Теми статей
Обрати теми

Колективна матвідповідальність у магазинах самообслуговування — особливості застосування

Редакція БТ
Стаття

КОЛЕКТИВНА МАТВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

у магазинах самообслуговування — особливості застосування

 

Практика застосування колективної матеріальної відповідальності в магазинах самообслуговування набула повсюдного поширення. Це пов’язане з тим, що в таких магазинах досить важко розмежувати відповідальність за заподіяну шкоду між конкретними особами, а нестачі виникають доволі часто. Водночас особливостям застосування цієї форми відповідальності в нормативних актах приділяється замало уваги, у зв’язку з чим багато питань потребують пояснень. А оскільки у процесі відшкодування шкоди при колективній відповідальності часто трапляються конфліктні ситуації між власниками підприємства та працівниками, сьогодні поговоримо про особливості її застосування.

Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень», канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

 

Документи статті

КЗпП —

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Перелік № 43

— Перелік робіт, при виконанні яких може впроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затверджений наказом Мінпраці від 12.05.96 р. № 43.

Перелік № 447/24

— Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24.

Положення № 637

— Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Довідник № 918

— Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65. Торгівля та громадське харчування, затверджений наказом МЗЕЗторгу від 30.11.99 р. № 918.

Інструкція № 69

— Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 р. № 69.

Порядок № 116

— Порядок визначення розміру збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.

Наказ № 75

— наказ Мінторгу СРСР «Про затвердження диференційованих розмірів списання втрат непродовольчих і продовольчих товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування» від 25.03.84 р. № 75.

Наказ № 88

— наказ Мінторгу СРСР «Про затвердження норм природного убутку продовольчих товарів у торгівлі та інструкції щодо їх застосування» від 02.04.87 р. № 88.

Типовий договір

— Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, затверджений наказом Мінпраці від 12.05.96 р. № 43.

 

За яких умов може бути укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність

Порядок застосування колективної (бригадної) матеріальної відповідальності регламентується

ст. 1352 КЗпП, норми якої допускають можливість її застосування при дотриманні таких умов:

1.

Роботи, при виконанні яких може застосовуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, обмежено Переліком № 43. Що стосується магазинів самообслуговування, то роботи, що в них виконуються, потрапляють до п. 5 цього Переліку, в якому зазначено: «роботи, пов’язані з продажем (видачею) товарів (продукції), їх підготовкою до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації)».

При цьому, як справедливо зазначають авторитетні фахівці в галузі трудового права*, наведене в

Переліку № 43 формулювання «роботи, пов’язані з...» ширше за подане в попередньому Переліку формулювання «роботи з..», тому до осіб, які підпадають під колективну матеріальну відповідальність, може бути віднесено й тих осіб, які безпосередньо не виконують роботи, зазначені в Переліку № 43.

* Див. Стычинский Б. С., Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. — Симферополь: Таврида, 1998. — Т. 2. — С. 42.

Однак при цьому слід ураховувати: виходячи з норм

ст. 1352 КЗпП для застосування колективної відповідальності обов’язки працівників мають бути пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) матеріальних цінностей*, тому такі обов’язки має бути зазначено в посадових інструкціях цих осіб. У цілому ж на підставі типових кваліфікаційних обов’язків можна зробити висновок, що в магазинах самообслуговування колективну відповідальність може бути застосовано до таких осіб, перелічених у табл. 1.

** Стосовно договорів повної індивідуальної відповідальності на це звернув увагу Мінпраці в листі від 27.05.2008 р. № 146/06/186-88. І оскільки повна колективна відповідальність регламентується аналогічними нормами, ці висновки може бути поширено й на неї.

 

Таблиця 1.

Особи, з якими може бути укладено договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність у магазинах самообслуговування

Посада

Пояснення

1

2

1. Начальник відділу

Оскільки начальник відділу (секції) організовує приймання товарів (див. Довідник № 918), його може бути згідно зі статутом підприємства призначено керівником бригади колективної відповідальності (п. 3 Типового договору)

2. Продавець

Виходячи з функціональних обов’язків продавців їх може бути віднесено до осіб, з якими може бути укладено договори колективної (бригадної) матеріальної відповідальності (див. Довідник № 918). Те, що продавці потрапляють до кола таких осіб, підтверджують і правознавці*

3. Касир

Оскільки касир у сучасному магазині, як правило, бере участь у відпуску товару, його також може бути включено до бригади колективної відповідальності. Але тут слід ураховувати, що колективну відповідальність він нестиме лише за нестачу товарів, а в частині збереження грошових коштів з ним має бути укладено окремий договір про повну індивідуальну відповідальність (див. Перелік № 447/24, п. 4.7 Положення № 637)

4. Охоронник

Ми вважаємо, що охоронників може бути включено до бригади колективної відповідальності. І хоча охоронники не входять до числа осіб, до яких може бути застосовано повну індивідуальну матеріальну відповідальність**, правознавці звертають увагу на таке: «законодательство допускает возможность заключения договора о полной коллективной (бригадной) материальной ответственности на таких видах работ, на которых заключение договоров о полной индивидуальной материальной ответственности не допускается»***

* Див. Стычинский Б. С., Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. — Симферополь: Таврида, 1998. — Т. 2. — С. 34.

** Вони не включаються до Переліку № 447/24.

*** Див. Стычинский Б. С., Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. — Симферополь: Таврида, 1998. — Т. 2. — С. 37.

 

2. Учасники бригади колективної матеріальної відповідальності

мають виконувати роботи спільно. Це означає, що колектив працівників бригади являє собою особливий структурний підрозділ підприємства, очолюваний його керівником. Тому відділ супермакету, в якому працює бригада колективної матеріальної відповідальності, організаційно має бути віднесено до окремих структурних підрозділів магазину. Водночас, як відзначають правознавці, до колективу бригади матеріально відповідальних осіб можуть входити не всі працівники структурного підрозділу. Наприклад, прибиральницю може бути закріплено за відділом магазину, проте до складу такої бригади вона не включається.

3.

Обов’язки, що виконуються особами в межах договору колективної матеріальної відповідальності, не дозволяють укласти договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність унаслідок неможливості її розмежування. Тому якщо у відділі магазину, наприклад, знаходиться окремий прилавок, який курирується конкретним продавцем і самообслуговування покупців там не застосовується, з таким продавцем може бути укладено тільки договір про повну індивідуальну, а не колективну відповідальність, тож до такої бригади він не входитиме.

4.

Власник забезпечив умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження переданих ним цінностей (п. 2 наказу № 46). Отже, у тих випадках, коли, на думку працівників відділу, такі умови не дотримуються, вони можуть відмовитися від укладення договору про колективну відповідальність. Але цю думку слід обґрунтувати, наприклад, шляхом подання власнику доповідної записки, в якій буде зазначено причини, з яких неможливо забезпечити повне збереження матеріальних цінностей.

 

Що потрібно враховувати при укладенні договору колективної (бригадної) матеріальної відповідальності

1. Форма договору.

На практиці до Типового договору сторони часто вносять зміни, що при відшкодуванні шкоди призводить до конфліктних ситуацій, які вирішуються в судовому порядку. Правознавці відзначають, що Типовий договір є нормативним актом, тому сторони, які його підписують, не мають права вносити до нього зміни, але доповнення, мабуть, уносити можна*. У ч. 4. ст. 179 ГКУ зазначено, що сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. ВСУ в ухвалі від 06.05.2004 р. зауважив, що сторони в конкретному договорі можуть передбачити інші умови відповідальності, ведення обліку, інші взаємні права та обов’язки, які хоча й не передбачені Типовим договором, але не суперечать вимогам законів. Однак ми вважаємо, що вносити зміни до Типового договору вкрай небажано, оскільки і в судовій практиці були прецеденти, коли роботодавцям відмовляли у стягненні шкоди внаслідок того, що умови договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність не відповідали умовам Типового договору.

* Див. Стычинский Б. С., Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. — Симферополь: Таврида, 1998. — Т. 2. — С. 41.

2. Погодження договору з профспілкою

. У ст. 1352 КЗпП зазначено, що колективна відповідальність установлюється власником чи уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Отже, рішення про впровадження колективної відповідальності приймає власник, але потім його має бути погоджено з профспілкою чи профспілковим представником. Тим часом ці органи є зовсім не на кожному підприємстві, і як діяти в таких випадках, у КЗпП не описується. Причому цю норму трактують по-різному навіть суди, які в деяких випадках відмовляли роботодавцям у позовах про відшкодування шкоди на підставі того, що договір не було погоджено з профспілкою. Ми вважаємо, що не погоджувати договір із профспілкою можна лише за відсутності такого органу на підприємстві, що підтвердив і ВСУ в ухвалі від 06.05.2004 р.

3.

Добровільність укладення договору. Згідно з п. 1 Типового договору комплектування колективу (бригади) здійснюється на основі принципу добровільності. Тому особа має право відмовитися від підписання договору та взяття на себе колективної відповідальності. У цьому випадку власник за згодою працівника може перевести його на іншу роботу, а при його відмові або за відсутності такої — звільнити (п. 6 Типового договору). У цьому випадку звільнення працівника здійснюється на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП (з дотриманням двомісячного строку повідомлення, див. абзац п’ятий п. 19 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

4. Порядок прийняття нових осіб до бригади.

Нових працівників може бути зараховано до бригади лише за згодою її колективу (п. 1 Типового договору). Правознавці зазначають, що при зарахуванні нового члена до бригади мають відбутися збори колективу, на яких приймається відповідне рішення простою більшістю голосів*. І лише після цього може бути видано наказ дирекції про прийняття до бригади нового працівника.

* Див. Стычинский Б. С., Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. — Симферополь: Таврида, 1998. — Т. 2. — С. 41 — 42.

 

Порядок відшкодування шкоди при укладенні договору колективної (бригадної) матеріальної відповідальності

Порядок відшкодування шкоди при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності регламентується положеннями

Типового договору (див. «Порядок відшкодування шкоди при колективній матеріальній відповідальності»).

 

Порядок відшкодування шкоди при колективній матеріальній відповідальності

Витяг із Типового договору

«12. Підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею,

умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуттям через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами.

13. Притягання колективу (бригади) до матеріальної відповідальності проводиться власником після ретельної перевірки причин утворення шкоди з урахуванням письмових пояснень, поданих членами колективу (бригади), а у разі необхідності, також висновків спеціалістів.

14. Члени колективу (бригади) звільнюються від відшкодування шкоди:

а) якщо буде встановлено, що шкода заподіяна не з їх вини;

б) якщо будуть встановлені конкретні винуватці заподіяної шкоди серед членів його колективу (бригади).

15. Розмір шкоди, заподіяної колективом (бригадою) підприємству, установі, організації визначається відповідно до статті 1353 Кодексу законів про працю України.

Порядок відшкодування шкоди регулюється законодавством України.

16. Заподіяна колективом (бригадою) шкода підприємству, установі, організації, яка підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами цього колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди».

 

На підставі викладеного вище можна зробити такі висновки:

1.

Члени колективу несуть відповідальність як при умисному псуванні (втраті) матеріальних цінностей, так і при їх пошкодженні через необережність. Однак вони звільняються від відшкодування шкоди, заподіяної не з їх вини. Це передбачає, по-перше, що відповідальність за шкоду в межах норм природного убутку (втрат) у магазинах самообслуговування на членів бригади покладатися не повинна. Адже працівники не визнаються винними в заподіянні шкоди, що належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику (ст. 130 КЗпП), а норми втрат у матеріальному плані якраз відображають цей ризик. На сьогодні в магазинах (відділах, секціях) самообслуговування застосовуються норми втрат, наведені в наказі № 75 та в наказі № 88 , що підтверджують і офіційні органи (див. листи ДПАУ від 31.03.2006 р. № 6161/7/15-0317, Мін’юсту від 09.09.2005 р. № 24-48-69, Мінекономіки від 19.09.2003 р. № 83-22/605, від 07.05.2002 р. № 56-31/164).

По-друге

, відповідальність не покладається на учасників бригади в тому випадку, коли після укладення договору про колективну матеріальну відповідальність вони інформували власника про недоліки зберігання матеріальних цінностей (що бажано підтвердити доповідними записками), а власник на ці сигнали не відреагував і не забезпечив нормальні умови збереження цінностей.

Якщо ж у незбереженні матеріальних цінностей, крім членів бригади, винні й інші службові особи, при відшкодуванні шкоди в судовому порядку за рішенням суду їх може бути притягнено до участі у справі як співвідповідачів, на яких може бути покладено частину відповідальності за відшкодування шкоди, а решта розподілятиметься між членами бригади (див.

п. 14 постанови Пленуму ВСУ від 29.12.92 р. № 14).

По-третє, відповідальність за нестачу не може застосовуватися до конкретної особи і в тому випадку, коли з документів випливатиме, що нестача відбулася не в період її роботи на підприємстві. Наприклад, якщо з документів випливатиме, що «зниклий» товар надійшов на підприємство під час перебування особи у щорічній відпустці (на лікарняному), а її нестачу було виявлено при проведенні інвентаризації, що відбулася до моменту виходу особи з відпустки (з лікарняного). Не може бути покладено відповідальність і на особу, яка звільнилася, якщо при звільненні інвентаризацію не було проведено, а при подальшій інвентаризації було виявлено нестачу, але з документів випливає, що цінності, яких не вистачає, надійшли до відділу вже після звільнення особи.

2.

Нестачі визначаються у процесі інвентаризації. Відповідно до п. 10 Типового договору планові інвентаризації проводяться в терміни, установлені чинними правилами (Інструкцією № 69), а позапланові — при:

— зміні керівника колективу (бригадира);

— коли з колективу (бригади) вибуває понад 50 % його членів;

— на вимогу одного або декількох членів колективу (бригади).

На особливу увагу заслуговує остання підстава, оскільки підприємство зобов’язане провести позапланову інвентаризацію при звільненні (вступі) до бригади нового члена тільки при висуванні такої вимоги працівниками.

Тим часом для власника вкрай бажано при звільненні особи провести позапланову інвентаризацію незалежно від наявності вимог про це працівника. Адже члени бригади несуть пайову, а не солідарну відповідальність, тобто кожен працівник має погасити лише ту частину шкоди, що припадає на нього, незалежно від того, чи погасили свою частину інші члени бригади. Тому якщо член бригади звільниться без проведення інвентаризації, а в майбутньому буде виявлено нестачу матеріальних цінностей, частину відшкодування шкоди, що припадає на нього, доведеться стягувати лише через суд.

А от інвентаризація при зарахуванні особи до складу колективу проводиться в інтересах такої особи, оскільки за її відсутності новий член бригади нестиме відповідальність і за ті нестачі, які могли статися до його зарахування на роботу (якщо виявити конкретну дату нестачі неможливо), але пропорційно часу, який він відпрацював у межах міжінвентаризаційного періоду.

3. Розмір шкоди згідно зі

ст. 1353 КЗпП при колективній матеріальній відповідальності розраховується за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей*. Тим часом щодо порядку застосування цієї норми в роздрібній торгівлі є два підходи.

* При цьому кратний порядок відшкодування збитку, передбачений у Порядку № 116, при колективній відповідальності не застосовується внаслідок неможливості виявлення конкретних винних осіб, які вчинили розкрадання (знищення, пошкодження) матеріальних цінностей.

Перший підхід ґрунтується на тому, що товари на підприємствах роздрібної торгівлі обліковуються за продажними (роздрібними) цінами. Виходячи з цього, на думку правознавців*, на підприємствах роздрібної торгівлі розмір шкоди при виявленні нестачі розраховується за цінами продажу (тобто за сумою, що відображається на

субрахунку 282, без зменшення на суму націнки). Очевидно, з цієї ж причини ст. 1353 КЗпП приписує на підприємствах громадського харчування визначати розмір шкоди за цінами, установленими для продажу (реалізації) цієї продукції, оскільки традиційно облік у громадському харчуванні здійснюється за цінами продажу (на сьогодні, щоправда, такі підприємства можуть застосовувати й виробничий метод обліку). Певна логіка в цьому є, адже у «продажному» варіанті обліку неможливо визначити первісну вартість (собівартість) товарів, а можна розрахувати лише середню ціну списання товарів, яка до того ж відрізнятиметься залежно від періоду виявлення нестачі (за рахунок різниці в середньому відсотку націнок).

Водночас, на нашу думку, прийнятнішим є системний підхід, згідно з яким збитки в роздрібній торгівлі підлягають відшкодуванню за собівартістю списання товарів, тобто за вирахуванням націнки. Підставою для застосування такого порядку є

ст. 130 КЗпП, згідно з якою при покладанні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом установлення відповідальності лише за пряму дійсну шкоду, лише в межах та порядку, установлених законодавством. І оскільки продажна ціна включає також недоотриману вигоду, то з урахуванням ст. 130 КЗпП шкода має стягуватися в розмірі вартості товарів за вирахуванням націнки. Адже стосовно роздрібної торгівлі у ст. 1353 КЗпП немає окремих застережень про стягнення шкоди за цінами продажу, як для громадського харчування та комісійної торгівлі, а пряме застосування положень про стягнення шкоди за балансовою вартістю товарів свідчить на користь «безнацінного» варіанта. Виходячи з цього у місяці виявлення нестачі слід розрахувати середній відсоток націнки, зменшивши на нього продажну вартість товарів, яких не вистачає.

При визначенні суми шкоди, що припадає на кожного члена бригади, слід ураховувати, що до розрахунку включається тільки оклад, тобто премії, надбавки тощо до уваги не беруться. Правознавці наводять два варіанти** розрахунку такої шкоди, які ми проілюструємо прикладами.

* Див. Стычинский Б. С., Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. — Симферополь: Таврида, 1998. — Т. 2. — С. 48.

** Див. Стычинский Б. С., Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. — Симферополь: Таврида, 1998. — Т. 2. — С. 44 — 45.

Приклад 1.

Бригада відділу магазину самообслуговування, з якою укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, складається з 6 осіб. У процесі інвентаризації виявлено нестачу товару на суму 2000 грн., що перевищила норми втрати товарів у магазинах самообслуговування. Міжінвентаризаційний період склав 90 календарних днів. У цей період один продавець був у щорічній відпустці (14 календарних днів), другий — хворів (5 календарних днів), третій був прийнятий на роботу без проведення інвентаризації та відпрацював у звітному періоді 70 календарних днів. Конкретного винуватця нестачі не виявлено, визначити, в який саме період сталася нестача (під час роботи кожного з членів бригади чи ні) неможливо. Оклади працівників за цей період не змінювалися (див. табл. 2 на с. 42).

Приклад 2.

Бригада відділу магазину самообслуговування, з якою укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, складається з 5 осіб. У процесі інвентаризації виявлено нестачу товару на суму 2000 грн., що перевищила норми втрати товарів у магазинах самообслуговування. Міжінвентаризаційний період — з 01.07.2009 р. по 01.10.2009 р. (92 календарні дні). У цей період було змінено оклади працівників, причому деякі з працівників були відсутні на роботі (див. табл. 3 на с. 42). Конкретного винуватця нестачі не виявлено, визначити, в який саме період сталася нестача (під час роботи кожного з членів бригади чи ні) неможливо.

Як бачимо, у ситуації, коли протягом міжінвентаризаційного періоду змінювалися оклади членів бригади, розрахунок шкоди, що стосується кожної особи, можливий тільки за варіантом 2, а за інших умов бухгалтер має право вибирати той варіант, який йому здається зручнішим.

 

Таблиця 2.

Порядок розподілу шкоди між членами колективу (варіант 1)

П. І. Б., посада члена бригади

Оклад, грн.

Кількість календ. днів відсутності працівника на роботі, днів

Скоригований оклад*, грн.

Сума шкоди, що підлягає відшкодуванню членом бригади, грн.***

1

2

3

4

5

Петрова А. В., начальник відділу

3000

0

3000

603,01***

Сидорова С. В., продавець

1500

14

1266,67**

254,61

Кошелева А. С., продавець

1500

5

1416,67**

284,75

Батяєва Ю. В., продавець

1500

20

1166,67**

234,51

Артем’єва Ю. В., касир

1800

0

1800

361,81

Дарнєв К. В., охоронець

1300

0

1300

261,31

Разом

X

X

9950,01

2000,00

* Оклад з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

** Розрахунок:

1266,67 = ((90 - 14) : 90 х 1500);

1416,67 = (90 - 5) : 90 х 1500;

1166,67 = (90 - 20) : 90 х

1500.

*** Визначається як добуток скоригованого окладу кожного працівника на відношення суми шкоди (2000 грн.) до суми скоригованих окладів усіх працівників (9950,01 грн.). Наприклад, сума шкоди, що підлягає відшкодуванню начальником відділу Петровою А. В., становитиме:

3000

х 2000 : 9950,01 = 603,01 (грн.).

 

Таблиця 3.

Порядок розподілу шкоди між членами колективу (варіант 2)

П. І. Б., посада члена бригади

Оклад, грн.

Кількість календ. днів відсутності працівника на роботі, днів

Добуток окладу і кількості відпрацьованих днів

Частка кожного члена бригади в підсумковій сумі добутку окладу і кількості відпрацьованих днів

Сума шкоди, що підлягає відшкодуванню членом бригади, грн.

з 01.07 по 31.07

з 01.08 по 30.09

1

2

3

4

5

6

7

Іванова Л. Ю., начальник відділу

3000

3400

З 06.07 по 10.07 (5 днів, хвороба)

285400

0,327444

654,89

3000 х (31 - 5) + 3400 х 61

285400 : 871600

2000 х 0,327444

Бейгул Д. В., продавець

1500

1700

з 10.08 по 23.08 (14 днів, відпустка)

126400

0,145021

290,04

1500 х 31 + 1700 х (61 - 14)

126400 : 871600

2000 х 0,145021

Єніна А. Р., продавець

1500

1700

0

150200

0,172327

344,65

1500 х 31 + 1700 х 61

150200 : 871600

2000 х 0,172327

Любомирова Ю. С., касир

1800

2000

0

177800

0,203993

407,99

1800 х 31 + 2000 х 61

177800 : 871600

2000 х 0,203993

Курінний С. В., охоронник

1300

1500

0

131800

0,151216

302,43

1300 х 31 +  1500 х 61

131800 : 871600

2000 х 0,151216

Разом

X

Х

X

871600

Х

2000,00

 

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі