Теми статей
Обрати теми

Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства юридичними особами

Редакція БТ
Наказ від 01.04.2010 р. № 210

ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФІВ

згідно із законом № 2181 в Узагальнюючому
податковому роз'ясненні ДПАУ

 

Наказ Державної податкової адміністрації України від 01.04.10 р. № 210

«Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства юридичними особами».

 

Документ, що коментується, наведено у додатку «Документи»

 

В

Узагальнюючому роз'ясненні, що коментується, ДПАУ фактично відтворила положення р. IV листа ДПАУ від 06.07.09 р. № 14082/7/23-4017/354 і листа ДПАУ від 13.05.09 р. № 9842/7/23-4017/227 щодо процедури нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, які у зв'язку з цим було відкликано. ДПАУ також відкликала листи від 02.06.05 р. № 10902/7/23-1117, від 24.04.08 р. № 8602/7/23-4017/111, від 25.12.09 р. № 28911/7/23-4017/679, від 12.11.09 р. № 25010/7/10-1017/3727 і при цьому не навела розглянуті в деяких із них питання в Узагальнюючому роз'ясненні. У результаті виникла невизначеність із трактуванням положень, що містяться у скасованих листах, яку, сподіваємося, у майбутньому ДПАУ роз’яснить.

Коментар до «замінених» листів викладено в матеріалах

«Правила податкового контролю в оглядових листах ДПАУ» // «БТ», 2009, № 34, с.15 і «Штрафи згідно із Законом № 2181: ДПАУ роз'яснила порядок розрахунку» // «БТ», 2009, № 24, с. 9, тому сьогодні ми тільки нагадаємо основні моменти викладеної позиції ДПАУ.

1. У разі

неподання податкової декларації до платника застосовуються такі санкції:

а) штраф за

п.п. 17.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181) у розмірі 170 грн. за неподання або затримку подання кожної декларації (тобто, наприклад, у разі неподання двох декларацій з податку на прибуток за I квартал та за півріччя сума цього штрафу становитиме 170 х х 2 = 340 грн.);

б) штраф за

п.п. 17.1.2 Закону № 2181 (якщо податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання за період, за який не подано декларацію) — у розмірі 10 % суми податкового зобов'язання за кожен повний чи неповний місяць (а не період) затримки подання декларації. Цей штраф розраховується окремо за кожною неподаною декларацією так:

— визначається кількість повних чи неповних

місяців затримки подання декларації (починаючи з місяця, в якому мало бути подано декларацію, та закінчуючи місяцем, в якому було вручено відповідне податкове повідомлення-рішення);

— обчислюється розрахункова сума штрафних санкцій як 10 % від суми податкового зобов'язання, яке мало бути зазначено в неподаній декларації, помножена на кількість місяців її неподання;

— визначається гранична сума цих санкцій — вона має становити значення не менше 170 грн. і не більше 50 % від суми податкового зобов'язання, що підлягало відображенню в неподаній декларації.

2. У разі

виявлення під час документальної перевірки фактів заниження податкових зобов'язань, зазначених у поданих платником податкових деклараціях, застосовуються штрафи за п.п. 17.1.3 Закону № 2181. При розрахунку розміру цих санкцій платнику податків слід звернути увагу на те, що встановлені перевіркою завищення податкових зобов'язань у періодах, наступних за періодом подання декларації, із заниженими податковими зобов'язаннями не «згортаються» при обчисленні штрафів згідно з цим підпунктом. Сам же штраф обчислюється так:

— визначається кількість

періодів недоплати податкового зобов'язання за кожною декларацією (починаючи з періоду, в якому мало бути подано декларацію, та закінчуючи періодом, в якому було вручено відповідне податкове повідомлення-рішення);

— обчислюється розрахункова сума штрафних санкцій

за кожною декларацією як 10 % від суми заниження податкового зобов'язання, помножена на кількість періодів недоплати;

— визначається гранична сума цих санкцій

сукупно за всіма деклараціями, в яких було виявлено заниження податкового зобов'язання, — вона має становити значення не менше 170 грн. і не більше 50 % від суми недоплати за всіма деклараціями.

Саме такий алгоритм розрахунку граничної суми штрафних санкцій викладено і в

Інструкції про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПАУ від 17.03.01 р. № 110, хоча він не зовсім відповідає нормам п.п. 17.1.3 Закону № 2181, з яких випливає, що гранична сума штрафів має обчислюватися не сукупно за всіма деклараціями, в яких було виявлено заниження податкового зобов'язання, а в розрізі кожної декларації. Утім, запропонований податківцями спосіб інколи буває вигіднішим для платника податків, зокрема, при виявленні «дрібних» недоплат за кількома деклараціями, сума штрафу за кожною з яких не перевищує 170 грн.

3. У частині штрафів за

п.п. 17.1.6 Закону № 2181 ДПАУ звертає увагу на те, що вони застосовуються у двох випадках:

— якщо платника податків (його посадову особу) засуджено за вчинення злочину щодо ухилення від сплати податків, при цьому цей факт має бути підтверджено звинувачувальним вироком суду, який набрав законної сили, щодо визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого

ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.01 р. № 2341-III (далі — КК). При цьому строки давності в частині нарахування штрафів виходячи з п.п. 15.1.2 Закону № 2181 не застосовуються;

— якщо за результатами перевірки встановлено, що платник податків задекларував переоцінені чи недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Зауважимо: хоча в

Законі № 2181 немає визначення дооцінених (переоцінених) об'єктів, ДПАУ їх трактує як завищення (заниження) таких об'єктів саме в декларації. Тому в разі неподання декларації або декларування в ній правильного об'єкта оподаткування, але заниження об'єкта оподаткування внаслідок інших причин, зокрема, застосування неправильних ставок оподаткування, порушення порядку формування податкового кредиту тощо, штрафи за п.п. 17.1.6 Закону № 2181, на думку ДПАУ, не застосовуються. Ці санкції нараховуються при дотриманні двох умов: виявлення факту декларування об'єкта оподаткування в занижених розмірах і донарахування внаслідок цих обставин за актом перевірки податкових зобов'язань у великих розмірах. При цьому суми таких недоплат визначаються сукупно (з урахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) з кожного податку окремо, а великий розмір виходячи зі ст. 212 КК розраховується як перевищення у три тисячі та більше разів розміру податкової соціальної пільги щодо податку з доходів фізичних осіб.

4. Під штрафні норми

п.п. 17.1.9 Закону № 2181 підпадають порушення в частині виплати авансового внеску податку на дивіденди. Якщо при виплаті дивідендів цей податок не нараховувався, на думку ДПАУ, застосовується штраф у подвійному розмірі податкового зобов'язання, сплата якого не звільняє від адміністративної чи кримінальної відповідальності. При цьому такий штраф нараховується незалежно від наявності переплати з цього податку.

Від себе додамо: на думку ДПАУ, що викладена в листах від 28.05.08 р. № 197/2/15-0210 і від 28.05.08 р. № 6208/5/15-0215, у разі недоплати «дивідендний» штраф потрібно справляти незалежно від того, хто виявив порушення — податковий орган або платник. При цьому факт своєчасної сплати авансового внеску звільняє від штрафу за п.п. 17.1.9 Закону № 2181 навіть у ситуації заниження авансового внеску в декларації з податку на прибуток (див. лист ДПАУ від 08.06.06 р. № 10867/7/15-0317). Докладніше про цю проблему див. матеріал «Помилки з податку на прибуток: нюанси штрафування при самостійному виправленні» // «БТ», 2009, № 21, с. 28.

 

 

Державна податкова адміністрація України

 

Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства юридичними особами

 

Наказ від 1 квітня 2010 року № 210

 

З метою однозначного розуміння окремих положень податкового законодавства, встановлення єдиного підходу при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій за виявлені під час проведення документальних невиїзних, планових та позапланових виїзних перевірок порушення податкового законодавства платниками податків — юридичними особами (їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами), обґрунтуванні органами державної податкової служби рішень під час проведення апеляційних процедур і використання платниками податків під час таких процедур та виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 86 «Про надання податкових та інших роз'яснень» і наказу ДПА України від 12.04.2003 № 176 «Про затвердження Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2003 за № 326/7647, керуючись статтею 8 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», наказую:

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків — юридичними особами, що додається.

2. Відкликати з місць застосування листи ДПА України від 02.06.2005 № 10902/7/23-1117, від 24.04.2008 № 8602/7/23-4017/111, від 13.05.2009 № 9842/7/23-4017/227, від 25.12.2009 № 28911/7/23-4017/679, від 12.11.2009 № 25010/7/10-1017/3727 та Розділ IV «Щодо відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства» листа ДПА України від 06.07.2009 № 14082/7/23-4017/354.

<…>

5. Наказ набирає чинності з дня його опублікування.

<…>

 

Голова О. ПАПАІКА

 

 

Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків — юридичними особами

 

Затверджено наказом від 1 квітня 2010 року № 210

 

1. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктами 17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181).

1.1. Відповідно до підпункту «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію згідно з

підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 та підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за № 268/5459, зі змінами та доповненнями (далі — Інструкція № 110 ), до такого платника податків за неподання або затримку подання кожної декларації застосовується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

1.2. Якщо платник податків не подає декларацію і за результатами перевірки податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника за вказаними підставами

, то за кожний звітний податковий період, в якому виникає податкове зобов'язання, згідно з підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 та підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 Інструкції № 110 до такого платника податків додатково до штрафних санкцій, визначених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, застосовуються штрафні (фінансові) санкції у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації (незалежно від кількості установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) податкових періодів, що минули), але не більше п'ятдесяти відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приклад:

Перевіркою встановлено, що платником податків не подавались податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік при наявності та використанні пересувних джерел забруднення.

При цьому працівниками органу ДПС нараховано збору за викиди пересувними джерелами забруднення за 2008 рік у загальній сумі 1900,0 грн., у тому числі:

I квартал — 1000,0 грн.;

II квартал — 300,0 грн.;

III квартал — 500,0 грн.;

IV квартал — 100,0 грн.

 

Період, за який не подано декларацію (розрахунок)

Період направлення (вручення) податкового повідомлення-рішення

Кількість повних або неповних місяців затримки подання декларації

Сума визначеного перевіркою податкового зобов'язання, грн.

Сума штрафних (фінансових) санкцій згідно із пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181(170 грн.)

Розрахункова сума штрафних (фінансових) санкцій згідно із п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (10 % х гр. 3 х гр. 4)

Сума штрафних (фінансових) санкції, що підлягає застосуванню відповідно до пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (порівняння: 170 грн. гр. 4 50 % від гр. 4)

I квартал 2008 року (термін подання — 10.05.2008)

Березень 2009 року

11

1000,0

170,0

1100,0

500,0

II квартал 2008 року (термін подання — 10.08.2008)

8

300,0

170,0

240,0

170,0

III квартал 2008 року (термін подання — 10.11.2008)

5

500,0

170,0

250,0

250,0

IV квартал 2008 року (термін подання — 10.02.2009)

2

100,0

170,0

20,0

170,0

Всього

Х

 

1900,0

680,0

1506,0

1090,0

 

Таким чином, у цьому випадку за результатами перевірки

сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає застосуванню на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, складає 680 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає застосуванню на підставі підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, складає 1090 грн., сума нарахованого податку становить 1900 грн.

 

2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктами 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

2.1 Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

Відповідно до

підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до

підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції № 110 такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції № 110

визначено, що недоплата — це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому,

підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції № 110 передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до

підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань в інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181 відкоригував ці суми шляхом подання уточнюючого розрахунку або відображення коригувань у відповідних рядках декларацій за наступні податкові періоди).

Інструкцією № 110

передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Приклад:

За результатами проведеної у жовтні 2008 року за період з 1 жовтня 2007 до 1 вересня 2008 року перевірки встановлено завищення платником податків суми податку на додану вартість, що підлягала нарахуванню та сплаті за травень 2008 року, на 1500 грн., а також заниження суми податку на додану вартість в окремих податкових періодах, у т. ч:

за січень 2008 року — на 2000 грн.;

за червень 2008 року — на 2241 грн.;

за липень 2008 року — на 150 грн.;

за серпень 2008 року — на 210 грн.

 

Період, на який припадає недоплата

Період направлення (вручення) податкового повідомлення-рішення

Кількість періодів недоплати

Сума недоплати, грн.

Сума завищеного податкового зобов'язання, грн.

Розрахункова сума штрафних (фінансових) санкцій(гр. 4 х гр. 3 х 10 %)

Сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає застосуванню відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181

Сума донарахованого податку за результатами перевірки

Січень 2008 року (20.02.2008)

Жовтень 2008 року

9

2000,0

1800,0

(2000,0 х 9 х 10 %)

х

х

Травень 2008 року (20.06.2008)

1500,0

х

х

Червень 2008 року (20.07.2008)

4

2241,0

896,4

(2241,0 х 4 х 10 %)

х

х

Липень 2008 року (20.08.2008)

3

150,0

45,0

(150,0 х 3 х 10 %)

х

х

Серпень 2008 року (20.09.2008)

2

210,0

42,0

(210,0 х 2 х 10 %)

х

х

Всього

Х

Х

4601,0*

1500,0

2783,4

2300,5**

3101,0***

 

* Сукупна сума недоплат.

** 170,0 < 2783,4 > 2300,5 (4601,0 х 50 %) = 2300,5 — розмір штрафних (фінансових) санкцій, розрахованих відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181;

*** 3101,0 (4601,0 - 1500,0) — сума донарахованого податку за результатами перевірки.

 

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню, складає 2300,5 грн., сума донарахованого податку за результатами перевірки — 3101,0 гривень.

 

2.2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181

передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 відсотків суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Зазначеною нормою визначаються підстави застосування і розміри додаткових штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, а також випадки, в яких вони застосовуються.

Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платників податків у таких випадках:

1) У разі

коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, тобто вину такої особи у вчиненні кримінально караного діяння вже встановлено та доведено в законодавчо визначеному судовому порядку.

У цьому випадку

свідченням настання першого юридичного факту є обвинувальний вирок суду, який набрав чинності, у частині визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, оскільки лише за вказаною статтею кваліфікуються злочинні дії щодо умисного ухилення від сплати податків.

Слід зазначити, що обмежень у частині розміру суми податків, щодо якої встановлено умисне ухилення від сплати, та наявності факту декларування платником податку об'єкта оподаткування у занижених розмірах у цьому випадку не встановлено.

Що стосується

термінів застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному випадку, то прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень повинно відбуватись у разі надходження до органів державної податкової служби відповідних рішень (вироків) судових органів із врахуванням норми, встановленої підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181 щодо недотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

2) У разі якщо за результатами перевірки встановлено, що платник податків задекларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до

заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Виходячи із порядку, встановленого

підпунктом 6.1.6 пункту 6 Інструкції № 110, декларуванням переоцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування завищених об'єктів оподаткування, а декларуванням недооцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування занижених об'єктів оподаткування.

Слід врахувати, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій

до платників податків у другому випадку на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 та в порядку, встановленому підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції № 110, обов'язковою обставиною є здійснення зазначеним платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, а обов'язковою умовою для їх застосування — наслідки такого декларування, які полягають у заниженні податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із урахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

Штрафні санкції, встановлені

підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у цьому випадку не застосовуються якщо податкове зобов'язання визначено податковим органом внаслідок неподання податкової декларації; або коли податковий орган при декларуванні таким платником податків об'єкта оподаткування у належному розмірі встановлює заниження податкового зобов'язання у зв'язку із застосуванням інших, ніж визначених законодавством, ставок оподаткування, порушенням порядку формування податкового кредиту з ПДВ тощо.

Водночас

у кожній конкретній ситуації при застосуванні зазначених штрафних (фінансових) санкцій необхідно враховувати визначення об'єкта оподаткування для кожного податку, який безпосередньо визначається нормою відповідного закону, що встановлює той чи інший вид податку або збору (обов'язкового платежу) в контексті самого закону.

Великий розмір

заниженого податкового зобов'язання — це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі, не меншому за розмір коштів, що визначений як кваліфікуюча ознака кримінально караного діяння, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно з приміткою до

статті 212 Кримінального кодексу Українивеликий розмір коштів — це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, відповідно до

статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 889), для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень пункту 22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги.

Разом з тим,

підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону № 889 визначено, що соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Таким чином,

великі розміри заниження податкового зобов'язання змінюються кожного року, оскільки залежать від зміни мінімальної заробітної плати.

 

3. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Відповідно до

підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі — Закон № 334), емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів

. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 Закону № 334 ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Згідно з

підпунктом 7.8.8 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку із нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 Закону № 334 або міжнародних договорів України.

Таким чином, при нарахуванні суми дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, платник податків

повинен нарахувати авансовий внесок на суму таких дивідендів за встановленою ставкою і внести його до бюджету до/або під час такої виплати.

У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків

відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 сплачує штраф у подвійному розмірі суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Сплата зазначених штрафів не звільняє платника податків

від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Штрафні санкції, передбачені

підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, застосовуються до платників податків у порядку, передбаченому підпунктом 6.1.9 Інструкції № 110. При цьому згідно з підпунктом 6.1.10 Інструкції № 110 штрафні санкції (визначені підпунктами 6.1.1 — 6.1.6 та 6.1.9 пункту 6.1 Інструкції) застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків із бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов'язковими платежами).

 

Директор Департаменту податкового

контролю юридичних осіб І. УДАЧИНА

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі