До відрядження за кордон директора-іноземця застосовуються загальновстановлені вимоги
Наше підприємство (ТОВ) створене нерезидентом — угорською фірмою. Директором призначено громадянина Угорщини. За родом своєї діяльності він частину часу проводить в Україні, а частину — в Угорщині, де знаходиться головний офіс нерезидента. Чи можна вважати такі поїздки відрядженням? Якщо можна, то в яких розмірах виплачувати добові? Чи можна ці витрати відносити на валові? Для поїздок директор використовує власний автомобіль, а для проживання орендує житло.
(м. Тячів Закарпатської обл.)
Так, такі поїздки директора до Угорщини цілком можна вважати відрядженням.
Згідно з
Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом МФУ від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний термін до іншого населеного пункту для виконання службового доручення за межами місця його постійної роботи.У цьому випадку відбувається поїздка працівника підприємства (директора) за межі місця його постійної роботи (тобто за межі населеного пункту, де розташоване українське підприємство) зі службових питань, тому така поїздка повністю підпадає під визначення відрядження. Те, що директор є громадянином не України, а Угорщини, не має в цьому випадку жодного значення. Головне, що такий громадянин перебуває у трудових відносинах із підприємством, що відряджає його за кордон.
Як відомо, відрядження має бути правильно документально оформлено, щоб у підприємства не було проблем з відображенням понесених витрат, а саме: для кожної поїздки директора мають оформлятися такі документи*:
— наказ (розпорядження) про направлення директора у відрядження, що видається самим же директором. Видання наказу (розпорядження) здійснюється після затвердження завдання на відрядження, де визначається мета поїздки, терміни, умови перебування за кордоном і кошторис витрат;
— посвідчення про відрядження (у ньому достатньо позначок лише про вибуття з місця відрядження та прибуття на місце відрядження);
—
Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — Авансовий звіт). До Авансового звіту додаються оригінали документів, що підтверджують понесені директором витрати, а також копії сторінок його паспорта з позначками митниці про перетин кордону.При оформленні документів слід пам’ятати, що за тривалістю закордонне відрядження не може перевищувати
60 днів. Що робити в тих випадках, коли відрядження все-таки перевищило 60-денний термін, в Інструкції № 59 не зазначено. Ми вважаємо, що в таких випадках усі витрати відрядженої особи (добові, оплата проживання тощо), починаючи з 61-го дня відрядження, не оплачуються роботодавцем. У разі якщо роботодавець прийме рішення оплатити ці витрати працівнику на добровільних засадах, він не зможе включити їх до складу валових витрат і повинен буде обкласти податком з доходів.Що стосується розміру добових, то згідно з
Інструкцією № 59 при відрядженні до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль (а Угорщина входить до їх числа), у паспорті директора буде проставлено позначки про виїзд з України та в’їзд до Угорщини, а при поверненні назад — про виїзд з Угорщини та в’їзд до України. Кількість днів, що оплачуються виходячи з добових для закордонних відряджень, визначається за позначками українського прикордонно-перепускного пункту. За дні перетину кордону України (в обох напрямах) відповідно до зроблених позначок добові виплачуються за нормами, установленими для закордонних відряджень.Наприклад, директор вирушив на власному автомобілі з Ужгорода 16.02.2009 р. (згідно з позначкою у посвідченні про відрядження про виїзд із місця роботи), перетнув український кордон 16.02.2009 р. (згідно з позначками української митниці в паспорті директора) та в’їхав на територію Угорщини 17.02.2009 р. (відповідно до позначок угорської митниці). Прямуючи назад, директор перетнув кордон Угорщини 10.03.2009 р. і цього ж дня в’їхав на територію України згідно з позначками української митниці. На місце роботи директор повернувся 11.03.2009 р., про що зроблено позначку в посвідченні про відрядження. У наведеному прикладі добові виплачуються так:
—
за 1 день (11 березня) — за нормами, установленими для відряджень у межах України;—
за 23 дні (з 16 лютого по 10 березня включно) за нормами, установленими для відряджень до Угорщини.Що стосується розміру добових для відряджень за кордон, то їх установлено
постановою КМУ від 23.04.99 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.99 р. № 663 (далі — постанова № 663)*:
| Добові за кордон | Харчування | |||
| без харчування | 1 раз | 2 рази | 3 рази | |
| Граничний розмір добових, грн. | 280 | 224 | 154 | 98 |
| Мінімальний розмір добових до Угорщини, дол. США | 34 | 27,2 | 18,7 | 11,9 |
Згідно з
п. 4 постанови № 663 добові виплачуються в іноземній валюті в сумі, яка в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день видачі коштів з каси уповноваженого банку, не перевищує встановлених граничних норм добових витрат.Питання віднесення добових до складу валових витрат регулюються
п.п. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток). Він дозволяє включити до валових витрат витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податків або є членами керівних органів платника податків, у межах фактичних витрат на проїзд (уключаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за межами відрядження, оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, ремонт і прасування одягу, взуття чи білизни), наймання інших житлових приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкового страхування, витрат на усний і письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов’язаних із правилами в’їзду і перебування в місці відрядження, уключаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.Зауважимо, що витрати на відрядження може бути включено до складу валових лише за наявності оригіналів підтверджуючих документів. Що стосується добових, то вони включаються до валових витрат без будь-яких підтверджуючих документів, але тільки в межах установлених
постановою № 663 норм (у випадку з Угорщиною достатньо лише позначок у закордонному паспорті про перетин кордону).Відзначимо також вимогу
Закону про податок на прибуток про те, що відрядження обов’язково має бути пов’язане з основною діяльністю підприємства, що має підтверджуватися документально у вигляді запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, що встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яку направлено стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податків. У цьому випадку зв’язок відрядження до Угорщини з основною діяльністю українського підприємства неважко довести, оскільки засновник цього підприємства перебуває в Угорщині, а це означає, що поїздка директора може бути спричинена необхідністю обговорення стратегічних планів розвитку підприємства, установлення ділових відносин з потенційними постачальниками чи покупцями, подання звітності про діяльність підприємства тощо. Ще раз зауважимо, що мета відрядження за кордон зазначається в завданні на відрядження, яке затверджується керівником підприємства.І на завершення звернемо вашу увагу ще на один момент. Оскільки директор їздить до Угорщини на власному автомобілі, то може виникнути питання про компенсацію йому вартості витрачених на відрядження пально-мастильних матеріалів. Згідно з
п. 1.13 розділу ІІ Інструкції № 59 у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються відповідно до діючих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту, що має бути визначено в наказі (розпорядженні) керівника підприємства. Відшкодовуються також інші витрати, пов’язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, у тому числі збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами. З цього випливає, що витрати на ПММ власного автомобіля директора, на якому він їздить до Угорщини і назад, не може бути йому відшкодовано як витрати на відрядження. Для того щоб така можливість з’явилася, автомобілю потрібно надати статус службового, що можливо, наприклад, шляхом оформлення договору оренди автомобіля між директором і роботодавцем*. У такому разі, на нашу думку, не діє 50 % обмеження на включення витрат на ПММ, використаних при поїздці за кордон на службовому легковому автомобілі, до валових витрат. Ці витрати включаються до складу валових витрат у розмірі 100 % на підставі п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток, Інструкції № 59 та постанови № 663. Однак мусимо попередити: податківці не підтримують цю думку та вважають, що 50 % обмеження для таких витрат, установлене п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток, діє і при закордонних відрядженнях (див. консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 27, с. 26).* Докладно питання використання автомобіля працівника в діяльності підприємства розглянуто у статті «Використовуємо автомобіль працівника для потреб підприємства: як оформити відносини» // «БТ», 2008, № 30, с. 36.
Наталія Журавльова
