуги з обробки даних обчислювальними засобами» у Класифікаторі.При цьому якщо такі послуги нерезидент надає резиденту — юридичній або фізичній особі, то місцем поставки вважається митна територія України.
Якщо резидент надає послуги нерезиденту — юридичній або фізичній особі, то місцем поставки вважається територія за межами митної митної території України.
Думка редакції
. З тим, що згідно з п.п. «д» п. 6.5 Закону про ПДВ місце поставки послуг визначається місцем розташуванням одержувача послуг, редакція згодна. А от із запропонованим переліком ДПАУ можна подискутувати. На наш погляд, він набагато ширший. Комітет ВРУ у своєму листі від 02.06.2008 р. № 04-27/572* це підтверджує. На думку Комітету, повний перелік рекламних послуг зазначено у Класифікаторі з узагальнюючим кодом 74.40 «Послуги у сфері реклами», а не з кодом 74.40.13. Аналогічні зауваження стосуються також і послуг з використанням комп’ютерних систем. Комітет вважає, що при визначенні переліку таких послуг потрібно орієнтуватися на код 72.30 «Послуги з обробки даних» Класифікатора.* Див. ком. «Місце поставки послуг — ДПАУ змінює позицію» // «БТ», 2008, № 26, с. 3.
Повернення орендованого обладнання
Думка ДПАУ.
Зворотне ввезення лізингодавцем-резидентом на митну територію України переданого раніше в оренду обладнання супроводжується сплатою ПДВ за ставкою 20 %. Але оскільки повернення власного основного засобу не вважається придбанням чи виготовленим, як цього вимагає п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ, то і право на податковий кредит в імпортера не буде.Думка редакції
. З тим, що сплачений на митниці ПДВ не можна включити до податкового кредиту, редакція не згодна. Якщо ввезене обладнання використовуватиметься в господарській діяльності, то ми не бачимо перешкод для того, щоб лізингодавець-імпортер уключив сплачений на митниці ПДВ до податкового кредиту. Застосування в цьому випадку норм п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ вважаємо необґрунтованим, оскільки ввезене обладнання вже перебуває у власності імпортера-лізингодавця.
Примусовий продаж майна боржника через аукціон
Думка ДПАУ.
Реалізацію майна в межах посередницьких договорів слід розглядати крізь призму п. 4.7 Закону про ПДВ (як посередницьку операцію). Зокрема, в організатора аукціону, який виступає посередником, податкові зобов’язання з ПДВ виникають за правилом першої події. Базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізаціїБоржник
на дату отримання копії платіжного доручення про оплату покупцем вартості орендованого майна має збільшити податкові зобов’язання та виписати організатору аукціону податкову накладну на суму реалізації заарештованого майна за вирахуванням суми, фактично залишеної аукціону на покриття власних витрат з урахуванням ПДВ.Думка редакції
. Аналогічної думки ДПАУ дотримується в листі від 30.05.2008 № 11098/7/16-1517**. З тим, що реалізація заарештованого майна через аукціон є посередницькою операцією, ми згодні. А от стосовно того, що боржник (комітент) має збільшити податкові зобов’язання на суму реалізації заарештованого майна за вирахуванням комісійної винагороди організатора аукціону (комісіонера), можна подискутувати. За правилами посередницьких договорів, у разі якщо комісіонер утримує комісійну винагороду належної комітенту суми, податкові зобов’язання з ПДВ відображаються виходячи із загальної суми реалізації (суми, перерахованої покупцем на рахунок комісіонера), а податковий кредит з ПДВ — виходячи із суми комісійної винагороди.** Див. ком. «Реалізація заарештованого майна: про порядок обкладення ПДВ розповідає ДПАУ» // «БТ», 2008, № 30, с. 7.
Податковий кредит з ПДВ у ПП — платника ПДВ
Думка ДПАУ
. Фізичні особи — суб’єкти господарювання, зареєстровані платниками ПДВ, мають право на податковий кредит щодо придбаних нелегкових автомобілів за умови використання їх в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та за наявності належним чином оформлених документів (податкових накладних) щодо понесених витрат, а також відображення їх у податковому та бухгалтерському обліку.Думка редакції
. Безумовно, з тим, що приватні підприємці — платники ПДВ мають право на податковий кредит на загальних підставах, редакція згодна, але з додатковими умовами щодо підтвердження таких витрат даними бухгалтерського обліку ми погодитися не можемо. Про це ми вже висловлювалися в редакційному коментарі до листа ДПАУ від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26 (див. «БТ», 2008, № 46, с. 5), в якому було озвучено аналогічну позицію податківців. На наш погляд, приватні підприємці не зобов’язані вести бухгалтерський облік узагалі та для підтвердження права на податковий кредит зокрема.
Імпорт товару
Думка ДПАУ.
Сплачений при імпорті товарів ПДВ уключається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання товарів, що імпортуються, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При подальшій реалізації товару, що імпортується, податкові зобов’язання визначатимуться за правилами, установленими п. 4.1 Закону про ПДВ, а саме: у разі якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижча за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче за митну вартість.Думка редакції
. Нагадаємо, що каменем спотикання спорів у 2007 році стала звичайна ціна як додаткове обмеження при визначенні податкового кредиту з ПДВ (це обмеження зазначено в абзаці першому п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ з 1 січня 2007 року). Податківці на місцях оновлений п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ застосовували як до внутрішньоукраїнських операцій, так і до операцій з імпорту товарів, тобто дозволяли платникам податків формувати податковий кредит виходячи з договірної (контрактної) вартості (котра, як відомо, може бути нижчою за митну вартість). Пізніше ДПАУ роз’яснила, що до складу податкового кредиту потрапляє повна сума нарахованого (сплаченого) ПДВ митниці (листи від 06.04.2007 р. № 7049/7/16-1517-26, від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117). І ось ДПАУ знову підтверджує своє ліберальне роз’яснення.
Занизили показник ряд. 25 і завищили — ряд. 26
Думка ДПАУ
. Заниження показника рядка 25 і завищення рядка 26 ДПАУ трактує як добровільну відмову платника податків від бюджетного відшкодування. Якщо при проведенні перевірки податківцями не буде встановлено інших порушень податкового обліку, крім заниженої суми бюджетного відшкодування, то зазначені зміни в податковій звітності не спричинять додаткового нарахування податкових зобов’язань і відповідно застосування штрафних санкцій.Думка редакції.
Редакція згодна з думкою ДПАУ. Аналогічної думки ДПАУ дотримувалася в листах від 19.09.2007 р. № 18727/7/16-1517* і від 01.04.2009 р. № 6810/7/16-1517.* Див. ком. «Бюджетне відшкодування з ПДВ: як його слід відображати в декларації з ПДВ — запізнілий погляд ДПАУ на актуальну проблему» // «БТ», 2007, № 42, с. 5.
Звітний (податковий) період для платників ПДВ
Думка ДПАУ
. Якщо особа реєструється як платник ПДВ з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, то першим податковим періодом є період, що починається з дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Якщо ж податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, що починається з першого дня такого місяця і закінчується днем такого анулювання.Заява про вибір квартального податкового періоду подається до податкового органу
разом з декларацією за результатами останнього звітного періоду календарного року. Якщо таку заяву не буде подано, то такий платник податків зобов’язаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний податковий період.Новозареєстрований платник ПДВ може бути лише місячним платником. Перш ніж отримати можливість перейти на квартальний звітний період, платник ПДВ має звітувати щомісяця
повний календарний рік.Думка редакції.
Додамо, що подання заяви про вибір квартального податкового періоду разом з декларацією за результатами останнього звітного періоду календарного року обов’язкове не лише для тих платників ПДВ, які звітують щомісяця та бажають з наступного року застосовувати квартальний період, а і для тих, хто вже подає декларацію з ПДВ щокварталу. З висновком ДПАУ про те, що новозареєстрований платник ПДВ може бути лише місячним платником, редакція згодна. Аналогічні висновки містяться і в листі ДПАУ від 21.04.2008 р. № 8230/7/16-1517.
Податковий період для єдиноподатника
Думка ДПАУ.
Єдиноподатник — платник ПДВ має подавати податкові декларації з ПДВ не щомісяця, а щокварталу (навіть у разі перевищення 300-тисячної межі). При цьому заяву про застосування податкового квартального звітного періоду єдиноподатникам подавати не потрібно.Думка редакції
. Редакція згодна з думкою ДПАУ. Аналогічний підхід продемонстровано ДПАУ і в листі від 21.04.2008 р. № 8230/7/16-1517*. Хоча раніше ДПАУ дотримувалася іншої точки зору. У своїх листах від 27.10.2005 р. № 21067/7/16-1517-26, від 19.01.2006 р. № 867/7/16-1517-26 вона вказувала на те, що єдиноподатник на свій розсуд може вибирати як квартальний, так і місячний звітний період з ПДВ, при цьому обсяг оподатковуваних операцій значення не має.* Див. ком. «Звітним періодом з ПДВ для єдиноподатника може бути лише квартал — ДПАУ змінює позицію» // «БТ», 2008, № 20, с. 8.
Помилкове заниження бюджетного відшкодування з ПДВ
Думка ДПАУ
. Якщо платником ПДВ самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування і цей факт не зафіксовано органом податкової служби, платник може подати Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ та Довідку про залишки від’ємного значення за той період, в якому в нього виникло право на бюджетне відшкодування (коли фактично була оплата), задекларувавши в них виправлені показники.Думка редакції.
Аналогічної думки ДПАУ дотримувалася в листах від 30.01.2009 р. № 1793/7/16-1517-07** і від 01.04.2009 р. № 6810/7/16-1517.** Див. ком. «Якщо бюджетне відшкодування ПДВ не задеклароване в періоді виникнення, то його можна відшкодувати — думка ДПАУ» // «БТ», 2009, № 10, с. 7.
Додамо тільки: якщо факт заниження бюджетного відшкодування зафіксує податковий орган, то в цьому випадку платнику направляється податкове повідомлення та вважається, що платник добровільно відмовився від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування. У цьому випадку суму допущеної помилки можна врахувати лише у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 Закону про ПДВ).
