ПЕРЕВІРКИ ЗА ЦІНАМИ:
порядок проведення, відповідальність
Однією з функцій Державної інспекції з контролю за цінами є контроль за суб'єктами господарювання щодо формування, установлення та застосування цін. Саме цей орган наділений правом проводити перевірки і застосовувати заходи впливу до суб'єктів господарювання, які порушують законодавство про ціни. Про те, як відбувається перевірка, як оформлюються її результати, ви дізнаєтеся з цієї статті.
Наталія ГОЛОСКУБОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Цінові перевірки та Закон про перевірки
Найсуперечливішим питанням після набуття чинності
Законом про перевірки стала сфера його дії. Своє бачення цього питання Держкомпідприємництва виклав, зокрема, у листі від 10.07.08 р. № 5811, в якому наводиться перелік органів виконавчої влади, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у відповідних сферах господарської діяльності, які мають керуватися нормами Закону про перевірки. До цього переліку було включено Державну інспекцію з контролю за цінами (Держцінінспекція). Вона контролює питання встановлення та застосування державних фіксованих і регульованих цін і тарифів.Варте уваги, що Держцінінспекція напередодні набуття чинності цим
Законом наполягала на тому, що Закон про перевірки не поширюється на органи державного контролю за цінами (лист від 28.09.07 р. № 200/7-7/2315). А от Мінекономіки в листі від 18.10.07 р. № 80-34/424 зауважило, що в абзаці другому ст. 2 Закону про перевірки наведено вичерпний перелік сфер діяльності, на які його дія не поширюється. До зазначеного переліку питання ціноутворення не включено. Отже, органи, що здійснюють контроль за цінами, повинні підпорядковуватися Закону про перевірки. У 2008 році позиція Держцінінспекції з цього питання, здається, змінилася (лист від 15.07.08 р. № 200/7-7/2517). Та й розроблені Кабміном критерії оцінки ступеня ризику це підтверджують (докладніше про ці критерії розповімо нижче). Адже їх поява — це підтвердження від Кабміну того, що на Держцінінспекцію поширюється Закон про перевірки.А оскільки це так, то види, періодичність і підстави для проведення перевірок потрібно брати із
Закону про перевірки. Почнемо з видів перевірок. Відповідно до Закону про перевірки посадові особи Держцінінспекції можуть проводити планові та позапланові заходи контролю (нагляду).
Підстави, періодичність і строки проведення перевірок
Позапланові перевірки
. Перелік підстав для проведення позапланової перевірки візьмемо зі ст. 6 Закону про перевірки:— подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
— виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
— перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);
— звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;
— неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Періодичність позапланових перевірок не встановлена. Строк їх проведення не повинен перевищувати
10 робочих днів , а щодо суб'єктів малого підприємництва (СМП) — 2 робочих днів. Продовження строку не допускається.Планові перевірки
. Періодичність проведення планових перевірок залежить від ступеня ризику, до якого віднесено суб'єктів господарювання. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) за дотриманням порядку формування, установлення та застосування цін (тарифів), затверджено постановою КМУ від 21.05.08 р. № 483 (далі — Критерії, див. «Періодичність планових перевірок»).
| Періодичність планових перевірок Витяг із Критеріїв «2. Установлюється два ступені ризику — високий та середній. 3. До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику можуть бути віднесені ті, що: 1) займають монопольне (домінуюче) становище на ринку; 2) є суб'єктами природних монополій; 3) реалізують продукцію, товари і послуги в обсязі, що перевищує 500 тис. гривень на рік; 4) провадять діяльність з реалізації продукції, товарів і послуг, коливання цін (тарифів) на які протягом місяця перевищує 10 відсотків; 5) порушують державну дисципліну цін. 4. До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику можуть бути віднесені ті, що: 1) реалізують продукцію, товари і послуги в обсязі, що не перевищує 500 тис. гривень на рік; 2) провадять діяльність з реалізації продукції, товарів і послуг, коливання цін (тарифів) на які протягом шести місяців перевищує 10 відсотків. |
Строк проведення планових перевірок не може перевищувати
15 робочих днів, а для СМП — 5 робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку не допускається.Тимчасове обмеження щодо перевірок
. Зверніть увагу: Прикінцевими положеннями Закону № 1759 запроваджено до 01.01.11 р. мораторій на деякі види перевірок щодо СМП, віднесених до середнього чи низького ступеня ризику. Зауважимо: постанова КМУ від 21.05.09 р. № 502 з моменту набуття чинності Законом № 1759, на наш погляд, має вважатися нечинною.Мораторій стосується як планових, так і позапланових перевірок СМП.
Як відбувається перевірка
Перед перевіркою
. Перевіряючі до початку перевірки (позапланової чи планової) зобов'язані пред'явити:1) службове посвідчення
, що видається окремо на кожного працівника, який бере участь у перевірці;2) направлення на перевірку
.При цьому планові заходи (перевірки) проводяться за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання за 10 днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом або вручається під розписку особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання. У принципі, ч. 4 ст. 5 Закону про перевірки передбачає ще один спосіб надання повідомлення — передача повідомлення телефонограмою*. Але Держцінінспекція для уникнення непорозумінь щодо належного повідомлення про проведення планової перевірки рекомендує вручати повідомлення особисто керівнику суб'єкта господарювання під підпис або надсилати його рекомендованим листом (лист від 26.03.08 р. № 200/7-10/1097).* Телефонограма
— це оперативне повідомлення, документ, який передається телефоном, фіксується у спеціальній книзі (журналі) і містить розпорядження або офіційну інформацію. Особа, яка приймає телефонограму, після ознайомлення з текстом ставить свій підпис і таким чином підтверджує свою відповідальність за виконання переданих розпоряджень або доведення інформації до відома (лист Держкомпідприємництва від 28.03.08 р. № 2261).Зверніть увагу!
Раніше (до набуття чинності Законом про перевірки) інспектора Держцінінспекції можна було побачити на порозі підприємства несподівано. Справа в тому, що в Указі про дерегулювання серед органів, які контролюють фінансово-господарську діяльність, не згадується Держцінінспекція, тому її працівники не зобов'язані були письмово за 10 днів повідомляти підприємство про початок проведення перевірки (якщо така перевірка є плановою). Періодичність і строки таких планових перевірок також не було встановлено. Крім цього, працівники Держцінінспекції не зобов'язані були реєструватися в Журналі відвідування суб'єктів підприємницької діяльності (оскільки в ньому мали зареєструватися лише контролюючі органи). Держцінінспекція та її територіальні органи не входять до переліку контролюючих органів, зазначених у п. 5 Указу про дерегулювання. Тому їх відмова від підпису в Журналі відвідування не рятувала суб'єкта господарювання від перевірки.Але з моменту набуття чинності
Законом про перевірки (з 26.12.07 р.) усе змінилося. Працівники Держцінінспекції зобов'язані:— реєструватися в
Журналі відвідування;— не пізніше ніж за 10 днів до початку проведення планової перевірки повідомляти про неї суб'єкта господарювання;
— дотримуватися строків проведення планових та позапланових перевірок.
Під час перевірки.
Відповідно до абзацу третього ст. 13 Закону про ціноутворення інспектори Держцінінспекції мають право, виконують обов'язок і несуть відповідальність, передбачені Законом про податкову службу (за винятком пп. 6 — 9 ст. 11). Права перевіряючих перелічено у ст. 11 Закону про податкову службу та конкретизовано в п. 5 Положення № 1819. Відповідно до п. 5 Положення № 1819 інспектор Держцінінспекції, зокрема, має право:—
проводити перевірки бухгалтерських книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, установленням та застосуванням цін і тарифів, а також знайомитися із засновницькими документами і свідоцтвом про державну реєстрацію тощо;— отримувати від підприємств письмові пояснення
, довідки, документи з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення і застосування цін, а також документи, що підтверджують економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи і послуги;— обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення
, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг;—
вимагати від керівників та інших посадових осіб усунення виявлених порушень порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів;—
проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін, на які запроваджено державне регулювання;—
отримувати копії платіжних документів, що підтверджують факт перерахування до бюджету адміністративно-господарських санкцій;—
звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування адміністративно-господарських санкцій;—
направляти до правоохоронних органів матеріали перевірок про дії, що містять ознаки злочину;—
приймати рішення про застосування до порушників фінансових санкцій тощо.Після перевірки.
Результатом перевірки є акт. Згідно з п. 3.2 Інструкції № 298 в акті перевірки вказуються нормативні акти, порушені суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; докладно відображається механізм учинення порушення; визначається сума необґрунтовано отриманої виручки з додаванням розрахунків, на яких базується обчислення зазначеної суми, та з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Також до акта можуть долучатися й копії документів первинного бухгалтерського обліку. Вони обов'язково засвідчуються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою.Акт перевірки підписується, з одного боку, перевіряючими, які здійснювали перевірку, а з іншого — керівником та головним (старшим) бухгалтером підприємства, що перевіряється. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівник та головний (старший) бухгалтер, підписуючи акт, можуть зробити запис про свої заперечення і водночас долучити письмові пояснення і документи.
У разі виявлення порушення підприємством дисципліни цін на підставі акта перевірки може бути прийнято рішення про стягнення економічних та фінансових (штрафних) санкцій. Таке рішення може бути прийняте Держцініспекцією, держцінінспекціями в АРК, областях, містах Києві та Севастополі також на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контрольними органами (
п. 3.4 Інструкції № 298).Розглянемо докладніше, коли застосовуються економічні та фінансові (штрафні) санкції та який розмір адмінштрафу.
Види штрафів
Економічні санкції.
Відповідно до ст. 14 Закону про ціноутворення вся необґрунтовано отримана підприємством, організацією сума виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню та зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки.Вичерпний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладається така економічна санкція, наведено в
п. 1.4 Інструкції № 298. А порядок обчислення необґрунтовано отриманої суми виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, описано в п.п. 2.1 Інструкції № 298.
| Перелік порушень (п. 1.4 Інструкції № 298) | Порядок обчислення необґрунтовано отриманої виручки (п. 2.1 Інструкції № 298) |
| Нарахування не передбачених законодавством націнок до регульованих цін і тарифів | Різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, що мають застосовуватися згідно з вимогами законодавства |
| Застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання | |
| Застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений згідно із законодавством граничний | Різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами й тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства |
| Застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни | Різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, що мають застосовуватися згідно з вимогами законодавства |
| Завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються до структури ціни, або їх не включення до структури регульованої ціни | Різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами й тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства |
| Уключення до структури регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри | |
| Уключення до вартості продукції та послуг, ціни (тарифи) на яких регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт) | Різниця між отриманою виручкою від реалізації та вартістю продукції та послуг, визначеною згідно з нормативами, з урахуванням фактичних обсягів виконання |
| Застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір | Різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами й тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства |
| Застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), не передбачених певними нормативно-правовими актами, які встановлюють для них відповідні переліки платних послуг | Уся сума незаконно стягнутих коштів |
З переліком порушень усе наче зрозуміло. Але виникають запитання: що слід розуміти під «розміром необґрунтовано отриманої виручки»?
Фактично отриманою вважається виручка, якщо її було зараховано на розрахунковий рахунок та/або до каси підприємства. Про це йдеться в листі ВГСУ від 16.12.04 р. № 01-8/3273. Якщо необґрунтовано отриманої виручки не було, то штраф не застосовується (ухвала ВАдСУ від 03.06.08 р. б/н). Штрафних санкцій можна уникнути, якщо факти завищення цін і тарифів установлено суб'єктом господарювання самостійно й при цьому суми необґрунтовано отриманої виручки повернено споживачам або перераховано в дохід відповідного бюджету до початку перевірки (початком перевірки вважається дата, зазначена в акті).Застосування економічних санкцій згідно з вимогами
ст. 14 Закону про ціноутворення здійснюється Держцінінспекцією із суворим дотриманням вимог ГКУ. Види адміністративно-господарських санкцій, які може бути застосовано до суб'єктів господарювання, наведено у ст. 239 і 240 ГКУ. Одна з таких санкцій саме й полягає у вилученні прибутку (доходу). Отже, вилучення суми необґрунтовано отриманої виручки і стягнення штрафу у двократному її розмірі вважаються адміністративно-господарськими санкціями. А оскільки це так, то економічні санкції може бути застосовано до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік від дня порушення, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГКУ). Про те, що це обмеження поширюється на перевірки за цінами, підтвердив ВАдСУ в ухвалі від 17.06.09 р. у справі № К-21422/07.Також важливо знати, що рішення про вилучення сум економічних санкцій може не прийматися, якщо зазначені суми було внесено порушником самостійно.
Фінансові (штрафні) санкції
. Їх розмір при застосуванні цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання визначається в кожному конкретному випадку окремо (п.п. 2.2 Інструкції № 298). Яскравим прикладом може бути продаж цукру і цукрового буряку, на які встановлено мінімальні ціни (нижче за які продавати не можна). Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру» від 17.06.99 р. № 758-XIV при реалізації цукру за цінами нижче мінімальних з порушника стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізацію якого здійснено з порушенням установленого порядку.Адміністративний штраф.
Крім санкцій, що застосовуються безпосередньо до суб'єктів господарювання, за порушення порядку формування цін передбачено також і адмінвідповідальність. Так, посадові особи підприємств, винні в порушенні вимог чинних законодавчих і нормативних актів з державного регулювання цін, притягуються до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 1652 КУпАП. Відповідно до цієї статті застосовується адміністративний штраф у розмірі від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн.), а за повторне протягом року порушення — штраф від 10 до 15 нмдг (від 170 до 255 грн.). Притягти до відповідальності за цією статтею може сама Держцінінспекція на підставі складеного протоколу про адмінправопорушення. Зауважимо: згідно зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 2 місяці з дня його вчинення, а в разі триваючого правопорушення — 2 місяці від дня його виявлення.Як зазначено в
листі Держцініспекції від 24.11.06 р. № 200/7-10/1660, до адмінвідповідальності за ст. 1652 КУпАП фізичні особи — підприємці не притягуються.Висновок.
За порушення регульованих і фіксованих цін до порушників можна застосувати як економічні, так і фінансові санкції. Економічні санкції в загальному випадку розраховуються як різниця між завищеною та встановленою фіксованою ціною. До бюджету перераховуються така різниця і штраф у розмірі 200 % від неї. Фінансові (штрафні) санкції застосуються при формуванні, установленні та застосуванні цін (тарифів) нижче мінімальних. Такі санкції розраховуються згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, Держцінінспекція може накласти адмінштраф за ст. 1652 КУпАП.
Документи статті
ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV.КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.Закон про ціноутворення
— Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. № 507-XII.Закон № 1759
— Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.09 р. № 1759-VI.Закон про податкову службу
— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.Указ про дерегулювання
— Указ Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 03.07.98 р. № 817/98.Інструкція № 298
— Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затверджена спільним наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 03.12.01 р. № 298/519.Положення № 1819
— Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затверджене постановою КМУ від 13.12.2000 р. № 1819.
