ЧИ МОЖЕ ФІЗИЧНА ОСОБА — ПІДПРИЄМЕЦЬ
бути корупціонером?
Лист Міністерства юстиції України від 27.01.2010 р. № 20377-0-33-09-22
«Про застосування окремих положень Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»
Як ми й передбачали, з наближенням дати початку дії нових антикорупційних законів найбільш обговорюваним стало питання про те, чи поширюється їх дія на фізичних осіб — підприємців і
чи буде реально діяти встановлена для них заборона займатися будь-якою іншою оплачуваною діяльністю.Нагадаємо:
Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 р. № 1506-VI** назвав серед суб'єктів корупційних правопорушень фізичних осіб — підприємців, уключивши їх до числа осіб, яким заборонено займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту, що здійснюється в позаробочий час), безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом; входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління або наглядової ради підприємства чи організації з метою отримання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (наглядовій раді), ревізійній комісії госптовариства), якщо інше не передбачено законом.** Див. статтю «Корупціонер у законі»: посилення відповідальності за корупцію» // «БТ», 2010, № 3, с. 18.
Ми відразу зайняли позицію, згідно з якою така заборона суперечить нормам чинного законодавства. Насамперед ідеться про положення Конституції України, що гарантують кожному право займатися підприємницькою діяльністю та передбачають можливість установлення обмежень на реалізацію цього права тільки стосовно депутатів, посадових та службових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Це наш основний аргумент на користь того, чому відповідні приписи антикорупційного законодавства застосовуватися не повинні. Але є й непрямі: зокрема, відсутність санкцій за порушення підприємцями заборони на заняття іншою оплачуваною діяльністю.
Тепер на підтвердження цієї позиції можна також послатися на думку Мін'юсту, викладену в листі, що коментується. Його основні аргументи схожі з нашими.
По-перше
, право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, гарантовано ст. 42 Конституції України. Порядок його реалізації деталізовано в Цивільному та Господарському кодексах.По-друге
, законами України встановлюються певні обмеження на здійснення підприємницької діяльності певними категоріями державних службовців, зокрема, народними депутатами України, посадовими та службовими особами органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадовими особами органів прокуратури, суду, органів державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, контролюючих діяльність підприємств, нотаріусів.По-третє
, фізичну особу може бути позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю за рішенням суду за вчинені такою особою правопорушення.По-четверте
, ґрунтуючись на положеннях Конституції про те, що обмеження на заняття підприємницькою діяльністю встановлюються не щодо категорій суб'єктів (за винятком держслужбовців), а залежно від виду самої діяльності, чинне законодавство забороняє фізичним особам — підприємцям здійснювати страхову та банківську діяльність, діяльність у сфері організації телебачення та радіомовлення, космічну діяльність тощо.Усе викладене дозволило Мін'юсту зробити такий
висновок: законодавство може обмежувати фізичну особу — підприємця тільки стосовно здійснення окремих видів діяльності. Установлювати ж обмеження, пов'язані з наявністю у фізичної особи статусу підприємця, законодавство не може .
