ВИТРАТИ НА ЗАКОРДОННЕ СТРАХУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ:
права на валові витрати немає?
Лист Державної податкової адміністрації України від 24.02.10 р. № 3693/7/15-0517
«Про включення до складу валових витрат витрат на страхування працівника, направленого в закордонне відрядження»
У
листі, що коментується, ДПАУ роз'яснила порядок віднесення до валових витрат роботодавця витрат на медичне та інше страхування працівників, які вирушають за кордон (закордонне страхування).Такі види страхування не зазначені в
Законі про страхування** серед обов'язкових видів страхування, тому, на думку податківців, вони вважаються добровільними. Оскільки в пп. 5.4.6 і 5.4.8 Закону про податок на прибуток*** ідеться про право на валові витрати за обов'язковими видами страхування, податківці відмовили платникам у праві на валові витрати щодо закордонного страхування.** Закон України «Про страхування» в редакції від 04.10.01 р. № 2745-III.
*** Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
Виняток ДПАУ зробила тільки для страхових платежів за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «Зелена карта» при дотриманні таких умов:
— службові транспортні засоби використовуються працівниками (водіями) у відрядженні за кордоном для виконання їх службових обов'язків;
— використання транспортних засобів за умовами країни відвідування потребує обов'язкового страхування цивільної відповідальності*.
* Не виключено, що ДПАУ в цьому випадку керувалася тим, що цей вид страхування належить до обов'язкових згідно із Законом про страхування та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-IV.
Включення витрат на «Зелену карту» до валових витрат можна вважати обґрунтованим, а от відмова податківців у включенні до валових витрат інших закордонних страхових витрат, на нашу думку, є неправомірною**.
** Хоча ще у 2007 році ми попереджали про можливість саме такого розвитку подій — див. статтю «Витрати на страхування працівника у відрядженні» // «БТ», 2007, № 5, с. 42.
Дійсно, у п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток передбачено можливість уключення до валових лише витрат на обов'язкове страхування працівників у відрядженні. А з п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток опосередковано випливає право на віднесення витрат на страхування (обов'язковість якого передбачена законодавством) діяльності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником, до складу валових витрат. Однак у цих нормах не йдеться про те, що обов'язкові види страхування обмежуються лише Законом про страхування, який регулює тільки обов'язкові види страхування, установлені законами України.
Обов'язковість закордонного страхування випливає зі ст. 9 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.94 р. № 3857-XII, де передбачається, що громадянина України, який вирушає за кордон, має бути застраховано. Про цю норму ДПАУ також згадує в листі, що коментується, але чомусь розглядає таке страхування як необов'язкове. Крім того, при отриманні віз на в'їзд до багатьох країн обов'язковою умовою є наявність закордонної страховки. Не маючи такої страховки, працівник не зможе отримати візу і відповідно не зможе поїхати у відрядження. Таким чином, за нашим переконанням, закордонне страхування працівника, направленого в закордонне відрядження, є обов'язковим, і відповідно платник може розраховувати на валововитратність таких витрат.
А те, що в п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток малися на увазі витрати саме на міжнародну страховку, підтверджується положеннями абзацу «г» п.п. 1.4 п. 1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.98 р. № 59, у якому йдеться про відшкодування відрядженій особі витрат на «обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду і перебування в місці відрядження». І оскільки ця Інструкція приймалася на виконання положень п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток, орієнтуватися потрібно на неї.
Водночас після виходу цього листа обережним платникам безпечніше не претендувати на валові витрати щодо закордонного страхування, при цьому слід бути готовим до того, що місцеві перевіряючі наполягатимуть на утриманні з цих сум ще й податку з доходів. Адже згідно з п. 9.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-IV нарахування податку з доходів пов'язується з включенням витрат на відрядження до складу валових витрат за п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток. Інакше кажучи, немає права на валові витрати — є податок з доходів.
Сміливі платники можуть відстоювати право на валові витрати і необкладення цих сум податком з доходів на підставі наведених вище аргументів, однак не виключено, що для цього доведеться звертатися до суду. При обранні цього варіанта як доказ бажано, щоб працівник документально підтвердив обов'язковість закордонного страхування (надав перелік документів, що вимагаються посольством для оформлення візи, тощо).
