НОВІ ПРАВИЛА ОПОДАТКУВАННЯ:
аналізуємо разом
Отримавши попередній номер нашої газети, ви, шановні читачі, мали можливість ознайомитись із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.10 р. № 2275-VI. Цим Законом, крім обіцяного раніше підвищення ставок акцизного збору, законодавці розширили повноваження податкових органів, зобов'язали платників ПДВ подавати Реєстри податкових накладних в електронному вигляді, унесли зміни до порядку перенесення від’ємного значення ПДВ та збитків у 2010 році, а також низку інших істотних новацій.
Сьогодні, як і обіцяли, ми детально проаналізуємо нововведення, щоб ви могли вчасно врахувати їх у своїй діяльності.
Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»,
Наталія ЖУРАВЛЬОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Контроль за додержанням «податкового законодавства про працю» (пп. 1, 3 та 4 р. І Закону № 2275)
Судячи зі змісту
Закону № 2275, він покликаний забезпечити додаткові надходження до держбюджету. Для цього підвищено ставки деяких платежів, що справляються до бюджету, а також посилено контроль за оподаткуванням оплати праці.Податковим органам надано нові повноваження.
По-перше
, у новій редакції викладено ч. 2 ст. 259 КЗпП де передбачено, що органи державної податкової служби (ДПС) мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати контроль за дотриманням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.Відповідно і в
Законі № 509 органам ДПС надано право здійснювати контроль за «додержанням з метою перевірки дотримання податкового законодавства про працю суб'єктами господарювання незалежно від форми власності» (новий абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 509). Напевно, законодавці мали на увазі право податківців на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю з метою перевірки дотримання податкового законодавства. Тобто слово «законодавства» мало повторюватися двічі.Судячи з викладеного ідеться про надання податківцям повноважень щодо перевірки дотримання трудового законодавства, які мають інспекції з праці, а саме вимагати надання правил внутрішнього розпорядку, трудових книжок працівників, наказів по кадрах, особистих карток, особових справ, штатного розпису, документів, що засвідчують своєчасність виплати зарплати, проведення індексації та компенсації тощо.
Про надання податковим органам контрольних функцій щодо дотримання законодавства про оплату праці свідчать і зміни, унесені
Законом № 2275 до ст. 35 Закону про оплату праці. Які передбачають, що контролюючі органи, у тому числі органи ДПС, мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами. А податкові органи мають право ще й на проведення позачергової перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.По-друге
, додано нову функцію державних податкових інспекцій у районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, а саме, керівники таких органів у випадках, установлених законом, приймають рішення про проведення позачергової податкової перевірки платника без попереднього його попередження якщо, органом податкової міліції отримано інформацію про ухилення такого платника від оподаткування (новий п. 19 ст. 10 Закону № 309).Для виконання цієї функції керівникам відповідних органів ДПС надано право приймати рішення про проведення позачергової податкової перевірки при отриманні органом податкової міліції інформації про ухилення платника податку або найманої особи від оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду України* та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі внаслідок неукладення такою особою трудових договорів з найманою особою згідно із
КЗпП, провадження особою господарської діяльності без державної реєстрації, а також пасивних доходів.* Варто звернути увагу на некоректність цієї норми. Справа у тому, що із заробітної плати працівників стягують
внески до Пенсійного фонду, а ніяк не збір (ще з 2004 року). Сумно, що законотворці не знають наших законів.Тобто запроваджується ще один вид контрольного заходу — «
позачергова податкова перевірка». Однак порядок проведення такого контрольного заходу поки ще не регламентований, адже у Законі № 509 визначено підстави і порядок проведення лише планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (ст. 111 та 112)*.* Див. статтю «Перевірки податкових органів: кого перевіряють у першу чергу» // «БТ», 2008, № 22, с. 27.
Не зрозуміло, як довго триватимуть такі позачергові перевірки і які питання будуть перевірятись — лише ті, щодо яких надійшла інформація до податкової міліції (повнота нарахування та своєчасність сплати платежів, пов'язаних з оплатою праці), чи всі питання, пов'язані з оподаткуванням.
Якщо другий варіант, то, по-суті, податківці, не маючи підстав для проведення позапланової перевірки, передбачених у
ст. 111 Закону № 509, зможуть заміняти їх позачерговими перевірками на підставі якоїсь інформації, яка не обов'язково має бути достовірною.Фактично суб'єкти господарювання можуть стати практично беззахисними перед податковими перевірками, процедурні обмеження щодо яких зведено до мінімуму. Ситуація ускладнюється тим, що такі «надповноваження» передбачені
законом, тому оскаржити їх буде дуже непросто.Ці зміни набрали чинності з 16.06.10 р.
Терміни проведення перевірок (п. 3 р. І Закону № 2275)
На жаль, розширенням повноважень податкових органів законодавці не обмежились. Для підвищення ефективності податкового контролю
Законом № 2275 суттєво збільшено терміни проведення планових та позапланових перевірок (відповідні зміни внесено до ст. 111 Закону № 509). Крім того, передбачена можливість зупинення планової чи позапланової перевірки. Аналогічна процедура застосовується в ході перевірок контрольно-ревізійної служби (докладніше див. статтю «Що може перевіряти КРУ на звичайному підприємстві» // «БТ», 2009, № 43, с. 40). Нові терміни проведення перевірок наведено у табл. 1.Ці зміни набрали чинності з 16.06.10 р.
Таблиця 1.
Терміни проведення податкових перевірок| Вид перевірки | Старі терміни | Нові терміни | ||
| загальні | для суб'єктів малого підприємництва | загальні | для суб'єктів малого підприємництва | |
| Планова | 20 р. д. | 10 р. д. | 30 р. д. | 20 р. д. |
| Позапланова | 10 р. д. | 5 р. д. | 15 р. д. | 10 р. д. |
| Продовження термінів проведення планової перевірки | Не більш ніж на 10 р. д. | Не більш ніж на 5 р. д. | Не більш ніж на 15 р. д. | Не більш ніж на 10 р. д. |
| Продовження термінів проведення позапланової перевірки | Не більш ніж на 5 р. д. | Не більш ніж на 2 роб. дні | Не більш ніж на 10 р. д. | |
| Зупинення планової або позапланової перевірки | Не передбачалось | Не більш ніж на 30 р. д. з подальшим її поновленням на невикористаний строк | ||
Акцизи (пп. 5, 6, 10 та 12 р. І; пп. 2 та 11 р. ІІ Закону № 2275)
Експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Змінено підстави для звільнення від нарахування акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби у разі їх експорту (відповідні зміни внесено до Закону № 329). Тепер не підлягають оподаткуванню алкогольні напої та тютюнові вироби, експортовані за межі митної території України, якщо їх вивезення у митному режимі експорту (реекспорту) засвідчено ВМД з належною відміткою митного органу. Раніше підставою для такого звільнення був факт надходження валютної виручки (п. «г» ч. 2 ст. 3 Закону № 329).Відповідно і підставою для повернення з бюджету раніше сплачених сум акцизного збору за алкогольні напоїв та тютюнові вироби, які в подальшому експортуються, тепер буде ВМД, а не факт отримання валютної виручки (
абз. 2 ч. 5 ст. 7 Закону № 329).Ці зміни набрали чинності з 16.06.10 р.
Підвищення ставок акцизного збору
. Передбачається підвищення ставок акцизного збору на деякі товари, однак відповідно до ст. 1 р. II «Прикінцеві положення» Закону № 2275 це відбудеться для різних груп товарів у різний час.Так, з 16.06.10 р. у
Законі № 313 виключено ст. 8, якою з 01.07.09 р. було введено ставку акцизного збору на пиво із солоду у розмірі 0,60 грн. за 1 л. Тому із 16.06.10 р. має діяти ставка акцизного збору, передбачена ст. 1 Закону № 313, а саме 0,31 грн. за 1 л. А з 01.07.10 р. ставка акцизного збору на пиво із солоду, передбачена у ст. 1 Закону № 313, підвищиться до розміру 0,74 грн. за 1 л.Ставки акцизного збору на
інші спеціальні бензини, легкі дистиляти та бензини моторні підвищені до розміру 132 євро за 1000 кг з 16.06.10 р. — дати опублікування Закону № 2275. З цієї ж дати введено ставку акцизного збору на пічне паливо у розмірі 30 євро за 1000 кг.Яким чином платники будуть нараховувати акцизний збір за червень 2010 року та відображати його у
Розрахунку акцизного збору поки не зрозуміло. Сподіваємося ДПАУ найближчим часом пояснить це питання, можливо, як у ситуації зі зміною коефіцієнтів до ставок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами, що збільшились з 30.04.10 р. (див. лист ДПАУ від 19.05.10 р. № 9775/7/15-0917*), ДПАУ рекомендуватиме надати два розрахунки для нарахування акцизного збору за різними ставками.* Див. ком. «Геологорозвідка та плата за надра: ДПАУ роз'яснила порядок нарахування у 2010 році» // «БТ», 2010, № 23, с. 8.
Ставки акцизного збору на тютюнові вироби будуть підвищені з 01.07.10 р. (з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано Закон № 2275), а на спирт та алкогольні напої — з 01.09.10 р. (з першого числа третього місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано Закон № 2275).
Як передбачено п. 2 р. II «Заключні положення» Закону № 2275, виробники або імпортери можуть подати нову декларацію про встановлені максимальні роздрібні ціни у місяці, в якому опубліковано цей Закон (у червні), включаючи останній робочий день цього місяця. При цьому п. 11 р. II «Заключні положення» Закону № 2275 Кабміну доручено забезпечити надходження встановлених акцизних зборів без підвищення роздрібних цін на товари та послуги. Чи вдасться Кабміну виконати це доручення, покаже час.
ПДВ (п. 8 р. І; п. 3 р. ІІ Закону № 2275)
Електронні реєстри
. Зміни, які вносяться до п.п. 7.2.8 Закону про ПДВ, передбачають, що платник ПДВ разом з податковою декларацією повинен надати податковому органу копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. ДПА має розмістити на офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Зауважимо, що програмне забезпечення для підготовки звітності в електронному вигляді «Податкова звітність», розмішене на сайті www.sta.gov.ua, уже досить давно містить форми реєстрів, які надавались платниками і раніше («добровільно», на прохання податківців). Тому ДПАУ, скоріше за все, не буде розробляти додаткове програмне забезпечення, а порадить скористатись наявними можливостями.Зауважимо, що електронні реєстри не входять до складу податкової звітності з ПДВ. Тому за їх неподання платника не можна притягнути до відповідальності як за неподання податкової звітності. Однак наявність електронних реєстрів може стати обов'язковою умовою для подання декларації з ПДВ. Тобто податківці без реєстрів декларацію не прийматимуть, хоч формальних підстав для неприйняття декларації без реєстрів, на наш погляд, немає.
Як передбачено
п. 1 р. II «Заключні положення» Закону № 2275, ці новації набирають чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом, тобто з 01.07.10 р. Тому не виключено, що податківці вимагатимуть електронні реєстри при поданні декларацій з ПДВ, які будуть подаватись після вказаної дати, тобто уже за червень (II квартал) 2010 року.Нові підстави для анулювання свідоцтва.
Розширюється (з 01.07.10 р.) перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ**. Тепер платник ПДВ може бути позбавлений такого статусу також у випадках, якщо:— установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;
— в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.
** Див. статтю «Анулювання ПДВ-реєстрації, або Як правильно попрощатися зі статусом платника ПДВ» // «БТ», 2008, № 42, с. 31.
Нагадаємо, що при анулюванні ПДВ-реєстрації платник повинен визнати умовний продаж залишків товарних запасів та основних фондів щодо яких було сформовано податковий кредит***.
*** Див. статтю «Реальні наслідки умовного продажу при анулюванні ПДВ-реєстрації» // «БТ», 2009, № 28, с. 30.
Варто звернути увагу, що ВАдСУ у довідці від 15.04.10 р. (див. статтю «Практика застосування адмінсудами окремих норм Закону про ПДВ» // «БТ», 2010, № 23, с. 15) зауважив, що ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи — платника ПДВ, у тому числі у зв'язку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника ПДВ та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Отже, такі обставини є підставою для анулювання ПДВ-реєстрації, яке проводиться датою затвердження Акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за процедурами, передбаченими у п. 25 Порядку № 79.
Від'ємне значення ПДВ.
Відповідно до п. 3 р. II «Заключні положення» Закону № 2275 з 16.06.10 р. (дня набрання чинності Законом № 2275) до 01.01.11 р. передбачається «особливий» порядок урахування від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів.Відразу зауважимо, що легітимність цього нововведення викликає досить серйозні сумніви. Справа в тому, що вказана норма не внесена до
Закону про ПДВ, а міститься в «Заключних положеннях» Закону № 2275. При цьому п. 11.4 Закону про ПДВ передбачає, що «зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону».Таким чином, теоретично
п. 3 Перехідних положень Закону № 2275 не повинен застосовуватись, однак сподіватись на те, що такої ж думки буде дотримуватись ДПАУ, не варто. Тому розглянемо «особливий» порядок докладніше.1. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду
лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті та включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.2. Залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками, відображається в податковій декларації з податку на додану вартість
окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.3. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з ПДВ окремим рядком та
включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.Тобто у складі податкового кредиту наступного звітного періоду будуть ураховуватись тільки суми ПДВ, сплачені постачальникам або митним органам. Суми ПДВ, які не сплачені постачальникам, будуть переноситись до окремого рядка. У діючій формі декларації такий рядок не передбачено.
Проте ДПАУ у
листі від 18.06.10 р. № 12096/7/16-1117 повідомила, що починаючи із звітності за червень 2010 року значення ряд. 26 декларації з ПДВ уключається до ряд. 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах, та в обов’язковому порядку враховується при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету (ряд. 25.1 чи ряд. 25.2). Залишок значення ряд. 26 у частині сум податку, щодо яких не проведено розрахунки з постачальниками, зберігається у зазначеному рядку (ряд. 26) до моменту формування податкової звітності за звітний період, у якому проведені розрахунки з постачальниками.Зауважимо, що такий «особливий» порядок перенесення значення ряд. 26 до ряд. 23.2 декларації наступного звітного періоду не відповідає
п.п. 5.12.4 Порядку № 166, однак на такі «дрібниці» ДПАУ не звернула увагу.Таким чином, несплачені суми податкового кредиту, які потрапили до ряд. 26 декларації, «висітимуть» там до періоду їх сплати постачальнику, або ж до січня (I кварталу) 2011 року. Урахувати їх при визначенні суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (показник ряд. 27 декларації), буде неможливо.
Зверніть увагу, що ці обмеження стосуються не лише від'ємного значення, сформованого у червні — грудні 2010 року, а всіх сум, що раніше «зависли» у ряд. 26 декларації з ПДВ.
Приклад.
Підприємство «А» у червні 2010 отримало від постачальника «Б» товар вартістю 600 грн. (у тому числі ПДВ — 100 грн.). За першою подією сформовано податковий кредит. Інших операцій у червні та липні 2010 р. не було.У серпні 2010 року підприємство продало цей товар покупцю «В» за 900 грн. (у тому числі ПДВ — 150 грн.) При цьому з постачальником «Б» проведено розрахунок за отриманий товар на суму 120 грн. (у тому числі ПДВ — 20 грн.)
У табл. 2 на с. 41 показано, як такі операції будуть відображені у розділі III декларації з ПДВ.
Таблиця 2.
Застосування нових правил перенесення від'ємного значення ПДВ| Рядок декларації | Звітний період | ||
| червень | липень | серпень | |
| 18.1 | — | — | 150 |
| 18.2 | 100 | — | — |
| 20 | — | — | 150 |
| 21 | 100 | — | — |
| 22.2 | 100 | — | — |
| 23 | — | 100 | 20 |
| 23.1 | — | 100* | — |
| 23.2 | — | — | 20 |
| 24 | — | 100 | — |
| 26 | — | 100 | 80 |
| 27 | — | — | 130 |
| * Зверніть увагу, що перенесення від'ємного значення попереднього звітного періоду з ряд. 22.2 до ряд. 23.1 передбачено абз. 3 п.п. 7.7.1 Закону про ПДВ, тому така сума ПДВ не обов'язково повинна бути сплачена постачальнику. | |||
Як бачите, несплаченою частиною податкового кредиту (80 грн.) платник міг скористатись у місяці придбання (червень) або у наступному місяці (липень), а у серпні при розрахунку показника ряд. 27 вона не враховується. Якщо така сума ПДВ буде оплачена постачальнику «Б», наприклад, у вересні, то платник зможе відобразити її у ряд. 23.2, та зобов'язаний задекларувати її до відшкодування (у ряд. 25.1 або у ряд. 25.2).
Податок на прибуток (п. 9 р. І Закону № 2275)
Обмеження розміру збитків.
Відповідно до п. 22.4, який включено до Закону про податок на прибуток, у 2010 році у складі валових витрат платник податку може враховувати лише 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.10 р. Нагадаємо, що сума збитків попередніх років без обмежень могла бути врахована платником у декларації за I квартал 2010 року (показник ряд. 04.9 декларації з податку на прибуток).Таке обмеження має почати діяти з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності
Законом № 2275. Оскільки Закон № 2275 набрав чинності з 16.06.10 р. (II квартал), то обмеження щодо перенесення збитків, на наш погляд, мають застосовуватись до показників, які відображаються за звітний період «три квартали 2010 року». Однак розпочинається такий звітний період з 01.01.10 р., адже декларація складається наростаючим підсумком. Таким чином, обмеження на перенесення збитків попередніх років діятиме з 01.01.10 р. — фактично вводиться «заднім» числом.Щодо порядку заповнення декларації за півріччя 2010 року, то, на наш погляд, платники повинні заповнювати її враховуючи правила, які були чинні на 30.06.10 р., тобто без урахування цих обмежень. Тому показник ряд. 04.9 у декларації за півріччя буде таким же, як і в декларації за I квартал (повна сума збитків попередніх років). І коригувати ці суми у подальшому немає підстав.
У наступному, 2011, році платники зможуть невраховану суму збитків 2009 року (решта 80 %) відобразити у декларації за I квартал у ряд. 04.9, як збитки 2010 року (якщо до того часу не буде введено нових обмежень).
Звітність великих платників.
Платники податку на прибуток (крім банків та інших фінансових установ), які отримують дохід* від будь-якої діяльності більше 100 млн грн. на рік, повинні у наступному році подати до податкового органу фінансовий звіт у терміни, встановлені законодавством для його подання (нова редакція абз. 3 п. 16.4 Закону про податок на прибуток).* У цьому випадку ідеться не про валовий дохід, а про дохід за даними фінансової звітності (р. 010 Звіту про фінансові результати).
Схоже, ідеться про надання лише річної фінансової звітності, яка має подаватись починаючи зі звітності за 2010 рік. Уперше таку звітність необхідно подати не пізніше 20.02.11 р. (оскільки ця дата припадає на неділю, то її можна подати 21.02.11 р.).
Крім того, новим п. 22.17 Закону про податок на прибуток передбачено, що починаючи з 01.01.11 р. такі великі платники (що мають доходи 100 млн грн. і більше) ведуть бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Мінфіном.
Нагадаємо, що на сьогодні такої методики не існує, адже Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку, затверджене наказом МФУ від 29.12.06 р. № 1316 утратило чинність.
Обіг алкогольних напоїв і тютюнових виробів (п. 14 р. І Закону № 2275)
Продаж столових вин
. Зміни щодо продажу столових вин є, мабуть, найглобальнішими. Справа в тому, що тепер вимоги Закону № 481 не поширюються на роздрібну торгівлю вином столовим, крім випадків, прямо передбачених цим Законом .Це означає, що тепер продавати вроздріб столове вино можна
без ліцензії, а також не потрібно в такому разі дотримуватись вимоги про рівень цін, тобто продавати столові вина можна за ціною, нижчою від мінімальної ціни на вина, установленою постановою № 957. Крім того, роздрібному торговцю столовими винами тепер не потрібно турбуватися про реєстрацію місця зберігання таких напоїв.Які ж вимоги
Закону № 481 усе ще необхідно враховувати при роздрібній торгівлі столовими винами? Перш за все, обмеження на продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів установлені ст. 153 Закону № 481. Ідеться про продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, та особами, які не досягли 18-річного віку, про торгівлю на території навчальних закладів, у закритих спортивних спорудах, із торговельних автоматів, з рук тощо. Усі ці обмеження і сьогодні діють при продажу столових вин. Заборона існує і щодо продажу алкогольних напоїв в установах охорони здоров'я. Однак тепер тут зроблено виняток: продавати алкогольні напої та тютюнові вироби можна в ресторанах, розташованих на території санаторіїв. Заслуговує на увагу, що на території санаторіїв тепер також дозволено вживати столові вина, але робити це можна у спеціально відведених для цього місцях (нова редакція п. 1 ч. 1 ст. 152 Закону № 481)*.* До внесення цих змін на території установ охорони здоров'я можна було вживати тільки безалкогольне пиво.
Місцеві органи виконавчої влади, як і раніше, мають право встановлювати тимчасову заборону на продаж столових вин на час проведення масових заходів.
Далі окремо зупинимося на
порядку розрахунків за столові вина. Так, тепер згідно з ч. 7 ст. 153 Закону № 481 продаж вин столових може провадитися без застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО), але з використанням розрахункових книжок (РК) та книг обліку розрахункових операцій (КОРО). Зі структури ст. 153 Закону № 481 можна дійти висновку, що такий виняток зроблено для продажу столових вин на розлив.Отже, незалежно від вибраної системи оподаткування та організаційно-правової форми суб'єкт господарювання, який торгує лише столовими винами, має право не застосовувати РРО, але при цьому він зобов'язаний провадити розрахунки, виписуючи розрахункові квитанції та вносячи записи до КОРО.
Про те, в яких випадках обов'язково застосовувати РРО, а коли можна торгувати лише з використанням РК (а у виняткових випадках— і без РРО, і без РК), ми розповідали в
Темі тижня «Роздрібна торгівля алкоголем» // «БТ», 2010, № 25, с. 35. Сьогодні хочемо лише ще раз нагадати, що при продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів заборонено застосовувати спрощену форму розрахункової квитанції (форма № РК-2). Столове вино є алкогольним напоєм, а отже, спрощену форму розрахункової квитанції при торгівлі ним на розлив не можна видавати.Водночас
мусимо попередити: ст. 1 Закону про РРО прямо передбачає, що встановлення норм щодо застосування або незастосування РРО в інших законах не допускається. Тому, як застосовуватиметься ця норма на практиці, поки що незрозуміло.І останній момент. Тепер
на сухі вина не поширюється вимога ч. 8 ст. 153 Закону № 481 про те, що продаж вина на розлив із тари місткістю від 50 до 600 л дозволяється тільки суб'єктам господарювання первинного та змішаного виноробства виключно за місцем розташування таких суб'єктів у межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл) зі сплатою акцизного збору в розмірі, установленому Законом № 329, якщо в ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це є відповідний запис органу, що видав таку ліцензію.Реєстрація місць зберігання
. Корективи, унесені в цьому питанні Законом № 2275 , є досить важливими та необхідними. Так, тепер безпосередньо в Законі № 481 прописано, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, уносять до Єдиного реєстру лише місця зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Донедавна податкові органи (лист ДПАУ від 04.02.10 р. № 1114/6/32-0615), посилаючись на недавно змінений п. 2.1 Порядку № 251, наполягали на тому, що до Єдиного реєстру потрібно вносити будь-яке місце зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, незалежно від того, розташоване воно в місці здійснення торгівлі або у відокремлених від об'єкта торгівлі місцях (складських приміщеннях). У результаті роздрібні торговці, які купують товар невеликими партіями і відразу виставляють його на продаж (тобто не мають окремих місць зберігання в іншому місці), зобов'язані були реєструвати таку торговельну точку як місце зберігання алкогольних напоїв у Єдиному реєстрі. Сьогодні цю проблему вирішено на законодавчому рівні: роздрібним торговцям уносити до Єдиного реєстру потрібно лише місце зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів і тільки в тому випадку, якщо воно знаходиться за іншою адресою, ніж місце торгівлі.Ліцензування
. У частині ліцензування зміни стосуються торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту). Донедавна для того, щоб торгувати цими товарами, недостатньо було мати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями: необхідно було ще отримати окрему ліцензію на цей вид товару, річна плата за яку становила 780 грн. Тепер це непорозуміння усунене. Згідно з новою ч. 12 ст. 15 Закону № 481 суб'єкти, які отримали дозвіл на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право торгувати сидром та перрі (без додавання спирту) без отримання окремої ліцензії. При цьому, як і раніше, у Законі № 481 передбачено можливість отримання окремої ліцензії на торгівлю сидром та перрі, плата за яку становить 780 грн., але це доцільно робити тільки тим, хто торгує виключно цими видами алкогольної продукції.Імпорт тютюнової сировини
. Раніше жодних обмежень щодо кола осіб, які мають право на ввезення в Україну тютюнової сировини, не було. Тепер у Законі № 481 прописано норму, що імпортувати тютюнову сировину має право лише виробник тютюнових виробів, який має ліцензію на оптову торгівлю тютюновими виробами.Усі зміни, унесені до
Закону № 481, набрали чинності з 16.06.10 р.
Ресурсні платежі (п. 11 р. I; п. 9 р. II Закону № 2275)
Збір за спецводокористування з напоїв.
З 01.07.10 р. суттєво збільшується (у 7,2 раза) збір за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв (відповідні зміни внесено до додатка № 2 до Закону № 309). Установлено такі ставки водозбору щодо напоїв, за використання:— поверхневих вод — 21,60 грн. за 1 куб. метр (раніше діяла ставка 3 грн. за 1 куб. метр);
— підземних вод — 25,20 грн. за 1 куб. метр (раніше діяла ставка 3,5 грн. за 1 куб. метр).
При цьому до нововведених ставок не застосовуються коефіцієнт, установлений
ст. 9 Закону про держбюджет-2010 (1,143). Відповідно коефіцієнт 1,439, що застосовувався у 2009 році, також для підвищених ставок не слід застосовувати.Індексація.
До Закону № 309 з 01.01.11 р. буде внесено зміни щодо проведення щорічної індексації (наростаючим підсумком) нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, визначених в абсолютних значеннях, нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод за формулою:Ні = Нб х дІ,
де
Ні — проіндексований норматив платежу (збору) у поточному році, гривень за 1 куб. м. (1 т, 1 кг, 1 г, 1 карат, 1 тоннаж-добу експлуатації, 1 місце-добу експлуатації);Нб
— базовий норматив платежу (збору), гривень за 1 куб. м. (1 т, 1 кг, 1 г, 1 карат, 1 тоннаж-добу експлуатації, 1 місце-добу експлуатації);дІ
— добуток індексів цін виробників промислової продукції за попередні роки починаючи з 2010 року, а для нововведених нормативів платежу (збору) — починаючи з року їх введення, десятковим дробом з точністю до чотирьох знаків.Зверніть увагу, що з метою такої індексації
базовими вважаються нормативи:— платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, визначені в абсолютних значеннях, та збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, що встановлені у
додатках № 1 і № 2 до Закону № 309, із застосуванням коефіцієнта 1,6448 та округлені до кількості знаків, скільки містила його початкова величина;— збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, визначені відповідно до
Порядку № 115, із застосуванням коефіцієнта 3,19 та округлені до кількості знаків, скільки містила його початкова величина.У разі якщо індекс цін виробників промислової продукції за попередній рік не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 відсотків.
До кінця поточного року порядок нарахування цих платежів залишається незмінним*, тобто проводиться без такої індексації.
* Див. ком. « Геологорозвідка та плата за надра: ДПАУ роз'яснила порядок нарахування у 2010 році» // «БТ», 2010, № 23, с. 8 та калейдоскоп «Збір за спецводокористування у 2010 році у світлі Закону про держбюджет-2010» // «БТ», 2010, № 21, с. 10.
Обмеження переліку об'єктів біржової торгівлі (п. 2 р. І Закону № 2275)
Змінами, унесеними до
Закону № 1956 (набрали чинності з 16.06.10 р.), передбачено, що речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються партією, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи, не можуть бути предметом біржової торгівлі. Зазначене обмеження не поширюється на майно, що відчужується з податкової застави, та на майно, конфісковане згідно із законом.Наведено також визначення термінів «партія», «вживані товари» та «нові транспортні засоби».
Ці нововведення спрямовані протистояти ухиленню від оподаткування.
По-перше, власники транспортних засобів — фізичні особи для оформлення правочинів з купівлі-продажу автомобілів не зможуть скористатись послугами товарної біржі, а реєструватимуть їх у нотаріусів. При цьому
Законом про податок з доходів нотаріуса, на відміну від товарної біржі, прямо названо податковим агентом.Нагадаємо, що порядок оподаткування операцій з продажу таких об’єктів рухомого майна, як
легковий автомобіль, мотоцикл, моторолер або моторний (парусний) човен, урегульовано п. 12.2 Закону про податок з доходів, відповідно до якого при здійсненні другого і подальших протягом звітного податкового року продажів одного з перелічених об’єктів продавці — фізичні особи повинні сплатити податок з доходів за ставкою 15 %. Водночас за умови здійснення такої операції не частіше одного разу протягом звітного податкового року, а також сплати (перерахування) суми держмита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного правочину до доходів продавця від зазначених операцій застосовується ставка ПДФО в розмірі 1 % від вартості такого об’єкта рухомого майна.По-друге, при продажу капітальних активів підприємств (нерухомості, устаткування, транспортних засобів тощо) не можливо буде використати
п.п. 1.20.4 Закону про податок на прибуток для обґрунтування рівня звичайної ціни. Адже, як відомо, відповідно до цієї норми ціна товарів, отримана при їх продажу з використанням, зокрема, біржової пропозиції, вважається звичайною ціною.
Податкові пільги від місцевих рад (п. 7 р. І Закону № 2275)
Унесено зміни до
ч. 2 ст. 1 Закону про систему оподаткування якою Верховній Раді АР Крим і сільським, селищним, міським радам надано право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування.Раніше таке право надавалось у межах сум, що надходять до їх бюджетів (незалежно від виду податку, що надходить повністю, чи частково, до місцевого бюджету).
З 16.06.10 р. місцеві ради можуть надавати пільги щодо оподаткування
місцевими податками і зборами, земельного податку та податку з власників транспортних засобів у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Тобто пільги щодо сплати інших загальнодержавних податків, навіть якщо вони надходять до місцевого бюджету, не можуть надаватись місцевими радами.При цьому передбачено, що надання таких пільг не може порушувати принципи рівності та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації. Тобто пільги мають надаватись не конкретному платнику, а всім платника, що сплачують податок, щодо якого надано пільгу.
Як бачите, від змін, передбачених
Законом № 2275, суб'єктам господарювання легше жити не стане. Навпаки, слід бути ще набагато уважнішими і своєчасно враховувати нововведення в своїй роботі, щоб уникнути не завжди логічної сплати податків до бюджету, яка, можливо, колись буде врахована.
Документи та скорочення статті
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.Закон № 2275
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.10 р. № 2275-VI (див. додаток «Документи» // «БТ», 2010, № 25).Закон про систему оподаткування
— Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.Закон про податок з доходів
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-IV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон про держбюджет-2010
— Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.10 р. № 2154-VI.Закон № 509
— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.Закон № 329
— Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.95 р. № 329/95-ВР.Закон № 313
— Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11.07.96 р. № 313/96-ВР.Закон № 481
— Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.Закон № 309
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.08 р. № 309-VI.Закон № 1956
— Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.91 р. № 1956-XII.Постанова № 957
— постанова КМУ «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» від 30.10.08 р. № 957.Порядок № 251
— Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затверджений наказом ДПАУ від 28.05.02 р. № 251.Порядок № 115
— Порядок установлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, і його справляння, затверджений постановою КМУ від 29.01.99 р. № 115.Порядок № 166
— Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166.р. д.
— робочий день.
