Теми статей
Обрати теми

Тема тижня. Неповний робочий час — особливості нарахування виплат працівнику

Редакція БТ
Стаття

НЕПОВНИЙ РОБОЧИЙ ЧАС — ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ ВИПЛАТ ПРАЦІВНИКУ

 

Зменшення тривалості робочого часу впливає не тільки на розмір заробітної плати працівників, а й на виплати, що розраховуються за середнім заробітком.

У сьогоднішній «Темі тижня» ми докладно розглянули особливості оплати основних і додаткових відпусток, днів непрацездатності та перебування працівника у відрядженні, відпустці по вагітності та пологах, нарахування вихідної допомоги при звільненні в тих випадках, коли працівник працює в режимі неповного робочого часу (тижня, дня), якщо йому надавалася відпустка «за свій рахунок» чи оформлено простій. Наочні приклади допоможуть без особливих зусиль розрахувати належні працівникам виплати.

Скорочення обсягів діяльності змусило роботодавців зменшити використання найманої праці. Одні скорочують кількість працівників, інші, намагаючись зберегти колектив, зменшують тривалість роботи, установлюючи своїм працівникам неповний робочий час, відправляючи їх у безоплатні відпустки, оформляючи простій.

У зв’язку з цим виникає закономірне запитання: як зміна режиму роботи впливає на нарахування різних виплат працівникам? На нього й відповімо в сьогоднішній «Темі тижня».

Оксана КОНОНЕНКО, головний редактор
Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Д

окументи «ТЕМИ»

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про відпустки

— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Закон № 2240

— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.

Порядок № 100

— Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Порядок № 1266

— Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

Рекомендації № 7

— Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7.

Інструкція № 455 —

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.

Інструкція № 59 —

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом МФУ від 13.03.98 р. № 59.

 

ЗАСТОСУВАННЯ ПСП ДО ЗАРПЛАТИ

Установлення для працівників режиму роботи з неповним робочим часом (тижнем, днем), надання відпустки без збереження заробітної плати, простій — усе це спричинить зменшення нарахованої суми заробітної плати. Як це може вплинути на застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП)?

Відразу відповімо — ніяк. У цьому випадку, як завжди, з граничним розміром доходу, що дає право на застосування ПСП (у 2009 році — 940 грн.), порівнюють фактично нараховану заробітну плату. Головне для застосування ПСП — наявність у роботодавця написаної працівником

заяви про застосування ПСП. І навіть якщо до місяця скорочення роботи ПСП працівнику не надавалася внаслідок перевищення нарахованою зарплатою встановленої межі, то в місяці, в якому заробіток працівника виявився нижчим за таку межу, ПСП слід застосувати (звичайно, за наявності відповідної заяви ).

Приклад 1

. Оклад працівника становить 1500 грн. У січні 2009 року за 20 відпрацьованих робочих днів працівнику нарахували зарплату в сумі 1500 грн. У лютому працівнику встановлено неповний робочий день — 5 годин на день при п’ятиденному робочому тижні, які працівник повністю відпрацював. Таким чином, за лютий 2009 року працівнику нараховано зарплату в сумі 937,5 грн. Заяву про застосування звичайної ПСП було написано працівником під час прийняття на роботу (вересень 2008 року).

При застосуванні ПСП до зарплати працівника слід виходити з того, що нарахована зарплата за січень 2009 року перевищує 940 грн. (1500 > 940), отже, ПСП у січні не застосовують.

А от у лютому інша ситуація. Нарахована зарплата за лютий не перевищує 940 грн. (937,5 < 940), а тому при утриманні ПДФО до доходу працівника застосовують звичайну ПСП в розмірі 302,5 грн.

Приклад 2

. Оклад працівника становить 1500 грн. У лютому 2009 року йому встановлений неповний робочий час: робочий день — 4 години на день при дводенному робочому тижні. Заява про застосування звичайної ПСП була написана працівником при прийнятті на роботу (вересень 2008 року).

За лютий 2009 року працівник відпрацював 8 робочих днів (32 години). За відпрацьований час працівнику нарахована зарплата

300 грн. (1500 : 160 х 32).

Оскільки сума нарахованої зарплати не перевищує 940 грн. (300 < 940), то при утриманні ПДФО до такої зарплати необхідно застосувати ПСП. Однак розрахунок ПДФО у цій ситуації дає від’ємний результат ([300 - 6* - 1,5 - 1,8 - 302,5] х 15 % < 0). Це означає, що в таких випадках ПДФО не утримують (із зарплати працівника слід утримувати лише соцвнески).

* Внесок до ПФ за ставкою 2 %, внесок до ФТВП — 0,5 %; внесок до ФБ — 0,6 %. Тут і далі: ПФ — Пенсійний фонд України; ФТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; ФБ — Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

 

Нараховуємо відпускні

Право на відпустку при роботі в режимі неповного робочого часу

Робота на умовах неповного робочого часу

не спричинює жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП). Такий працівник, як і всі інші, котрі працюють на умовах повного робочого часу, має право на щорічну основну і додаткову відпустки.

Час роботи в режимі неповного робочого часу (у тому числі за сумісництвом**), простою, перебування в неоплачуваній відпустці, наданій згідно зі

ст. 25 і 26 Закону про відпустки, включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, без будь-яких обмежень (частина перша ст. 9 Закону про відпустки).

** На це вказує Мінпраці в листі від 06.09.2007 р. № 554/13/155-07 — див. ком. у «БТ», 2007, № 42, с. 10.

Що стосується надання додаткових відпусток —

за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) і за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки), то при зміні режиму роботи необхідно враховувати вимоги частини другої ст. 9 Закону про відпустки. Так, згідно з нею до стажу роботи, що дає право на такі додаткові відпустки, включають:

1)

час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами чи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії чи посади. Виходить: якщо працівнику встановлено неповний робочий день з тривалістю менше половини нормальної тривалості (наприклад, при 8-годинному робочому дні — менше 4 годин на день), то такі дні не враховують при визначенні тривалості такої відпустки. Дні простою та відпустки «за свій рахунок» до стажу не включають;

2)

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці;

3)

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не відчувають впливу несприятливих виробничих факторів.

Крім того, додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем (різновид додаткової відпустки за особливий характер праці;

п. 2 частини першої ст. 8 Закону про відпустки) при встановленні працівнику режиму роботи з неповним робочим днем не надають. Це випливає з п. 2 Рекомендацій № 7. Однак таке обмеження не поширюється на тих, кому встановлено режим роботи з неповним робочим тижнем. При поєднанні неповного робочого дня та робочого тижня додаткову відпустку за ненормовану працю також не надають (лист Мінпраці від 07.05.2002 р. № 010-430).

При визначенні права на

додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про оплату праці) слід виходити з такого: на відміну від щорічних відпусток, відпустка «на дітей» належить до категорії соціальних відпусток і не залежить від відпрацьованого протягом року часу (лист Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 — див. ком. у «БТ», 2008, № 21, с. 7). Тому працівнику, який фактично працює та претендує на таку відпустку, незалежно від режиму його роботи, додаткову відпустку «на дітей» надають у повному обсязі.

Як і відпустка «на дітей»,

додаткова відпустка для чорнобильців не пов’язана з робочим процесом та надається незалежно від часу роботи на підприємстві. Отже, її надають повної тривалості раз на рік незалежно від відпрацьованого в цьому році часу (лист Мінпраці від 10.06.2008 р. № 149/13/116-08 — див. ком. у «БТ», 2008, № 31, с. 5).

 

Розрахунок відпускних

Визначившись із кількістю днів відпустки, що підлягають оплаті, перейдемо до визначення суми їх оплати.

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати днів відпустки

здійснюють у загальному порядку, установленому Порядком № 100*. Однак при зменшенні обсягу роботи слід ураховувати вимоги абзацу шостого п. 2 Порядку № 100. Згідно з цим пунктом час, протягом якого працівники відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. На цій підставі з розрахункового періоду виключають період, коли:

1)

працівники з не залежних від них причин працювали в режимі неповного робочого тижня (згідно з наказом роботодавця були переведені на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити їх роботою протягом нормальної тривалості робочого тижня)**;

2)

було оформлено простій не з вини працівників;

3)

працівникам надано відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 і 26 Закону про відпустки. Якщо надається триваліша відпустка за свій рахунок, то ці дні з розрахункового періоду не виключають***.

* Див. статтю «Розрахунок середньої зарплати для відпускних» // «БТ», 2008, № 22, с. 40.

** Аналогічної думки дотримуються працівники Мінпраці (див. консультацію Н. Синько в газеті «Оплата праці», 2009, № 3, с. 10). Що стосується встановлення неповного робочого дня, то такий час (дні, коли працівник працював за таким графіком) з розрахунку середньої зарплати не виключають (роз’яснення Мінпраці від 21.07.97 р. № 04-3022).

*** Мінпраці в листі від 28.07.2008 р. № 3144/0/10-08/13 вказує на те, що відпустку згідно зі ст. 26 Закону про відпустки не виключають з розрахункового періоду. Ми з цим не згодні. Докладніше див. ком. «Розрахунок відпускних, праця інвалідів, працевлаштування безробітних — Мінпраці відповідає на запитання» // «БТ», 2008, № 38, с. 6.

У такому разі середньоденну зарплату для оплати часу щорічної відпустки розраховують діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість:

— святкових і неробочих днів, установлених законодавством

(ст. 73 КЗпП);

робочих днів, протягом яких працівник не працював при скороченому робочому тижні (простої) з ініціативи роботодавця або перебував у відпустці «за свій рахунок» (лист Мінпраці від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07****).

**** Див. ком. «Неповний робочий час, строкові трудові договори, наймані працівники приватних підприємців, робота студентів — Мінпраці роз’яснює спірні моменти» // «БТ», 2007, № 21, с. 6.

Якщо ж працівник працює на умовах неповного робочого тижня

за власним бажанням, середню заробітну плату для оплати часу відпусток обчислюють у загальному порядку згідно з п. 7 Порядку № 100, без вирахування з розрахункового періоду невідпрацьованих днів (за винятком вихідних).

Приклад 3

. Працівник з 2 березня 2009 року виходить у щорічну основну відпустку на 14 календарних днів (02.03.2009 р. — 16.03.2009 р.; 8 Березня — святковий день: на цей день відпустка подовжується, але він не оплачується). З 01.01.2009 р. працівник з ініціативи роботодавця працює 5 годин на день при п’ятиденному робочому тижні, а з лютого, крім тривалості робочого дня, з ініціативи адміністрації підприємства йому скоротили робочий тиждень на 1 день (п’ятниця — неробочий день).

 

Таблиця 1.

Розрахунок відпускних

Розрахунковий період

Календарні дні

Відпрацьовано

Невідпрацьовані дні у зв’язку зі скороченням робочого тижня з ініціативи роботодавця

Відпустка без збереження зарплати згідно зі ст. 25 Закону про відпустки

Дні, що включаються до розрахункового періоду (гр. 3 - гр. 6 - гр. 7 - 10 святк. дн.)

Нарахована зарплата, грн.

рік

місяць

робочих днів

годин

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2008

Березень

31

20

159

336

3000,00

Квітень

30

21

167

3000,00

Травень

31

19

151

3000,00

Червень

30

19

151

3000,00

Липень

31

12

96

15

1565,22

Серпень

31

20

160

3000,00

Вересень

30

22

176

3000,00

Жовтень

31

23

184

3000,00

Листопад

30

20

160

3000,00

Грудень

31

23

183

3000,00

2009

Січень

31

20

100

1886,79

Лютий

28

16

80

4

1500,00

Усього

365

х

х

4

15

31952,01

Середня зарплата для оплати днів відпустки, грн.

95,10

(31652,01 : 336)

Відпускні за 14 календарних днів відпустки, грн.

1331,40

(14 х 95,10)

 

РОЗРАХУНОК ЛІКАРНЯНИХ І ДОПОМОГИ ПО ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГАХ

Повсюдне встановлення неповного робочого часу для працівників останнім часом породжує запитання, пов’язані з обчисленням розміру соціальних виплат, пов’язаних з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами. На жаль,

Порядок № 1266, що регламентує нарахування таких виплат, не дає на них відповіді повною мірою. Не так давно ФТВП надав свої роз’яснення в листах від 12.01.2009 р. № 04-06/Б-222з-4 (див. ком. у «БТ», 2009, № 5, с. 8) і від 05.02.2009 р. № 01-16-211 (див. ком. у «БТ», 2009, № 7, с. 5). Проаналізуємо їх та проілюструємо прикладами.

 

Особливості розрахунку середнього заробітку при неповному робочому часі

Для розрахунку виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами згідно з

Порядком № 1266 розраховують середню заробітну плату:

1) середньо

годинну — при підсумованому обліку робочого часу або якщо облік робочого часу ведеться в годинах (п. 15 Порядку № 1266). Середньогодину зарплату розраховують діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин за розрахунковий період (п. 16 Порядку № 1266);

2) середньо

денну — в інших випадках (п. 13 Порядку № 1266). У загальному порядку середньоденну зарплату розраховують діленням нарахованої за розрахунковий період зарплати на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (п. 14 Порядку № 1266).

Установлення

для працівника неповного робочого дня (за його власним бажанням або з ініціативи роботодавця) повністю вписується в ситуацію, коли облік робочого часу можна вести в годинах. Адже оплату праці таких працівників згідно зі ст. 56 КЗпП здійснюють пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. І для цього облік відпрацьованого часу може вестися у годинах. Тому за таких умов можна розраховувати середньогодинну зарплату. Усе це загалом не спричинює особливих проблем, коли на умовах неповного робочого дня працівник працював і в розрахунковому періоді, і повинен був працювати в періоді хвороби.

Але ситуація, коли в ці періоди

у працівника був різний режим роботи, дещо складніша. Як зауважив ФТВП у листі від 05.02.2009 р. № 01-16-211*, у такому разі також слід розраховувати середньогодинну зарплату згідно з п. 15 Порядку № 1266. З листа випливає: якщо в розрахунковому періоді (6 місяців перед настанням страхового випадку) працівник працював повний робочий час, а в період настання страхового випадку для нього встановлено неповний робочий день і, отже, оплаті підлягають години роботи за новим графіком (див. підрозділ «Вплив зміни графіка роботи на період оплати» на с. 43), то для оплати цього часу необхідно розраховувати середньогодинну зарплату. Якщо ж працівнику зменшено лише робочий тиждень зі збереженням нормальної тривалості робочого дня, то слід розраховувати середньоденну зарплату. У такому разі оплаті підлягають робочі дні за оновленим графіком роботи — неповним робочим тижнем.

* Див. ком. «Неповний робочий день — як розрахувати лікарняні» // «БТ», 2009, № 7, с. 5.

Середньогодинну зарплату необхідно також розраховувати, коли на період страхового випадку встановлено режим повного робочого часу, а до розрахункового періоду потрапив період роботи в режимі неповного робочого дня. При комбінованому зменшенні робочого часу (скорочення робочого тижня та робочого дня) також необхідно розраховувати середньогодинну зарплату, оскільки існує скорочення тривалості робочого дня.

Висновок

: якщо на розрахунковий період, за який розраховують середній заробіток, або на період, за який розраховують виплати, припадає режим роботи з неповним робочим днем, слід розраховувати середньоденну заробітну плату.

Приклад 4

. Працівник надав листок непрацездатності, згідно з яким він хворів з 16 по 24 лютого 2009 року. Розрахунковий період для визначення суми лікарняних: серпень 2008 року — січень 2009 року. При цьому він з грудня 2008 року працював за таким графіком (перенесення робочих днів не здійснювали):

варіант 1

— установлено робочий день тривалістю 5 годин при 5-денному робочому тижні;

варіант 2

— установлено робочий тиждень тривалістю 3 робочі дні (вівторок, середа, четвер);

варіант 3

— установлено робочий тиждень тривалістю 3 робочі дні (вівторок, середа, четвер) при неповному робочому дні тривалістю 5 годин.

 

Таблиця 2.

Порядок розрахунку середньої заробітної плати для оплати днів хвороби

Місяць розрахункового періоду

Варіант 1 (з грудня робочий день — 5 годин)

Варіант 2 (з грудня робота — 3 дні на тиждень)

Варіант 3 (з грудня робота — 3 дні на тиждень, робочий день — 5 годин)

кількість відпрацьованих

нарахована зарплата, грн.

кількість відпрацьованих

нарахована зарплата, грн.

кількість відпрацьованих

нарахована зарплата, грн.

днів

годин

днів

годин

днів

годин

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Серпень 2008 року

20

160

3000,00

20

160

3000,00

20

160

3000,00

Вересень 2008 року

22

176

3000,00

22

176

3000,00

22

176

3000,00

Жовтень 2008 року

23

184

3000,00

23

184

3000,00

23

184

3000,00

Листопад 2008 року

20

160

3000,00

20

160

3000,00

20

160

3000,00

Грудень 2008 року

23

115

1885,25

14

112

1836,07

14

70

1147,54

Січень 2009 року

20

100

1886,79

11

88

1660,38

11

55

1037,74

Разом

х

895

15772,04

110

х

15496,45

х

805

14185,28

Середньоденна зарплата, грн.

х

140,88

(15496,45 : 110)

х

Середньогодинна зарплата, грн.

17,62

(15772,04 : 895)

Х

17,62

(14185,28 : 805)

Період, що підлягає оплаті

35 годин (7 роб. днів

х 5 год.)

16, 17, 18, 19, 20, 23 і 24 лютого

4 роб. дні

17, 18, 19 і 24 лютого

20 годин (4 роб. дні

х 5 год.)

17, 18, 19 і 24 лютого

 

Як бачимо, для оплати лікарняних у випадках переведення на роботу в режимі неповного робочого дня (

варіант 1), у тому числі при комбінованому зменшенні робочого часу (варіант 3 одночасно робочого дня і тижня), розраховують середньогодинну зарплату (17,62 грн.). Водночас, якщо працівнику встановлено скорочений робочий тиждень (варіант 2), а тривалість самого робочого дня не зменшено, для оплати лікарняного необхідно розрахувати середньоденну зарплату (140,88 грн.).

 

Вплив зміни графіка роботи на період оплати

При визначенні часу, що підлягає оплаті у зв’язку з настанням страхового випадку, необхідно враховувати встановлений у періоді настання страхового випадку графік роботи. Це і правильно, адже допомога компенсує працівнику втрату заробітку у зв’язку з настанням страхового випадку. І тому, якщо настає страховий випадок (працівник захворів), то допомога має компенсувати не зароблену в цей час згідно з установленим для нього графіком роботи зарплату.

Стосовно

допомоги по вагітності та пологах також слід керуватися роз’ясненням ФТВП, викладеним у листі від 12.01.2009 р. № 04-06/Б-222з-4*:

1) якщо в період перебування працівниці у відпустці по вагітності та пологах

роботодавець установлює режим неповного робочого часу (неповний робочий тиждень), то це ніяк не впливає на розмір нарахованої** до виходу в таку відпустку допомоги — перераховувати її не потрібно;

2)

у разі продовження відпустки по вагітності та пологах на 14 календарних днів*** для розрахунку страхової виплати застосовують режим роботи, який було встановлено на момент настання страхового випадку, тобто згідно з яким нараховували допомогу за першим листком непрацездатності, виданим на 126 календарних днів.

* Див. ком. «Допомогу по вагітності не перераховують, якщо змінено режим роботи — роз’яснює Фонд з тимчасової втрати працездатності» до згаданого листа // «БТ», 2009, № 5, с. 8.

** В усних консультаціях працівники ФТВП роз’яснюють, що однією з умов для неперерахунку допомоги є не лише її нарахування, а й її виплата.

*** Продовження відпустки по вагітності та пологах передбачено в разі ускладнених пологів або при народженні двох чи більше дітей.

Приклад 5

. Працівниця йде у відпустку по вагітності та пологах з 19 січня по 24 травня 2009 року включно. У розрахунковому періоді (липень — грудень 2008 року) при п’ятиденному робочому тижні працівниця відпрацювала 131 день (1047 годин). За ці дні їй нараховано зарплату в сумі 18000 грн. Відпустку по вагітності та пологах було продовжено на 14 календарних днів з 25 травня по 7 червня 2009 року. При цьому на підприємстві встановлено:

варіант 1

— з 1 квітня 2009 року — режим неповного робочого часу: 3 робочі дні на тиждень (вівторок, середа, четвер);

варіант 2

— з 1 січня 2009 року — режим неповного робочого часу: 3 робочі дні на тиждень (вівторок, середа, четвер);

варіант 3

— з 1 січня 2009 року — режим неповного робочого часу: 3 робочі дні на тиждень (вівторок, середа, четвер) при 5-денному робочому дні.

У

варіанті 1 при виході працівниці у відпустку та після виходу у відпустку (продовження відпустки на 14 календарних дня) допомогу нараховуємо за дні роботи за графіком роботи, що діє на момент виходу працівниці у відпустку (п’ятиденний робочий тиждень).

У

варіантах 2 і 3 допомогу нараховуємо за період роботи за графіком роботи, що діє на момент виходу працівниці у відпустку, тобто виходячи з неповного робочого часу:

варіант 2

— виходячи з триденного робочого тижня (60 робочих днів);

варіант 3

— виходячи з триденного робочого тижня з 5-денним робочим днем (300 годин).

Крім того, розмір допомоги розраховують за:

1) середньо

денною заробітною платою для варіантів 1 і 2:

18000 : 131 =

137,40 (грн.);

2) середньо

годинною заробітною платою для варіанта 3:

18000 : 1047 =

17,19 (грн.).

 

Таблиця 3.

Порядок розрахунку суми допомоги

Період 2009 року

Варіант 1

Варіант 2

Варіант 3

кількість днів

сума допомоги, грн.

кількість днів

сума допомоги, грн.

кількість днів

кількість годин

сума допомоги, грн.

Перший листок непрацездатності (на 126 кален. днів)

19.01 — 31.01

10

11679,00

(137,40 х 85)

6

7419,60

(137,40 х 54)

6

30

4641,30

(17,19 х 270)

Лютий

20

12

12

60

Березень

21

13

13

65

Квітень

21

14

14

70

01.05 — 24.05

13

9

9

45

Разом

85

54

54

270

Листок непрацездатності на продовження (на 14 кален. днів)

25.05 — 31.05

5

1374,00

(137,40 х 10)

3

824,40

(137,40 х 6)

3

15

515,70

(17,19 х 30)

01.06 — 07.06

5

3

3

15

Разом

10

6

6

30

Усього

95

13053,00

60

8244,00

60

300

5157,00

 

Що стосується

оплати днів тимчасової непрацездатності, то, оскільки працівник приносить роботодавцю лікарняний після його закриття, на момент призначення за ним виплат комісією (уповноваженим) із соціального страхування та їх фактичного нарахування вже відомо про змінений графік роботи. Отже, при нарахуванні таких лікарняних слід ураховувати змінений графік роботи.

Приклад 6

. Працівник надав листок непрацездатності, згідно з яким він хворів з 16 по 24 лютого 2009 року.

У розрахунковому періоді (серпень 2008 року — січень 2009 року) працівник працював повний робочий день при п’ятиденному робочому тижні. При цьому йому з 23 лютого за його заявою було встановлено:

варіант 1

— робочий день тривалістю 5 годин;

варіант 2

— робочий тиждень тривалістю 3 робочі дні (вівторок, середа, четвер).

 

Таблиця 4.

Порядок розрахунку середньої заробітної плати для оплати днів хвороби

Місяць розрахункового періоду

Варіант 1 (з 23.02 робочий день — 5 годин)

Варіант 2 (з 23.02 — робота 3 дні на тиждень)

кількість відпрацьованих

нарахована зарплата, грн.

кількість відпрацьованих

нарахована зарплата, грн.

днів

годин

днів

годин

Серпень 2008 року

20

160

3000,00

20

160

3000,00

Вересень 2008 року

22

176

3000,00

22

176

3000,00

Жовтень 2008 року

23

184

3000,00

23

184

3000,00

Листопад 2008 року

20

160

3000,00

20

160

3000,00

Грудень 2008 року

23

183

3000,00

23

183

3000,00

Січень 2009 року

20

159

3000,00

20

159

3000,00

Разом

х

1022

18000

128

х

18000,00

Середньоденна зарплата, грн.

х

140,63

Середньогодинна зарплата, грн.

17,61

х

 

Таблиця 5.

Порядок розрахунку суми допомоги

Страхова виплата

Період непрацездатності

Сума, грн.

дні

кількість днів

кількість годин

Варіант 1 (з 23.02 робочий день — 5 годин), середньогодинна зарплата — 17,61 грн.

Оплата перших 5 днів (кошти підприємства)

16, 17, 18, 19, 20

лютого

5

40

704,40

Допомога по тимчасовій непрацездатності (кошти ФТВП)

23 і 24 лютого

2

10

176,10

Усього

х

х

50

880,50

Варіант 2 (з 23.02 — робота 3 дні на тиждень), середньоденна зарплата — 140,63 грн.

Оплата перших 5 днів (кошти підприємства)

16, 17, 18, 19, 20

лютого

5

Х

703,15

Допомога по тимчасовій непрацездатності (кошти ФТВП)

24 лютого*

1

Х

140,63

Усього

х

6

Х

843,78

* За новим графіком роботи 23 лютого — неробочий день.

 

Якщо працівник захворів у період

відпустки без збереження заробітної плати, що надається згідно з пп. 25 і 26 Закону про відпустки, то відповідно до ст. 36 Закону № 2240 за ці дні йому не виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності. Однак, перебуваючи в неоплачуваній відпустці, працівник має право отримати листок непрацездатності, починаючи з першого дня хвороби. Це пояснюється тим, що відпустку без збереження заробітної плати не зазначено серед випадків, коли листок непрацездатності не видають (п. 3.15 Інструкції № 455). Тому, якщо хвороба починається під час неоплачуваної відпустки, а закінчується вже в період, коли працівник мав працювати, то дні хвороби після закінчення відпустки має бути оплачено за загальними правилами (докладніше див. у консультації «Чи потрібно оплачувати лікарняний, якщо працівник хворів під час відпустки «за свій рахунок» // «БТ», 2008, № 33, с. 17).

Що стосується періоду

простою, то на сьогодні порядок оплати тимчасової непрацездатності, що припадає на період простою, не врегульовано. На це звертають увагу працівники ФТВП у своїх консультаціях («Праця і зарплата», 2008, № 40, с. 17; 2007, № 9, с. 18). Але водночас вони не проти оплачувати дні хвороби на загальних підставах виходячи із середньоденної зарплати (див. «Виплата допомоги в разі простою»). При розрахунку середнього заробітку для розрахунку лікарняних оплату за час простою не враховують, а період простою виключають з розрахункового періоду. Зауважимо, що працівник у період простою має право отримати листок непрацездатності починаючи з першого дня хвороби на загальних підставах, оскільки період простою не зазначено серед випадків, при яких не видають лікарняний (п. 3.15 Інструкції № 455).

 

Виплата допомоги в разі простою

Роз’яснення фахівців ФТВП у газеті «Праця і зарплата», 2008, № 40, с. 17

 

«

Законом <...> № 2240 <...> питання надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за час хвороби працівника, який припав на час простою, не врегульовано, але згідно з роз’ясненням Мінпраці України (газета «Праця і зарплата», березень 2007 р., № 9), якщо тимчасова непрацездатність працівника сталася в період простою, дні такої непрацездатності оплачуються на загальних підставах у порядку та розмірах, установлених Законом № 2240.

Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до

Порядку <...> № 1266 за фактично відпрацьовані робочі дні згідно з графіком роботи підприємства (працівника). Обчислюють страхові виплати відповідно до п. 14 зазначеного Порядку виходячи із середньоденної заробітної плати за відпрацьований час, тому виплати за час, упродовж якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток , обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (із змінами та доповненнями), — оплата часу відпустки, оплата простою не включаються до розрахунку.

Листок непрацездатності працівнику, тимчасова непрацездатність якого сталася в період простою, має бути оплачено за робочі дні за графіком роботи працівника, що пропущені через хворобу. Загальна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається множенням середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів згідно з графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи працівника, що припадають на період непрацездатності».

 

ОПЛАТА ДНІВ ВІДРЯДЖЕНЬ

Які дні відрядження оплачують при режимі неповного робочого часу?

Дні перебування працівника у відрядженні, у тому числі в дорозі, оплачують за середнім заробітком, розрахованим згідно з

Порядком № 100 виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці.

Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається

на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи (абзац п’ятнадцятий Загальних положень Інструкції № 59).

Виходить: якщо направлений у відрядження працівник працює на умовах неповного робочого дня (тижня), то середній заробіток йому виплачують виходячи з такого зменшеного графіка навіть у тому випадку, якщо працівник за місцем відрядження працює за графіком роботи підприємства, куди його відряджено, який може бути повним. Тож виходить досить несправедлива ситуація, коли направлений у відрядження працівник може працювати повний робочий час (за графіком роботи підприємства, на яке він відряджається), а оплату отримає як за неповний робочий день (тиждень), оскільки саме такий графік роботи встановлено за місцем його постійної роботи.

 

Особливості розрахунку виплат за дні відрядження

Згідно з

п. 5 Порядку № 100 для оплати днів відрядження розраховують середньоденну (годинну) зарплату. Середньоденна (годинна) зарплата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин).

Середній заробіток за дні відрядження

визначають множенням середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів (годин) за графіком, установленим за місцем постійної роботи.

На жаль, як і в

Порядку № 1266 (щодо лікарняних і допомоги по вагітності та пологах), у Порядку № 100 також чітко не прописано порядок розрахунку середньої зарплати при встановленні працівнику режиму неповного робочого часу.

Вважаємо, що в цій ситуації необхідно використовувати той самий підхід, що і при розрахунку лікарняних:

1) якщо на розрахунковий період, за який розраховують середній заробіток, або на період відрядження припадає режим роботи з

неповним робочим днем, необхідно розрахувати середньогодинну заробітну плату;

2) якщо встановлено режим

неповного робочого тижня, то дні відрядження оплачують виходячи із середньоденної зарплати;

3) при

змішаному неповному робочому часі (неповний робочий тиждень і день установлені одночасно або припадають на ці періоди) необхідно розраховувати середньогодинну заробітну плату.

При розрахунку середньої зарплати, як і при оплаті днів відпустки (див.

розділ «Нараховуємо відпускні» на с. 39), слід ураховувати вимоги абзацу шостого п. 2 Порядку № 100 . Згідно з цією нормою час, протягом якого працівники відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (невідпрацьовані дні при неповному робочому тижні, установленому з ініціативи роботодавця, дні простою не з вини працівників, дні відпусток без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 і 26 Закону про відпустки).

 

НАРАХОВУЄМО ВИХІДНУ ДОПОМОГУ

Як і відряджувальні, вихідну допомогу нараховують згідно з

Порядком № 100 виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці. Однак при розрахунку суми вихідної допомоги слід ураховувати абзац другий п. 8 Порядку № 100: у разі коли середню місячну заробітну плату визначено законодавством як розрахункову величину для нарахування виплат і допомоги, вона визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим п. 8 Порядку № 100, на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячну заробітну плату для розрахунку вихідної допомоги (

ЗПсер.міс.) можна обчислити за формулою:
ЗПсер.міс. =
Вп.3

РДф
х
РДг

2
 ,

де

Вп.3 — виплати, що включаються до розрахунку згідно з п. 3 Порядку № 100, за фактично відпрацьовані працівником робочі дні протягом двох місяців, які передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що включається до розрахунку);

РДф

— кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що включається до розрахунку);

РДг

— кількість робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства.

Як бачимо, незалежно від того, який режим неповного робочого часу встановлено — неповний робочий день або неповний робочий тиждень — для розрахунку суми вихідної допомоги розраховують середньоденну заробітну плату.

Приклад 7

. Працівник звільняється з 3 березня 2009 року у зв’язку зі скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП). Оклад працівника становить 3000 грн.

У розрахунковому періоді (січень — лютий 2009 року) працівник працював у такому режимі:

варіант 1

— робочий день тривалістю 5 годин при п’ятиденному робочому тижні;

варіант 2

— на підприємстві встановлено робочий тиждень тривалістю 3 робочі дні (вівторок, середа, четвер) з 5-годинним робочим днем.

При звільненні працівника за скороченням штатів (

п. 1 ст. 40 КЗпП) роботодавець згідно зі ст. 44 КЗпП зобов’язаний нарахувати вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячного заробітку.

 

Таблиця 6.

Порядок розрахунку вихідної допомоги

Місяць розрахункового періоду

Варіант 1 (робочий день — 5 годин)

Варіант 2 (для всіх працівників установлено графік: робота — 3 дні на тиждень, робочий день — 5 годин)

кількість відпрацьованих працівником

зарплата, грн.

кількість відпрацьованих працівником

зарплата, грн.

днів

годин

днів

годин

Січень 2009 року

20

100

1886,79

11

55

1037,74

Лютий 2009 року

20

100

1875,00

12

60

1125,00

Разом

40

х

3761,79

23

х

2162,74

Середньоденна зарплата, грн.

94,04

(3761,79 : 40)

94,03

(2162,74 : 23)

Вихідна допомога, грн.

1880,80

(94,04 х 40 : 2)

1081,35

(94,03 х 23 : 2)

 

Як бачимо, установивши неповний робочий тиждень по всьому підприємству (

варіант 2), роботодавець зможе зекономити на виплачуваній вихідній допомозі.

Сподіваємося, запропонований матеріал допоможе без проблем розрахувати належні працівникам виплати, які працюють у режимі неповного робочого часу.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі