Чи можна включити до складу валових витрати на медогляд працівників
Наше підприємство уклало договір з організацією, що має ліцензію на медичну практику. Предметом договору є надання послуг з проведення медичного огляду працівників нашого підприємства. Чи можна витрати, понесені в межах такого договору, відносити до складу валових витрат?
(м. Дніпродзержинськ)
У цілому витрати роботодавця, пов’язані з оплатою медоглядів працівників, може бути включено до складу його валових витрат на підставі
п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток): «Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті».Причому такі витрати в контексті наведеної норми доцільно розглядати як витрати на охорону праці, що додатково підтверджується
ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII (далі — Закон № 2694; див. «Обов’язковість проведення медогляду»).
| Обов’язковість проведення медогляду Витяг зі ст. 17 Закону № 2694 «Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я». |
Додатковим аргументом щодо зв’язку таких заходів саме з охороною праці, а також додатковою підставою на користь віднесення відповідних витрат до складу валових витрат є
п. 7 Переліку заходів і засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою КМУ від 27.06.03 р. № 994 . Згідно з цим пунктом дозволено включення витрат на «проведення обов’язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі» до складу валових витрат.Зверніть увагу: податківці наполягають на тому, що до складу валових можна віднести лише витрати на проведення
обов’язкових медоглядів працівників (листи від 22.01.04 р. № 436/6/15-1116, від 07.06.04 р. № 4465/6/17-3116).З’ясуємо, коли проведення медогляду є обов’язковим.
Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП) установлено таке:— власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників,
зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст. 169);— усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду (
ст. 191).Звернемося до
Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ від 21.05.07 р. № 246 (далі — Порядок № 246), розробленого на виконання ст. 17 Закону № 2694. У додатках до Порядку № 246 наведено:— Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 4 до п. 2.6 Порядку № 246);
— Перелік робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 5 до п. 2.6 Порядку № 246).
Керуючись цими
переліками:1)
роботодавець подає заявку закладам держсанепідемслужби, яка спільно з профорганізацією роботодавця складає до 1 грудня Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам (додаток 1 до п. 2.2 Порядку № 246);2) на підставі цього
Акта роботодавець протягом місяця складає в 4 примірниках поіменні Списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам (додаток 2 до п. 2.3 Порядку № 246)*.* Докладніше питання проведення медоглядів працівників розглядалося у статті «Медичні огляди працівників: процедура проведення, відображення в обліку» // «БТ», 2009, № 47, с. 37.
Саме такі документи надалі й будуть підставою для визнання медогляду обов’язковим, а пов’язаних з ним витрат — такими, що підлягають включенню до складу валових витрат.
Крім того, на наш погляд, за валововитратність витрат на медогляд роботодавці можуть також поборотися на підставі ст. 20 Закону № 2694. Цією нормою передбачено можливість установити в колективному трудовому договорі обов’язковість проходження працівниками медоглядів за рахунок власних коштів (тобто коштів роботодавця). У такому разі ці витрати збережуть статус витрат на охорону праці, тож вважаємо, що для роботодавця вони будуть обов’язковими на підставі вимог колективного договору. Однак цей спосіб обґрунтувати валові витрати варто використовувати лише тим підприємствам, які готові відстоювати свою позицію.
Крім «охоронно-трудових» медоглядів, підприємство може включити до валових витрат витрати на проведення інших видів медоглядів, обов’язковість яких передбачено законодавством, зокрема:
1. Профілактичні огляди — їх зобов’язані організувати підприємства харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичні, дошкільні та навчально-виховні заклади, підприємства комунально-побутового обслуговування та інші підприємства, установи, організації, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення та може зумовити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь згідно зі ст. 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII. Там же встановлено, що роботодавці несуть відповідальність за організацію та своєчасність проходження працівниками обов’язкових медоглядів. Крім того, серед джерел фінансування санітарних та протиепідеміологічних заходів (у тому числі й медоглядів) не названо кошти працівників, але зазначено кошти підприємств, установ та організацій (див. ст. 3 того ж Закону). Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, і порядок проведення цих оглядів, затверджено постановою КМУ від 23.05.01 р. № 559. Валові витрати в підприємства виникають на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.
2.
Медогляди водіїв з метою визначення їх здатності до безпечного керування транспортними засобами — їх передбачено ст. 45 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII, а для перевізників цю норму закріплено у ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 р. № 2344-III. Проводяться згідно з Положенням про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженим спільним наказом МОЗ та МВС від 05.06.2000 р. № 124/345*. Валові витрати в підприємства виникають на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.* Див. конс. «Штамп лікаря на подорожньому листі — доказ проведеного медогляду» // «БТ», 2010, № 40, с. 43.
Роман БЕРЕЖНИЙ
