ШТРАФНІ САНКЦІЇ У ЗЕД
не є адміністративно-господарськими санкціями — фіскальна позиція ДПАУ
Лист Державної податкової адміністрації України від 15.10.2009 р. № 10517/6/22-5015
«Про застосування строків давності до штрафних санкцій у сфері ЗЕД»
У
листі, що коментується, ДПАУ розглянула питання про поширення строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ) на штрафні санкції за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.Нагадаємо, що в разі ненадходження в установлений законодавством строк виручки (або товару) банк фіксує порушення строків розрахунків та інформує про це податкові органи. У свою чергу, податкові органи нараховують пеню і стягують її з порушників.
Статтею 250 ГКУ встановлено, що адміністративно-господарські санкції (АГС) може бути застосовано до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців від дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік від дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.Тож ДПАУ вважає:
строки, передбачені ст. 250 ГКУ, не поширюються на податкові відносини. Аргументи: податковий орган не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, та не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання, як того вимагає ст. 1 і 2 ГКУ. Інакше кажучи, представники головного податкового відомства пеню за порушення строків розрахунків у ЗЕД не вважають АГС, а тому підстав для застосування до неї строків давності, передбачених ст. 250 ГКУ, не вбачають. У цьому ж листі ДПАУ повідомляє про підтримку подібної позиції ВГС (постанова від 25.03.2008 р.), ВАдСУ (ухвала від 25.12.2007 р.) і ВГСУ (постанова від 07.07.2005 р. у справі 29/11). Також зауважимо, що це не перше фіскальне роз’яснення податківців із цього приводу. Аналогічні висновки було викладено ДПАУ в листі від 10.02.2009 р. № 10-1118/483 та в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 41, с. 42. Редакція з думкою ДПАУ не згодна.По-перше
, штрафні санкції за порушення валютного законодавства є АГС у розумінні ст. 238 і 241* ГКУ. А отже, строки давності, установлені ст. 250 ГКУ, у цій ситуації застосовні .* АГС — це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним установлених правил ведення господарської діяльності (ст. 241 ГКУ).
По-друге, існують й інші судові рішення, в яких служителі Феміди «за» застосування в цій ситуації строків давності, передбачених ст. 250 ГКУ (постанови ВАдСУ від 05.06.2008 р. у справі № К-10542/06, від 31.01.2007 р. у справі № К-7348/06, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 р. у справі № 10/583). Аргументи в цих судових рішеннях можна використовувати при спорах із податківцями. Але, не виключено, що доводити свою правоту доведеться в суді.
