Про застосування окремих норм податкового законодавства

Редакція БТ
Бухгалтерський тиждень Листопад, 2009/№ 47
В обраному У обране
Друк
Лист від 28.09.2009 р. № 1275/10/13-09

УСІ ДОХОДИ ЄДИНОПОДАТНИКА

обкладаються єдиним податком за умови його сплати за максимальною ставкою — думка ВАдСУ

 

Лист Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 р. № 1275/10/13-09

«Про застосування окремих норм податкового законодавства»

 

У

листі, що коментується, ВАдСУ виклав свою думку щодо застосування норм податкового законодавства.

1. Оподаткування доходів підприємців-єдиноподатників, не зазначених у Свідоцтві.

У питанні обкладення єдиним податком доходів від видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку (далі — Свідоцтво), ВАдСУ послідовно* підтримує досить ліберальну позицію. На думку суду, усі доходи, отримані єдиноподатником від підприємницької діяльності (незалежно від того, чи зазначено їх у Свідоцтві), не повинні обкладатися податком з доходів фізичних осіб (див. «Оподаткування доходів, отриманих від видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві»).

* Аналогічну позицію продемонстровано в ухвалах ВАдСУ від 12.05.2009 р. у справі № К-4835/08 і від 21.06.2007 р. у справі № А37/80.

 

Оподаткування доходів, отриманих від видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві

Витяг із листа, що коментується

«<…> нормами

Указу [Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99. Прим. ред.] не передбачено обов’язку суб’єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

<...> вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені

пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб’єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб’єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин

режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб’єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві суб’єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно

до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ураховуючи наведене, норми

Указу поширюються на всі доходи суб’єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності».

 

Нагадаємо, що податківці в цьому питанні дотримуються іншої позиції. Так, у

листі від 14.07.2009 р. № 14735/7/17-0417** ДПАУ наполягає на обкладенні всіх доходів, отриманих від діяльності, не зазначеної у Свідоцтві, податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % як доходів фізичної особи — непідприємця.

** Див. ком. «Єдиний податок для підприємців — фіскальний огляд від ДПАУ» // «БТ», 2009, № 32, с. 9.

На нашу думку, позиція ВАдСУ в цьому питанні більш аргументована, ніж позиція ДПАУ. Проте краще потурбуватися про те, щоб у

Свідоцтві було зазначено всі здійснювані види діяльності. Тим більше, що при сплаті єдиного податку за максимальною ставкою це є просто формальністю і додаткових витрат не потребує.

У цій частині

лист, що коментується, може стати вагомим аргументом при вирішенні спірних питань з податківцями, адже його рекомендовано враховувати місцевим судам при здійсненні правосуддя*.

* Хоча, справедливості заради, мусимо попередити, що не завжди суди у спорах займають таку ж ліберальну позицію. Відомі рішення з цього питання й не на користь платників податків — наприклад, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 р. № 22-а-14324/08/9104. Та і сам ВАдСУ, коли справа доходить до розгляду конкретних спорів, часто відступає від висловлюваної позиції (ухвала ВАдСУ від 20.05.2008 р. № К-33581/06).

Слід зауважити:

лист , що коментується, не дає однозначної відповіді на запитання про оподаткування доходів, отриманих від не зазначених у Свідоцтві видів діяльності, якщо ставки єдиного податку від них вищі, ніж від зазначених у Свідоцтві. Згідно з підходом ВАдСУ можна стверджувати, що в такій ситуації занижено єдиний податок. Тож порушникові може загрожувати лише донарахування єдиного податку, а не обкладення таких доходів податком з доходів фізичних осіб.

2. Судове оскарження.

У питанні про статус податкового зобов’язання, узгодженого під час апеляційного узгодження, ВАдСУ підтримав позицію податківців, викладену в листі ДПАУ від 08.07.2009 р. № 14192/7/24-0117, сутність якої зводиться до такого.

Якщо узгоджене податкове зобов’язання не сплачене платником у законодавчо встановлені строки, то воно стає податковим боргом і подальше оскарження його в судовому порядку не змінює його статусу (воно не стає знову неузгодженим зобов’язанням).

Нагадаємо, що згідно з

п.п. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III строк узгодження податкового зобов’язання, визначеного податковим органом, становить 10 днів, наступних за днем отримання відповідного податкового повідомлення або рішення про розгляд скарги.

Таким чином, якщо адміністративний позов буде подано до закінчення такого 10-денного строку, то податкове зобов’язання не вважатиметься податковим боргом до набрання законної сили рішенням суду. Після закінчення зазначеного строку адмінпозов подати можна (протягом 1 року), але в цьому випадку податкове зобов’язання вже вважатиметься податковим боргом. А це призводить до того, що, по-перше, на такі суми нараховуються пеня і штрафні санкції за несвоєчасну сплату, по-друге, податкові органи можуть розпочати процедури примусового стягнення.

Щоб цього уникнути, такі суми потрібно сплатити до бюджету до моменту виникнення податкового боргу або разом з позовом до суду подати клопотання про його забезпечення у вигляді припинення дії оскаржуваного акта.

Безумовно, якщо в судовому порядку податкове повідомлення-рішення буде скасовано, визначені в ньому та сплачені платником податків суми підлягатимуть поверненню.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд