КОМІСІЯ НА ПРОДАЖ З НЕРЕЗИДЕНТОМ:
інвалютну виручку комітенту можна перераховувати без ліцензії
Лист Державної податкової адміністрації України від 21.12.2009 р. № 28396/7/22-5017
«Про надання роз'яснення»
У
листі, що коментується, ДПАУ розглянула питання про те, в якій валюті комісіонер-резидент має перераховувати комітенту-резиденту виручку, отриману від покупця-нерезидента. ДПАУ підтвердила непохитність своєї позиції, викладеної раніше в листах від 03.11.2000 р. № 6075/6/22-2316, від 15.12.2000 р. № 16711/7/22-2317, зауваживши, що комісіонер може перерахувати комітенту валюту без отримання ліцензії.Як і в попередніх листах, цей ліберальний висновок податківці аргументували шляхом проведення кропіткого аналізу положень декількох нормативних актів, а саме:
1)
п.п. «г» п. 4 ст. 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 (далі — Декрет № 15-93), відповідно до якого ліцензії потребує операція з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу;2)
п. 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, яким установлено, що використання іноземної валюти як засобу платежу — це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права;3)
п. 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 (далі — Інструкція № 492), де передбачається, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання, зокрема, для зберігання грошових коштів та проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України;4)
п. 10 постанови Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281 (далі — постанова № 281), відповідно до якого поточними торговельними операціями в іноземній валюті є розрахунки, зокрема, між юридичними особами — нерезидентами та юридичними особами — резидентами через юридичних осіб — резидентів-посередників згідно з договорами (контрактами, угодами), укладеними відповідно до чинного законодавства України;5)
п.п. «а» п. 5.3 Інструкції № 492, яким визначено, що на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб — резидентів зараховуються грошові кошти, зокрема, через розподільчі рахунки, перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам — суб'єктам господарської діяльності, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації чи агентських угод було здійснено продаж товарів (робіт, послуг);6)
ст. 1018 Цивільного кодексу України, де встановлюється, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.Порівнявши ці норми, податківці побудували такий логічний ланцюжок: оскільки право власності на грошові кошти, отримані комісіонером-резидентом від покупця-нерезидента, належить комітенту-резиденту, іноземна валюта в цьому випадку не використовується як засіб платежу, тому перерахування комісіонером іноземної валюти комітенту не потребує отримання ліцензії за
п.п. «г» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93.Погоджуючись у цілому з цим висновком податківців, ми змушені зауважити, що наведена в
листі аргументація аж ніяк не бездоганна.Так, слід ураховувати, що згідно з
п.п. «а» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93 індивідуальна ліцензія потрібна ще й на операції з вивезення, переказу та пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком, зокрема, платежів у інвалюті, які здійснюються резидентами за кордон на виконання зобов'язань перед нерезидентами з оплати продукції, послуг, робіт. У зв'язку з цим, якщо вважати, що в межах взаємовідносин між комісіонером та комітентом перерахування інвалюти не вважається засобом платежу за продукцію, послуги, роботи, але така операція є валютною, під загрозою ліцензування опиняються операції за договорами комісії на продаж з комітентом-нерезидентом.На нашу думку, обґрунтованішою є аргументація, наведена з цього питання в
листі НБУ від 02.06.2000 р. № 28-110/1941-3601, на який, до речі, у більш ранніх листах від 03.11.2000 р. № 6075/6/22-2316, від 15.12.2000 р. № 16711/7/22-2317 посилалася і ДПАУ. Так, Нацбанк цілком справедливо зауважив, що операція з перерахування інвалютної виручки між комісіонером та комітентом не є валютною операцією в розумінні ст. 1 Декрету № 15-93, оскільки в її межах не здійснюється перехід права власності на валютні цінності до комісіонера. З цієї причини така операція взагалі не підпаде під норми про ліцензування зі ст. 5 Декрету № 15-93.Крім того, у
листі, що коментується, податківці дійшли висновку: комісіонер може перераховувати комітенту виручку як в іноземній валюті, так і у гривнях, залежно від того, що передбачено умовами договору комісії.Із чого випливають такі висновки, податківці не зазначили. На наш погляд, право комісіонера перерахувати комітенту отриману від покупця валютну виручку в гривнях базується на тому, що комісіонер, крім доручення продати товар, може також виконати й інше доручення комітента — продати отриману у вигляді виручки валюту. У результаті комісіонер перераховує комітенту вже отримані від продажу валюти гривні.
Без такого додаткового доручення висновок про можливість гривнєвих розрахунків є небезпечним. Адже виходячи з наведеного в цьому ж
листі п. 10 постанови НБУ № 281 розрахунки між юридичними особами — нерезидентами та юридичними особами — резидентами через юридичних осіб — резидентів-посередників належать до поточних торговельних операцій в іноземній валюті. Інакше потрібна ліцензія (ст. 7 Декрету № 15-93)*.* Виняток передбачено тільки для розрахунків із країнами зони функціонування рубля, а саме резидентами країн СНД і Балтії (Інструктивний лист НБУ і КМУ від 26.04.93 р. № 19029/730).
І ще один момент, на який потрібно звернути увагу: комісіонер не має права утримати свою винагороду з валютної виручки, що надійшла від нерезидента, оскільки це свідчитиме про проведення розрахунків за комісійну послугу на території України в іноземній валюті, що теж вимагає отримання індивідуальної ліцензії. На це звернула увагу і ДПАУ в листі від 15.12.2000 р. № 16711/7/22-2317.
