Теми статей
Обрати теми

Податок з доходів фізичних осіб — аналізуємо Оглядовий лист ДПАУ

Редакція БТ
Стаття

ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ —

аналізуємо Оглядовий лист ДПАУ

 

ДПАУ в цьому році спробувала виконати масштабну роботу з узагальнення своїх роз’яснень, що увінчалася появою низки оглядових листів щодо різних аспектів оподаткування. Сьогодні ми проаналізуємо ще один лист податківців — Оглядовий лист ДПАУ від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717, присвячений податку з доходів фізичних осіб.

Наталія Журавльова, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»

 

Документи статті

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Податкове роз’яснення № 50

— Податкове роз’яснення щодо застосування окремих норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування іноземців та нерезидентів, затверджене наказом ДПАУ від 29.01.2004 р. № 50.

Порядок № 461

— Порядок інформування органами державної податкової служби України платників податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, затверджений наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. № 461.

Інструкція № 5 —

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Лист № 14312

— лист ДПАУ «Оглядовий лист про податок з доходів фізичних осіб» від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717.

 

Податкові соціальні пільги (ПСП)

«Дитяча» ПСП.

Під «дитячими» ПСП розуміють ПСП, що надаються платнику податку, який:

— є самотньою матір’ю чи самотнім батьком (опікуном, піклувальником), який має дитину віком до 18 років (

абзац «а» п.п. 6.1.2 Закону про податок з доходів);

— утримує дитину-інваліда віком до 18 років (

абзац «б» п.п. 6.1.2 Закону про податок з доходів);

— має трьох та більше дітей віком до 18 років (

абзац «в» п.п. 6.1.2 Закону про податок з доходів).

Ці ПСП надаються в розмірі 150 % від «звичайної» ПСП

з розрахунку на кожну дитину. Надання цих ПСП має свої особливості, що випливають з п. 6.2 та другого абзацу п.п. 6.5.1 Закону про податок з доходів. Оскільки ці норми прописано недостатньо чітко, питання щодо їх застосування завжди залишалося актуальним. У листі № 14312 податківці розвіяли сумніви зі спірних питань. З урахуванням цих роз’яснень перелічимо особливості надання «дитячих» ПСП:

1.

Граничний розмір зарплати одного з батьків, що дає право на застосування ПСП «на дітей», розраховується множенням установленого розміру (у 2009 році — 940 грн.) на кількість дітей. Що стосується документів, які платник податку має надати роботодавцю, щоб ПСП застосовувалася до його доходу, підвищеного кратно кількості дітей, то, як указано в листі № 14312, у заяві на ПСП просто потрібно зазначити, що чоловік (дружина) платника податків при отриманні ПСП не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.

2.

Платники податків, які отримують ПСП «на дітей», мають право і на загальну ПСП «на себе». Це правило, що важливо, стосується й того з батьків, хто скористався правом на збільшення граничного розміру доходу кратно кількості дітей.

3.

ПСП «на дітей» можуть отримувати обидва з батьків. Але при цьому граничний розмір доходу одного з них розраховується множенням 940 грн. на кількість дітей, а граничний дохід другого не повинен перевищувати 940 грн.

Приклад 1.

Батьки трьох дітей отримують зарплату в таких розмірах: чоловік — 2700 грн., дружина — 900 грн.

У цьому випадку обидва з батьків можуть претендувати на ПСП «на дітей», передбачену

абзацом «в» п.п. 6.1.2 Закону про податок з доходів. Оскільки зарплата чоловіка більша, логічно, якщо саме він скористається правом збільшення граничного доходу кратно кількості дітей. Так, для нього граничний розмір доходу для визначення права на отримання ПСП становить 2820 грн. (940 грн. х 3). Тоді дружина зможе скористатися цією ПСП, якщо її зарплата не перевищуватиме 940 грн. За даними нашого прикладу і щодо батька, і щодо матері обмеження стосовно граничного доходу виконано.

Також обидва з батьків мають право на ПСП «на себе»

у розмірі загальної ПСП (у 2009 році — 302,50 грн.).

Розмір ПСП, що надаються (як чоловіку, так і дружині), визначається так:

302,50 х 150 % х 3 + 302,50 = 1663,75 (грн.).

Зауважте: оскільки зарплата матері менше сум наданих ПСП, з її доходу податок не утримуватиметься.

Зверніть увагу: відповідно до

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 р. № 1343-VI з 2010 року буде підвищено ПСП для осіб, які мають і виховують 3 чи більше дітей віком до 18 років: вона становитиме з розрахунку на кожну таку дитину не 150 % від «звичайної» ПСП, а 200 % (новий абзац «е» п.п. 6.1.3 Закону про податок з доходів, відповідно з п.п. 6.1.2 буде вилучено абзац «в»). У листі № 14312 податківці особливо наголошують на тому, що право на таку ПСП матимуть лише багатодітні батьки (як мати, так і батько), які не тільки мають (за фактом народження), а й виховують неповнолітніх дітей.

Податківці рекомендують таким батькам

оновити заяви на надання ПСП, в яких потрібно зазначити нову підставу — абзац «е» п.п. 6.1.3 Закону про податок з доходів. Крім заяви, потрібно надати документи, які підтверджують, що платник податку не тільки має, а й виховує своїх неповнолітніх дітей. Що це за документи, на жаль, не уточнюється.

 

Порушення порядку застосування ПСП

. Як відомо, платник податків має право скористатися ПСП лише за одним місцем роботи. Більше того, платники податків, зазначені в п.п. 6.3.3 Закону про податок з доходів, мають право користуватися ПСП тільки щодо тих доходів, які перелічено в цьому підпункті (а приватні підприємці права на ПСП узагалі не мають).

Водночас можливі ситуації, коли на порушення цих вимог платник податків неправомірно подає заяву на застосування ПСП (наприклад, за двома місцями роботи). Якщо на порушення цих вимог платник податків подав заяву на застосування ПСП, то він

втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, і закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється (перший абзац п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів). Що настає за цим, описано у другому і третьому абзацах п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів. Опишемо алгоритм дій платника податків, роботодавця платника податків та податкових органів з урахуванням наданих ДПАУ роз’яснень. Зауважимо також, що ґрунтовні роз’яснення щодо застосування п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів було надано також у листі ДПАУ від 28.12.2007 р. № 26662/7/17-0117* (далі — лист № 26662).

* Див. ком. «Порушення працівником права користування ПСП: ДПАУ розповіла, як утримати 100 % штраф» // «БТ», 2008, № 4, с. 4.

1.

Податкові органи, виявивши порушення (зробити вони це зможуть, зокрема, на підставі аналізу Податкового розрахунку за ф. № 1ДФ), повідомляють платників податку про наявність порушення, керуючись при цьому Порядком № 461.

2.

Незважаючи на те що наступний крок не передбачено Законом про податок з доходів, у листі № 14312 зазначено, що з метою усунення допущення платниками податків порушень, а також запобігання виникненню нових, органи державної податкової служби періодично повідомляють не лише платників податків, а й їхніх роботодавців про випадки порушень Закону про податок з доходів їх працівниками. Отримання податковими агентами такої інформації є підставою для проведення роботодавцем відповідної роботи, а саме:

— у разі якщо ПСП було помилково відображено податковими агентами в

Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ або в цьому розрахунку не проставлено дату звільнення з одного місця роботи і дату прийняття на інше місці роботи, то такий податковий агент має подати уточнений Податковий розрахунок за ф. № 1ДФ;

— у разі якщо порушення мало місце, податковий агент припиняє нарахування ПСП та здійснює перерахунок податку за весь період такого порушення (

абзац «б» п.п. 6.5.2 Закону про податок з доходів) з урахуванням вимог абзацу другого п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів (див. «Що вимагає п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів»).

 

Що вимагає п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів

Абзац другий п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів:

«6.3.4.<...>

Платник податку

може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати — за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються».

 

Отже, якщо платник податків, який припустився порушення, діє точно відповідно до

Закону (тобто, отримавши повідомлення від податківців, подає податковому агенту заяву про відмову від застосування ПСП), усе більш-менш зрозуміло: податковий агент на підставі такої заяви здійснює відповідний перерахунок, утримує податок і штраф.

А що робити, якщо, незважаючи на отримане повідомлення, платник податків не подає податковому агенту відповідну заяву? Чи має в цьому випадку податковий агент доутримувати і податок, і штраф? На наш погляд, з вимог

п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів це не випливає. Більше того, зверніть увагу: Закон допускає, що недоїмку і штраф може й не бути утримано до закінчення граничного строку подання річної декларації. У цьому випадку обов’язок утримати податок і штраф перекладається на плечі податківців. Інакше кажучи, якщо чітко дотримуватись вимог п.п. 6.3.4 Закону про податок з доходів, податковий агент має здійснити всі перерахунки тільки на підставі заяви від працівника. Максимум, із чим тут можна погодитися, — це з необхідністю припинити надання ПСП працівнику-порушнику.

Однак, як випливає з наданих у

листі № 14312 роз’яснень, ДПАУ із цього приводу займає іншу позицію. На думку авторів листа, роботодавець працівника-порушника має провести відповідні перерахунки (а отже, доутримати недоїмку з податку за весь період існування порушення і штраф) на підставі повідомлення, одержаного від податківців, не очікуючи отримання заяви від працівника. І тільки в тому випадку, якщо роботодавець не встигне утримати податок і штраф (наприклад, через брак доходу працівника), то лише тоді обов’язок щодо утримання цих сум перекладається на податковий орган.

 

Інші питання застосування ПСП.

У листі № 14312 з приводу порядку застосування ПСП податківці також зауважили, що:

1)

ПСП починає застосовуватися до зарплати платника податків, нарахованої в місяці, в якому роботодавцем отримано заяву, а її застосування припиняється з місяця, в якому платник податків звільнився. При цьому до місяців, що передують місяцю подання заяви, така ПСП не застосовується, у тому числі й після закінчення року під час проведення річного перерахунку;

2) приватний підприємець не має права на ПСП ні стосовно доходів від підприємницької діяльності, ні щодо зарплати, яку він може отримувати як наймана особа від роботодавця (незалежно від того, чи отримує він фактично дохід від підприємницької діяльності);

3) учасники бойових дій в інших країнах (у тому числі в Афганістані) не мають права на підвищену ПСП, передбачену

абзацом «б» п.п. 6.1.3 Закону про податок з доходів. Водночас такі особи мають право на «загальну» ПСП (якщо їх зарплата не перевищує граничного розміру).

 

Оподаткування матдопомоги

Найцікавіші відповіді податківців із приводу оподаткування різних видів матдопомоги зведемо в таблиці (див. с. 43).

 

Запитання

Позиція податківців

Примітки редакції

Який розмір матеріальної допомоги, що не підлягає оподаткуванню?

Згідно з п.п. 9.7.3 Закону № 889 не підлягає включенню до сукупного оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги (НБД), у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податків протягом звітного податкового року сукупно в розмірі, що не перевищує суму граничного рівня доходу, визначеного відповідно до абзацу першого п.п. 6.5.1 Закону про податок з доходів, за умови, що на такого платника податків поширюється право на отримання ПСП згідно з п.п. 6.5.1 Закону.

У разі якщо виплату допомоги, наприклад на оздоровлення, передбачено положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, контрактом тощо), то така матдопомога з метою оподаткування розглядається як зарплата, і всю її суму має бути обкладено податком з доходів за ставкою 15 %

Звернемо увагу на деяку некоректність відповіді.

Якщо йдеться саме про НБД, вона не включається до фонду оплати праці та не може розглядатися як зарплата. У цьому році розмір неоподатковуваної НБД, що надається на підставі п.п. 9.7.3 Закону про податок з доходів, становить 940 грн. Згідно з п.п. 2.3.3 Інструкції № 5 до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат включається матдопомога, що має систематичний характер, надана всім чи більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у п. 3.31 Інструкції № 5). Якщо надається такий вид матдопомоги, то вона, дійсно, обкладається як зарплата

Чи мають право на отримання неоподатковуваної матеріальної допомоги непрацюючі громадяни?

Отримати матдопомогу сукупно на рік у неоподатковуваному розмірі мають право фізичні особи, у тому числі особи, віднесені до пільгових категорій платників податків у п. 6.1 Закону про податок з доходів, зарплата яких менше встановленого Законом про податок з доходів рівня або які взагалі не отримують зарплату (тобто вона дорівнює 0 грн.)

Таку позиції ДПАУ займає вже давно (зокрема, див. листи ДПАУ від 11.07.2005 р. № 6552/6/17-3116, від 29.01.2009 р. № 363/к/17-0714): непрацюючі пенсіонери, студенти, жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до 3 або 6 років, мають право на отримання неоподатковуваної НБД (у 2009 році — 940 грн.)

Який порядок оподаткування допомоги на поховання?

Згідно з п.п. 4.3.21 Закону про податок з доходів кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податків роботодавцем такого померлого платника податків за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) в розмірі, що не перевищує подвійного розміру суми, визначеної п.п. 6.5.1 Закону про податок з доходів, не включається до сукупного оподатковуваного доходу. Сума перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає остаточному оподаткуванню при її виплаті за ставкою 15 %.

Апелюючи до п.п. 20.3.2 Закону про податок з доходів, податківці доходять висновку, що підприємство має законні підстави взяти на себе сплату податку із зазначеного доходу працівника за рахунок власних коштів

У 2009 році сума неоподатковуваної допомоги на поховання становить 1880 грн. Допомога, що перевищує цей розмір (у сумі перевищення), оподатковується за ставкою 15 %.При цьому якщо підприємство не сплатить податок з доходів із суми перевищення матдопомоги на поховання над 1880 грн., то воно згідно з п.п. 20.3.2 Закону про податок з доходів зобов’язане сплатити податок за рахунок своїх коштів.

Зауважимо, що при розрахунку податку слід застосовувати «натуральний коефіцієнт» (п. 3.4 Закону про податок з доходів).

Наприклад, виплачено матдопомогу на поховання в розмірі 2000 грн., податок не утримано.У цьому випадку із суми 120 грн. (2000 - 1880) потрібно сплатити податок у розмірі 120 х х 1,176471 х 15 % = 21,18 (грн.)

 

Оподаткування доходів від продажу нерухомості

Продаж земельної ділянки разом з розташованим на ній будинком (садиби).

Згідно зі ст. 381 ЦКУ садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будовами, наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується і вся садиба, якщо інше не встановлено договором чи законом. Водночас чинне законодавство дає можливість при продажу садиби укласти окремий договір на продаж землі (або виділити вартість землі в договорі продажу садиби).

Згідно з

пп. 11.1.1 та 11.1.2 Закону про податок з доходів дохід, отриманий платником податків від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовано такі об’єкти, а також господарсько-побутові будови і споруди, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковуються, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 м2. Якщо площа такого об’єкта нерухомого майна перевищує 100 м2, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, оподатковується за ставкою 1 % від вартості об’єкта нерухомого майна. Дохід від другого продажу житлової нерухомості оподатковується вже за ставкою 5 %. Стосовно продажу садиби ці норми породжують такі запитання.

1. Площу чого (житлового будинку та/або господарських будов, земельної ділянки) необхідно порівнювати з граничними 100 м2?

Із листа № 14312 випливає, що з граничними 100 м2 необхідно порівнювати площу саме житлового будинку.

2. Дохід від продажу будинку та землі під будинком — оподатковувати разом чи окремо?

Із цього приводу в листі № 14312 зазначено, що для цілей оподаткування житловий або садовий будинок (його частини) разом із земельною ділянкою (її частиною), на якій він розташований, вважається одним об’єктом продажу (садибою) . До доходу, отриманого від такого продажу, застосовуються норми пп. 11.1.1 і 11.2.1 Закону про податок з доходів незалежно від кількості договорів (два чи один), якими оформлено (нотаріально засвідчено) купівлю-продаж такого будинку із земельною ділянкою.

Аналогічні висновки містяться також у

листі ДПАУ від 01.06.2007 р. № 10935/7/17-0717 (див. ком. у «БТ», 2007, № 27, с. 8).

Хто виконує функції податкового агента стосовно доходу від продажу нерухомості.

Відповідь на це запитання — типовий приклад того, як податківці легко перекручують норми законів для досягнення своїх цілей.

Як відомо, згідно з

п. 11.3 Закону про податок з доходів податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об’єкта нерухомого майна в порядку, передбаченому ст. 11 Закону, є нотаріус, який засвідчує відповідний договір за наявності оцінної вартості такого нерухомого майна і документа про сплату податку сторонами договору.

Отже,

Закон про податок з доходів абсолютно чітко визначає податковим агентом за такими операціями нотаріуса, функції якого зводяться до того, що він засвідчує договір тільки за наявності документа про сплату податку з доходів, а також подає відомості про такий договір до податкового органу за місцезнаходженням платника податку. При цьому нотаріус самостійно не утримує та не перераховує до бюджету суму податку з доходів.

Ураховуючи ці особливості, ДПАУ доходить висновку, що нотаріуси виконують лише контрольну функцію щодо сплати податку до бюджету в повному обсязі.

ДПАУ із завидною завзятістю наполягає на такому: якщо покупцем є особа, яка підпадає під визначення податкового агента*, то саме вона має при нарахуванні та виплаті доходу фізичній особі — продавцю нерухомості утримати з такої виплати податок з доходів і перерахувати його до бюджету. Відповідно в такому разі покупець нерухомості повинен буде відобразити суму нарахованого фізичній особі доходу від продажу нерухомості та утриманого з нього податку в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ (ознака доходу «06»).

* Відповідно до п. 1.15 Закону про податок з доходів податковий агент — це, зокрема, юридична особа, яка зобов’язана нараховувати, утримувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам згідно із законом, а також нести відповідальність за порушення норм Закону про податок з доходів. У свою чергу, у п.п. 8.2.2 Закону про податок з доходів зазначено, що особою, яка не є податковим агентом, вважається лише нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, котра здійснює незалежну професійну діяльність.

Слід зауважити, що ДПАУ давно вже просуває цю ідею (про це йшлося, наприклад, у

листі від 07.10.2008 р. № 20313/7/17-0717 // «БТ», 2008, № 43, с. 11), і на практиці нотаріуси активно цим користуються. Водночас не зовсім зрозуміло, на підставі чого податківці намагатимуться притягти до відповідальності юридичних осіб-покупців, якщо фізична особа перед укладення угоди самостійно сплатить податок.

 

Оподаткування подарунків

Серед усіх питань, пов’язаних з оподаткуванням подарунків та спадщини, виділимо одне

— оподаткування вартості подарунків, наданих юридичною особою фізичній.

ДПАУ вкотре підтвердила свою фіскальну позицію: вартість подарунків, наданих юридичною особою фізичній, обкладається податком з доходів за ставкою 15 %, при цьому дарувальник стосовно такого доходу має виконати функції податкового агента.

Нагадаємо сутність питання. У

п.п. 4.2.9 Закону про податок з доходів зазначено: якщо додаткові блага надаються особою, яка не є роботодавцем, то такі доходи з метою оподаткування прирівнюються до доходів у вигляді подарунків з їх відповідним оподаткуванням. Отже, імовірно, такі доходи ми маємо оподатковувати за правилами, установленими для подарунків. А відмінністю тут є:

— по-перше,

ставка податку (здебільшого щодо подарунків вона становить 5 %);

— по-друге,

порядок утримання і сплати податку до бюджету. Адже стосовно доходів у вигляді подарунків, як і щодо спадщини (ст. 13 і 14 Закону про податок з доходів), особою, відповідальною за сплату податку до бюджету, є сам платник, який за підсумками року зобов’язаний задекларувати цей дохід.

Однак, на думку ДПАУ, яку вона вже неодноразово озвучувала (зокрема, у

листах від 13.04.2006 р. № 4163/6/17-0716, від 12.03.2007 р. № 2309/6/17-0216 («БТ», 2007, № 16, с. 8), від 25.06.2007 р. № 6187/6/17-0716, від 03.07.2007 р. № 13274/7/17-0717, від 14.09.2007 р. № 8960/6/17-0716 («БТ», 2008, № 6, с. 8), від 24.04.2008 р. № 4079/6/17-0716 («БТ», 2008, № 37, с. 14), від 08.10.2008 р. № 20454/7/17-0717), такі висновки її не влаштовують. Податківці вважають, що порядок оподаткування подарунків, передбачений ст. 14 Закону про податок з доходів, установлено тільки для тих випадків, коли і дарувальник, і обдаровуваний є фізичними особами. У разі якщо дарувальник є юридичною особою, то він як податковий агент зобов’язаний виконати всі функції податкового агента, а отже, обкласти вартість подарунка податком з доходів (причому за ставкою 15 %) і утримати його за рахунок вартості такого подарунка.

У

листі № 14312 податківці наголосили ще й на тому, що податок слід утримати без застосування норм п. 3.4 Закону про податок з доходів. Однак із цим висновком потрібно бути обережними: якщо вже погоджуватися з тим, що юридична особа — дарувальник є податковим агентом, то в разі надання додаткового блага в натуральній формі без «натурального коефіцієнта» (п. 3.4 Закону про податок з доходів) не обійтися. Інакше суму податку буде підраховано неправильно. Можливий також варіант, коли обдарована фізична особа вносить суму податку до каси — тоді податок дійсно розраховують без «натурального коефіцієнта» (така можливість допускалася, зокрема, у листі ДПАУ від 14.09.2007 р. № 8960/6/17-0716).

Приклад 2.

Підприємство сплатило за навчання фізичної особи — непрацівника 2000 грн. Податок з цієї суми може бути сплачено двома способами:

1) стандартний варіант: розглядати оплату навчання як дохід у негрошовій формі та відповідно в обліку нарахувати дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 2352,94 грн. (2000 х 1,17647) і утримати податок у сумі 352,94 грн. (2352,94 грн. х 15 %);

2) альтернативний варіант: дохід нараховується в розмірі вартості навчання — 2000 грн., фізична особа вносить до каси підприємства податок у сумі 300 грн. (2000 х 15 %).

 

Оподаткування доходів нерезидентів

Порядок оподаткування доходів нерезидентів є одним з найневрегульованіших серед питань оподаткування доходів фізичних осіб. Труднощі викликають декілька груп питань:

1) визначення резидентського статусу фізичних осіб;

2) співвідношення загальних та спеціальних норм

Закону про податок з доходів стосовно доходів нерезидентів. Невирішеність цього питання породжує складнощі з визначенням ставок податку для доходів таких фізичних осіб, а також порядку його сплати (простіше кажучи — хто є відповідальним за сплату податку).

На жаль, у

листі № 14312 відображено думку податківців далеко не з усіх питань, що цікавлять платників, тому доведеться задовольнятися малим. Рекомендуємо ознайомитися зі статтею «Виплати нерезидентам: утримуємо податок з доходів» // «БТ», 2008, № 21, с. 37.

Орендна плата за нерухомість.

Згідно з п.п. 9.1.3 Закону про податок з доходів надання в оренду нерухомості, що належить фізичній особі — нерезиденту, здійснюється виключно через засноване нею постійне представництво на території України або юридичну особу — резидента (уповноважену особу), яка виконує представницькі функції щодо такого нерезидента на підставі письмового договору, якщо нерезидент є фізичною особою, а також виступає і її податковим агентом стосовно таких доходів. Що стосується ставки податку з доходів нерезидентів у вигляді орендної плати за нерухомість, то, на думку авторів листа № 14312, вона дорівнює подвійному розміру ставки, зазначеної в п. 7.1 Закону про податок з доходів, тобто 30 %.

Висновок, відверто скажемо, небездоганний. Так, у

Податковому роз’ясненні № 50 ДПАУ вказувала на те, що орендна плата, яка отримується нерезидентом від операцій зі здавання в оренду нерухомого майна, обкладається податком з доходів за ставкою, зазначеною в п. 7.1 Закону № 889 (на сьогодні — 15 %), а не за ставкою в подвійному розмірі (на сьогодні — 30 %). Тому вважаємо: якщо податковий агент користувався саме Податковим роз’ясненням № 50 і відповідно утримував суму податку за ставкою 15 %, а не за ставкою 30 %, то його не може бути притягнено за це до відповідальності (п.п. 4.4.2 Закону № 2181).

Водночас мусимо зауважити, що такої позиції податківці дотримуються вже давно. Аналогічну думку було озвучено в

листах від 01.10.2007 р. № 11925/5/17-0716, від 20.03.2008 р. № 2531/6/15-0216.

 

Спадщина.

Як і у випадку з орендною платою, у листі № 14312 податківці наполягають на тому, що доходи нерезидентів у вигляді спадщини оподатковуються за ставкою 30 %. Мотивують вони це тим, що така ставка податку застосовується до всіх доходів нерезидентів, відмінних від процентів, дивідендів або роялті.

Що стосується механізму сплати нерезидентами податку з доходів у вигляді спадщини, то нагадаємо: особою, відповідальною за сплату податку до бюджету з вартості спадщини, є

спадкоємець, який до 1 квітня повинен подати декларацію про доходи (п. 13.4 Закону про податок з доходів). Розуміючи, що нерезидентів, які отримали спадщину і не сплатили податок з доходів, нашим податковим органам важко буде «дістати», ДПАУ в листі від 01.10.2007 р. № 4778/щ/17-0715 вказувала: «не вважається порушенням, якщо нерезидент відразу при отриманні спадщини подасть декларацію і сплатить податок, оскільки це спростить для нього процедуру виконання зобов’язання щодо сплати податку в Україні».

 

Дохід від продажу нерухомості.

Як і раніше (див., наприклад, лист ДПАУ від 22.06.2007 р. № 6151/6/17-0716), у листі № 14312 роз’яснення податківців зводяться до такого: якщо дохід від продажу нерухомості оподатковується, то його потрібно сплачувати за ставкою 30 %. Інакше кажучи, при продажу житлової нерухомості податок доведеться сплачувати лише в разі:

— якщо продається житлова нерухомість площею понад 100 м2 (з вартості продажу, що припадає на перевищення);

— якщо протягом року здійснюється другий та наступний продаж житлової нерухомості.

Якщо ж нерезидент продає, наприклад, квартиру площею до 100 м2, то він податок не сплачує (так само як і резидент)

При продажу іншої нерухомості (у тому числі й землі) податок завжди сплачується за ставкою 30 %.

 

Інвестиційні доходи

. Як відомо, порядок оподаткування доходів від операцій з інвестиційними активами регулюється п. 9.6 Закону про податок з доходів. Одна з важливих особливостей, передбачена цим пунктом, полягає в тому, що відповідальним за сплату податку з таких доходів є сама фізична особа — платник податків, яка при отриманні протягом року таких доходів зобов’язана подати декларацію. Виняток із цього правила один: платник податків, який здійснює операції з інвестактивами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функції податкового агента (п.п. 9.6.9 Закону про податок з доходів).

Однак, на думку ДПАУ, стосовно доходів від операцій з інвестактивами, що отримуються нерезидентами, норми

п. 9.6 Закону про податок з доходів діють не повною мірою (див. на с. 47 «Як оподатковується інвестприбуток нерезидентів»).

 

Як оподатковується інвестприбуток нерезидентів

Витяг із листа № 14312

 

«Враховуючи наведене,

підприємство, яке купує у нерезидента акції або інші інвестиційні активи, повинно виконати всі функції податкового агента <…> по відношенню до нарахованих та виплачених нерезиденту оподатковуваних доходів, тобто, утримати податок з інвестиційного прибутку (доходу), який утворився у платника податку — нерезидента у зв’язку з даною операцією продажу цінних паперів. При цьому податковий агент визначає об’єкт оподаткування, розрахувавши інвестиційний прибуток від такої операції на підставі пред’явлених нерезидентом документів, що підтверджують його витрати на попереднє придбання цих інвестиційних активів, та утримати з нього податок з доходів фізичних осіб за ставкою п. 7.3 <…> Закону (26 % до 2007 року, 30 % — з 01.01.2007 р.).

У разі ненадання документів, які підтверджують фактичне понесення витрат на попереднє придбання платником податку інвестиційних активів, що продаються, оподаткуванню податковим агентом підлягає весь дохід, одержаний платником податку, в тому числі нерезидентом, від продажу інвестиційного активу».

 

Також цілий розділ

листа присвячено декларуванню податкового кредиту. Ураховуючи, що жодних революційних висновків лист № 14312 у цій частині не містить, а також те, що зараз «не сезон» для цього питання, вважаємо за доцільне поговорити про це ближче до кампанії з декларування доходів за 2009 рік.

Закінчимо статтю висновком листа № 14312: податкові роз’яснення з порушених у цьому листі питань, надані ДПАУ до виходу Оглядового листа, слід застосовувати в частині, що не суперечить Оглядовому листу № 14312.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі