КУРСОВІ РІЗНИЦІ
в податковому та бухгалтерському обліку
Коливання валютного курсу призводять до того, що підприємства, які працюють з валютою, зобов’язані визначати так звані курсові різниці щодо залишків валюти чи заборгованості, вираженої в іноземній валюті.
Про порядок їх розрахунку і відображення в податковому та бухгалтерському обліку розповімо в цій статті.
Оксана КОНОНЕНКО, головний редактор
Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон № 2346
— Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III.
Порядок визначення курсових різниць у бухгалтерському обліку
Згідно з
П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах*.* Під валютним курсом розуміється встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
У бухгалтерському обліку курсові різниці визначаються тільки за
монетарними статтями в іноземній валюті. Монетарні статті — статті Балансу про грошові кошти, а також про активи та зобов’язання, які буде отримано чи сплачено у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21).Інакше кажучи, монетарними можна назвати «грошові» статті Балансу — як безпосередньо статті про грошові кошти, наявні у підприємства в інвалюті, так і статті про валютну заборгованість, яку має бути погашено валютними коштами. До такої (монетарної) заборгованості, зокрема, належать: основна сума кредиту (депозиту) і нараховані суми процентів за ним в іноземній валюті; заборгованість щодо відвантажених (отриманих) товарів, розрахунки за які провадитимуться у валюті.
Відповідно не є монетарною заборгованість за отриманими та виданими авансами в іноземній валюті, за бартерними договорами. Тому за такими видами заборгованості курсові різниці в бухгалтерському обліку не розраховуються.
Згідно з
п. 8 П(С)БО 21 курсові різниці визначають на:—
дату здійснення розрахунків;—
дату балансу (тобто наприкінці кварталу, року).Що стосується відображення курсових різниць у фінансовій звітності, то згідно з
П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» усі курсові різниці необхідно умовно ділити на:—
операційні — виникають від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей, пов’язаних з операційною діяльністю;—
неопераційні — виникають від перерахунку монетарних статей, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.Основні правила відображення курсових різниць у бухгалтерському обліку наведено в табл. 1 (с. 27).
Порядок визначення курсових різниць у податковому обліку
У
Законі про податок на прибуток термін «курсова різниця» не використовується. Тут вживається термін «результат перерахунку балансової вартості**» (заборгованості в іноземній валюті чи валюти). Проте такий результат часто називають курсовими різницями.** Про порядок визначення балансової вартості валюти ми докладно розповідали у статті «Іноземна валюта в податковому обліку: правильно визначаємо балансову вартість» // «БТ», 2009, № 23, с. 35.
Таблиця 1.
Відображення курсових різниць у бухгалтерському обліку| Вид діяльності | Характер різниці | Відображається на субрахунку | Відображається у формі № 2 | Приклади операцій/статей |
| Операційна | Додатна | 714 «Дохід від операційної курсової різниці» | Рядок 060 «Інші операційні доходи» | 1. Купівля товарів 2. Продаж товарів 3. Іноземна валюта |
| Від’ємна | 945 «Втрати від операційної курсової різниці» | Рядок 090 «Інші операційні витрати» | ||
| Інша звичайна | Додатна | 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» | Рядок 130 «Інші доходи» | 1. Придбання основних засобів 2. Заборгованість щодо основної суми кредиту (депозиту), за процентами |
| Від’ємна | 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» | Рядок 160 «Інші витрати» |
Таблиця 2.
Курсові різниці в податковому обліку| Зміст операції | Характер різниці | ВД* (ряд. 01.6 декларації) | ВВ (ряд. 04.13 декларації) |
| 1. Купівля іноземної валюти | У податковому обліку підприємства не відображається. Сума у гривнях, сплачена у зв’язку з такою покупкою, «запам’ятовується» (відображається у відомості обліку БВ іноземної валюти) і вважається БВ іноземної валюти | ||
| 2. Продаж іноземної валюти | — | Сума у гривнях, отримана від продажу іноземної валюти | БВ валюти |
| 3. Перерахунок БВ іноземної валюти на кінець звітного періоду
| Додатна (збільшився курс до іноземної валюти) | Різниця між БВ валюти на кінець періоду і БВ валюти на момент надходження (або на початок періоду) | — |
| Від’ємна (зменшився курс до іноземної валюти) | — | Абсолютне значення різниці між БВ валюти на кінець періоду і БВ валюти на момент надходження (або на початок періоду) | |
| 4. Перерахунок БВ дебіторської заборгованості** в іноземній валюті на кінець звітного періоду або при погашенні
| Додатна (збільшився курс до іноземної валюти) | Різниця між БВ дебіторської заборгованості у валюті, що значиться на кінець звітного періоду, і БВ на момент її виникнення (або на початок періоду) | — |
| Від’ємна (зменшився курс до іноземної валюти) | — | Абсолютне значення різниці між БВ дебіторської заборгованості у валюті, що значиться на кінець звітного періоду, і БВ на момент її виникнення (або на початок періоду) | |
| 5. Перерахунок БВ кредиторської заборгованості** в іноземній валюті на кінець звітного періоду або при погашенні
| Від’ємна (збільшився курс до іноземної валюти) | — | Різниця між БВ кредиторської заборгованості у валюті, що значиться на кінець звітного періоду, і БВ на момент її виникнення (або на початок періоду) |
| Додатна (зменшився курс до іноземної валюти) | Абсолютне значення різниці між БВ кредиторської заборгованості у валюті, що значиться на кінець звітного періоду, і БВ на момент її виникнення (або на початок періоду) | — | |
| * Прийняті в таблиці скорочення: ВД — валові доходи, ВВ — валові витрати; БВ — балансова вартість, декларація — декларація з податку на прибуток підприємства. ** У цьому випадку йдеться про «заборгованість» у розумінні п.п. 7.3.3 Закону про податок на прибуток. | |||
Згідно з
п.п. 7.3.3 Закону про податок на прибуток балансова вартість заборгованості перераховується:—
на момент її продажу (погашення);—
на кінець звітного періоду (Закон про податок на прибуток розглядає заборгованість, що залишилася непогашеною на кінець періоду, як «умовно продану (погашену) в останній день звітного періоду» за офіційним валютним курсом НБУ на цей день).Для цілей такого перерахунку «заборгованістю в іноземній валюті» вважається
:—
основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);—
сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;—
вартість (непогашена частина вартості) об’єкта фінансового лізингу;—
платежі за такий об’єкт фінансового лізингу, строк сплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;—
балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативівв, якщо інше не встановлено нормами Закону про податок на прибуток.Як бачимо, тут не названо заборгованість за відвантажені чи оприбутковані товари, а також заборгованість за отриманими чи перерахованими авансами в рахунок оплати таких товарів. З цього випливає, що в податковому обліку
не перераховується ні на момент погашення, ні на кінець звітного періоду:—
заборгованість щодо відвантажених (отриманих) товарів;—
заборгованість за перерахованими (отриманими) авансами.Інакше кажучи, бухгалтерські курсові різниці за такими видами заборгованості в податковому обліку не обліковуються.
Що стосується
залишків іноземної валюти, то в податковому обліку балансова вартість іноземної валюти перераховується (розраховуються курсові різниці) тільки на кінець звітного періоду (абзац п’ятий п.п. 7.3.3 Закону про податок на прибуток).На момент вибуття іноземної валюти податкові курсові різниці не розраховуються, оскільки, на відміну від заборгованості у валюті, валові доходи від продажу валюти визначаються
за комерційним курсом продажу.У табл. 2 на с. 27 показано основні правила податкового перерахунку балансової вартості валюти і заборгованості, вираженої в іноземній валюті.
В одному періоді виникає як додатна, так і від’ємна курсова різниця
На кінець кварталу в підприємства є непогашена сума кредиту в євро, водночас на валютному рахунку є залишок валюти. Якщо стосовно таких залишків виникають різні (додатна і від’ємна) курсові різниці, як правильно показувати їх у декларації з податку на прибуток: згорнуто чи кожну окремо?
Для того щоб відповісти на таке запитання, потрібно спочатку визначитися з тим, що вважати окремою одиницею обліку для визначення курсових різниць у податковому обліку.
У
п.п. 7.3.3 Закону про податок на прибуток ідеться окремо про умовний продаж заборгованості, вираженої в іноземній валюті, на кінець податкового періоду (абзац третій) і про перерахунок балансової вартості іноземної валюти (абзац п’ятий). Тому курсові різниці, що виникли стосовно таких залишків, потрібно відображати в декларації з податку на прибуток окремо. Що стосується подальшої деталізації, то Закон про податок на прибуток не дає відповіді на запитання про її необхідність. Тому висловимо свою думку із цього приводу.Так, якщо підприємство має кілька валютних рахунків
(для різних валют), щодо кожного виду іноземної валюти курсові різниці потрібно визначати теж окремо (вважати їх окремими одиницями обліку), адже щодо них можуть виникати різні (додатні чи від’ємні) курсові різниці.Якщо ж у підприємства є один вид валюти на декількох рахунках, то їх потрібно розглядати як один елемент обліку. Щодо них курсові різниці «згортаються»*.
* За винятком хіба що випадку, коли в податковому обліку валюту оцінюють за ідентифікованою вартістю, що трапляється досить рідко. Докладніше про облік балансової вартості валюти див. статтю «Іноземна валюта в податковому обліку: правильно визначаємо балансову вартість» // «БТ», 2009, № 23, с. 35.
Що стосується заборгованості, то ідентифікований облік щодо неї доведеться вести і в розрізі виду (дебіторська та кредиторська), у розрізі валюти і в розрізі контрагентів та договорів.
Таким чином, на кінець періоду щодо кожної одиниці обліку потрібно визначити результат перерахунку балансової вартості та відобразити його окремо в декларації з податку на прибуток: додатну курсову різницю (доходи) — у рядку 01.6, а від’ємні курсові різниці (збитки) — у рядку 04.13. І хоча загальний результат буде однаковим (тобто прямого перекручення даних податкового обліку не буде, як би ви не відображали курсові різниці — згорнуто чи окремо), показники валових доходів і валових витрат можуть виявитися перекрученими, а це може вплинути на розрахунок показників, прив’язаних, наприклад, до розміру валових витрат.
Приклад 1.
Проілюструємо викладене вище в таблиці 3.
Таблиця 3.
Різноспрямовані курсові різниці в одному періоді| Валюта/заборгованість | Початок періоду (курс — 10 грн./€) | Надійшло протягом періоду (курс — 10,8 грн./€) | Кінець періоду (курс — 10,7 грн./€) | Курсова різниця | Податковий облік(ВД і ВВ), грн. | |
| до перерахунку | після перерахунку | |||||
| 1. Рахунок у євро 1 | €10000 100000 грн. | €5000 54000 грн. | €15000 154000 грн. | €15000 160500 грн. | 5800 ((160500 + 74900) - (154000 + 75600))
| ВД = 5800* |
| 2. Рахунок у євро 2 | — | €7000 75600 грн. | €7000 75600 грн. | €7000 74900 грн. | ||
| 3. Кредит у євро 1 | €12000 120000 грн. | — | €12000 120000 грн. | €12000 128400 грн. | 8400 (128400 - 120000)
| ВВ = 8400** |
| 4. Кредит у євро 2 | — | €25000 270000 грн. | €25000 270000 грн. | €25000 267500 грн. | - 2500 (267500 - 270000) | ВД = 2500** |
| * Якби курсові різниці розраховувалися окремо по кожному рахунку в євро, то щодо валюти було б відображено ВД у розмірі 6500 грн. (160500 - 100000 - 54000) по рахунку в євро 1 та ВВ у розмірі 700 грн. (75600 - 74900) по рахунку в євро 2. ** Якби щодо заборгованості курсові різниці розраховувалися сукупно, як і щодо валюти, то в податковому обліку було б відображено тільки ВВ у розмірі 5900 грн. ((128400 + 267500) - (120000 + 270000)). | ||||||
Балансова вартість валюти на розподільному рахунку не перераховується
Наприкінці звітного періоду валюта надійшла на розподільний рахунок. Чи потрібно щодо таких залишків розраховувати курсові різниці в бухгалтерському та податковому обліку?
Розподільні рахунки використовуються банками з метою здійснення контролю над законністю надходження валюти. Розподільний рахунок хоча й відкривається банком на конкретного клієнта, але валюту, зараховану на такий рахунок, не можна вважати такою, що однозначно належить клієнту, оскільки розпоряджатися такою валютою клієнт не може. У деяких випадках валюту, що надійшла на розподільний рахунок, банк може повернути нерезиденту.
Згідно з
п. 3 П(С)БО 1 активи — це ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких спричинить отримання економічних вигод у майбутньому. Кошти, що перебувають на розподільному рахунку, мабуть, можна назвати активами, адже після встановлення банком законності їх надходження клієнт зможе ними розпоряджатися.Для обліку грошових коштів призначено
рахунок 31 «Рахунки в банках», що має субрахунки, зокрема субрахунок 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті». Саме на такому субрахунку, на наш погляд, слід обліковувати кошти, що надійшли на розподільний рахунок.Визнавши такі кошти активом, у бухгалтерському обліку підприємство має визначати й курсові різниці щодо них — так само, як за іншими монетарними статтями балансу (
п. 8 П(С)БО 21). Таким чином, інвалюта, що значиться на розподільному рахунку, у зв’язку зі зміною валютного курсу перераховується на дату продажу і на дату балансу, а курсові різниці включаються до доходів або витрат.У податковому обліку перерахунку підлягає балансова вартість інвалюти, яка отримана як аванс або виручка чи в результаті проведення будь-яких інших операцій та обліковується на
банківських рахунках платника податку або в його касі на дату закінчення звітного періоду (п.п. 7.3.3 Закону про податок на прибуток).Згідно зі
ст. 7 Закону № 2346 банки можуть відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Як бачите, у цьому переліку розподільний рахунок не фігурує, тому його не можна вважати повноцінним банківським рахунком платника. Таким чином, вимоги п.п. 7.3.3 Закону про податок на прибуток на валюту, що перебуває на такому рахунку не поширюються.Такої ж думки дотримуються фахівці ДПАУ (
див. «Балансова вартість валюти на розподільному рахунку не перераховується»).
| Балансова вартість валюти на розподільному рахунку не перераховується Консультація Олексія Задорожнього, заступника директора Департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПАУ та Валентина Завгороднєва, заступника директора Департаменту — начальника відділу адміністрування податку на прибуток і податкових платежів ДПАУ Згідно зі ст. 7 Закону № 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам рахунки: вкладні (депозитні), поточні, кореспондентські, тобто розподільний рахунок не можна вважати банківським рахунком платника податку.Підтвердженням цього висновку можна вважати і норму п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136, де зазначено, що банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента.Таким чином, балансова вартість валютних коштів, що обліковуються банком на розподільному рахунку на дату закінчення звітного періоду, у податковому обліку платника не перераховується . |
Приклад 2.
На кінець звітного періоду (дату балансу) на розподільному рахунку є залишок $10000, отриманих у вигляді попередньої оплати. Інвалюту зараховано на поточний рахунок уже в наступному кварталі. Припустимо, що на дату надходження валюти курс — 7,62 грн./$, на кінець періоду — 7,63 грн./$, на дату зарахування на валютний рахунок — 7,64 грн./$ (курси умовні).
| Зміст операції | Бухгалтерський облік | Податковий облік | |||
| дебет рахунка | кредит рахунка | сума, $/грн. | ВД | БВ валюти | |
| 1. Попередню оплату зараховано на розподільний рахунок (10000 х 7,62) | 314 | 681 | $10000 76200 | — * | — |
| 2. Відображено курсову різницю від перерахунку інвалюти на розподільному рахунку на кінець звітного періоду(10000 х (7,63 - 7,62)) | 314 | 714 | 100 | — | — |
| 3. Попередню оплату зараховано на поточний рахунок (10000 х 7,64) | 312 | 314 | $10000 76400 | 76400* | 76400 |
| 4. Відображено курсову різницю від перерахунку інвалюти на дату перерахування на поточний рахунок(10000 х (7,64 - 7,63)) | 314 | 714 | 100 | — | — |
| * І хоча п.п. 11.3.1 Закону про податок на прибуток приписує вважати датою виникнення валових доходів дату зарахування грошових коштів на банківський рахунок платника, обережним платникам податків ми б рекомендували: перш ніж визначати в такій ситуації валові доходи за датою зарахування грошових коштів на поточний (а не на розподільний) рахунок, заручитися індивідуальним роз’ясненням податківців із цього приводу. | |||||
Валюта в посередницьких операціях
Підприємство-комісіонер згідно з комісійним договором експортує товар, валютну виручку продає, а отримані гривні перераховує комітенту. Чи має комісіонер відображати в бухгалтерському та податковому обліку операції з продажу такої валюти і курсові різниці, що виникли за такими операціями?
Права та обов’язки сторін комісійного договору регулюються нормами
ЦКУ (ст. 1011 — 1028). Так, комісіонер зобов’язаний передати комітенту все отримане за договором комісії (ст. 1022 ЦКУ). Це означає, що виручка за проданий товар (хоча вона і в інвалюті) належить комітенту, а отже, має бути йому передана. Навіть якщо за умовами договору інвалюту має бути конвертовано у гривні, ця операція не змінить суті: гривні, отримані від продажу інвалюти, усе одно є власністю комітента. У такому договорі, по суті, містяться два доручення комісіонеру: продати товар і конвертувати у гривні отриману валюту.При цьому комісіонер має право на відшкодування витрат, понесених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії
(ст. 1024 ЦКУ). Отже, витрати, понесені комісіонером при продажу інвалюти, має бути відшкодовано комітентом.У
Законі про податок на прибуток існують дві спеціальні норми:—
п.п. 7.3, в якому встановлено порядок оподаткування операцій з розрахунками в інвалюті;—
п. 7.9, у якому встановлено порядок оподаткування коштів та майна, залучених (наданих) у зв’язку з виконанням договору комісії.Одночасно виконати такі вимоги непросто.
Пункт 7.3 Закону про податок на прибуток
передбачає необхідність провадити перерахунок балансової вартості валюти, отриманої як аванс чи виручка або в результаті проведення будь-яких інших операцій (уключаючи прямі та портфельні інвестиції), що значиться на банківських рахунках платника або в його касі на дату закінчення звітного періоду (п.п. 7.3.3). Отже, такому перерахунку підлягають залишки всієї валюти незалежно від того, чи виникали валові доходи за операціями, пов’язаними з її надходженням.Крім того,
п.п. 7.3.5 Закону про податок на прибуток передбачено, що в разі продажу інвалюти валові доходи збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця, а валові витрати — на суму балансової вартості такої інвалюти. При цьому теж не згадується про статус такої валюти.Згідно з іншою нормою (
п. 7.9 Закону про податок на прибуток) не включаються до валових доходів (валових витрат) і не підлягають оподаткуванню кошти чи майно, залучені (надані) платником у зв’язку з виконанням договорів комісії. Зрозуміло, що товари (як майно), отримані комісіонером та реалізовані покупцю відповідно до цієї норми, не може бути відображено ні у валових доходах, ні у валових витратах.Однозначно стверджувати, яка з наведених норм є пріоритетною, не можна. На наш погляд, у цій ситуації можна діяти так: комісіонер не відображає у своєму податковому обліку операції ані з продажу комісійного товару, ані з продажу валюти комітента на підставі
п. 7.9 Закону про податок на прибуток.Усе це відображає у своєму податковому обліку комітент: крім доходів від продажу товарів, він відображає також на підставі
п. 7.3 Закону про податок на прибуток і доходи-витрати від продажу валюти і, за потреби, навіть курсові різниці щодо валюти. Комісіонера не повинно лякати, що він керувався нормами п. 7.3 Закону про податок на прибуток, не маючи на своєму рахунку валюти, адже згідно з цивільним законодавством усе отримане комісіонером за угодою належить комітенту. Щоб виконати вимоги п. 7.3 Закону про податок на прибуток, комітент має отримати від комісіонера всю необхідну інформацію щодо руху валюти. Така інформація має міститися у звіті комісіонера та підтверджуватися копіями відповідних документів.Вирішити всі валютні проблеми можна і простіше: передбачити, що після реалізації товару комісіонер перераховує комітенту всю отриману за договором валютну виручку. Те, що комісіонер може розраховуватися з комітентом валютою, підтверджують і НБУ (
лист від 02.06.2000 р. № 28-110/1941-3601), і ДПАУ (лист від 15.12.2000 р. № 16711/7/22-2317).Приклад 3
. Комітент-резидент доручає комісіонеру-резиденту продати за кордоном товар, заставна вартість якого становить 12000 грн. Товар реалізується комісіонером за кордоном за €1000. Отриману валюту комісіонер продає, гривні перераховує комітенту. Операції, пов’язані зі сплатою комісійної винагороди, оплатою митних витрат, не розглядаємо.
| Зміст операції | Бухгалтерський облік | Податковий облік | |||
| дебет рахунка | кредит рахунка | сума, €/грн. | ВД | ВВ | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| У комісіонера | |||||
| 1. Отримано товар на комісію | 024 | — | 12000 | — | — |
| 2. Відвантажено товар нерезиденту (курс НБУ на дату відвантаження — 11,5 грн./€)
| 362 | 702 | €1000 115000 | — | — |
| 3. Відображено заборгованість перед комітентом | 704 | 685/К | 11500 | — | — |
| 4. Списано вартість реалізованого товару | — | 024 | 12000 | — | — |
| 5. Отримано від нерезидента оплату на розподільний валютний рахунок(курс на дату отримання — 11,2 грн./€) | 314 | 362 | €1000 11200 | — | — |
| 6. Курсову різницю щодо заборгованості покупця віднесено на розрахунки з комітентом (1000 х (11,2 - 11,5)) | 685/К | 362 | 300 | — | — |
| 7. Перераховано валюту для продажу (1000 х 11,2) | 334 | 314 | €1000 11200 | — | — |
| 8. На розрахунки з комітентом віднесено дохід від продажу валюти (1000 х 11,7 — комерційний курс валюти) і комісійну винагороду банку (175,5 грн.) | 377 | 685/К | 11700 | — | — |
| 685/К | 377 | 175,5 | — | — | |
| 9. Зараховано на поточний рахунок гривні, отримані від продажу валюти, за вирахуванням комісійної винагороди банку (11700 - 175,5 грн.) | 311 | 377 | 11524,5 | — | — |
| 10. Списано собівартість валюти на розрахунки з комітентом (виходячи з курсу НБУ на дату продажу: 1000 х 11,4) | 685/К | 334 | 11400 | — | — |
| 11. Курсову різницю від перерахунку валюти на дату продажу віднесено на розрахунки з комітентом (1000 х (11,4 - 11,2)) | 334 | 685/К | 200 | — | — |
| 12. Погашено заборгованість перед комітентом | 685/К | 311 | 11524,5 | — | — |
| У комітента* | |||||
| 1. Передано товар на комісію | 283 | 281 | 8000 | — | — |
| 2. Відображено реалізацію товару комісіонером на експорт | 377 | 702 | 11500 | 11500 | — |
| 3. Списано собівартість товару | 902 | 283 | 8000 | — | — |
| 4. Відображено дохід від продажу валюти | 377 | 711 | 11700 | 11700 | — |
| 5. Списано собівартість валюти | 942 | 377 | 11400 | — | 11500** |
| 6. Відображено курсові різниці: | |||||
| — щодо заборгованості | 945 | 377 | 300 | — | — |
| — щодо валюти | 377 | 714 | 200 | — | — |
| 7. Відображено комісійні послуги банку | 92 | 377 | 175,5 | — | 175,5 |
| 8. Отримано кошти від комісіонера | 311 | 377 | 11524,5 | — | — |
| 9. Відображено податкові зобов’язання за нульовою ставкою | 702 | 641 | 0 | — | — |
| * Усю інформацію про доходи і витрати як у податковому, так і в бухгалтерському обліку комітент відображає на підставі звіту комісіонера. ** Валові витрати дорівнюють балансовій вартості валюти, що визначається за курсом на дату отримання доходу від продажу, — 11,5 грн./€. Якби валюта «перейшла» через квартал, то її балансова вартість могла б змінитися. При цьому комітенту в податковому обліку довелося б ще відобразити й курсові різниці щодо валюти. | |||||
