ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ:
нюанси нарахування ПДВ при поверненні об’єкта
Лист Державної податкової адміністрації України від 23.03.2009 р. № 2558/6/16-1515-26, № 5945/7/16-1517-26
«Про особливості податкового обліку ПДВ при здійсненні вилучення предметів фінансового лізингу через несплату лізингових платежів, і на доповнення до листа ДПА України від 06.02.2009 р. № 982/6/16-1515-26»
У
листі, що коментується, ДПАУ цілком правильно зауважила, що повернення об’єкта фінансового лізингу з метою оподаткування розглядається як продаж та обкладається ПДВ у загальновстановленому порядку. Отже, лізингоотримувач, який повертає об’єкт лізингу, має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ. База оподаткування такої операції, на думку ДПАУ, визначається згідно з п. 4.1 Закону про ПДВ виходячи зі звичайної ціни об’єкта лізингу, сформованої на момент такого повернення, але не нижче за первісну вартість такого основного фонду, зменшену на суму нарахованої амортизації.Із цього приводу зауважимо таке.
По-перше, п. 4.1 Закону про ПДВ таких обмежень не містить. Тому максимум, на що можна погодитися — на звичайну ціну об’єкта фінансового лізингу. По-друге, у листі , що коментується, немає жодного слова про дату виникнення податкових зобов’язань у лізингоотримувача. Редакція вважає, що податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату фактичного повернення об’єкта.Також у
листі, що коментується, ДПАУ зазначила: вона не заперечуватиме, якщо лізингодавець на підставі отриманої від лізингоотримувача податкової накладної збільшить податковий кредит. Зауважимо, що це досить ліберальне роз’яснення. А ось далі ДПАУ зазначає: якщо лізингоотримувач не випише податкову накладну або випише її з порушенням, то лізингодавець буде позбавлений права на податковий кредит. При цьому скористатися п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ лізингодавець не зможе. Нагадаємо, що згідно з цим підпунктом, якщо постачальник не виписує податкову накладну чи виписує її з порушенням, то одержувач має право звертатися із заявою зі скаргою до податкової інспекції. До заяви додаються копії товарних чеків чи інших розрахункових документів, що підтверджують факт сплати податку в результаті придбання таких товарів (послуг). У цьому випадку покупець має право на податковий кредит без податкової накладної. Оскільки в цій ситуації платежу не буде, то, на думку ДПАУ, на місцях податківці мають відмовити лізингодавцю у праві на подання такої заяви, отже, і в праві на податковий кредит. З цим редакція погодитися не може. Адже якщо розглядати такий підхід на прикладі звичайної купівлі-продажу, то, коли перша подія — отримання товарів (послуг), вартість товару (послуг) ще не сплачено, а отже, немає і документів, що підтверджують сплату податку. Однак до заяви може бути додано видаткові накладні постачальника, акти виконаних робіт (наданих послуг), тобто документи, що підтверджують факт виникнення податкового зобов’язання з ПДВ. Здається, з цим згодні й податківці (див. журнал «Вісник податкової служби України», 2005, № 40). Тому в разі повернення об’єкта фінансового лізингу до заяви можна додати Акт приймання-передачі такого об’єкта від лізингоотримувача до лізингодавця.І останнє. Листом, що коментується, ДПАУ повідомила, що норми абзацу восьмого листа ДПАУ від 06.02.2009 р. № 982/6/16-1515-26 поширюються на суму процентів чи комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу. Це означає, що сума процентів чи комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу, обкладається ПДВ у загальному порядку. Норми пільгового п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ стосується лише процентів за кредитом у складі лізингового платежу. На нашу думку, до складу лізингового платежу включаються винагорода лізингодавця, сума процентів чи комісії. Усі складові лізингового платежу не є об’єктом оподаткування згідно з п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ.
