ПРАЦІВНИК-ІНВАЛІД:
нюанси трудових відносин та оподаткування виплат
Усі роботодавці, в яких середня чисельність найманих працівників перевищує 8 осіб, зобов’язані працевлаштувати як мінімум одного інваліда. Приймаючи на роботу таких працівників, роботодавець має враховувати вимоги законодавства до їх працевлаштування та праці.
У сьогоднішній статті розглянемо особливості трудових відносин з працівником-інвалідом та оподаткування нарахованих йому виплат.
Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
КЗпП —
Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.Закон про реабілітацію інвалідів —
Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 р. № 2961-IV.Закон № 875 —
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.Закон про відпустки
— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Закон № 400 —
Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР.Закон № 2213
— Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III.Закон № 2272 —
Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-III.Закон про податок з доходів —
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.Постанова № 674
— постанова Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві та пов’язані з цим додаткові пільги» від 14.09.73 р. № 674.
Особливості прийняття на роботу інваліда
Згідно зі
ст. 1 Закону про реабілітацію інвалідів інвалідністю є міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає чи позбавляє конкретну особу здатності або можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, які вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних та культурних факторів.Чинне законодавство надає інвалідам
рівні з усіма громадянами права та можливості, у тому числі при реалізації права на працю. Інваліди можуть працювати на підприємствах і займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю (ст. 17 Закону № 875).Роботодавці (фізичні та юридичні особи), які використовують найману працю, зобов’язані виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів
у межах нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Його визначено в розмірі 4 % середньооблікової кількості штатних працівників за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості 1 робочого місця (ст. 19 Закону № 875)*. На сьогодні атестовувати таке робоче місце не потрібно, однак під час прийняття на роботу інваліда слід обов’язково враховувати вимоги відповідної нозології (класифікації хвороби).* Див. статті «Звіт до Фонду інвалідів: запитання та відповіді» // «БТ», 2009, № 6, с. 49 та «Інвалідний» норматив не виконано: відповідальність, штрафні санкції та альтернатива їх сплати» // «БТ», 2009, № 11, с. 16.
Роботодавці можуть приймати інвалідів як на звичайні робочі місця, так і на спеціальні з урахуванням індивідуальних програм реабілітації (якщо це необхідно внаслідок захворювання такого інваліда і рекомендацій МСЕК**).
** Медико-санітарна експертна комісія.
Інвалід, як і всі інші громадяни,
може працювати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Однак для виконання нормативу надане йому місце роботи має бути для нього основним (ч. 5 ст. 19 Закону № 875).Крім того, інвалід
має право працювати при досягненні ним пенсійного віку, при цьому він зараховується в рахунок виконання нормативу працевлаштування інвалідів (лист Фонду соцзахисту інвалідів від 08.09.2008 р. № 1/8-89/06***).*** Див. ком. «Інвалід-пенсіонер зараховується у виконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів» // «БТ», 2008, № 39, с. 5.
Працевлаштовуючи інвалідів, пам’ятайте, що їм
не можна з мотиву інвалідності відмовляти у прийнятті на роботу, просуванні по службі, звільняти їх з ініціативи роботодавця з цієї причини, переводити інваліда на іншу роботу без його згоди (ст. 17 Закону № 875). Винятком є випадки, коли згідно з висновком МСЕК стан здоров’я інваліда перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інваліда.Зверніть увагу:
ст. 17 Закону № 875 визначає право інвалідів на працю і не містить норму, що передбачає залежність права на працю від установленої їм групи інвалідності. Тому Фонд соцзахисту інвалідів у листі від 29.02.2008 р. № 1/6-51/06 указує на можливість працевлаштування інвалідів I групи, якщо за висновком МСЕК вони направляються на роботу. Не має значення група інвалідності прийнятого на роботу працівника-інваліда і для виконання нормативу працевлаштування інвалідів (лист Фонду соцзахисту інвалідів від 26.03.2007 р. № 1/6-172).Якщо ж
у висновку МСЕК зазначено, що інвалід є непрацездатним (не здатним до трудової діяльності), то його не можна працевлаштовувати (листи Мінпраці від 01.06.2007 р. № 1204/19/71-07 і Фонду соцзахисту інвалідів від 29.02.2008 р. № 1/6-51/06). Згідно з Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ від 07.04.2004 р. № 183, існують три ступені обмеження здатності до трудової діяльності. При цьому 3-й ступінь означає нездатність до трудової діяльності.Фонд соцзахисту інвалідів вважає, що тільки стан здоров’я (у висновку МСЕК), професійна підготовка і трудові навички можуть бути обмеженнями для працевлаштування інвалідів. Інші причини, у тому числі й пенсійний вік інвалідів, такими не є (
лист Фонду соцзахисту інвалідів від 08.09.2008 р. № 1/8-89/06).Для роботодавця документами, що підтверджують інвалідність
працівника, є такі (лист Фонду соцзахисту інвалідів від 26.03.2007 р. № 1/6-172):— копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності;
— копія пенсійного посвідчення чи посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Роботодавець може працевлаштувати працівника-інваліда, який не досяг пенсійного віку, на дотаційне місце відповідно до
Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Мінпраці від 10.01.2001 р. № 1*. Крім того, за рахунок дотації з Фонду соцзахисту інвалідів, отриманої згідно з Порядком надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1836, роботодавець може створити для інваліда спеціальне робоче місце.* Докладніше див. статтю «Дотації на працевлаштування безробітних: умови отримання та повернення, оподаткування та облік» // «БТ», 2007, № 40, с. 13.
Трудові пільги для інвалідів
| Пільга | Чим передбачено |
| 1 | 2 |
| Під час прийняття на роботу інваліду, направленому на роботу згідно з рекомендацією МСЕК, не можна встановлювати строк випробування
| Ст. 26 КЗпП |
| Переведення за бажанням працівника на легшу роботу тимчасово чи без обмеження строку відповідно до медичного висновку | Ст. 170 КЗпП |
| На прохання інваліда роботодавець зобов’язаний установити йому неповний робочий час (робочий день або робочий тиждень) і створити пільгові умови праці. Більше того, якщо індивідуальною програмою інваліда це передбачено, то роботодавець зобов’язаний створити такі умови (лист Фонду соцзахисту інвалідів від 29.02.2008 р. № 1/6-51/06). Оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу (залежно від виробітку) | Ст. 172 КЗпП |
| Інваліди I та II груп, які працюють на підприємствах, у цехах і на дільницях, призначених для використання праці інвалідів, якщо вони не користуються правом на отримання вищих пільг, мають право на скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень). При цьому їх працю оплачують виходячи з повної ставки. Ця норма, на думку Мінпраці, може застосовуватися тільки при шестиденному робочому тижні, на п’ятиденний робочий тиждень вона не поширюється (лист від 28.07.2008 р. № 3144/0/10-08/13). Ми вважаємо, що ця пільга має застосовуватися і при п’ятиденному робочому тижні (докладніше див. ком. «Розрахунок відпускних, праця інвалідів, працевлаштування безробітних — Мінпраці відповідає на запитання» // «БТ», 2008, № 38, с. 6) | П. 6 постанови № 674 |
| При скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці (звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП) за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації перевага на залишення на роботі надається: — інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII; — працівникам, які отримали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво чи професійне захворювання | Ст. 42 КЗпП |
| Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (щоб уникнути спірних ситуацій, безпечніше згоду працівників-інвалідів зафіксувати письмово) | Ст. 55 КЗпП |
| Залучення інвалідів до надурочних робіт можливо лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (щоб уникнути спірних ситуацій, безпечніше згоду працівників-інвалідів зафіксувати письмово) | Ст. 63 КЗпП |
| У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій | Ст. 172 КЗпП |
| Інвалідність, що перешкоджає виконанню роботи за договором, є підставою для дострокового розірвання строкового трудового договору на вимогу працівника | Ст. 39 КЗпП |
| У перший рік роботи право на відпустку працівник-інвалід має до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи | Ст. 10 Закону про відпустки |
| Інвалід має право на щорічну відпустку у зручний для нього час
| Ст. 10 Закону про відпустки |
| Тривалість щорічної основної відпустки для працівників-інвалідів становить: — для інвалідів I та II груп — 30 календарних днів; — для інвалідів III групи — 26 календарних днів | Ст. 6 Закону про відпустки |
| На вимогу працівника-інваліда роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати щороку тривалістю: — до 30 календарних днів — для інвалідів III групи; — до 60 календарних днів щороку — для інвалідів I та II груп | Пп. 6 і 7 ст. 25 Закону про відпустки |
Особливості оподаткування зарплати
Для працівників, які є інвалідами, та їх роботодавців передбачено певні послаблення в оподаткуванні нарахованих їм виплат. Ми навели їх у таблиці на с. 44. Як видно з таблиці, використання праці працівників-інвалідів «звичайним» роботодавцям вигідне зменшенням розміру відрахувань до ПФУ* на їх зарплату: замість 33,2 % потрібно нараховувати лише 4 %.
* Прийняті скорочення: ПФ — Пенсійний фонд України; ФТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; ФБ — Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; ФНВ — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; ПДФО — податок з доходів фізичних осіб; ПСП — податкова соціальна пільга; ФОП — фонд оплати праці.
При заповненні звітності, пов’язаної з нарахуванням зарплати інвалідам, необхідно звернути увагу на таке.
Звітність до ПФУ
. У щомісячному додатку 23 у заголовній частині необхідно зазначити середньооблікову чисельність штатних працівників-інвалідів. При заповненні форми IНДАНI на працівника-інваліда вказують код типу ставки «2». Якщо 4 % на його зарплату нараховували не з початку року, то необхідно скласти дві IНДАНI: одну з кодом страхового внеску «1» (для періоду нарахування 33,2 %), другу — з кодом «2» (для періоду нарахування 4 %)**.** Докладніше див. статтю «Персоніфікація-2008: пам’ятка бухгалтеру» // «БТ», 2009, № 5, с. 18.
Звітність до ФБ.
В оновленій Розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття щодо працівників-інвалідів, які не досягли пенсійного віку, наводяться сума нарахованих їм виплат, на які нараховуються внески (розділ 1), та їх чисельність (розділ 3).Форма № 1ДФ
. При застосуванні підвищеної ПСП згідно з п.п. 6.1.2 Закону про податок з доходів (150 % «звичайної» ПСП) до зарплати працівника-інваліда у графі 8 форми № 1 ДФ на нього необхідно проставити ознаку ПСП «02».
Ставки внесків до соцфондів та ПДФО для працівників-інвалідів та їх роботодавців
| Вид внеску, податку | Нарахування | Утримання | ||
| «особливі» роботодавці | «звичайні» роботодавці, в яких працюють інваліди | «особливі» роботодавці | «звичайні» роботодавці, в яких працюють інваліди | |
| ПФ | 4 % — для всіх працівників підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих (абз. 6 п. 1 ст. 4 Закону № 400) | 4 % — для працюючих інвалідів* (абз. 5 п. 1 ст. 4 Закону № 400) | 2 % — для всіх працівників (абз. 2 п. 4 ст. 4 Закону № 400) | |
| 33,2 % (42 %, 26,56 %) — для інших працівників (абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону № 400) | 1 — 5 % — для осіб із числа льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах; держслужбовців (пп. 4 і 5 ст. 4 Закону № 400) | |||
| * Не діє для роботодавців — фізичних осіб — підприємців (вони нараховують внесок на зарплату інвалідів за ставкою 33,2 %). Підставою для застосування 4 % ставки є копія виписки з акта огляду у МСЕК про встановлення групи інвалідності, засвідчена підприємством (листи ПФУ від 25.03.2008 р. № 13183/03-20, від 20.08.2008 р. № 14722/03-20). Пільгова ставка застосовується тільки з моменту встановлення групи інвалідності та на період установлення такої групи, але не раніше дня надання працівником на підприємство копії зазначеної вище виписки (лист ПФУ від 27.02.2007 р. № 3424/03). | ||||
| ФТВП | 0,7 % — для працівників-інвалідів підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих та за умови, що ФОП таких інвалідів дорівнює не менше 25 % суми витрат на оплату праці; 1,4 % — для інших працівників (абз. 3 п. 1 ст. 1 Закону № 2213) | 1,4 % — для всіх працівників (абз. 2 п. 1 ст. 1 Закону № 2213) | 0,5 % — для працівників, в яких заробітна плата не вище прожиткового мінімуму (669 грн.) (абз. 7 п. 1 ст. 1 Закону № 2213) | |
| 1 % — для працівників, у яких заробітна плата вище прожиткового мінімуму (669 грн.) (абз. 8 п. 1 ст. 1 Закону № 2213) | ||||
| 0,5 % — для всіх працівників підприємств та організацій товариств УТОГ та УТОС (абз. 4 п. 1 ст. 1 Закону № 2213) | 0,25 % — для працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ та УТОС (абз. 6 п. 1 ст. 1 Закону № 2213) | — | ||
| ФБ | 0 % — у частині витрат на оплату праці* для працівників-інвалідів підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих та за умови, що ФОП таких інвалідів дорівнює не менше 25 % суми витрат на оплату праці (абз. 4 п. 2 ст. 1 Закону № 2213); 1,6 % — для інших працівників (абз. 2 п. 2 ст. 1 Закону № 2213) | 1,6 % — для всіх працівників (абз. 2 п. 2 ст. 1 Закону № 2213) | 0,6 % — для всіх працівників, у тому числі інвалідів (абз. 3 п. 2 ст. 1 Закону № 2213) | |
| 0 % — для всіх працівників підприємств та організацій товариств УТОГ та УТОС* (абз. 5 п. 2 ст. 1 Закону № 2213) | ||||
| * Якщо з найманим працівником-інвалідом укладено договір цивільно-правового характеру на виконання робіт (надання послуг), то на суму такої винагороди з 13.01.2009 р. слід нараховувати внесок у розмірі 1,6 %. Водночас внесок до ФБ на виплати за такими договорами, укладеними підприємствами та організаціями товариств УТОГ та УТОС зі своїми працівниками, нараховувати не потрібно. | ||||
| ФНВ | 50 % установленого тарифу для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше 50 % загальної чисельності працюючих, а частина створеного інвалідами ФОП не менше 25 % (ст. 5 Закону № 2272) | Страховий тариф установлюється згідно з класом професійного ризику виробництва та окремих галузей економіки (ст. 1 Закону № 2272) | Х | |
| 50 % установленого тарифу для фізичних осіб, які використовують працю інвалідів, ФОП яких перевищує 25 % (ст. 5 Закону № 2272) | ||||
| ПДФО | Х | Загальна для всіх працівників ставка, у тому числі для працівників-інвалідів — 15 %. Інваліди I та II груп (у тому числі інваліди дитинства)* мають право на підвищений розмір ПСП у розмірі 150 % від «звичайної» (п.п. 6.1.2 Закону про податок з доходів). У ф. № 1ДФ ознака пільги — «02». У 2009 році підвищена ПСП для працівників-інвалідів I та II груп становить 453,75 грн. (605 грн. х 50 % х 150 %)**
| ||
| * Інваліди III групи не мають права на підвищену пільгу, їм може надаватися «звичайна» пільга (листи ДПАУ від 11.10.2006 р. № 5380/З/17-0715, від 11.04.2007 р. № 1753/3/17-0715). ** Для підтвердження права працівника-інваліда на застосування ПСП у підвищеному розмірі він має подати заяву про застосування ПСП та пенсійне посвідчення або довідку МСЕК (п.п. 7 п. 12 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджених постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2035). | ||||
